Довідник з історії України, том ІІ
Київ, видавництво "Генеза", 1995р.
Київ, видавництво "Генеза", 1995р.
Батьками Миколи та Лілі Любинських були
Катерина Іванівна та Михайло Іоаникієвич (відповідно, їх дідом був Іоаникій Любинський).
Любинський Микола (5.10.1891 - 8.01.1938) - український політичний діяч, дипломат.
Народився у Стріхівцях Новоушицького повіту Подільської губернії (нині Дунаєвецького району Хмельницької області).
Належав до Української Партії Соціалістів-Революціонерів.
У квітні 1917 увійшов до складу Української Центральної Ради та Малої Ради.
У липні-серпні 1917 очолював Українську Національно-Революційну партію - фракцію Української Партії Соціалістів-Революціонерів.
Члени цієї фракції вимагали відхилити “Інструкцію Тимчасового уряду Генеральному секретаріату”, а деякі вимагали перейти до збройної боротьби з Тимчасовим урядом.
В грудні 1917 - лютому 1918 Любинський брав участь у Берестейських мирних переговорах
(див. статтю «Берестейський мир 1918»).
Від імені української делегації підписав "Відозву до німецького народу", в якій йшлося про необхідність надання Німеччиною військової допомоги Україні.
В березні-квітні 1918 - міністр закордонних справ УНР в уряді В. Голубовича. В 1920-х рр. жив в УСРР.
Працював науковим співробітником Інституту Української Наукової Мови ВУАН у Києві, співредактором "Вісника Інституту Української Наукової Мови" (1930).
1930 року Миколу Любинського засудили за політичною статтею 54-4 КК УСРР на три роки ув’язнення і п’ять років заслання. На засланні проживав у с. Повенець Карельської АРСР, працював архіваріусом Управління Біломорканалу.
Повторно заарештований 12 листопада 1937 року. Особливою трійкою УНКВД Ленінградської області 15 грудня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний у Карельській АРСР (Сандармох) 8 січня 1938 року.
1930 року Миколу Любинського засудили за політичною статтею 54-4 КК УСРР на три роки ув’язнення і п’ять років заслання. На засланні проживав у с. Повенець Карельської АРСР, працював архіваріусом Управління Біломорканалу.
Повторно заарештований 12 листопада 1937 року. Особливою трійкою УНКВД Ленінградської області 15 грудня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний у Карельській АРСР (Сандармох) 8 січня 1938 року.
(фото: ЦДКФФА України ім. Г. Пшеничного)
Українська делегація на мирних переговорах з представниками країн Четверного союзу у Брест-Литовську,
9 лютого 1918 року (на першому плані, зліва направо):
# майор Брінкман із Генерального штабу армії;
# Микола Михайлович Любинський (1891-1938), секретар української делегації
(згодом, у березні-квітні 1918 року, - Державний секретар закордонних справ, керуючий МЗС);
# Микола Григорович Левитський (1880-1935), член української делегації
(згодом, за Української Держави гетьмана П. Скоропадського, очолював департамент чужоземних зносин МЗС);
# Олександр Олександрович Севрюк (1893-1941), голова української делегації
(з 15 січня 1918 заступив Всеволода Голубовича на цій посаді; у лютому-квітні 1918 - посол УНР у Німеччині);
# Сергій Степанович Остапенко (1881-1937), професор, економічний радник української делегації
(згодом, у лютому-квітні 1919 року, керував урядом УНР)
9 лютого 1918 року (на першому плані, зліва направо):
# майор Брінкман із Генерального штабу армії;
# Микола Михайлович Любинський (1891-1938), секретар української делегації
(згодом, у березні-квітні 1918 року, - Державний секретар закордонних справ, керуючий МЗС);
# Микола Григорович Левитський (1880-1935), член української делегації
(згодом, за Української Держави гетьмана П. Скоропадського, очолював департамент чужоземних зносин МЗС);
# Олександр Олександрович Севрюк (1893-1941), голова української делегації
(з 15 січня 1918 заступив Всеволода Голубовича на цій посаді; у лютому-квітні 1918 - посол УНР у Німеччині);
# Сергій Степанович Остапенко (1881-1937), професор, економічний радник української делегації
(згодом, у лютому-квітні 1919 року, керував урядом УНР)
Автор фото - Сергій Володимирович Шевченко.
Портрети у залі Вченої Ради
Дипломатичної академії при МЗС України; зокрема, - портрет Миколи Михайловича Любинського, Державного секретаря закордонних справ, Керуючого МЗС УНР (Центральна Рада) в період 3 березня - 28 квітня 1918 року. |
|
З люб’язного дозволу Сергія Володимировича Шевченка передруковую такі його статті:
# «Розстріляні в Сандармосі», в якій йдеться про трагічну долю кількох відомих в минулому діячів «Розстріляного Відродження» - жертв політичного терору, зокрема про Миколу Любинського.
# «Микола Любинський і логіка червоного терору. Невідомі сторінки українського Розстріляного відродження».
# «Николай Любинский и логика красного террора. Неизвестные страницы украинского Расстрелянного возрождения» (російською мовою).
Щиро дякую пану Сергію за його самовіддану пошуково-дослідницьку діяльність, яка сприяє відновленню історичної пам’яті нашого народу.
Також пропоную Вашій увазі примірник книги Михайла Грушевського “Ілюстрована Історія України” (“вісімнадцята тисяча” видання, надрукована в Києві 1917 року), що належав близьким родичам Миколи Любинського.
# «Розстріляні в Сандармосі», в якій йдеться про трагічну долю кількох відомих в минулому діячів «Розстріляного Відродження» - жертв політичного терору, зокрема про Миколу Любинського.
# «Микола Любинський і логіка червоного терору. Невідомі сторінки українського Розстріляного відродження».
# «Николай Любинский и логика красного террора. Неизвестные страницы украинского Расстрелянного возрождения» (російською мовою).
Щиро дякую пану Сергію за його самовіддану пошуково-дослідницьку діяльність, яка сприяє відновленню історичної пам’яті нашого народу.
Також пропоную Вашій увазі примірник книги Михайла Грушевського “Ілюстрована Історія України” (“вісімнадцята тисяча” видання, надрукована в Києві 1917 року), що належав близьким родичам Миколи Любинського.
До загальної схеми мого родоводу
