|
Мапа маршруту Славське -> Чинадієво -> Мукачеве -> Берегове -> Виноградів -> Хуст -> Довге -> Славське.
Із цього маршруту відрізок по автодорозі E471 - досить пристойний. Ділянка від Славського до повороту на E471 - геть «убита». Місцеві автошляхи по Закарпаттю - більш-менш прийнятні. Дорогою ми тоді не зупинялися в селі Тухля, що було на нашому шляху. Фоторозповідь про нього подано на іншій сторінці. Схема маршрута Славское -> Чинадиево -> Мукачево -> Берегово -> Виноградов -> Хуст -> Долгое -> Славское. Из этого маршрута отрезок по автодороге E471 - достаточно приличный. Участок от Славского до поворота на E471 - совершенно «убитый». Местные автодороги по Закарпатью - более-менее приемлемые. По дороге мы тогда не останавливались в селе Тухля, которое лежало на нашем пути. Фоторассказ о нем дан на другой странице. |
Того дня ми спочатку зупинилися у селищі міського типу Чинадійово (Чинадієво).
Фоторозповідь про нього - окремою сторінкою.
В тот день мы сначала остановились в поселке городского типа Чинадиево.
Фоторассказ о нем - на отдельной странице.
Далі на нашому шляху було місто Мукачеве.
Фоторозповідь про Мукачеве та Мукачівський замок «Паланок» - окремою сторінкою.
Далее на нашем пути был город Мукачево.
Фоторассказ о Мукачево и Мукачевском замке «Паланок» - на отдельной странице.
Далі ми досить грунтовно ознайомились із трьома містами Закарпаття: Берегове, Виноградів та Хуст.
Фоторозповіді про ці міста буде додано сюди найближчим часом.
Дальше мы достаточно обстоятельно ознакомились с тремя городами Закарпатья: Берегово, Виноградов и Хуст.
Фоторассказы об этих городах будут добавлены сюда в ближайшее время.
Фото червня 2009 року.
Село Довге, храм Успіння Пресвятої Богородиці (1909-1911 роки).
Колись це була греко-католицька церква, але 1949 року влада передала її православним.
Довге - велике село (6790 мешканців) у Іршавському районі Закарпатської області. Лежить у долині річки Боржави (притоки Тиси). Засноване наприкінці XIII - початку XIV століття на розвилці шляхів, що вели на Верховину, долину ріки Тиса й на Тисо-Дунайську низовину. В ті часи це була зупинка для відпочинку купців на торгівельному шляху. В XIV столітті Довге стало частиною володінь родини волоських магнатів Долгаї, життя яких тісно переплітається з історією села. Вперше село згадується в писемних джерелах 1383 року під назвою Госсумезо.
Село Долгое, храм Успения Пресвятой Богородицы (1909-1911 годы).
Когда-то это была греко-католическая церковь, но в 1949 году власть передала ее православным.
Долгое - большое село (6790 жителей) в Иршавском районе Закарпатской области. Расположенно в долине речки Боржавы (притока Тисы). Основано в конце XIII - начале XIV века на развилке путей, которые вели на Верховину, долину реки Тиса и на Тисо-Дунайскую низменность. В те времена это была остановка для отдыха купцов на торговом пути. В XIV веке Долгое стало частью владений семьи молдавских магнатов Долгаи, жизнь которых тесно переплетается с историей села. Впервые село упоминается в письменных источниках в 1383 году под названием Госсумезо.
Колись це була греко-католицька церква, але 1949 року влада передала її православним.
Довге - велике село (6790 мешканців) у Іршавському районі Закарпатської області. Лежить у долині річки Боржави (притоки Тиси). Засноване наприкінці XIII - початку XIV століття на розвилці шляхів, що вели на Верховину, долину ріки Тиса й на Тисо-Дунайську низовину. В ті часи це була зупинка для відпочинку купців на торгівельному шляху. В XIV столітті Довге стало частиною володінь родини волоських магнатів Долгаї, життя яких тісно переплітається з історією села. Вперше село згадується в писемних джерелах 1383 року під назвою Госсумезо.
Село Долгое, храм Успения Пресвятой Богородицы (1909-1911 годы).
Когда-то это была греко-католическая церковь, но в 1949 году власть передала ее православным.
Долгое - большое село (6790 жителей) в Иршавском районе Закарпатской области. Расположенно в долине речки Боржавы (притока Тисы). Основано в конце XIII - начале XIV века на развилке путей, которые вели на Верховину, долину реки Тиса и на Тисо-Дунайскую низменность. В те времена это была остановка для отдыха купцов на торговом пути. В XIV веке Долгое стало частью владений семьи молдавских магнатов Долгаи, жизнь которых тесно переплетается с историей села. Впервые село упоминается в письменных источниках в 1383 году под названием Госсумезо.
Фото червня 2009 року. |
Село Довге, замок-палац Телекі, зовнішній оборонний мур (вул. Перемоги, 3).
Зведений на місці замку, побудованого Довгаями. 1712 року був перебудований графом Телекі. Село Долгое, замок-дворец Телеки, внешняя оборонная стена (ул. Победы, 3). Возведен на месте замка, построенного Долгаи. В 1712 году был перестроен графом Телеки. |
1417 року місцевими феодалами Долгаями тут був побудований замок, що контролював важливий шлях долиною ріки, і дерев'яна церква.
Влітку 1703 року неподалік села відбувся один з перших боїв угорської визвольної війни 1703-1711 років.
Повстанці зазнали поразки від армії Габсбургів, а вдячні нащадки 1908 року
поставили на братській могилі куруців зворушливий монумент із ширяючим над колоною орлом.
В 1711 році хазяями Довгого стали графи Телекі, які відзначилися спорудженням у селі скромного,
відповідного статусу поселення, палацу-фортеці.
Будівництво розпочалося 1712 року зі зведення головного одноповерхового, прямокутного в плані корпусу, в підвалах якого дослідниками виявлено рештки стін старого замку. Потім з'явилися інші житлові приміщення, які в середині XVIII століття було обнесено невеликим оборонним муром з бійницями. По кутах квадратного внутрішнього подвір'я фортеці розташовано потужні присадкуваті восьмигранні вежі із шатровими дахами. Таку ж, але двох'ярусну в'їзну вежу, 1774 року було врізано посередині південно-західного оборонного муру. У дворі було створено невеликий парк, що дотепер зберігає кілька дерев поважного віку. Вважається, що повністю ансамбль палацу-фортеці склався лише 1798 року і використовувався хазяями як літня мисливська резиденція. Сюди часто навідувався Ласло Телекі (1811-1861) зі своїми вельможними гостями, для яких у маєтку були напоготові дорогі коні, а околишніми карпатськими схилами прокладалися спеціальні мисливські стежки. У післявоєнні роки територію маєтку віддали туберкульозному диспансеру і нині обшарпані мури унікального сільського палацу-фортеці відповідають вигляду переважної більшості подібних медичних установ країни.
В 1417 году местными феодалами Долгаями здесь был построен замок, который контролировал важный путь долиной реки, и деревянная церковь. Летом 1703 годв близ села состоялся один из первых боев венгерской освободительной войны 1703-1711 годов. Повстанцы испытали поражение от армии Габсбургов, а благодарные потомки в 1908 году поставили на братской могиле куруцев трогательный монумент с парящим над колонной орлом. В 1711 году хозяевами Долгого стали графы Телеки, которые отметились сооружением в селе скромного, соответствующего статусу поселения, дворца-крепости.
Строительство началось в 1712 году с возведения главного одноэтажного, прямоугольного в плане корпуса, в подвале которого исследователями обнаружены остатки стен старого замка. Потом появились другие жилые помещения, которые в середине XVIII века были обнесены небольшой оборонительной стеной с бойницами. По углам квадратного внутреннего двора крепости расположены мощные приземистые восьмигранные башни с шатровыми крышами. Такая же, но двухъярусная въездная башня, в 1774 году была врезана посредине юго-западной оборонительной стены. Во дворе был создан небольшой парк, который доныне хранит несколько деревьев почтенного возраста. Считается, что полностью ансамбль дворца-крепости сложился лишь в 1798 году и использовался хозяевами как летняя охотничья резиденция. Сюда часто наведывался Ласло Телеки (1811-1861) со своими вельможными гостями, для которых в имении были наготове дорогие кони, а окрестными карпатскими склонами прокладывались специальные охотничьи тропинки. В послевоенные годы территорию имения отдали туберкулезному диспансеру и ныне обшарпанные стены уникального сельского дворца-крепости соответствуюи виду подавляющего большинства подобных медицинских учреждений страны.
Будівництво розпочалося 1712 року зі зведення головного одноповерхового, прямокутного в плані корпусу, в підвалах якого дослідниками виявлено рештки стін старого замку. Потім з'явилися інші житлові приміщення, які в середині XVIII століття було обнесено невеликим оборонним муром з бійницями. По кутах квадратного внутрішнього подвір'я фортеці розташовано потужні присадкуваті восьмигранні вежі із шатровими дахами. Таку ж, але двох'ярусну в'їзну вежу, 1774 року було врізано посередині південно-західного оборонного муру. У дворі було створено невеликий парк, що дотепер зберігає кілька дерев поважного віку. Вважається, що повністю ансамбль палацу-фортеці склався лише 1798 року і використовувався хазяями як літня мисливська резиденція. Сюди часто навідувався Ласло Телекі (1811-1861) зі своїми вельможними гостями, для яких у маєтку були напоготові дорогі коні, а околишніми карпатськими схилами прокладалися спеціальні мисливські стежки. У післявоєнні роки територію маєтку віддали туберкульозному диспансеру і нині обшарпані мури унікального сільського палацу-фортеці відповідають вигляду переважної більшості подібних медичних установ країни.
В 1417 году местными феодалами Долгаями здесь был построен замок, который контролировал важный путь долиной реки, и деревянная церковь. Летом 1703 годв близ села состоялся один из первых боев венгерской освободительной войны 1703-1711 годов. Повстанцы испытали поражение от армии Габсбургов, а благодарные потомки в 1908 году поставили на братской могиле куруцев трогательный монумент с парящим над колонной орлом. В 1711 году хозяевами Долгого стали графы Телеки, которые отметились сооружением в селе скромного, соответствующего статусу поселения, дворца-крепости.
Строительство началось в 1712 году с возведения главного одноэтажного, прямоугольного в плане корпуса, в подвале которого исследователями обнаружены остатки стен старого замка. Потом появились другие жилые помещения, которые в середине XVIII века были обнесены небольшой оборонительной стеной с бойницами. По углам квадратного внутреннего двора крепости расположены мощные приземистые восьмигранные башни с шатровыми крышами. Такая же, но двухъярусная въездная башня, в 1774 году была врезана посредине юго-западной оборонительной стены. Во дворе был создан небольшой парк, который доныне хранит несколько деревьев почтенного возраста. Считается, что полностью ансамбль дворца-крепости сложился лишь в 1798 году и использовался хозяевами как летняя охотничья резиденция. Сюда часто наведывался Ласло Телеки (1811-1861) со своими вельможными гостями, для которых в имении были наготове дорогие кони, а окрестными карпатскими склонами прокладывались специальные охотничьи тропинки. В послевоенные годы территорию имения отдали туберкулезному диспансеру и ныне обшарпанные стены уникального сельского дворца-крепости соответствуюи виду подавляющего большинства подобных медицинских учреждений страны.
Цю сторінку невдовзі буде поповнено та доопрацьовано.
Запрошую завітати ще раз трохи пізніше.
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010.
# Вікіпедія.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010.
# Вікіпедія.
Інші сторінки маршруту "Карпати, червень 2009 року":
До переліку фотосерій
