Запоріжжя, Хортиця, 2003, 2006 і 2009 роки
Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Запорожье, Хортица, 2003, 2006 и 2009 годы
Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.


На території Запорізького краю люди жили ще за сивої старовини. У VII столітті до н.е. Північним Причорномор'ям володіли скіфи. На берегах Дніпра вони заснували велике Кам'янське городище - столицю Скіфії. У IV столітті н.е. ці землі захопили гуни, в VI столітті - авари, в VIII столітті - хазари. Після розгрому Хазарського каганату в 966 році київським князем Святославом найнебезпечнішими тут стали печеніги. Вважають, що саме тут в 972 році в нерівному бою із віроломними кочовиками поліг київський князь Святослав...
Із середини XI століття приазовські степи захопили половці. Об’єднавшись на острові Хортиця, на початку XII століття руські князі на річці Молочній розбили половців. Але незабаром давньоукраїнська держава зазнала монголо-татарської навали. Знову зібралися князі на Хортиці і відправилися в похід. 16 червня 1223 року на річці Калка їх війська були розбиті. Частину населення приазовських степів поневолили Золота Орда та Кримське ханство.
Протягом XV-XVIII століть на землях, що за порогами Дніпра, повновладними господарями були запорізькі козаки - грізна озброєна сила в боротьбі проти татаро-турецьких загарбників і могутня опора українського народу в боротьбі проти всіляких поневолювачів. У нижній течії Дніпра козаки будували укріплені «засіки», від яких і пішла назва «Січ». Одним з осередків формування запорізького козацтва був острів Хортиця. Ця своєрідна природна фортеця стала не лише основною базою козаків, а й важливим центром української державності. У 1554-55 роках Д. Вишневецький (Байда) спорудив на острові Мала Хортиця замок, який згодом увійшов до системи козацьких укріплень Запорізької Січі - "вільної козацької республіки". Січові ворота, Совутинна скеля, урочище Сагайдачного - німі свідки воїнської слави запорізького козацтва. Героїчно-романтичне минуле Хортиці невіддільно від славних імен гетьмана Богдана Хмельницького, відважного кошового отамана Івана Сірко, легендарного народного героя Байди-Вишневецького...


На территории Запорожского края люди жили еще в седую старину. В VII веке до н.э. Северным Причерноморьем владели скифы. На берегах Днепра они основали большое Каменское городище - столицу Скифии. В IV веке н.э. эти земли захватили гунны, в VI веке - авары, в VIII веке - хазары. После разгрома Хазарского каганата в 966 году киевским князем Святославом опаснейшими здесь стали печенеги. Считают, что именно здесь в 972 году в неравном бою с вероломными кочевниками пал киевский князь Святослав...
Со средины XI века приазовские степи захватили половцы. Объединившись на острове Хортица, в начале XII века князья русичей на речке Молочной разбили половцев. Но вскоре древнеукраинское государство испытало монголо-татарское нашествие. Вторично собрались князья на Хортице и отправились в поход. 16 июня 1223 года на речке Калке их войска были разбиты. Часть населения приазовских степей поработили Золотая Орда и Крымское ханство.
На протяжении XV-XVIII веков на землях за порогами Днепра полновластными хозяевами были запорожские казаки - грозная вооруженная сила в борьбе против татаро-турецких захватчиков и могучая опора украинского народа в борьбе против всевозможных поработителей. В понизовье Днепра козаки строили укрепленные «засеки», от которых и образовалось название «Сечь». Одним из центров формирования запорожского казачества был остров Хортица. Эта своеобразная природная крепость стала не только основной базой козаков, а и важным центром украинской государственности. В 1554-55 годах Д. Вишневецкий (Байда) соорудил на острове Малая Хортица замок, который со временем вошел в систему козацких укреплений Запорожской Сечи - "вольной козацкой республики". Сечевые ворота, Совутиная скала, урочище Сагайдачного - немые свидетели воинской славы запорожского казачества. Героико-романтическое прошлое Хортицы неотделимо от славных имен гетмана Богдана Хмельницкого, отважного кошевого атамана Ивана Сирко, легендарного народного героя Байды-Вишневецкого...


Фото. Национальный заповедник "Хортица". Фото 2003 року.
Національний заповідник "Хортиця".
Січ
була колискою української державності, контролюючи значні території, утримуючи багатотисячну армію й адміністративний апарат. Січовики мали свою символіку: прапори, гімн, герб. Столицею Запорозької Січі була могутня фортеця, оточена частоколом, в заборолах якого виставлено гармати. На центральній площі стояли церква, скарбниця, військовий арсенал, майстерні. Навколо них – курені-казарми, в яких жили запорожці. Збройні сили складалися з піхоти, кінноти, артилерії та флоту.


Национальный заповедник "Хортица".
Сечь
была колыбелью украинской государственности, контролируя значительные территории, удерживая многотысячную армию и административный аппарат. Сечевики имели свою символику: знамена, гимн, герб. Столицей Запорожской Сечи была мощная крепость, окруженная частоколом, в бойницах которого выставлены пушки. На центральной площади стояли церковь, казна, военный арсенал, мастерские. Вокруг них – курени-казармы, в которых жили запорожцы. Вооруженные силы состояли из пехоты, конницы, артиллерии и флота.


Хортица. Фото. Диорама "Казацкий совет" в музее. Фото 2003 року.
Хортиця. Діорама "Козацька рада" в музеї. Козаки вибирали свою старшину – гетьмана, кошового отамана, курінних отаманів – вільним, демократичним голосуванням. Разом з тим, на Запорозькій Січі існувало суворе законодавство. Нещадно викорінювалося злодійство, розбій, конокрадство. Тут не було місця зраді, боягузтву, підлості, шахрайству. Існувала постійна школа лицарського, військового мистецтва. При січовій церкві діяла загальноосвітня школа. Командний склад низового війська, як правило, був високоосвічений. Полковники, сотники, чимало рядових козаків закінчували Києво-Могилянську академію або інші вищі чи середні навчальні заклади.

Хортица. Диорама "Казацкий совет" в музее. Казаки выбирали свою старшину – гетмана, кошевого атамана, куренных атаманов – свободным, демократическим голосованием. Вместе с тем, на Запорожской Сечи существовало суровое законодательство. Беспощадно искоренялись воровство, разбой, конокрадство. Здесь не было места измене, трусости, подлости, мошенничеству. Существовала постоянная школа рыцарского, военного искусства. При сечевой церкви действовала общеобразовательная школа. Командный состав низового войска, как правило, был высокообразованный. Полковники, сотники, немало рядовых казаков заканчивали Киево-Могилянскую академию или другие высшие либо средние учебные заведения.


Хортица. Фото. Памятный знак Дмитру Вишневецкому (Байде) - основателю Запорожской Сечи на Хортице.
Фото вересня 2006 року.
Хортиця. Пам'ятний знак Дмитру Вишневецькому (Байді) - засновнику Запорозької Січі на Хортиці.
Напис на пам`ятнику:
"Один з перших козацьких гетьманів України, який у 1554-1555 р. збудував на Малій Хортиці фортецю, започаткувавши Запорозьку Січ."
Дмитро Вишневецький народився в містечку Вишнівець (зараз - у Тернопільській області) в родині неспольщених українських магнатів. В середині XVI ст. він, організовуючи оборону від татарсько-турецької агресії, об’єднав козацькі загони і збудував на острові Хортиця укріплене земляними валами й дерев’яним частоколом поселення, у якому розташувався козацький гарнізон, запаси зброї, боєприпасів та продовольства. Так утворилася перша Запорозька Січ як центральне укріплене поселення козаків, де перебувало військове й адміністративне управління контрольованої ними території.


Хортица. Памятный знак Дмитру Вишневецкому (Байде) - основателю Запорожской Сечи на Хортице.
Надпись на памятнике (на украинском языке):
"Один из первых казацких гетманов Украины, который в 1554-1555 г. построил на Малой Хортице крепость, положив начало Запорожской Сечи."
Дмитро Вишневецкий родился в городке Вишнивец (ныне - в Тернопольской области) в семье неополяченных украинских магнатов. В середине XVI в. он, организовывая оборону от татарско-турецкой агрессии, объединил казацкие отряды и построил на острове Хортица укрепленное земляными валами и деревянным частоколом поселение, в котором размещался казацкий гарнизон, запасы оружия, боеприпасов и продовольствия. Так образовалась первая Запорожская Сечь как центральное укрепленное поселение казаков, где было сосредоточено военное и административное управление контролируемой ими территории.


Хортица. Фото. Памятный камень.
Фото вересня 2006 року.
Хортиця. Пам'ятний камінь з написом:
«Ми були, є і будемо, бо у нашому родоводі –
Святослав Хоробрий
Ярослав Мудрий
Іван Вишенський
Настя Лісовська (Роксолана)
Іван Сірко
Пилип Орлик
Олекса Довбуш
Григорій Сковорода
Іван Котляревський
Устим Кармалюк
Тарас Шевченко
Леся Українка
Михайло Грушевський
Володимир Симиренко
Роман Шухевич
Петро Шелест
Василь Стус
Олесь Гончар
Борис Мозолевський
Вадим Гетьман
В’ячеслав Чорновіл»

Хортица. Памятный камень.


Хортица. Фото. Коллекция «каменных баб» возле музея. Фото вересня 2006 року.
Хортиця. Колекція «кам’яних баб» біля музею.

Хортица. Коллекция «каменных баб» возле музея.


Хортица. Фото. Стилизированная казацкая крепость... Фото вересня 2006 року.
Хортиця, стилізована козацька фортеця...

Хортица, стилизированная казацкая крепость...


Хортица. Фото. Копия надгробия Петра Кольнишевского - кошевого Запорожской Сечи.
Фото вересня 2006 року.
Хортиця. Копія надгробка Петра Кольнишевского - кошевого Запорозької Січі.
Напис на камені:
"Г-дъ нашъ Ійсъ Хр-тос положил д-шу свою на Крестђ за всђх насъ, не хочет смерти грђшника.
Здђсь погребено тђло въ Б-зђ почившаго Кошевого бывшей нђкогда запорожской грозной Сђчи Казаковъ Атамана Петра Кольнишевскаго Сосланнаго въ сію Обитель по Высочайшему повелђнію въ 1776 году, на смиреніе. Онъ въ 1801 году по Высочайшему повелђнію снова былъ освобожденъ, но уже самъ не пожелал оставить Обитель, въ коей обрђлъ душевное спокоиствіе, смиреннаго Христіанина искренно познавшаго свои вины.
Скончался 1803 года, Октября 31, дня въ Суб. 112 лђтъ отъ роду смертію благочестивою, доброю.
Блаженни мертвіи умирающіи о Господђ! Аминь
1856. А.А."

Хортица. Копия надгробия Петра Кольнишевского - кошевого Запорожской Сечи.


Хортица. Фото. Памятний знак Б. Хмельницкому. Фото вересня 2006 року.
Хортица. Памятний знак Б. Хмельницкому. Фото вересня 2006 року.
Хортиця. Пам’ятний знак Б. Хмельницькому.
Напис на камені:
"У січні 1648 р. біля о. Хортиця запорізькі козаки на чолі з Б. Хмельницьким вперше розгромили загін польських гнобителів"
Після цієї перемого розпочалася визвольна війна під проводом гетьмана Б. Хмельницкого проти Польщі. За участю козаків було здобуто вирішальні перемоги під Жовтими Водами, Корсунем і в інших битвах.


Хортица. Памятний знак Б. Хмельницкому.
Надпись на камне (на украинском языке):
"В январе 1648 г. возле о. Хортица запорожские казаки во главе с Б. Хмельницким впервые разгромили отряд польских гнобителей"
После этой победы началась освободительная война под предводительством гетмана Б. Хмельницкого против Польши. С участием козаков были добыты решающие победы под Желтыми Водами, Корсунем и в других битвах.


Вид с наивысшей точки Хортицы: за Днепром - город Запорожье (левобережная часть). Фото 2003 року.
Краєвид з найвищого пагорба Хортиці: за Дніпром - місто Запоріжжя (лівобережна частина).

Вид с наивысшей точки Хортицы: за Днепром - город Запорожье (левобережная часть).


Вид с наивысшей точки Хортицы: за Днепром - город Запорожье (левобережная часть). Фото вересня 2006 року.
Краєвид з найвищого пагорба Хортиці.

Вид с наивысшей точки Хортицы.

Here, on the Island of Khortytsya the legendary Cossack capital-fortress Zaporozhian Sich was located.


Хортица. Фото. Крест на самом высоком холме Хортицы... Фото 2003 року.
Хрест на найвищому пагорбі Хортиці...

Крест на самом высоком холме Хортицы...


Хортица. Фото. Вид от Днепра на самый высокий холм Хортицы. Фото вересня 2006 року.
Вид від Дніпра на найвищий пагорб Хортиці.
Запорізька Січ була ключовим центром на перехресті важливих торгових шляхів: "Із варягів у греки", Муравського, Чорного, Чумацького. Та уряд Російської імперії не міг змиритися з оплотом козацького вільнодумства. У липні 1775 року російські війська під командуванням генерала Текелія, повертаючись із турецького фронту, підступно зруйнували Запорізьку Січ.


Вид от Днепра на самый высокий холм Хортицы.
Запорожская Сечь была ключевым центром на перекрестке важных торговых путей: "Из варягов в греки", Муравского, Черного, Чумацкого. Но правительство Российской империи не могло смириться с оплотом козацкого вольнодумства. В июле 1775 года русские войска под командованием генерала Текелия, возвращаясь с турецкого фронта, коварно разрушили Запорожскую Сечь.


Хортица. Фото. Вид с наивысшей точки Хортицы: днепровские пороги на фоне плотины ДнепроГЭС. Фото вересня 2006 року.
Краєвид з найвищого пагорба Хортиці: дніпровські пороги на фоні греблі ДніпроГЕС.
Вид с наивысшей точки Хортицы: днепровские пороги на фоне плотины ДнепроГЭС.
The view from Hortytsya island: Dnipro River near Zaporizhzhya and the Dnipro Hydro Power Plant overview.


Долина р. Дніпро нижче дамби ДніпроГЕС - єдиний фрагмент всесвітньо відомої системи порожистої течії цієї ріки, що зберігся. До різкого підвищення рівня води у зв'язку з будівництвом ДніпроГЕСу, русло Дніпра на відрізку між нинішніми містами Дніпропетровськ і Запоріжжя перетинали дев'ять порогів, кожен з яких мав свою назву: на півночі, трохи нижче за Дніпропетровськ, розташовувався Старокодацький поріг, за ним слідували Сурський, Лоханський, Звонецький, Ненаситецький, Вовнігський, Буділовський і Зайвий пороги. Завершував цей каскад Гадючий або Вольний поріг, який розташовувався вище за острів Хортиця. Крім цього, русло Дніпра перетинали 7 так званих "забір" (Монастирська, Стрілецька, Тягинська, Вороняча, Крива, Скубова), які, як і пороги, були ланцюгами підводних скель, але не повністю перегороджували русло ріки, залишаючи протоки.
У руслі р. Дніпро безпосередньо біля Хортиці не було суцільної кам'яної гряди (порогу), проте вся місцевість дуже нагадувала ту, яка була біля порогів: над водою здіймалися, як і у наш час, численні скелі, які відвіку мали власні імена: "Два Брати", "Стовпи". "Запорізька миска" тощо. Круті кам'яні береги утворювали каньйон, дуже схожий на каньйон біля Вовнігського порогу, вершини якого можна бачити і зараз.
Складені пороги були з тих же самих гірських порід, які зараз відшаровуються у вигляді величезних скель у північній частині Хортиці та на правому березі Дніпра напроти острова. Таким чином, район острова Хортиці з повним правом можна розглядати як релікт або своєрідний геологічний пам'ятник Порожистого Придніпров'я, який чудом зберігся після такого масового втручання людини в природу. Ця унікальна місцевість, що включає острів Хортиця і прилеглі скелясті утворення, в 1974 році була оголошена геологічним заповідником "Дніпровські пороги".


Долина р. Днепр ниже плотины ДнепроГЭС - единственный сохранившийся фрагмент всемирно известной системы порожистого течения этой реки. До резкого повышения уровня воды в связи со строительством ДнепроГЭСа, русло Днепра на отрезке между нынешними городами Днепропетровск и Запорожье пересекали девять порогов, каждый из которых имел свое название: на севере, немного ниже Днепропетровска, располагался Старокодацкий порог, за ним следовали Сурский, Лоханский, Звонецкий, Ненасытецкий, Вовнигский, Будиловский и Лишний пороги. Завершал этот каскад Гадючий или Вольный порог, который располагался выше острова Хортицы. Кроме этого, русло Днепра пересекали 7 так называемых "забор" (Монастырская, Стрелецкая, Тягинская, Воронова, Кривая, Скубовая), которые, как и пороги, представляли собой цепи подводных скал, но не полностью перегораживали русло реки, оставляя протоки.
В русле р. Днепр непосредственно около Хортицы не было сплошной каменной гряды (порога), однако вся местность очень напоминала ту, которая была около порогов: над водой вздымались, как и в наше время, многочисленные скалы, которые издавна имели собственные имена: "Два Брата", "Столбы". "Запорожская миска" и др. Крутые каменные берега образовывали каньон, очень похожий на каньон у Вовнигского порога, вершины которого можно видеть и сейчас.
Сложены пороги были из тех же самых горных пород, которые сейчас отслаиваются в виде громадных скал в северной части Хортицы и на правом берегу Днепра напротив острова. Таким образом, район острова Хортицы с полным правом можно рассматривать как реликт или своеобразный геологический памятник Порожистого Приднепровья, который чудом сохранился после такого массового вмешательства человека в природу. Эта уникальная местность, включающая остров Хортица и прилежащие скалистые образования, в 1974 году была объявлена геологическим заказником "Днепровские пороги".


Фото. Плотина ДнепроГЭС, вид с Хортицы. Фото вересня 2006 року.
Гребля ДніпроГЕС, вид з Хортиці.

Плотина ДнепроГЭС, вид с Хортицы.

Dniprohes - Dnieper Hydro Power Station, one of the monuments of Soviet epoch.


Хортица. Фото. «Тарасова тропинка». Фото вересня 2006 року.
Хортиця, «Тарасова стежка». Її тут було облаштовано у травні 2005 року робітниками ВАТ «Янцівський гранітний кар’єр» (директор І. Г. Свистун).
Напис на щиті:
«Тарасова стежка.
Любий друже! Будь ласка, зупинись. Налаштуй своє серце на добро і чуйність. Перед тобою одна із стежок, якими улітку 1843 року ходив Тарас Григорович Шевченко. Пройдись і ти слідом за Великим Страдником, і нехай тебе осінить хортицька благодать.»

Хортица, «Тарасова тропинка». Была обустроена тут в мае 2005 года рабочими ОАО «Янцевский гранитный карьер» (директор И. Г. Свистун).
Надпись на щите (на украинском языке):
«Тарасова тропинка.
Дорогой друг! Пожалуйста, остановись. Настрой свое сердце на добро и чуткость. Перед тобой одна из тропинок, которыми летом 1843 года ходил Тарас Григорьевич Шевченко. Пройдись и ты следом за Великим Страдником, и пусть тебя осенит хортицкая благодать.»


Хортица. Фото. «Тарасова тропинка»; памятный камень. Фото вересня 2006 року.
Хортица. «Тарасова тропинка»; памятный камень Фото вересня 2006 року.
Хортиця, «Тарасова стежка»; пам’ятні камені.
Написи на каменях:

«Шинкар знає, наливає
І не схаменеться,
Кобзар вшкварив, а козаки –
Аж Хортиця гнеться...»
Гайдамаки, 1841 р.

«Був я уторік на Україні – був у Межигорського Спаса.
І на Хортиці, і скрізь був і все плакав...»
Із листа Я. Кухаренкові
26 листопада 1844 р.

Хортица, «Тарасова тропинка»; памятные камни.


Фото. Днепровские пороги на фоне плотины ДнепроГЭС, вид с Хортицы. Фото вересня 2006 року.
Дніпровські пороги на фоні греблі ДніпроГЕС, вид з Хортиці.
Днепровские пороги на фоне плотины ДнепроГЭС, вид с Хортицы.
Dnipro River near Zaporizhzhya and the Dnipro Hydro Power Plant overview (it is the view from Hortytsya island).


Фото. Рукав «Старый Днепр» и остров Байды (справа), вид с Хортицы. Фото вересня 2006 року.
Рукав «Старий Дніпро» та острів Байди (праворуч), вид з Хортиці.
Рукав «Старый Днепр» и остров Байды (справа), вид с Хортицы.


Фото. Рукав «Старый Днепр» и остров Байды (справа), вид с Хортицы. Фото вересня 2006 року.
Рукав «Старий Дніпро» та острів Байди (праворуч), вид з Хортиці.
Узбережжя острова порізане живописними балками, походження назв яких губиться у глибині століть. У деяких балках збереглися залишки байрачних лісів, в яких знаходять притулок багато тварин.


Рукав «Старый Днепр» и остров Байды (справа), вид с Хортицы.
Побережье острова изрезано живописными балками, происхождение названий которых теряется в глубине веков. В некоторых балках сохранились остатки байрачных лесов, в которых находят убежище многие животные.


Город Запорожье. Фото. Вид со стороны речного вокзала (выше плотины ДнепроГЭС) на правый берег Днепра (панорама ~90°). Дождит... Фото червня 2009 року.
Вид з боку річкового вокзалу (вище за дамбу ДніпроГЕС) на правий берег Дніпра (панорама ~90°). Ліворуч - вхід до шлюзу.
Дощить...


Вид со стороны речного вокзала (выше плотины ДнепроГЭС) на правый берег Днепра (панорама ~90°). Слева - вход в шлюз.
Дождит...


У зв'язку з будівництвом фортеці для захисту південно-західної частини України від нападів турків і кримських татар виникло поселення, яке на честь командуючого 1-ю російською армією Олександра Голіцина було названо Олександрівський форштадт. Будівельники фортеці - батальйон солдатів і робітники-грабарі зі своїми родинами та обозом - стали першими поселенцями майбутнього міста.
Після знищення у 1775 році Катериною II Запорізької Січі тут осіло багато козаків-запорожців, заснувавши передмістя - Карантинку. Населення займалося скотарством, рибальством, полюванням, рільництвом та городництвом. Розвивалися ремесла і дрібна торгівля. Заможніші поселенці чумакували. Діяв примітивний завод з випалювання вапна на річці Кушугумі та гранітні кар'єри на річках Московці та Конці. Наприкінці XIX століття відбулася концентрація промислових підприємств Олександрівська. Місто стало одним із центрів сільськогосподарського машинобудування в Україні.
У березні 1921 року Олександрівськ було перейменовано на Запоріжжя. А 1927 року розпочалося будівництво ДніпроГЕС - найпотужнішої на той час в Європі гідроелектростанції. Незважаючи на складні умови будівництва і практично повну відсутність механізації, через п'ять років, 1 травня 1932-го, дав струм перший генератор Дніпровської гідроелектростанції. ДніпроГЕС став енергетичною основою розвитку всього промислового комплексу Запоріжжя. На базі могутньої ГЕС виросли підприємства-гіганти: завод листової сталі (нині "Запоріжсталь") - найкрупніше у той час металургійне підприємство країни, завод інструментальних сталей (нині "Дніпроспецсталь") - первісток української металургії, "Комунар" - завод, що випустив перший в Радянському Союзі комбайн, алюмінієвий - перший у країні завод з виробництва "крилатого" металу, магнієвий - первісток вітчизняної магнієвої промисловості, феросплавний, коксохімічний, електродний... Разом із заводами та фабриками росло і будувалося місто. На початку 1939 року місто Запоріжжя стало обласним центром.


В связи со строительством крепости для защиты юго-западной части Украины от нападений турков и крымских татар возникло поселение, которое в честь командующего 1-й российской армией Александра Голицина было названо Александровский форштадт. Строители крепости - батальон солдат и рабочие-грабари со своими семьями и обозом - стали первыми поселенцами будущего города.
После уничтожения в 1775 году Екатериной II Запорожской Сечи тут осели многие казаки-запорожцы, учредив предместье - Карантинку. Население занималось скотоводством, рыбной ловлей, охотой, полеводством и огородничеством. Развивались ремесла и мелкая торговля. Более зажиточные поселенцы чумаковали. Действовал примитивный завод по выжиганию извести на реке Кушугуми и гранитные карьеры на реках Московце и Конке. В конце XIX века произошла концентрация промышленных предприятий Александровска. Город стал одним из центров сельскохозяйственного машиностроения в Украине.
В марте 1921 года Александровск был переименован в Запорожье. А в 1927 году началось строительство ДнепроГЭС - самой мощной на то время в Европе гидроэлектростанции. Невзирая на сложные условия строительства и практически полное отсутствие механизации, через пять лет, 1 мая 1932-го, дал ток первый генератор Днепровской гидроэлектростанции. ДнепроГЭС стал энергетической основой развития всего промышленного комплекса Запорожья. На базе мощной ГЭС выросли предприятия-гиганты: завод листовой стали (ныне "Запорожсталь") - самое крупное в то время металлургическое предприятие страны, завод инструментальных сталей (ныне "Днепроспецсталь") - первенец украинской металлургии, "Коммунар" - завод, выпустивший первый в Советском Союзе комбайн, алюминиевый - первый в стране завод по производству "крылатого" металла, магниевый - первенец отечественной магниевой промышленности, ферросплавный, коксохимический, электродный... Вместе с заводами и фабриками рос и строился город. В начале 1939 года город Запорожье стал областным центром.


Город Запорожье. Фото. Октябрьская площадь, здание Запорожского областного Совета. Фото вересня 2006 року.
Місто Запоріжжя: Жовтнева площа, будівля Запорізької обласної Ради.
Запоріжжя (до 1921 року - Олександрівськ) - обласний центр, розташований на півдні України, на віддаленні 568 км від Києва. Населення - понад 800 тисяч мешканців. Місто знаходиться на автомагістралі Москва-Сімферополь, перетині залізничних напрямів Москва-Сімферополь і Донбас-Крівбас. Офіційною датою заснування міста вважається 26 серпня 1770 року, коли було розпочато будівництво Олександрівської фортеці. Проте багато учених пропонують вести відлік віку з моменту спорудження фортеці на Хортиці Байдою-Вишневецьким в 1554-55 роках, або від появи фортеці кінця XI століття, залишки якої нещодавно розкопано. Споруджена Дніпровська ГЕС поділила місто на дві частини - стару і нову. Сама гідроелектростанція дала поштовх розвитку запорізького промислового комплексу, до складу якого входять понад 300 промислових підприємств. До міста входить і заповідний острів Хортиця, який стоїть посеред Дніпра, на південно-західній околиці.


Город Запорожье: Октябрьская площадь, здание Запорожского областного Совета.
Запорожье (до 1921 года - Александровск) - областной центр, расположенный на юге Украины, на удалении 568 км от Киева. Население - свыше 800 тысяч жителей. Город находится на автомагистрали Москва-Симферополь, пересечении железнодорожных направлений Москва-Симферополь и Донбасс-Кривбасс. Официальной датой основания города считается 26 августа 1770 года, когда было начато строительство Александровской крепости. Однако многие ученые предлагают вести отсчет возраста с момента сооружения крепости на Хортице Байдой-Вишневецким в 1554-55 годах, или от появления крепости конца XI века, остатки которой недавно раскопаны. Построенная Днепровская ГЭС разделила город на две части - старую и новую. Сама гидроэлектростанция дала толчок развитию запорожского промышленного комплекса, в состав которого входят свыше 300 промышленных предприятий. К городу относится и заповедный остров Хортица, который стоит посреди Днепра, на юго-западной окраине.

Zaporizhzhya. Regional centre located in the south of Ukraine, 568 km far from Kyiv. The population is above 800 thou. The city itself was founded in the 18th c., but even its name associated with Ukrainian Cossacks, because here, on the Island of Khortytsya the legendary Cossack capital-fortress Zaporozhian Sich was located. Besides this top-level sightseeing place, the city is known as one of the largest country`s industrial centres producing, first of all, steel and metal goods. Another interesting place is Dniprohes - Dnieper Hydro Power Station, one of the monuments of Soviet epoch. In the history of this land an important role was played by German colonists - Mennonites who settled here in the 18th c. and had to leave this land due to repressions at the beginning of the 20th c.


Город Запорожье. Фото. Октябрьская площадь и проспект Ленина. Фото вересня 2006 року.
Місто Запоріжжя: Жовтнева площа та проспект Леніна.
До теми готелів... У Запоріжжі не перший раз зупиняюсь у готелі "Україна" (просп. Леніна, 162а); готель справляє досить непогане враження (йдеться про номер "напівлюкс").


Город Запорожье: Октябрьская площадь и проспект Ленина.
К теме гостиниц... В Запорожье не в первый раз останавливаюсь в гостинице "Украина" (просп. Ленина, 162а); гостиница оставляет достаточно неплохое впечатление (речь идет о номере "полулюкс").


Город Запорожье. Фото. По проспекту Ленина. Фото вересня 2006 року.
Місто Запоріжжя: проспектом Леніна.
У різні часи в Запоріжжі жили й працювали відомі гідробудівники І. Александров, О. Вінтер, Ф. Логінов. У Запоріжжі народився український історик К. Гуслистий. Тут починали свій творчий шлях відомі композитори брати Григорій та Петро Майбороди.


Город Запорожье: по проспекту Ленина.
В разное время в Запорожье жили и работали известные гидростроители И. Александров, О. Винтер, Ф. Логинов. В Запорожье родился украинский историк К. Гуслистий. Тут начинали свой творческий путь известные композиторы братья Григорий и Петр Майборода.

The perspective of the Lenin street in Zaporizhzhya city.


Запорізька область приваблює туристів своїми пам'ятниками. Кілька сот курганів, які густо усіяли всю територію області, сьогодні є найдивовижнішими пам'ятниками давньоукраїнської історії. У басейнах річок Дніпра, Молочної та Берди знайдено понад 20 пам’ятників епохи неоліту. Найвизначнішим серед них є унікальне святилище - Кам’яна Могила поблизу Мелітополя (30 км). Серед степу височіє громада з брил піщанику площею понад три гектари, під якими, на стінах гротів, вибито зображення чаклуна, биків, коней, оленя, риболовецькі сіті, ступні ніг і інші дивовижні малюнки. Досліджено також пам'ятники черняхівської, сурсько-дніпровської, дніпро-донецької й азово-дніпровської культур, понад 120 - епохи міді-бронзи. Серед скіфських пам'ятників виділяються залишки Кам’янського городища поблизу Кам’янки-Дніпровської і Великої Знам’янки, кургани Солоха і Гайманова могила. У Мелітопольському районі чимало поховань сарматів.

Запорожская область привлекает туристов своими памятниками. Несколько сот курганов, которые густо усеяли всю территорию области, являются сегодня удивительнейшими памятниками древнеукраинской истории. В бассейнах речек Днепра, Молочной и Берды найдено свыше 20 памятников эпохи неолита. Виднейшим среди них есть уникальное святилище - Каменная Могила близ Мелитополя (30 км). Среди степи возвышается громада из песчаниковых глыб площадью свыше трех гектаров, под основаниями которых, на стенах гротов, выбиты изображения колдуна, быков, коней, оленя, рыболовецкие сети, ступни ног и прочие удивительные рисунки. Исследованы также памятники черняховской, сурско-днепровской, днепро-донецкой и азово-днепровской культур, свыше 120 - эпохи меди-бронзы. Среди скифских памятников выделяются остатки Каменского городища близ Каменки-Днепровской и Великой Знаменки, курганы Солоха и Гайманова могила. В Мелитопольском районе немало погребений сарматов.



Першоджерела:
# «Запоріжжя - план міста», Державне науково-виробниче підприємство «Картографія», Київ-2001.
# Сайт «Запорожье и города СНГ».
# Сайт «Наш край».







Усі права застережено. © 2003-2012 Сергій Клименко




Rambler's Top100