Буковина. Чернівці. Парк культури і відпочинку ім. Шевченка.
Сучасні Чернівці - це обласний центр, який розташований на живописних берегах ріки Прут і займає площу близько 150 кв.км. Відстань до Києва близько 650 км.
Припускають, що назва міста походить від велелюдного стародавнього міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці. 1259 року фортеця була повністю зруйнована за наказом монголо-татарського завойовника Бурундая. Місто поступово спустіло, а жителі переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави.
Першу письмову згадку про місто знайдено в феодальній грамоті молдавського господаря Олександра Доброго, яку він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто на той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону.
За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, в 1774-1918 рр. входило до складу Австро-Угорської імперії, а з 1918-1940 рр. - Румунії.
1774 в Чернівцях жило близько 290 сімей і було три дерев'яних церкви.
Місто почало процвітати з 1778 року, коли герцог Карл фон Енценберг був призначений главою військової адміністрації міста. Він запросив сюди багато купців, ремісників та промисловців для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю та виробництво. Нового імпульсу розвитку міста надали з 1786 року Петровські ярмарки, що проводились з 1 до 15 липня.
Буковина. Черновцы. Парк культуры и отдыха им. Шевченко.
Сучасні Чернівці - це обласний центр, який розташований на живописних берегах ріки Прут і займає площу близько 150 кв.км. Відстань до Києва близько 650 км.
Припускають, що назва міста походить від велелюдного стародавнього міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці. 1259 року фортеця була повністю зруйнована за наказом монголо-татарського завойовника Бурундая. Місто поступово спустіло, а жителі переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави.
Першу письмову згадку про місто знайдено в феодальній грамоті молдавського господаря Олександра Доброго, яку він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто на той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону.
За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, в 1774-1918 рр. входило до складу Австро-Угорської імперії, а з 1918-1940 рр. - Румунії.
1774 в Чернівцях жило близько 290 сімей і було три дерев'яних церкви.
Місто почало процвітати з 1778 року, коли герцог Карл фон Енценберг був призначений главою військової адміністрації міста. Він запросив сюди багато купців, ремісників та промисловців для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю та виробництво. Нового імпульсу розвитку міста надали з 1786 року Петровські ярмарки, що проводились з 1 до 15 липня.
Буковина. Черновцы. Парк культуры и отдыха им. Шевченко.
Чернівці. Армянська церква, пам’ятка архітектури 1869-1875 рр.
Споруджена за проектом арх. Й. Главки. Церква з чудовою акустикою.
Черновцы. Армянская церковь, памятник архитектуры 1869-1875 гг.
Сооружена по проекту арх. Й. Главки. Церковь с замечательной акустикой.
Современные Черновцы - это областной центр, расположеный на живописных берегах реки Прут и занимающий площадь около 150 кв.км. Расстояние до Киева около 650 км.
Предполагают, что название города происходит от многолюдного древнего города-крепости на южных рубежах Галицкого государства, имевшего название "Чернь" или "черный город", построенного на левом берегу реки Прут. Возможно это название происходило от черных дубовых, переложенных черноземом, стен крепости. В 1259 году крепость была полностью разрушена по приказу монголо-татарского завоевателя Бурундая. Город постепенно опустел, а жители переселились на правый берег реки Прут. С 1359 года город стал частью Молдавского государства.
Первое письменное упоминание о городе найдено в феодальной грамоте молдавского владыки Александра Доброго, которую он выдал львовским купцам 8 октября 1408 года. Каждый год эта дата празднуется как официальный день города. Город в то время был расположен на пересечении путей из северо-западной Европы на Балканы и в Турцию. С 1457 года он стал центром проведения ярмарок и административным центром всего региона.
За время своего существования город был несколько раз разрушен, пребывал под гнетом Османской империи, в 1774-1918 гг. входил в состав Австро-венгерской империи, а с 1918-1940 гг. - Румынии.
В 1774 году в Черновцах жило около 290 семей и было три деревянные церкви.
Город начал процветать с 1778 году, когда герцог Карл фон Енценберг был назначен главой военной администрации города. Он пригласил сюда много купцов, ремесленников и промышленников для того, чтобы они помогли развивать торговлю и производство. Новый импульс развитию города дали с 1786 года Петровские ярмарки, проводившиеся с 1 по 15 июля.
Споруджена за проектом арх. Й. Главки. Церква з чудовою акустикою.
Черновцы. Армянская церковь, памятник архитектуры 1869-1875 гг.
Сооружена по проекту арх. Й. Главки. Церковь с замечательной акустикой.
Современные Черновцы - это областной центр, расположеный на живописных берегах реки Прут и занимающий площадь около 150 кв.км. Расстояние до Киева около 650 км.
Предполагают, что название города происходит от многолюдного древнего города-крепости на южных рубежах Галицкого государства, имевшего название "Чернь" или "черный город", построенного на левом берегу реки Прут. Возможно это название происходило от черных дубовых, переложенных черноземом, стен крепости. В 1259 году крепость была полностью разрушена по приказу монголо-татарского завоевателя Бурундая. Город постепенно опустел, а жители переселились на правый берег реки Прут. С 1359 года город стал частью Молдавского государства.
Первое письменное упоминание о городе найдено в феодальной грамоте молдавского владыки Александра Доброго, которую он выдал львовским купцам 8 октября 1408 года. Каждый год эта дата празднуется как официальный день города. Город в то время был расположен на пересечении путей из северо-западной Европы на Балканы и в Турцию. С 1457 года он стал центром проведения ярмарок и административным центром всего региона.
За время своего существования город был несколько раз разрушен, пребывал под гнетом Османской империи, в 1774-1918 гг. входил в состав Австро-венгерской империи, а с 1918-1940 гг. - Румынии.
В 1774 году в Черновцах жило около 290 семей и было три деревянные церкви.
Город начал процветать с 1778 году, когда герцог Карл фон Енценберг был назначен главой военной администрации города. Он пригласил сюда много купцов, ремесленников и промышленников для того, чтобы они помогли развивать торговлю и производство. Новый импульс развитию города дали с 1786 года Петровские ярмарки, проводившиеся с 1 по 15 июля.
Чернівці. Свято-Духівський кафедральний собор.
Черновцы. Свято-Духовский кафедральный собор.
Черновцы. Свято-Духовский кафедральный собор.
Чернівці. Костел.
Черновцы. Костел.
Черновцы. Костел.
Чернівці. Вулицями міста.
Черновцы. Улицами города.
Черновцы. Улицами города.
Чернівці. Монумент Перемоги.
Черновцы. Монумент Победы.
Черновцы. Монумент Победы.
Чернівці. Театральна площа.
Черновцы. Театральная площадь.
Черновцы. Театральная площадь.
Чернівці. Музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської (пам’ятка архітектури 1904-1905 рр.). Перед театром - пам’ятник Ользі Кобилянській.
Будівлю театру споруджено за проектом віденських арх. Ф. Фельнера та Г. Гельмера. Фасад прикрашено скульптурними композиціями за мотивами давньогрецької міфології, в бокових нішах встановлено мармурові погруддя славетних діячів світової та української культури. Над куполом театру піднеслася муза театрального мистецтва Мельпомена. Балкони та фойє театру оформлені в стилі бароко.
Черновцы. Музыкально-Драматический театр им. Ольги Кобылянской (памятник архитектуры 1904-1905 гг.). Перед театром - памятник Ольге Кобылянской.
Здание театра построено по проекту венских арх. Ф. Фельнера и Г. Гельмера. Фасад украшен скульптурными композициями по мотивам древнегреческой мифологии, в боковых нишах установлены мраморные бюсты выдающихся деятелей мировой и украинской культуры. Над куполом театра поднялась муза театрального искусства Мельпомена. Балконы и фойе театра оформлены в стиле барокко.
Будівлю театру споруджено за проектом віденських арх. Ф. Фельнера та Г. Гельмера. Фасад прикрашено скульптурними композиціями за мотивами давньогрецької міфології, в бокових нішах встановлено мармурові погруддя славетних діячів світової та української культури. Над куполом театру піднеслася муза театрального мистецтва Мельпомена. Балкони та фойє театру оформлені в стилі бароко.
Черновцы. Музыкально-Драматический театр им. Ольги Кобылянской (памятник архитектуры 1904-1905 гг.). Перед театром - памятник Ольге Кобылянской.
Здание театра построено по проекту венских арх. Ф. Фельнера и Г. Гельмера. Фасад украшен скульптурными композициями по мотивам древнегреческой мифологии, в боковых нишах установлены мраморные бюсты выдающихся деятелей мировой и украинской культуры. Над куполом театра поднялась муза театрального искусства Мельпомена. Балконы и фойе театра оформлены в стиле барокко.
Чернівці. Ратуша, пам’ятка архітектури 1843-1847 рр.
Місто стало самоврядним в березні 1864, коли були обрані перші члени міської ради.
Першим автономним бургомістром був Яків рицар фон Петрович (1864-1866).
Особливо помітний слід в історії Чернівців залишив другий автономний бургомістр Антон лицар Кохановський фон Ставчан (1866-1874 та 1887-1905 роки). Якраз з його іменем пов'язане становлення Чернівців як міста європейського типу. В той час значно зросла ділова активність у місті, почали розвиватись виробництво та торгівля, Чернівці стали міжнародним транспортним центром. Була відкрита продовольча біржа, завершено будівництво водогону та каналізаційної системи, розпочала роботу перша електростанція, започатковано електричний транспорт, збудовано ряд визначних архітектурних споруд міста, а справжнім вінцем його діяльності стало спорудження міського театру.
Черновцы. Ратуша, памятник архитектуры 1843-1847 гг.
Місто стало самоврядним в березні 1864, коли були обрані перші члени міської ради.
Першим автономним бургомістром був Яків рицар фон Петрович (1864-1866).
Особливо помітний слід в історії Чернівців залишив другий автономний бургомістр Антон лицар Кохановський фон Ставчан (1866-1874 та 1887-1905 роки). Якраз з його іменем пов'язане становлення Чернівців як міста європейського типу. В той час значно зросла ділова активність у місті, почали розвиватись виробництво та торгівля, Чернівці стали міжнародним транспортним центром. Була відкрита продовольча біржа, завершено будівництво водогону та каналізаційної системи, розпочала роботу перша електростанція, започатковано електричний транспорт, збудовано ряд визначних архітектурних споруд міста, а справжнім вінцем його діяльності стало спорудження міського театру.
Черновцы. Ратуша, памятник архитектуры 1843-1847 гг.
Чернівці. Адміністративний будинок, пам’ятка архітектури 1901 р.
Черновцы. Административное здание, памятник архитектуры 1901 г.
Город стал самоуправляющимся в марте 1864, когда были избраны первые члены городского совета.
Первым автономным бургомистром был Яков рыцарь фон Петрович (1864-1866).
Особенно заметный след в истории Черновцов оставил второй автономный бургомистр Антон рыцарь Кохановский фон Ставчан (1866-1874 и 1887-1905 годы). Как раз с его именем связанно становление Черновцов как города европейского типа. В то время значительно выросла деловая активность в городе, начали развиваться производство и торговля, Черновцы стали международным транспортным центром. Была открыта продовольственная биржа, завершено строительство водопровода и канализационной системы, начала работу первая электростанция, положено начало электрическому транспорту, построен ряд выдающихся архитектурных сооружений города, а подлинным венцом его деятельности стало сооружение городского театра.
Черновцы. Административное здание, памятник архитектуры 1901 г.
Город стал самоуправляющимся в марте 1864, когда были избраны первые члены городского совета.
Первым автономным бургомистром был Яков рыцарь фон Петрович (1864-1866).
Особенно заметный след в истории Черновцов оставил второй автономный бургомистр Антон рыцарь Кохановский фон Ставчан (1866-1874 и 1887-1905 годы). Как раз с его именем связанно становление Черновцов как города европейского типа. В то время значительно выросла деловая активность в городе, начали развиваться производство и торговля, Черновцы стали международным транспортным центром. Была открыта продовольственная биржа, завершено строительство водопровода и канализационной системы, начала работу первая электростанция, положено начало электрическому транспорту, построен ряд выдающихся архитектурных сооружений города, а подлинным венцом его деятельности стало сооружение городского театра.
Чернівці. Вид на вул. Ольги Кобилянської з Центральної площі.
Черновцы. Вид на ул. Ольги Кобылянской с Центральной площади.
Черновцы. Вид на ул. Ольги Кобылянской с Центральной площади.
Чернівці. Палац юстиції, пам’ятка архітектури 1904-1906 рр.
Черновцы. Дворец юстиции, памятник архитектуры 1904-1906 гг.
Черновцы. Дворец юстиции, памятник архитектуры 1904-1906 гг.
Чернівці. Колишня Резиденція митрополита, пам’ятка архітектури 1864-1882 рр.
Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців, по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки - архітектурний комплекс колишньої резиденції буковинських митрополитів. Захоплення викликає веселкове сяяння черепиці її дахів, вигравання сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчатих стін з вишуканою легкістю і ажурністю кованих грат. У цій дивовижній за своєю красою споруді вбачаються візерунки української вишивки, гуцульської писанки, буковинського килима, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність споруди.
Черновцы. Бывшая Резиденция митрополита, памятник архитектуры 1864-1882 гг.
Самой прекрасной драгоценностью в сокровище, которым являются архитектурные сооружения старых Черновцов, по праву считается произведение искусства известного чешского архитектора Йозефа Главки - архитектурный комплекс бывшей резиденции буковинских митрополитов. Восторг вызывает радужное сияние черепицы ее крыш, игра солнца на куполах, удивительное сочетание строгости крепостно-зубчатых стен с изысканной легкостью и ажурностью кованых решеток. В этом удивительном по своей красоте сооружении видятся узоры украинской вышивки, гуцульской писанки, буковинского ковра, легко улавливаются элементы различных архитектурных стилей, которые создают органическую целостность сооружения.
Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців, по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки - архітектурний комплекс колишньої резиденції буковинських митрополитів. Захоплення викликає веселкове сяяння черепиці її дахів, вигравання сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчатих стін з вишуканою легкістю і ажурністю кованих грат. У цій дивовижній за своєю красою споруді вбачаються візерунки української вишивки, гуцульської писанки, буковинського килима, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність споруди.
Черновцы. Бывшая Резиденция митрополита, памятник архитектуры 1864-1882 гг.
Самой прекрасной драгоценностью в сокровище, которым являются архитектурные сооружения старых Черновцов, по праву считается произведение искусства известного чешского архитектора Йозефа Главки - архитектурный комплекс бывшей резиденции буковинских митрополитов. Восторг вызывает радужное сияние черепицы ее крыш, игра солнца на куполах, удивительное сочетание строгости крепостно-зубчатых стен с изысканной легкостью и ажурностью кованых решеток. В этом удивительном по своей красоте сооружении видятся узоры украинской вышивки, гуцульской писанки, буковинского ковра, легко улавливаются элементы различных архитектурных стилей, которые создают органическую целостность сооружения.
Чернівці. Універсітет, загальний вид внутрішнього подвір’я.
Черновцы. Университет, панорама внутреннего двора.
Черновцы. Университет, панорама внутреннего двора.
Чернівці. Універсітет.
Ансамбль складають: Митрополичий корпус, 1864-1876 рр.; Семінарський корпус, 1870 р.; Семінарська церква, 1878 р.; Будинок для приїжджих, 1874 р.; Парк і паркові споруди, 1877 р. Всі споруди об’єднані загальним замислом і створюють просте внутрішнє подвір’я. Вишуканість форм, монументальність і гармонійність споруд властиві всім архітектурним деталям. Під час Другої світової війни споруду було пограбовано. Пожежа повністю знищила її праве крило, постраждали Мармурова, Червона та Блакитна зали, загинула частина бібліотеки. По війні резиденцію митрополитів було реставровано, та в ній розмістився Чернівецький університет ім. Ю. Федьковича.
Черновцы. Университет.
Ансамбль составляют: Митрополичий корпус, 1864-1876 гг.; Семинарский корпус, 1870 г.; Семинарская церковь, 1878 г.; Дом для приезжих, 1874 г.; Парк и парковые сооружения, 1877 г. Все сооружения объединены общим замыслом и образуют просторный внутренний двор. Совершенство форм, монументальность и гармоничность сооружения характерны для всех архитектурных деталей. Во время Второй мировой войны сооружение было ограблено. Пожар полностью уничтожил его правое крыло, пострадали Мраморный, Красный и Голубой залы, погибла часть библиотеки. Резиденция митрополитов была реставрирована, и в ней расположился Черновицкий университет им. Ю. Федьковича.
Ансамбль складають: Митрополичий корпус, 1864-1876 рр.; Семінарський корпус, 1870 р.; Семінарська церква, 1878 р.; Будинок для приїжджих, 1874 р.; Парк і паркові споруди, 1877 р. Всі споруди об’єднані загальним замислом і створюють просте внутрішнє подвір’я. Вишуканість форм, монументальність і гармонійність споруд властиві всім архітектурним деталям. Під час Другої світової війни споруду було пограбовано. Пожежа повністю знищила її праве крило, постраждали Мармурова, Червона та Блакитна зали, загинула частина бібліотеки. По війні резиденцію митрополитів було реставровано, та в ній розмістився Чернівецький університет ім. Ю. Федьковича.
Черновцы. Университет.
Ансамбль составляют: Митрополичий корпус, 1864-1876 гг.; Семинарский корпус, 1870 г.; Семинарская церковь, 1878 г.; Дом для приезжих, 1874 г.; Парк и парковые сооружения, 1877 г. Все сооружения объединены общим замыслом и образуют просторный внутренний двор. Совершенство форм, монументальность и гармоничность сооружения характерны для всех архитектурных деталей. Во время Второй мировой войны сооружение было ограблено. Пожар полностью уничтожил его правое крыло, пострадали Мраморный, Красный и Голубой залы, погибла часть библиотеки. Резиденция митрополитов была реставрирована, и в ней расположился Черновицкий университет им. Ю. Федьковича.
Чернівці. Універсітет.
Черновцы. Университет.
Черновцы. Университет.
Чернівці. Універсітет.
Черновцы. Университет.
Черновцы. Университет.
Чернівці. Універсітет.
Черновцы. Университет.
Черновцы. Университет.
Мапа п’ятого дня маршруту.
Цей день ми запланували як день відпочинку від "далеких перегонів"; тому - тільки в печеру "Буковинка" та - назад...
Покриття автошляхів - досить пристойне. Однак останні километри 2 до печери - паганенька грунтовка; не раджу намагатися продиратися нею іншими авто ніж джипи або... "Жигулі" ;-)))
Схема пятого дня маршрута.
Этот день мы запланировали как день отдыха от дальних переходов; поэтому - только в пещеру "Буковинка" и - назад...
Покрытие автодорог - достаточно приличное. Но последние километра 2 до пещеры - плохонькая грунтовка; настоятельно не советую пробовать пробираться по ней на автомашинах, отличных от джипов или... "Жигулей" ;-)))
Цей день ми запланували як день відпочинку від "далеких перегонів"; тому - тільки в печеру "Буковинка" та - назад...
Покриття автошляхів - досить пристойне. Однак останні километри 2 до печери - паганенька грунтовка; не раджу намагатися продиратися нею іншими авто ніж джипи або... "Жигулі" ;-)))
Схема пятого дня маршрута.
Этот день мы запланировали как день отдыха от дальних переходов; поэтому - только в пещеру "Буковинка" и - назад...
Покрытие автодорог - достаточно приличное. Но последние километра 2 до пещеры - плохонькая грунтовка; настоятельно не советую пробовать пробираться по ней на автомашинах, отличных от джипов или... "Жигулей" ;-)))
Буковина. Краєвид перед входом до печери "Буковинка" в
урочищі між селами Мамалига та Стальнівці.
Буковина. Пейзаж перед входом в пещеру "Буковинка" в
урочище между селами Мамалыга и Стальновцы.
урочищі між селами Мамалига та Стальнівці.
Буковина. Пейзаж перед входом в пещеру "Буковинка" в
урочище между селами Мамалыга и Стальновцы.
Буковина. Печера "Буковинка". Всередині печери. Якщо уважно придивитися, то на цьому знімку можна помітити кажана, що висить під склепінням печери.
Чесно кажучи, їхали ми не в «Буковинку», а в «Попелюшку»... Перед поїздкою, накопичуючи інформацію по об'єктах Чернівецької області, я зустрів в Інтернеті таке(російською мовою):
«Атлас автомобільних шляхів України» (Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України, НВП "Картографія", Київ-1999) нічогісінько мені не підказав ані про Подвірне, ані про «Попелюшку». Взяв мапу «Автомобільні шляхи України. Захід» (Державна служба геодезії, картографії та кадастру, ДНВП "Картографія", Київ-2003) й побачив позначку печера «Попелюшка», розташована між селами Мамалига та Стальнівці Чернівецької області... Лише згодом з’ясувалося, що в результаті відвідали ми не «Попелюшку», а «Буковинку».
До того ж, ми виявилися геть не підготовленими до мандрів печерою. Поклавшися на згадану вище інформацію, ми взагалі не подбали про відповідне спорядження; навіть електричного ліхтаря не прихопили...
Відповідно, углиб печери нам вдалося пройти рівно настільки, наскільки це дозволили спалах фотокамери та світло мобілок. ;-)))
Ображатися доводиться лише на самих себе...
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры. Если внимательно присмотреться, то на этом снимке можно заметить висящую под сводами пещеры летучую мышь.
Честно говоря, ехали мы не в «Буковинку», а в «Золушку»... Перед поездкой, накапливая информацию по объектам Черновицкой области, я встретил в Интернете следующее:
«Атлас автомобильных дорог Украины» (Главное управление геодезии, картографии и кадастра при Кабинете Министров Украины, НПП "Картография", Киев-1999) абсолютно ничего мне не подсказал ни о Подворном, ни о «Золушке». Взял карту «Автомобильные пути Украины. Запад» (Государственная служба геодезии, картографии и кадастра, ДНВП "Картография", Киев-2003) и увидел обозначение пещера «Золушка», расположена между селами Мамалыга и Стальновцы Черновицкой области... Лишь впоследствии выяснилось, что в итоге посетили мы не «Золушку», а «Буковинку».
Ко всему прочему, мы оказались совсем не подготовленными к странствиям по пещере. Положившись на упомянутую выше информацию, мы вообще не позаботились о соответствующем снаряжении; даже электрический фонарь не прихватили...
Соответственно, в глубь пещеры нам удалось проникнуть ровно настолько, насколько это позволили вспышка фотокамеры и свет от мобилок. ;-)))
Обижаться приходится лишь на самих себя...
Чесно кажучи, їхали ми не в «Буковинку», а в «Попелюшку»... Перед поїздкою, накопичуючи інформацію по об'єктах Чернівецької області, я зустрів в Інтернеті таке(російською мовою):
«Подвірне. Село, Новоселицький р-н, в 36 км від районного центру, на кордоні з Молдовою.
Печера "Попелюшка". Унікальне творіння природи. Вхід в печеру розташований в урочищі Крива, неподалік від села. Довжина підземних галерей, в трьох ярусах, 150 км. Печера багата внутрішнім убранням, якому немає аналогів у Європі. Приваблює туристів з багатьох країн світу. Діє маршрут підземними лабіринтами "Попелюшки".»
Мені, як кажуть, "закортіло" побачити печеру на власні очі... ;-)))
Печера "Попелюшка". Унікальне творіння природи. Вхід в печеру розташований в урочищі Крива, неподалік від села. Довжина підземних галерей, в трьох ярусах, 150 км. Печера багата внутрішнім убранням, якому немає аналогів у Європі. Приваблює туристів з багатьох країн світу. Діє маршрут підземними лабіринтами "Попелюшки".»
«Атлас автомобільних шляхів України» (Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України, НВП "Картографія", Київ-1999) нічогісінько мені не підказав ані про Подвірне, ані про «Попелюшку». Взяв мапу «Автомобільні шляхи України. Захід» (Державна служба геодезії, картографії та кадастру, ДНВП "Картографія", Київ-2003) й побачив позначку печера «Попелюшка», розташована між селами Мамалига та Стальнівці Чернівецької області... Лише згодом з’ясувалося, що в результаті відвідали ми не «Попелюшку», а «Буковинку».
До того ж, ми виявилися геть не підготовленими до мандрів печерою. Поклавшися на згадану вище інформацію, ми взагалі не подбали про відповідне спорядження; навіть електричного ліхтаря не прихопили...
Відповідно, углиб печери нам вдалося пройти рівно настільки, наскільки це дозволили спалах фотокамери та світло мобілок. ;-)))
Ображатися доводиться лише на самих себе...
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры. Если внимательно присмотреться, то на этом снимке можно заметить висящую под сводами пещеры летучую мышь.
Честно говоря, ехали мы не в «Буковинку», а в «Золушку»... Перед поездкой, накапливая информацию по объектам Черновицкой области, я встретил в Интернете следующее:
«Подворное. Село, Новоселицкий р-н, в 36 км от районного центра, на границе с Молдовой.
Пещера "Золушка". Уникальное творение природы. Вход в пещеру расположен в урочище Кривая, недалеко от села. Длина подземных галерей, в трех ярусах, 150 км. Пещера богата внутренним убранством, которому нет аналогов в Европе. Привлекает туристов из многих стран мира. Действует маршрут подземными лабиринтами "Золушки".»
Мне, как говорится, "приспичило" увидеть пещеру собственными глазами... ;-)))
Пещера "Золушка". Уникальное творение природы. Вход в пещеру расположен в урочище Кривая, недалеко от села. Длина подземных галерей, в трех ярусах, 150 км. Пещера богата внутренним убранством, которому нет аналогов в Европе. Привлекает туристов из многих стран мира. Действует маршрут подземными лабиринтами "Золушки".»
«Атлас автомобильных дорог Украины» (Главное управление геодезии, картографии и кадастра при Кабинете Министров Украины, НПП "Картография", Киев-1999) абсолютно ничего мне не подсказал ни о Подворном, ни о «Золушке». Взял карту «Автомобильные пути Украины. Запад» (Государственная служба геодезии, картографии и кадастра, ДНВП "Картография", Киев-2003) и увидел обозначение пещера «Золушка», расположена между селами Мамалыга и Стальновцы Черновицкой области... Лишь впоследствии выяснилось, что в итоге посетили мы не «Золушку», а «Буковинку».
Ко всему прочему, мы оказались совсем не подготовленными к странствиям по пещере. Положившись на упомянутую выше информацию, мы вообще не позаботились о соответствующем снаряжении; даже электрический фонарь не прихватили...
Соответственно, в глубь пещеры нам удалось проникнуть ровно настолько, насколько это позволили вспышка фотокамеры и свет от мобилок. ;-)))
Обижаться приходится лишь на самих себя...
Буковина. Печера "Буковинка". Всередині печери.
Карстова печера "Буковинка" (державний заказник республіканського значення), відкрита спелеологами в 1976 році і розташована за 1,5 км на південний захід від с. Стальнівці. Нині тут розвідано близько 3700 м ходів і галерей. "Буковинка" - досить цікава триповерхова лабіринтна печера, яка характеризується різноманітністю натічних утворень і вторинних кристалів, багатством печерних відкладів.
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры.
Карстовая пещера "Буковинка" (государственный заказник республиканского значения), открытая спелеологией в 1976 году и расположенная за 1,5 км юго-западнее с. Стальнивци. В настоящее время здесь разведано около 3700 м ходов и галерей. "Буковинка" - достаточно интересная трехэтажная лабиринтная пещера, которая характеризуется разнообразием натечных образований и вторичных кристаллов, богатством пещерных отложений.
Карстова печера "Буковинка" (державний заказник республіканського значення), відкрита спелеологами в 1976 році і розташована за 1,5 км на південний захід від с. Стальнівці. Нині тут розвідано близько 3700 м ходів і галерей. "Буковинка" - досить цікава триповерхова лабіринтна печера, яка характеризується різноманітністю натічних утворень і вторинних кристалів, багатством печерних відкладів.
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры.
Карстовая пещера "Буковинка" (государственный заказник республиканского значения), открытая спелеологией в 1976 году и расположенная за 1,5 км юго-западнее с. Стальнивци. В настоящее время здесь разведано около 3700 м ходов и галерей. "Буковинка" - достаточно интересная трехэтажная лабиринтная пещера, которая характеризуется разнообразием натечных образований и вторичных кристаллов, богатством пещерных отложений.
Буковина. Печера "Буковинка". Всередині печери.
Тепер - трохи про печеру «Попелюшка», в яку ми так і не попали... Ця гіпсова печера - унікальний витвір природи. В печері - багате внутрішнє "оздоблення", якому немає аналогів у Європі.
Різні джерела наводять різні дані щодо довжини підземних галерей (у трьох ярусах) «Попелюшки»: понад "83 км", "90200 м", "понад 120 км" і навіть "150 км". Відповідно, її ставлять за довжиною на 3-е - 1-е місця в світі (!!!) серед гіпсових печер. Є інформація, що подальше проходження печери утруднене через велику загазованість порожнин.
Також наводяться різні дані щодо місцезнаходження виходів з печери: «в урочищі Крива, неподалік від села Подвірне», «біля села Крива» (в Молдові) тощо. Може ніхто тут не помиляється і існує кілька входів/виходів (???): всі вказують на один і той же район, печера - велика, а кар’єрів тут багато...
Назва ж печери пояснюється тим, що в 1977 році, коли чернівецькими спелеологами в одному з кар'єрів Буковини було виявлено невелику тріщину - вхід до печери, її брудний і непривабливий хід не викликав спочатку ентузіазму в дослідників, і печеру назвали «Попелюшка».
Тим часом, печера «Попелюшка» підкинула геологам загадку. У її відкладеннях було виявлено мінерал бьорнесит. Дотепер його зустрічали лише на дні багатокілометрових океанських западин.
Похмурі галереї «Попелюшки» спелеології прикрасили десятками глиняних скульптур, які приємно радують погляд.
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры.
Теперь - немного о пещере «Золушка», в которую мы так и не попали... Эта гипсовая пещера является уникальным творением природы. Пещера богата внутренним убранством, которому нет аналогов в Европе.
Разные источники приводят различные данные относительно длины подземных галерей (в три яруса) «Золушки»: свыше "83 км", "90200 м", "свыше 120 км" и даже "150 км". Соответственно, ее ставят за длиной на 3-е - 1-е места в мире (!!!) среди гипсовых пещер. Есть информация, что дальнейшее прохождение пещеры затруднено из-за большой загазованности полостей.
Приводятся также различные данные относительно местонахождения выходов из пещеры: «в урочище Кривая, недалеко от села Подворное», «у села Крива» (в Молдове) и др. Быть может, никто здесь не ошибается и существует несколько входов/выходов (???): все указывают на один и тот же район, пещера - большая, а карьеров тут много...
Название же пещеры объясняется тем, что в 1977 году, когда черновицкими спелеологами в одном из карьеров Буковины была обнаружена небольшая трещина - вход в пещеру, ее грязный и непривлекательный ход не вызвал поначалу энтузиазма у исследователей, и пещеру нарекли «Золушкой».
Между тем, пещера «Золушка» подкинула геологам загадку. В ее отложениях был обнаружен минерал бьорнесит. До сих пор его находили только на дне многокилометровых океанских впадин.
Мрачные галереи «Золушки» спелеологи украсили десятками глиняных скульптур, которые приятно радуют взгляд.
Тепер - трохи про печеру «Попелюшка», в яку ми так і не попали... Ця гіпсова печера - унікальний витвір природи. В печері - багате внутрішнє "оздоблення", якому немає аналогів у Європі.
Різні джерела наводять різні дані щодо довжини підземних галерей (у трьох ярусах) «Попелюшки»: понад "83 км", "90200 м", "понад 120 км" і навіть "150 км". Відповідно, її ставлять за довжиною на 3-е - 1-е місця в світі (!!!) серед гіпсових печер. Є інформація, що подальше проходження печери утруднене через велику загазованість порожнин.
Також наводяться різні дані щодо місцезнаходження виходів з печери: «в урочищі Крива, неподалік від села Подвірне», «біля села Крива» (в Молдові) тощо. Може ніхто тут не помиляється і існує кілька входів/виходів (???): всі вказують на один і той же район, печера - велика, а кар’єрів тут багато...
Назва ж печери пояснюється тим, що в 1977 році, коли чернівецькими спелеологами в одному з кар'єрів Буковини було виявлено невелику тріщину - вхід до печери, її брудний і непривабливий хід не викликав спочатку ентузіазму в дослідників, і печеру назвали «Попелюшка».
Тим часом, печера «Попелюшка» підкинула геологам загадку. У її відкладеннях було виявлено мінерал бьорнесит. Дотепер його зустрічали лише на дні багатокілометрових океанських западин.
Похмурі галереї «Попелюшки» спелеології прикрасили десятками глиняних скульптур, які приємно радують погляд.
Буковина. Пещера "Буковинка". Внутри пещеры.
Теперь - немного о пещере «Золушка», в которую мы так и не попали... Эта гипсовая пещера является уникальным творением природы. Пещера богата внутренним убранством, которому нет аналогов в Европе.
Разные источники приводят различные данные относительно длины подземных галерей (в три яруса) «Золушки»: свыше "83 км", "90200 м", "свыше 120 км" и даже "150 км". Соответственно, ее ставят за длиной на 3-е - 1-е места в мире (!!!) среди гипсовых пещер. Есть информация, что дальнейшее прохождение пещеры затруднено из-за большой загазованности полостей.
Приводятся также различные данные относительно местонахождения выходов из пещеры: «в урочище Кривая, недалеко от села Подворное», «у села Крива» (в Молдове) и др. Быть может, никто здесь не ошибается и существует несколько входов/выходов (???): все указывают на один и тот же район, пещера - большая, а карьеров тут много...
Название же пещеры объясняется тем, что в 1977 году, когда черновицкими спелеологами в одном из карьеров Буковины была обнаружена небольшая трещина - вход в пещеру, ее грязный и непривлекательный ход не вызвал поначалу энтузиазма у исследователей, и пещеру нарекли «Золушкой».
Между тем, пещера «Золушка» подкинула геологам загадку. В ее отложениях был обнаружен минерал бьорнесит. До сих пор его находили только на дне многокилометровых океанских впадин.
Мрачные галереи «Золушки» спелеологи украсили десятками глиняных скульптур, которые приятно радуют взгляд.
Першоджерела:
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України».
# «Чернівці - план міста», Державна служба геодезії, картографії та кадастру, ДНВП "Картографія", Київ-2004.
# Сайт «Асоціація міст України».
# «Чернівці - план міста», Державна служба геодезії, картографії та кадастру, ДНВП "Картографія", Київ-2004.
Інші сторінки маршруту "На південний захід від Києва (липень 2004 року)":
До переліку фотосерій
