Ужгородський замок (Castellum Ungwar). Зовнішні оборонні мури та південно-західний бастіон.
У різні часи поселення на річці Уж, із замком-градом на Замковій горі, мало назви Унґ, Гунґ, Унґвар (Oppidum Ungwar), Гунґвар, Унґуйвар, а з початку XX століття - Ужгород. Гунґ – вода, вар – фортеця, замок. Отже, значення назви – замок на воді (біля річки).
Точний час заснування поселення на місці виходу річки Уж із гір у долину і граду на Замковій горі невідомий, але згадки про Ужгородське городище зустрічались вже в древніх документах і хроніках. Про існування укріплення Гунґ на час переходу мадярів на кінці IX ст. через Карпатські перевали у Тисо-Дунайську низовину свідчить, зокрема, й угорський літописець XII ст. Анонім у хроніці “Діяння угорців” (Gesta Hungarorum): град над рікою посідав слов`янський князь Лаборець, дружина якого зазнала поразки від угорців. Самого ж князя, що вирвався з облоги, було наздогнано мадярами і вбито на березі річки, від чого і пішла назва річки Лаборець (нині - на території Східної Словаччини; в Лаборець впадає Уж).
Ужгородский замок (Castellum Ungwar). Внешние оборонительные стены и юго-западный бастион.
У різні часи поселення на річці Уж, із замком-градом на Замковій горі, мало назви Унґ, Гунґ, Унґвар (Oppidum Ungwar), Гунґвар, Унґуйвар, а з початку XX століття - Ужгород. Гунґ – вода, вар – фортеця, замок. Отже, значення назви – замок на воді (біля річки).
Точний час заснування поселення на місці виходу річки Уж із гір у долину і граду на Замковій горі невідомий, але згадки про Ужгородське городище зустрічались вже в древніх документах і хроніках. Про існування укріплення Гунґ на час переходу мадярів на кінці IX ст. через Карпатські перевали у Тисо-Дунайську низовину свідчить, зокрема, й угорський літописець XII ст. Анонім у хроніці “Діяння угорців” (Gesta Hungarorum): град над рікою посідав слов`янський князь Лаборець, дружина якого зазнала поразки від угорців. Самого ж князя, що вирвався з облоги, було наздогнано мадярами і вбито на березі річки, від чого і пішла назва річки Лаборець (нині - на території Східної Словаччини; в Лаборець впадає Уж).
Ужгородский замок (Castellum Ungwar). Внешние оборонительные стены и юго-западный бастион.
Ужгородський замок.
Сухий рів та в`їзні ворота крізь зовнішні оборонні мури (південна сторона замку).
Ужгородский замок.
Сухой ров и въездные ворота сквозь внешние оборонительные стены (южная сторона замка).
В разные времена поселение на речке Уж, с замок-градом на Замковой горе, имело названия Унг, Гунг, Унгвар (Oppidum Ungwar), Гунгвар, Унгуйвар, а с начала XX столетие - Ужгород. Гунг – вода, вар – крепость, замок. Итак, значение названия – замок на воде (возле речки).
Точное время основания поселения на месте выхода речки Уж из гор в долину и града на Замковой горе неизвестно, но упоминания об Ужгородском городище встречались уже в древних документах и хрониках. О существовании укрепления Гунг на время перехода мадьяр в конце IX ст. через Карпатские перевалы в Тисо-Дунайскую низменность свидетельствует, в частности, и венгерский летописец XII ст. Аноним в хронике “Деяния венгров” (Gesta Hungarorum): градом над рекой правил славянский князь Лаборец, дружина которого потерпела поражение от венгров. Самого же князя, вырвавшегося из окружения, мадьяры догнали и убили на берегу речки, от чего и пошло название речки Лаборец (ныне - на территории Восточной Словакии; в Лаборец впадает Уж).
Сухий рів та в`їзні ворота крізь зовнішні оборонні мури (південна сторона замку).
Ужгородский замок.
Сухой ров и въездные ворота сквозь внешние оборонительные стены (южная сторона замка).
В разные времена поселение на речке Уж, с замок-градом на Замковой горе, имело названия Унг, Гунг, Унгвар (Oppidum Ungwar), Гунгвар, Унгуйвар, а с начала XX столетие - Ужгород. Гунг – вода, вар – крепость, замок. Итак, значение названия – замок на воде (возле речки).
Точное время основания поселения на месте выхода речки Уж из гор в долину и града на Замковой горе неизвестно, но упоминания об Ужгородском городище встречались уже в древних документах и хрониках. О существовании укрепления Гунг на время перехода мадьяр в конце IX ст. через Карпатские перевалы в Тисо-Дунайскую низменность свидетельствует, в частности, и венгерский летописец XII ст. Аноним в хронике “Деяния венгров” (Gesta Hungarorum): градом над рекой правил славянский князь Лаборец, дружина которого потерпела поражение от венгров. Самого же князя, вырвавшегося из окружения, мадьяры догнали и убили на берегу речки, от чего и пошло название речки Лаборец (ныне - на территории Восточной Словакии; в Лаборец впадает Уж).
Ужгородський замок.
Зовнішні оборонні мури та північно-східний бастіон.
Ужгородский замок.
Внешние оборонительные стены и северо-восточный бастион.
Uzhhorod. Regional centre located on the Uzh River, 819 km far from Kyiv. The population is 125 thou. The variety of cultures merged together has given an original style to the city.
Зовнішні оборонні мури та північно-східний бастіон.
Ужгородский замок.
Внешние оборонительные стены и северо-восточный бастион.
Uzhhorod. Regional centre located on the Uzh River, 819 km far from Kyiv. The population is 125 thou. The variety of cultures merged together has given an original style to the city.
Всередині Ужгородського замку. Головний корпус замку (цитадель).
У завершеному вигляді, до пожежі 1728р., головний корпус являв собою триповерхову споруду (не рахуючи підвалів). Після пожежі третій поверх так і не був повністю відновлений.
Внутри Ужгородского замка. Главный корпус замка (цитадель).
В завершенном виде, до пожара 1728г., главный корпус представлял собой трехэтажное сооружение (не считая подвалов). После пожара третий этаж так и не был полностью восстановлен.
У завершеному вигляді, до пожежі 1728р., головний корпус являв собою триповерхову споруду (не рахуючи підвалів). Після пожежі третій поверх так і не був повністю відновлений.
Внутри Ужгородского замка. Главный корпус замка (цитадель).
В завершенном виде, до пожара 1728г., главный корпус представлял собой трехэтажное сооружение (не считая подвалов). После пожара третий этаж так и не был полностью восстановлен.
Всередині Ужгородського замку. Скульптура Геракла, який вбиває Лернейську триголову гідру.
Чавунна скульптура великої художньої вартості була відлита в 1842 році майстром Кінне на чавуноливарному заводі в селі Тур`я Ремета Перечинського району. Відображає другий з дванадцяти славних подвигів героя давньогрецької міфології Геракла.
Внутри Ужгородского замка. Скульптура Геракла, убивающего Лернейскую трехглавую гидру.
Чугунная скульптура большой художественной ценности была отлита в 1842 году мастером Кинне на чугунолитейном заводе в селе Турья Ремета Перечинского района. Изображает второй из двенадцати знаменитых подвигов героя древнегреческой мифологии Геракла.
Чавунна скульптура великої художньої вартості була відлита в 1842 році майстром Кінне на чавуноливарному заводі в селі Тур`я Ремета Перечинського району. Відображає другий з дванадцяти славних подвигів героя давньогрецької міфології Геракла.
Внутри Ужгородского замка. Скульптура Геракла, убивающего Лернейскую трехглавую гидру.
Чугунная скульптура большой художественной ценности была отлита в 1842 году мастером Кинне на чугунолитейном заводе в селе Турья Ремета Перечинского района. Изображает второй из двенадцати знаменитых подвигов героя древнегреческой мифологии Геракла.
Всередині Ужгородського замку. MILLENNIUM - пам`ятний знак на честь тисячоліття переходу мадярів на кінці IX ст. через Карпатські перевали у Тисо-Дунайську низовину.
Внутри Ужгородского замка. MILLENNIUM - памятный знак в честь тысячелетия перехода мадьяр в конце IX ст. через Карпатские перевалы в Тисо-Дунайскую низменность.
Внутри Ужгородского замка. MILLENNIUM - памятный знак в честь тысячелетия перехода мадьяр в конце IX ст. через Карпатские перевалы в Тисо-Дунайскую низменность.
Ужгород. Закарпатський музей народної архітектури та побуту.
Водяний млин з села Колочави Міжгірського району.
Ужгород. Закарпатский музей народной архитектуры и быта.
Водная мельница из села Колочави Мижгирского района.
Водяний млин з села Колочави Міжгірського району.
Ужгород. Закарпатский музей народной архитектуры и быта.
Водная мельница из села Колочави Мижгирского района.
Ужгород. Закарпатський музей народної архітектури та побуту.
Михайлівська церква 1777р. з села Шелестова Мукачівського району.
Ужгород. Закарпатский музей народной архитектуры и быта.
Михайловская церковь 1777г. из села Шелестова Мукачевского района.
Михайлівська церква 1777р. з села Шелестова Мукачівського району.
Ужгород. Закарпатский музей народной архитектуры и быта.
Михайловская церковь 1777г. из села Шелестова Мукачевского района.
Ужгород. Вулицею Корзо.
Головна вулиця Ужгорода. Її назва - Корзо - так і перекладається з угорської: "центральна".
Ужгород. По улице Корзо.
Главная улица Ужгорода. Ее название - Корзо - так и переводится с венгерского: "центральная".
Головна вулиця Ужгорода. Її назва - Корзо - так і перекладається з угорської: "центральна".
Ужгород. По улице Корзо.
Главная улица Ужгорода. Ее название - Корзо - так и переводится с венгерского: "центральная".
Ужгород. Кафедральний собор і будівля резиденції єпископів (ліворуч) XVII ст.
Єзуїтську колегію з прилеглим єзуїтським костьолом було побудовано між 1640 та 1646 роками (за іншими даними - між 1632 та 1640). У 1775 році орден єзуїтів було розпущено, а будови колегії і костьолу подаровано греко-католицькій церкві. У 1780 році їх перетворено відповідно у резиденцію єпископів і кафедральний собор.
Храм було споруджено у стилі пізнього бароко, а після пізніших добудов і перебудов у його архітектуру було вплетено неокласичний стиль.
Ужгород. Кафедральный собор и здание резиденции епископов (слева) XVII ст.
Иезуитская коллегия с прилегающим иезуитским костелом были построены между 1640 и 1646 годами (по другим данным - между 1632 и 1640). В 1775 году орден иезуитов был распущен, а строения коллегии и костела подарены греко-католической церкви. В 1780 году их превратили в резиденцию епископов и кафедральный собор соответственно.
Храм был сооружен в стиле позднего барокко, а после позднейших достроек и перестроек в его архитектуру был вплетен неоклассический стиль.
Єзуїтську колегію з прилеглим єзуїтським костьолом було побудовано між 1640 та 1646 роками (за іншими даними - між 1632 та 1640). У 1775 році орден єзуїтів було розпущено, а будови колегії і костьолу подаровано греко-католицькій церкві. У 1780 році їх перетворено відповідно у резиденцію єпископів і кафедральний собор.
Храм було споруджено у стилі пізнього бароко, а після пізніших добудов і перебудов у його архітектуру було вплетено неокласичний стиль.
Ужгород. Кафедральный собор и здание резиденции епископов (слева) XVII ст.
Иезуитская коллегия с прилегающим иезуитским костелом были построены между 1640 и 1646 годами (по другим данным - между 1632 и 1640). В 1775 году орден иезуитов был распущен, а строения коллегии и костела подарены греко-католической церкви. В 1780 году их превратили в резиденцию епископов и кафедральный собор соответственно.
Храм был сооружен в стиле позднего барокко, а после позднейших достроек и перестроек в его архитектуру был вплетен неоклассический стиль.
Ужгород. Вулицею Івана Ольбрахта (?).
Вхід до кав`ярні "Під замком".
Ужгород. По улице Ивана Ольбрахта (?).
Вход к кафе "Под замком".
Вхід до кав`ярні "Під замком".
Ужгород. По улице Ивана Ольбрахта (?).
Вход к кафе "Под замком".
Ужгород. В кав`ярні "Під замком".
Ужгород. В кафе "Под замком".
Ужгород. В кафе "Под замком".
Ужгородський район. Мальовничий краєвид неподалік від села Худльово.
По дорозі до гори Анталовецька поляна.
Ужгородский район. Живописный вид неподалеку от села Худльово.
По дороге к горе Анталовецкая поляна.
По дорозі до гори Анталовецька поляна.
Ужгородский район. Живописный вид неподалеку от села Худльово.
По дороге к горе Анталовецкая поляна.
Селище міського типу Середнє (Ужгородський район),
розташоване посеред долини, точно на півдорозі між Мукачевим та Ужгородом. Ймовірно, звідси й походить його назва.
Перша згадка про поселення датується XIV століттям, але поза всякими сумнівами, Середнє виникло задовго до цього часу; тут знайдені предмети матеріальної культури, що відносяться до епохи неоліту.
Крім описаного нижче замку, Середнє широко відоме своїми винами. Клімат цієї мальовничої та благодатної місцевості сприяв розвитку виноробства. Ліси активно вирубалися, їх місце займали лоза та збіжжя. За період XIV-XVII століть Середнє стало одним із найбільших сіл краю. В середині XVII сторіччя середнянські вина вже експортувались до Європи й вважалися там одними з найкращих. Якістю та дуже приємним букетом ці вина багато в чому зобов'язані виноградам місцевих сортів, що ростуть на схилах Карпат і, перш за все, - відмінним умовам витримки в дубовій тapi в знаменитих Середнянських винних підвалах. Розповідають, що підземні лабіринти цих підвалів були видовбані в 1557 році за велінням братів Франциска Стефана i Домініка Добо турками, що були ними захоплені в полон. Зараз найвідоміші Середнянські напої - марочні столові вина «Берегівське» та «Середнянське», десертне «Троянда Закарпаття». А шлях до заводу (та відповідного підвалу) знайти просто: вам його покаже перший-ліпший мешканець села... Питайте! При вході до старовинного підвалу зверніть увагу на висічений в скелі напис латинською мовою.
Поселок городского типа Середне (Среднее) (Ужгородский район), расположен посреди долины, ровно на полпути между Мукачевом и Ужгородом. По всей вероятности, отсюда и происходит его название. Первое упоминание о поселении датируется XIV веком, но без сомнения, Середне возникло задолго до этого времени; здесь найдены предметы материальной культуры, которые относятся к эпохе неолита.
Помимо описанного ниже замка, Среднее широко известно своими винами. Климат этой живописной и благодатной местности благоприятствовал развитию виноделия. Леса активно вырубались, их место занимали лоза и злаки. За период XIV-XVII веков Середне стало одним из наибольших сел края. В середине XVII столетия середнянские вина уже экспортировались в Европу и считались там одними из наилучших. Качеством и очень приятным букетом эти вина во многом обязаны виноградам местных сортов, произрастающим на склонах Карпат и, прежде всего, - отличным условиям выдержки в дубовой таре в знаменитых Середнянских винных подвалах. Рассказывают, что подземные лабиринты этих подвалов были выдолблены в 1557 году по велению братьев Франциска Стефана и Доминика Добо захваченніми в плен турками. Сейчас самые известные Середнянские напитки - марочные столовые вина «Береговское» и «Середнянское», десертное «Троянда Закарпатья». А путь к заводу (и соответствующему подвалу) найти просто: вам ее покажет первый же житель села... Спрашивайте! При входе в старинный подвал обратите внимание на высеченную в скале надпись на латинском языке.
Крім описаного нижче замку, Середнє широко відоме своїми винами. Клімат цієї мальовничої та благодатної місцевості сприяв розвитку виноробства. Ліси активно вирубалися, їх місце займали лоза та збіжжя. За період XIV-XVII століть Середнє стало одним із найбільших сіл краю. В середині XVII сторіччя середнянські вина вже експортувались до Європи й вважалися там одними з найкращих. Якістю та дуже приємним букетом ці вина багато в чому зобов'язані виноградам місцевих сортів, що ростуть на схилах Карпат і, перш за все, - відмінним умовам витримки в дубовій тapi в знаменитих Середнянських винних підвалах. Розповідають, що підземні лабіринти цих підвалів були видовбані в 1557 році за велінням братів Франциска Стефана i Домініка Добо турками, що були ними захоплені в полон. Зараз найвідоміші Середнянські напої - марочні столові вина «Берегівське» та «Середнянське», десертне «Троянда Закарпаття». А шлях до заводу (та відповідного підвалу) знайти просто: вам його покаже перший-ліпший мешканець села... Питайте! При вході до старовинного підвалу зверніть увагу на висічений в скелі напис латинською мовою.
Поселок городского типа Середне (Среднее) (Ужгородский район), расположен посреди долины, ровно на полпути между Мукачевом и Ужгородом. По всей вероятности, отсюда и происходит его название. Первое упоминание о поселении датируется XIV веком, но без сомнения, Середне возникло задолго до этого времени; здесь найдены предметы материальной культуры, которые относятся к эпохе неолита.
Помимо описанного ниже замка, Среднее широко известно своими винами. Климат этой живописной и благодатной местности благоприятствовал развитию виноделия. Леса активно вырубались, их место занимали лоза и злаки. За период XIV-XVII веков Середне стало одним из наибольших сел края. В середине XVII столетия середнянские вина уже экспортировались в Европу и считались там одними из наилучших. Качеством и очень приятным букетом эти вина во многом обязаны виноградам местных сортов, произрастающим на склонах Карпат и, прежде всего, - отличным условиям выдержки в дубовой таре в знаменитых Середнянских винных подвалах. Рассказывают, что подземные лабиринты этих подвалов были выдолблены в 1557 году по велению братьев Франциска Стефана и Доминика Добо захваченніми в плен турками. Сейчас самые известные Середнянские напитки - марочные столовые вина «Береговское» и «Середнянское», десертное «Троянда Закарпатья». А путь к заводу (и соответствующему подвалу) найти просто: вам ее покажет первый же житель села... Спрашивайте! При входе в старинный подвал обратите внимание на высеченную в скале надпись на латинском языке.
Романтичні руїни замку тамплієрів край села Середнє.
Побудовано цей замок у XII ст. орденом лицарів-монахів - тамплієрів. Це - єдиний замок у Закарпатті, в якому збережені риси романського стилю. Розташований в рівнинній місцевості, тоді як усі інші замки розташовані у підніжжя Карпатських гір, на високих пагорбах. Середнянський замок утворювала мурована чотирикутна триярусна башта-донжон (18,6 м х 16,5 м; висота - близько 20 м; товщина стін - 2,6 м), оточена "паланком" (парканом із вкопаних сторчма важких дубових колод), подвійним кільцем валів та ровів з водою і зовнішнім кам`яним муром (завтовшки 1 м) з чотирма кутовими вежами.
Після ліквідації ордену тамплієрів та конфіскації його майна, Середнянський замок перейшов у володіння монахів ордену св. Павла. Пізніше на протязі цілого століття точилася безкомпромісна боротьба за володіння цим замком між могутніми кланами феодалів Другетів та Палочі, що завершилась на користь останніх. Але невдовзі (в 1526 р.) загинув останній представник роду Палочі по чоловічій лінії і замок перейшов у володіння дворянського роду Добо, які відремонтували та зміцніли замок, а також заснували знамениті Середнянські винні підвали. На протязі XVII-XVIII століть Середнянський замок неодноразово змінював своїх господарів у вирі нескінченних австро-турецьких та австро-угорських війн і поступово руйнувався. Відчутного удару замку було завдано під час антигабсбургського руху угорських дворян під керівництвом Ференца II Ракоці у 1703-1711 роках, після чого замок більше не відбудовувався.
Побудовано цей замок у XII ст. орденом лицарів-монахів - тамплієрів. Це - єдиний замок у Закарпатті, в якому збережені риси романського стилю. Розташований в рівнинній місцевості, тоді як усі інші замки розташовані у підніжжя Карпатських гір, на високих пагорбах. Середнянський замок утворювала мурована чотирикутна триярусна башта-донжон (18,6 м х 16,5 м; висота - близько 20 м; товщина стін - 2,6 м), оточена "паланком" (парканом із вкопаних сторчма важких дубових колод), подвійним кільцем валів та ровів з водою і зовнішнім кам`яним муром (завтовшки 1 м) з чотирма кутовими вежами.
Після ліквідації ордену тамплієрів та конфіскації його майна, Середнянський замок перейшов у володіння монахів ордену св. Павла. Пізніше на протязі цілого століття точилася безкомпромісна боротьба за володіння цим замком між могутніми кланами феодалів Другетів та Палочі, що завершилась на користь останніх. Але невдовзі (в 1526 р.) загинув останній представник роду Палочі по чоловічій лінії і замок перейшов у володіння дворянського роду Добо, які відремонтували та зміцніли замок, а також заснували знамениті Середнянські винні підвали. На протязі XVII-XVIII століть Середнянський замок неодноразово змінював своїх господарів у вирі нескінченних австро-турецьких та австро-угорських війн і поступово руйнувався. Відчутного удару замку було завдано під час антигабсбургського руху угорських дворян під керівництвом Ференца II Ракоці у 1703-1711 роках, після чого замок більше не відбудовувався.
Романтические руины замка тамплиеров возле села Среднее.
Построен этот замок в XII в. орденом рыцарей-монахов - тамплиеров. Это - единственный замок в Закарпатье, в котором сохранились черты романского стиля. Расположен в равнинной местности, тогда как все другие замки расположены у подножий Карпатских гор, на высоких холмах. Середнянский замок образовывала каменная четырехугольная трехъярусная башня-донжон (18,6 м х 16,5 м; высота - около 20 м; толщина стен - 2,6 м), окруженная "паланком" (забором из вертикально вкопанных тяжелых дубовых бревен), двойным кольцом валов и рвов с водой и внешним каменной стеной (толщиной 1 м) с четырьмя угловыми башнями.
После ликвидации Орден и конфискации его имущества, Середнянский замок перешел во владение монахов ордена св. Павла. Позднее на протяжении целого столетия шла бескомпромиссная борьба за владение этим замком между могущественными кланами феодалов Другетов и Палочи, завершившаяся в пользу последних. Однако вскоре (в 1526 г.) погиб последний представитель рода Палочи по мужской линии и замок перешел во владение дворянского рода Добо, которые отремонтировали и укрепили замок, а также основали знаменитые Середнянские винные подвалы. На протяжении XVII-XVIII столетий Середнянский замок неоднократно менял своих владельцев в водовороте бесконечных австро-турецких и австро-венгерских войн и постепенно разрушался. Ощутимый удар по замку был нанесен во время антигабсбургского движения венгерских дворян под руководством Ференца II Ракоци в 1703-1711 годах, после чего замок большее не восстанавливался.
Построен этот замок в XII в. орденом рыцарей-монахов - тамплиеров. Это - единственный замок в Закарпатье, в котором сохранились черты романского стиля. Расположен в равнинной местности, тогда как все другие замки расположены у подножий Карпатских гор, на высоких холмах. Середнянский замок образовывала каменная четырехугольная трехъярусная башня-донжон (18,6 м х 16,5 м; высота - около 20 м; толщина стен - 2,6 м), окруженная "паланком" (забором из вертикально вкопанных тяжелых дубовых бревен), двойным кольцом валов и рвов с водой и внешним каменной стеной (толщиной 1 м) с четырьмя угловыми башнями.
После ликвидации Орден и конфискации его имущества, Середнянский замок перешел во владение монахов ордена св. Павла. Позднее на протяжении целого столетия шла бескомпромиссная борьба за владение этим замком между могущественными кланами феодалов Другетов и Палочи, завершившаяся в пользу последних. Однако вскоре (в 1526 г.) погиб последний представитель рода Палочи по мужской линии и замок перешел во владение дворянского рода Добо, которые отремонтировали и укрепили замок, а также основали знаменитые Середнянские винные подвалы. На протяжении XVII-XVIII столетий Середнянский замок неоднократно менял своих владельцев в водовороте бесконечных австро-турецких и австро-венгерских войн и постепенно разрушался. Ощутимый удар по замку был нанесен во время антигабсбургского движения венгерских дворян под руководством Ференца II Ракоци в 1703-1711 годах, после чего замок большее не восстанавливался.
Руїни замку тамплієрів зсередини.
Орден тамплієрів заснували в 1119-1120 роках бургундські лицарі Гюг де Пін та Готоргід Сент-Омар, що разом з сьома іншими лицарями створили невеликий загін для охорони шляхів, що ведуть у Єрусалим. Пізніше всі члени братерства дали обітниця і прийняли статут. Перша обитель цього Ордену знаходилася в Єрусалимі поруч з мечеттю "Купол скелі" (мечеть Омара), що хрестоносці називали Храмом Господнім (Tamplum Domini). Саме звідси і відбувається назва Ордену - тамплієри (тамплієри). Уже через століття після свого заснування, Орден мав незліченні багатства і величезні земельні володіння (зокрема, - і в Європі). Орден не підпадав під юрисдикцію влади тих земель, на території яких знаходився. У тамплієрів були своя поліція і свій трибунал. До кінця XIII століття доходи Ордена у Франції в кілька разів перевищували доходи королівської скарбниці... Неважко здогадатися про причини, через які король Франції Пилип IV "Красивий" вирішив покінчити з Орденом на території своєї держави. 13 жовтня 1307 року Великий магістр Жак де Моле і вищі сановники Ордену були обвинувачені в єресі й арештовані, а на все майно та володіння Ордену був накладений арешт. Суд інквізиції присудив в'язнів до спалення заживо. Орден було ліквідовано, його майно та володіння конфісковано.
Руины замка тамплиеров изнутри.
Орден тамплиеров основали в 1119-1120 годах бургундские рыцари Гюг дё Пен и Готоргид Сент-Омар, которые вместе с семью другими рыцарями создали небольшой отряд для охраны дорог, ведущих в Иерусалим. Позже все члены братства дали обет и приняли устав. Первая обитель этого ордена находилась в Иерусалиме рядом с мечетью "Купол скалы" (мечеть Омара), которую крестоносцы называли Храмом Господним (Tamplum Domini). Именно отсюда и происходит название Ордена - тамплиеры (храмовники). Уже через век после своего образования, Орден обладал несметными богатствами и огромными земельными владениями (в том числе - и в Европе). Орден не подпадал под юрисдикцию властей тех земель, на территории которых находился. У тамплиеров были своя полиция и свой трибунал. К концу XIII века доходы Ордена во Франции в несколько раз превышали доходы королевской казны... Нетрудно догадаться о причинах, по которым король Франции Филипп IV "Красивый" решил покончить с Орденом на территории своего государства. 13 октября 1307 года Великий магистр Жак де Молле и высшие сановники Ордена были обвинены в ереси и арестованы, а на все имущество и владения Ордена был наложен арест. Суд инквизиции приговорил узников к сожжению заживо. Орден был ликвидирован, его имущество и владения конфискованы.
Орден тамплієрів заснували в 1119-1120 роках бургундські лицарі Гюг де Пін та Готоргід Сент-Омар, що разом з сьома іншими лицарями створили невеликий загін для охорони шляхів, що ведуть у Єрусалим. Пізніше всі члени братерства дали обітниця і прийняли статут. Перша обитель цього Ордену знаходилася в Єрусалимі поруч з мечеттю "Купол скелі" (мечеть Омара), що хрестоносці називали Храмом Господнім (Tamplum Domini). Саме звідси і відбувається назва Ордену - тамплієри (тамплієри). Уже через століття після свого заснування, Орден мав незліченні багатства і величезні земельні володіння (зокрема, - і в Європі). Орден не підпадав під юрисдикцію влади тих земель, на території яких знаходився. У тамплієрів були своя поліція і свій трибунал. До кінця XIII століття доходи Ордена у Франції в кілька разів перевищували доходи королівської скарбниці... Неважко здогадатися про причини, через які король Франції Пилип IV "Красивий" вирішив покінчити з Орденом на території своєї держави. 13 жовтня 1307 року Великий магістр Жак де Моле і вищі сановники Ордену були обвинувачені в єресі й арештовані, а на все майно та володіння Ордену був накладений арешт. Суд інквізиції присудив в'язнів до спалення заживо. Орден було ліквідовано, його майно та володіння конфісковано.
Руины замка тамплиеров изнутри.
Орден тамплиеров основали в 1119-1120 годах бургундские рыцари Гюг дё Пен и Готоргид Сент-Омар, которые вместе с семью другими рыцарями создали небольшой отряд для охраны дорог, ведущих в Иерусалим. Позже все члены братства дали обет и приняли устав. Первая обитель этого ордена находилась в Иерусалиме рядом с мечетью "Купол скалы" (мечеть Омара), которую крестоносцы называли Храмом Господним (Tamplum Domini). Именно отсюда и происходит название Ордена - тамплиеры (храмовники). Уже через век после своего образования, Орден обладал несметными богатствами и огромными земельными владениями (в том числе - и в Европе). Орден не подпадал под юрисдикцию властей тех земель, на территории которых находился. У тамплиеров были своя полиция и свой трибунал. К концу XIII века доходы Ордена во Франции в несколько раз превышали доходы королевской казны... Нетрудно догадаться о причинах, по которым король Франции Филипп IV "Красивый" решил покончить с Орденом на территории своего государства. 13 октября 1307 года Великий магистр Жак де Молле и высшие сановники Ордена были обвинены в ереси и арестованы, а на все имущество и владения Ордена был наложен арест. Суд инквизиции приговорил узников к сожжению заживо. Орден был ликвидирован, его имущество и владения конфискованы.
До переліку фотосерій (List of photoseries)
