Визначні пам'ятки Криму, вересень 2005 року.
Бахчисарайський палац-музей.
Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
 В разі будь-якого використання матеріалів, що тут розміщено, гіперпосилання на serg-klymenko.narod.ru чи на klymenko.data-tec.net є обов’язковим.

Достопримечательности Крыма, сентябрь 2005 года.
Бахчисарайский дворец-музей.
Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
 При любом использовании размещенных здесь материалов, гиперссылка на serg-klymenko.narod.ru или на klymenko.data-tec.net является обязательной.




Одними з найяскравіших перлин у намисті кримських архітектурних шедеврів є чудові палацово-паркові ансамблі: монументальний Алупкінський палац, білосніжний Ливадійський, елегантний Масандрівський, витончений Бахчисарайський. Ці палаци споруджувалися в різні епохи, для цілком різних людей і в абсолютно несхожих стилях. Проте є дещо, що їх об'єднує - атмосфера благословенного спокою і якоїсь ідилічної самоти. Власне, для цього вони і зводилися. У наш час ці палаци є цілими музейними комплексами, де можна не лише помилуватися їх чудовим зовнішнім виглядом і внутрішнім убранням, але й дізнається чимало цікавого про господарів палаців, про епоху, в якій вони жили, про події, що відбувалися тут.
Ханський палац - найзначніший пам'ятник часів Кримського ханства. Споруджений на початку XVI століття в Бахчисараї. Спочатку створювався як таке собі земне втілення райського саду. Звідси назва ханської резиденції, що згодом перейшла на все місто (Бакче-сарай - "палац в саду", тюрк.), а також легкість і витонченість архітектури палацу, відсутність нарочитої монументальності.
Ханський палац - це ансамбль, який складають кілька палацових корпусів, гарем, Соколина башта, Велика ханська мечеть Біюк-хан-джамі (1740 р.), Мала палацова мечеть (XVI ст.), мезарлик - родовий цвинтар колишніх повелителів Криму - Гиреїв.
Зараз у Ханському палаці розташовані також Музей історії та культури кримських татар, Художній музей, виставка холодної та вогнепальної зброї.

Одними из наиболее ярких жемчужин в ожерелье крымских архитектурных шедевров являются великолепные дворцово-парковые ансамбли: монументальный Алупкинский дворец, белоснежный Ливадийский, элегантный Массандровский, изящный Бахчисарайский. Эти дворцы сооружались в разные эпохи, для совершенно разных людей и в абсолютно несхожих стилях. Однако есть нечто, что их объединяет - атмосфера благословенного покоя и некоего идиллического уединения. Собственно, для этого они и возводились.
В наше время эти дворцы являются целыми музейными комплексами, где можно не только полюбоваться их великолепным внешним обликом и внутренним убранством, но и узнать немало интересного о хозяевах дворцов, об эпохе, в которой они жили, о событиях, происходивших здесь.
Ханский дворец - самый значительный памятник времен Крымского ханства. Сооружен в начале XVI века в Бахчисарае. Изначально создавался как некое земное воплощение райского сада. Отсюда название ханской резиденции, впоследствии перешедшее на весь город (Бакче-Сарай - "дворец в саду", тюрк.), а также легкость и изящность архитектуры дворца, отсутствие нарочитой монументальности.
Ханский дворец - это ансамбль, который составляют несколько дворцовых корпусов, гарем, Соколиная башня, Большая ханская мечеть Биюк-хан-джами (1740 г.), Малая дворцовая мечеть (XVI в.), мезарлык - фамильное кладбище бывших повелителей Крыма - Гиреев.
Ныне в Ханском дворце расположены также Музей истории и культуры крымских татар, Художественный музей, выставка холодного и огнестрельного оружия.

The former capital of the Crimean Khanate, Bakhchisaray boasts a remarkable architectural complex with the famous Tear Fountain, extolled by the great poets of the Slav world - Alexander Pushkin, Adam Mickiewicz and Lesya Ukrainka. The Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum has become one of the most popular monuments of the Crimea.
The Khans’ palace is situated on the bank of the Churuk-Su River spanned by an arch bridge. The ensemble was being built and rebuilt from the first half of the 16th through the end of the 18th century. It consists of several buildings incorporated with the main one thus making a whole and a few standing apart - the Great Palace Mosque, harem, Falcon Tower, khans' cemetery with mausoleums and structures for household purposes.
The oldest parts of the palace are the portal, the work of the Italian architect Alevisio (early 16th century), the Small Khans' Mosque, the Divan Hall (17th century). Particularly interesting are the inner courtyard with its fountains, the Golden Study, Embassy Hall, Fruit Bowery, richly ornamented by skillful masters.


Крым. Бахчисарайский дворец-музей. Схема комплекса.
Малюнок з видання «Архитектурные памятники Крыма» («Таврия», Симферополь-1977).
Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник.
Бахчисарайський палац-музей - Ханський палац XVI-XVIII ст. Схема комплексу.
1. Північна (головна) брама та «поштовий» корпус
2. Центральний майдан
3. Велика палацова мечеть (Хан-Джамі)
4. Палацовий цвинтар із мавзолеями та ротондою
5. Лазня Сари-Гюзель
6. Житлові корпуси
7. Головний корпус
8. Басейний дворик 		9. Гаремний корпус
10. Соколина башта
11. Персидський сад
12. «Стаєнний» корпус
13. Південна брама
14. Садові тераси
15. Мавзолей Діляри-Бікеч

Бахчисарайский государственный историко-культурный заповедник.
Бахчисарайский дворец-музей - Ханский дворец XVI-XVIII вв. Схема комплекса.
1. Северные (главные) ворота и «свитский» корпус
2. Центральная площадь
3. Большая дворцовая мечеть (Хан-Джами)
4. Дворцовое кладбище с мавзолеями и ротондой
5. Баня Сары-Гюзель
6. Жилые корпуса
7. Главный дворцовый корпус
8. Бассейный дворик 		9. Гаремный корпус
10. Соколиная башня
11. Персидский сад
12. «Конюшенный» корпус
13. Южные ворота
14. Садовые террасы
15. Мавзолей Диляры-Бикеч

The Bakhchisaray historical and cultural state preserve.
Bakhchisaray Palace-Museum - the Khans’ palace 16-19th centuries. Chart of buildings suite.
1. Northern (Main) Gate
2. Central Square
3. Great Palace (Khans’) Mosque
4. Khans’ Cemetery
5. The Sari Güzel Bath
6. Living blocks
7. Main block
8. The Pool Court 		9. Harem
10. Falcon Tower
11. Persian Garden
12. Stables
13. Southern Gate
14. Garden Terraces
15. Mausoleum of Dilâra Bikeç


Бахчисарайський палац-музей. Північна брама та «поштовий» корпус (праворуч) і велика палацова мечеть "Хан-Джамі" (ліворуч). Вид ззовні.

Бахчисарайский дворец-музей. Северные ворота и «свитский» корпус (справа) и большая дворцовая мечеть "Хан-Джами" (слева). Вид снаружи.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Northern (Main) Gate (on the right) and Great Palace Mosque (on the left).


У першій половині XV століття від захирілої Золотої Орди відокремився Кримський юрт і було утворено самостійне Кримське ханство. Незабаром його адміністративний центр було перенесено зі Старого Криму в Кирк-Ор (Чуфут-кале), а потім до Бахчисараю. Росла і розбудовувалася зі східною пишністю столиця Кримського ханства.
Бахчисарай - стародавня резиденція кримських ханів Гиреїв, що правили ханством більш ніж 350 років, з 1422 по 1783. Після приєднання Криму до Російської Імперії - позаштатне містечко Сімферопольського повіту. Завдяки відсутності особливих змін він довго зберігав свій самобутній татарський характер. Нині це центр великого сільськогосподарського району з населенням 28,6 тис. людей. В останні десятиліття місто виросло, вийшовши за межі вузької долини на рівнину, де розкинулися його нові райони. Незмінним інтересом туристів користується старий Бахчисарай, що зберіг колорит середньовічного міста, наче захованого в тісній долині поміж крутих скель; його вузькі вулиці та будинки з галерейками та балкончиками поступово готують подорожнього до зустрічі з самою екзотичною пам'яткою Криму - колишнім Ханським палацом.
Історико-археологічний музей у Бахчисараї з повним правом можна назвати кримською «Меккою» туристів. У літній час один за іншим підходять до нього автобуси, і натовпи відвідувачів прямують до темної із ґратчастими стулками арки брами. Під зеленню каштанів і черепичними дахами палацу зметнулися до неба грановані стріли мінаретів. Колись п'ять разів на день підіймалися на них муедзини і протяжно, співучо закликали мусульман до намазу - чергової молитви. Звуки їх пронизливих голосів, розпочавшись від палацової мечеті, пливли всією долиною від мінарету до мінарету, доки не завмирали в печерах по краях ущелини.
Мабуть, ніде в Криму так не розігрується фантазія, як у колишньому ханському палаці - Хан-Сараї. У чому полялає секрет чарівності, що властива цьому пам'ятнику? Чи в глухих і високих зовнішніх стінах, чи в мінаретах, в стрілчастих аркадах або в квадратних заґратованих вікнах? Можливо, сприяє тому скрипучі дерев'яні сходи, мармурові чалми за огорожею цвинтаря, дзюркотіння фонтанів, пишні й улесливі, виписані арабському в’яззю написи, дві сплетені змії (точніше, - геральдичні дракони чи саламандри) - прикраса палацових воріт.

В первой половине XV века от захиревшей Золотой Орды отделился Крымский юрт и было образовано самостоятельное Крымское ханство. Вскоре его административный центр был перенесен из Старого Крыма в Кырк-Ор (Чуфут-Кале), а затем в Бахчисарай. Росла и обстраивалась с восточным великолепием столица Крымского ханства.
Бахчисарай - древняя резиденция крымских ханов Гиреев, правивших ханством более 350 лет, с 1422 по 1783 г. После присоединения Крыма к Российской Империи - заштатный городок Симферопольского уезда. Благодаря отсутствию особых перемен он долго сохранял свой самобытный татарский характер. Ныне это центр большого сельскохозяйственного района с населением 28,6 тыс. человек. В последние десятилетия город вырос, выйдя за пределы узкой долины на равнину, где раскинулись его новые районы. Неизменным интересом туристов пользуется старый Бахчисарай, сохранивший колорит средневекового города, как будто спрятанного в тесной долине меж крутых скал; его узкие улицы и дома с галерейками и балкончиками постепенно готовят путника к встрече с самой экзотической достопримечательностью Крыма - бывшим Ханским дворцом.
Историко-археологический музей в Бахчисарае с полным правом можно назвать кримской «Меккой» туристов. В летнее время один за другим подходят к нему автобусы, и толпы посетителей устремляются к темной с решетчатыми створками арке ворот. Под зеленью каштанов и черепичными крышами дворца взметнулись в небо граненые стрелы минаретов. Некогда пять раз в день поднимались на них муэдзины и протяжно, нараспев призывали мусульман к намазу - очередной молитве. Звуки их пронзительных голосов, начавшись от дворцовой мечети, плыли по всей долине от минарета к минарету, пока не замирали в пещерах по краям ущелья.
Пожалуй, нигде в Крыму так не разыгрывается фантазия, как в бывшем ханском дворце - Хан-Сарае. В чем секрет очарования, свойственного этому памятнику? В глухих ли и высоких наружных стенах, в минаретах ли, в стрельчатых аркадах или в квадратных зарешеченных окнах? Возможно, способствуют тому скрипучие деревянные сходы, мраморные чалмы за кладбищенской оградой, журчанье фонтанов, пышные и льстивые, выписанные арабской вязью надписи, две сплетенные змеи (точнее, - геральдические драконы или саламандры) - украшение дворцовых ворот.

Bakhchisaray is a former residence of Crimean khans of Guirey dynasty ruling of Khanate through all period of its existence - more than 350 years. After joining Crimea to Russia in 1783 Bakhchisaray for a long time conserved the colourful medieval exotic appearance; there distinctive features of Crimean-Tatar Orient and of hoary antiquity have mingled together.
Bakhchisaray has long since been an attraction for men of science, letters and art and just common travellers. Some are drawn here by the Khan's Palace (at present the Palace-Museum, a part of Bakhchisaray State Historic Reserve), glorified by the great poets Alexander Poushkin, Lesya Ukrainka and Adam Mickiewicz; others by the famous «cave towns», still others - by the picturesque scenery of the environs...
No doubt, the most celebrated sight of the town has always been and still is the former Crimean Khan's Palace built in the XVI-XVIII centuries. Its construction began in the early XVI century under the rule of the second Crimean khan Mengli-Guirey. Every ruler of the Khanate added some new buildings to the Palace or restored the old ones with inscription commemorating his name. So around the inner courtyard a Palace ensemble has formed with all its components - Divan Chamber, residential buildings, a mosque, a cemetery, baths, harem and inner gardens. In 1736 the Palace was badly damaged during the Crimean campaign of Russian troops under the command of Field-Marshal Minich. It was reconstructed by khans in the middle of XVIII when the present ensemble has formed. Since 1783, after Russia's joining of the Crimea, the Palace was restored many times and its appearance inevitably altered.
Entering through the Gate you find yourself in the courtyard of the Palace; around it all main Palace buildings are grouped. To the left of the entrance there is the Mosque and the khan's cemetery, to the right - the private and state apartments.
The area occupied now by the Palace (over 4 hectares) in the Middle Ages was much larger. Skirting the fence and the western gate of the Palace were gardens which made an integral part of the palace complex and gave the town its name (Bakchisarai is a word of Turk origin, meaning «Palace-garden» or «Palace in the gardens»). Beyond the gardens were meadows, a pasture for khan's horses. The town for the most part huddled on the steep right bank of the small river Churuk-Su.


Бахчисарайський палац-музей. Північна брама та «поштовий» корпус. Вид ззовні.
А може, геній О. Пушкіна, Л. Українки й А. Міцкевича витає над палацом, будить в душі вірші про Марію, Зарему, Гирея?.. Побачивши химерні, різьблені й яскраво розфарбовані стіни, стелі, двері, вікна пригадується чуті в дитинстві казки про дивовижні палаци якогось «тридев'ятого» царства.
Мов зачарований, стоїть Бахчисарай.
Шле місяць з неба промені злотисті,
Блищать, мов срібні, 6iлi стіни в місті,
Спить ціле місто, мов заклятий край.
Скрізь мінарети й дерева сріблисті
Мов стережуть сей тихий сонний рай;
У темряві та в винограднім листі
Таємно плеще тихий водограй.
Повітря дише чарівним спокоєм,
Над сонним містом легкокрилим роєм
Витають красні мрії, давні сни.
I верховіттям тонкії тополі
Кивають стиха, шепотять поволі,
Про давні часи згадують вони…
(Леся Українка, «Кримські спогади. 9 - Бахчисарай»)

Бахчисарайский дворец-музей. Северные ворота и «свитский» корпус. Вид снаружи.
А может быть, гений А. Пушкина, Л. Украинки и А. Мицкевича витает над дворцом, будит в душе стихи о Марии, Зареме, Гирее?.. При виде причудливых, резных и ярко раскрашенных стен, потолков, дверей, окон вспоминаются слышанные в детстве сказки о диковинных дворцах какого-либо «тридевятого» царства.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. General View.


Точна дата будівництва палацу невідома, та всі дослідники згодні у тому, що воно було завершене за правління Адиль-Сахиб-гирей хана (був ханом тричі в період 1521-1551 рр.). Евлія Челебі повідомляє: «Сахиб-гирей хан поселився в цьому Бахчисараї в 1532 р». Площа, яку зараз займає палац, більше 4 га, але у минулому він займав набагато більшу територію - близько 20 га. До огорожі та західних воріт прилягали сади, що дали назву палацу і місту (у перекладі з кримськотатарського Баштани - сад, сарай - палац); за садами тягнувся палацовий луг, на якому паслися ханські коні. Мотив саду - одна з найхарактерніших особливостей мусульманської культури: вірші, рослинні орнаменти різьблення по каменю і розписів - все прагне подати сад як найчудовіше місце на землі, як якусь подобу рая: «сади, подібні до Іремських», тобто райських - найпоширеніше літературне порівняння. Легка «кіоскова» архітектура палацових споруд, відсутність монументальності в ханській резиденції не випадкові: навіть стіни, що розгороджують сад і інтер'єр, певною мірою умовні; їх задача - створити прохолоду літнього дня, та при цьому вони «впускають» сад через кольорові стекла вікон, через аркади і тераси. Найближчим джерелом надихання, зразком для наслідування служив кримським ханам і їх будівничим палац султанів у Стамбулі - Топкапі, спорудження якого почалося незабаром після завоювання Константинополя Мехметом II у 1453 р.
Що могли відчувати іноземні посли, коли потрапляли до ханського палацу? Уявимо, що він щойно збудований і ще не горів: його дерев'яні різьблені деталі цілі, а не замінені, як зараз, в багатьох місцях простішими струганими. У верхніх вікнах із прозорими багатоколірними стеклами - ковані ґрати, в нижніх, вузьких, як щілини, - бамбукові жалюзі. Куполи мавзолеїв тьмяно блищать свинцем, шпилі мінаретів виблискують позолотою. Дзюрчать мармурові та роззолочені фонтани...
Ще з набережної, з того боку моста, видно північний, ребристий фасад «поштового» корпусу. Чіткий ритм димарів, що нащетинились і випирають із площини стіни, наче притулених до неї по висоті другого поверху, нагадує чи то мінарети, чи то піки з наколотими гостроверхими шапками. І жодного вікна. Така архітектура цього фасаду «поштового» корпусу. По осі моста - масивна арка воріт, над нею чотири стрілчасті вікна, праворуч від арки - ще одне вікно. Це зрозуміло: біля головних воріт мають бути очі і зверху, і збоку, і «навикат». Мабуть, в смутні для ханства часи вікна були трохи менші, і в них було більше заліза, ніж скла.

Точная дата строительства дворца неизвестна, но все исследователи согласны в том, что оно было завершено в правление Адиль-Сахиб-Гирей хана (был ханом трижды в период 1521-1551 гг.). Эвлия Челеби сообщает: «Сахиб-Гирей хан поселился в этом Бахчисарае в 1532 г». Площадь, ныне занимаемая дворцом, более 4 га, но в прошлом он занимал гораздо большую территорию - около 20 га. К ограде и западным воротам прилегали сады, давшие название дворцу и городу (в переводе с крымскотатарского Бахчи - сад, сарай - дворец); за садами простирался дворцовый луг, на котором паслись ханские кони. Мотив сада - одна из характернейших особенностей мусульманской культуры: стихи, растительные орнаменты резьбы по камню и росписей - все стремится представить сад как самое прекрасное место на земле, как некое подобие рая: «сады, подобные Иремским», то есть райским - самое распространенное литературное сравнение. Легкая «киосковая» архитектура дворцовых построек, отсутствие монументальности в ханской резиденции не случайны: даже стены, разгораживающие сад и интерьер, в известной мере условны; их задача - создать прохладу в летний день, но при этом они «впускают» сад через цветные стекла окон, через аркады и террасы. Ближайшим источником вдохновения, образцом для подражания служил крымским ханам и их строителям дворец султанов в Стамбуле - Топкапи, начатый постройкой вскоре после завоевания Константинополя Мехметом II в 1453 г.
Что могли испытывать иностранные послы, попавшие в ханский дворец? Представим, что он только что отстроен и еще не горел: его деревянные резные детали целы, а не заменены, как теперь, во многих местах более простыми строганными. В верхних окнах с прозрачными многоцветными стеклами - кованые решетки, в нижних, узких, как щели, - бамбуковые жалюзи. Купола мавзолеев тускло поблескивают свинцом, шпили минаретов сверкают позолотой. Журчат мраморные и раззолоченные фонтаны...
Еще с набережной, по ту сторону моста, виден северный, ребристый фасад «свитского» корпуса. Четкий ритм ощетинившихся дымоходов, выпирающих из плоскости стены, как будто прислоненных к ней по высоте второго этажа, напоминает не то минареты, не то пики с наколотыми островерхими шапками. И ни одного окна. Такова архитектура этого фасада «свитского» корпуса. По оси моста - массивная арка ворот, над нею четыре стрельчатых окна, справа от арки - еще одно окно. Это и понятно: у главных ворот должны быть глаза и сверху, и сбоку, и «навыкат». Надо полагать, в смутные для ханства времена окна были поменьше, и в них было больше железа, чем стекла.


Бахчисарайський палац-музей. «Катерининська миля» перед Північною брамою.
Такі пам'ятні колони на п'єдесталах встановлювалися вздовж доріг до Феодосії, Бахчисараю, Севастополя - по шляху слідування імператриці Катерини II, що відвідала Тавріду в 1787 році.
На п'єдесталі пам'ятника - напис (російською мовою тих часів):
«Блаженної пам'яті імператриця Катерина II-га побажала бути в Бахчисараї в 1787 році травня 14»

Бахчисарайский дворец-музей. «Екатерининская миля» перед Северными воротами.
Такие памятные колонны на пьедесталах устанавливались вдоль дорог в Феодосию, Бахчисарай, Севастополь - по пути следования императрицы Екатерины II, посетившей Тавриду в 1787 году.
На пьедестале памятника - надпись:
«Блаженной памяти императрица Екатерина II-я изволила быть въ бакчисараћ въ 1787 году маія 14»

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. «Catherine’s mile» in front of Main Gate.


По той бік воріт - широкий, залитий сонцем двір, вимощений кам'яними плитами і з усіх боків оточений будовами. За часів Гиреїв це був порожній, нічим не засаджений майдан. Тут зустрічали послів, гостей, які мали залишити тут слуг і зброю перед тим, як з'явитися перед владикою в його житлі. Тут народ міг споглядати свого оточеного свитою володаря в дні великих свят і урочистих ходів із палацу до Великої мечеті. Майдан оточують палацові споруди, як прийнято на Сході: парадні приміщення і житлові покої групувалися навколо кількох дворів - парадного і внутрішніх, більш камерних. І в палацах і в житлових будинках основним компонентом, що організовував споруди, був двір і сад з фонтаном.
Мабуть, пройшовши крізь арку на широкий двір, тодішнім гостям мимоволі хотілося озирнутися, а чи не назавжди закриються залізні двері, і тут погляду відкривався південний фасад «поштового» корпусу. Який контраст! Невисока двоповерхова галерея – легка наче іграшкова. Дерев'яні, яскраво забарвлені колонки такі тонкі, що, здається, не витримають ваги строкатих карнизів, які покояться на них, і ось-ось затріщать - десь знизу, в тих місцях, де вони перехоплені поясом витончених перил, що виточені з буку. Уявіть, що на галереї стоять наближені хана: хто - тримаючись за різьблену колонку, хто - опершись ліктем на перила, хто - поправляючи чалму. Стоять, обвішані коштовною зброєю, в яскравому одязі, з пальцями в перснях, із сережками у вухах, і косять очима у бік іноземних послів, що входять до двору. Хто знає, що на розумі у господарів, що криється в їх прихованих посмішках під звислими вусами?... Це слід уявити собі, бо архітектура сприймається гостріше, органічніше в тій обстановці, в якій вона створювалася.
Зі східного боку до «поштового» корпусу примикає найвиразніша, по-східному чепурна і монументальна будівля палацового комплексу - Велика ханська мечеть (Хан-Джамі), що охоплена низом стрілчастою турецькою аркадою з нечастими заґратованими верхніми вікнами, кольоровими майоліковими вставками в простінках, увінчана стрілами мінаретів. Зовнішні сходи ведуть на другий поверх до галереї, де знаходилася колись недоступна для простих смертних ханська «ложа». Ліворуч від входу, по сусідству з мечеттю, на другому поверсі поміщалася ханська варта - капикули, а на нижньому - лавки, що виходили на вулицю.

По ту сторону ворот - широкий, залитый солнцем двор, вымощенный каменными плитами и со всех сторон окруженный строениями. Во времена Гиреев это была пустая, ничем не засаженная площадь. Здесь встречали послов, гостей, которые должны были оставить тут слуг и оружие перед тем, как предстать перед владыкой в его жилище. Здесь народ мог лицезреть своего окруженного свитой властелина в дни больших праздников и торжественных шествий из дворца в Большую мечеть. Двор окружают дворцовые постройки, как принято на Востоке: парадные помещения и жилые покои группировались вокруг нескольких дворов - парадного и внутренних, более камерных. И во дворцах и в жилых домах основным компонентом, организующим постройки, был двор и сад с фонтаном.
По-видимому, пройдя сквозь арку на широкий двор, тогдашним гостям невольно хотелось оглянуться, не навсегда ли захлопнется железная дверь, и тут взору открывался южный фасад «свитского» корпуса. Какой контраст! Невысокая двухэтажная галерея - игрушечно легкая. Деревянные, ярко окрашенные колонки так тонки, что, кажется, не выдержат веса покоящихся на них пестрых карнизов и вот-вот затрещат - где-то понизу, в тех местах, где они перехвачены поясом изящно выточенных буковых перил. Вообразите, что на галерее стоят приближенные хана: кто - держась за резную колонку, кто - облокотясь на перила, кто - поправляя чалму. Стоят, увешанные дорогим оружием, в ярких одеждах, с пальцами в перстнях, с серьгами в ушах, и косят глазами в сторону входящих иностранных послов. Кто знает, что на уме у хозяев, что кроется в их затаенных ухмылках под вислыми усами?... Это надо себе представить, ибо архитектура воспринимается острее, органичнее в той обстановке, в которой она создавалась.
С восточной стороны к «свитскому» корпусу примыкает самое выразительное, по-восточному нарядное и монументальное здание дворцового комплекса - Большая ханская мечеть (Хан-Джами), охваченная понизу стрельчатой турецкой аркадой с нечастыми зарешеченными верхними окнами, цветными майоликовыми вставками в простенках, увенчанная стрелами минаретов. Наружная лестница ведет на второй этаж в галерею, где находилась некогда недоступная для простых смертных ханская «ложа». Слева от входа, по соседству с мечетью, на втором этаже помещалась ханская стража - капыкулы, а в нижнем - лавки, выходившие на улицу.


Бахчисарайський палац-музей. Велика палацова мечеть (Хан-Джамі), XVII-XVIII ст. Вид з внутрішнього майдану.

Бахчисарайский дворец-музей. Большая дворцовая мечеть (Хан-Джами), XVII-XVIII вв. Вид с внутренней площади.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Great Palace (Khans’) Mosque, 17th-19th centuries. View from the Inner Courtyard.


Із заходу до «поштового» корпусу примикають під прямим кутом хороми хана. Вони нижчі за мечеть, навпроти якої стоять (адже і сам хан нижчий за Аллаха), але значно вищі та красивіші за «поштовий» корпус. Їх можна відразу розрізнити.
Сполучені між собою критими переходами павільйони палацу тягнуться уздовж двору. Нижній поверх прихований зеленню і глухою кам'яною огорожею. Стіни верхнього - вище за кущі й огорожу - рябіють різноколірним розписом, кольоровим склом і розписними віконницями, рябіють густими дерев'яними ґратами. Ось один виступ у бік двору, ось інший. Тут спальня хана, там вітальня - вони вгадуються по фасаду.
Щоправда, від XVI століття збереглося не багато - Зала Ради і Суду, Мала і, частково, Велика палацові мечеті, Портал Алевіза. Решту ж споруд сильно змінено. До руйнувань, спричинених часом, слід додати сумну історію ремонтів Ханського палацу. Потьомкін, складаючи плани подорожі імператриці до Криму з неодмінними відвідинами «Таврійської Альгамбри», вже в 1783 році віддає наказ: «Ханський палац привести в той стан, в якому він був раніше, і зіпсоване все виправити, з таким спостереженням, щоб збережений був смак, в якому все побудовано». Ремонт проводився протягом трьох років особами, не дуже досвідченими в особливостях східної архітектури; в результаті відбулося «змішання стилів азіатського з європейським». Ілюстративний матеріал, що зберігся, особливо плани і креслення, складені архітектором Вільямом Гесті в 1798 році, свідчить, що після потьомкинського ремонту палац зберігав значно більший об'єм, показує розташування його нині не існуючих частин (Персидський палац, від якого збереглася тільки Соколина башта, Гарем - від нього залишився один корпус, кухонне приміщення тощо). Особливо великим спотворенням піддався палац в ході ремонту 1822-1831 років, яким спочатку керував губернський архітектор Колодін. При ньому була розібрана частина будівель в Персидському саду, позначених на плані Гесті; було замальовано тонкий художній розпис майстра Омера, виявлений при реставрації порівняно недавно. Із зовнішньої сторони стіни було розписано квітковими гірляндами, букетами, геометричними візерунками. Ці декоративні мотиви неважко знайти в кам'яному різьбленні надгробків ханського кладовища, звідки їх, мабуть, і було позичено. Проте спотворення, зроблені в ході ремонту, викликали протести архітекторів і художників, внаслідок чого Новоросійський генерал-губернатор граф М. С. Воронцов ремонтні роботи призупинив. Колодіна було усунено і замість нього призначено архітектора Ельсона, який в ході шестирічної діяльності майже повністю переробив роботу Колодіна, відновивши (там, де це було можливо), за відгуками сучасників, колишній «азіатський характер». Під час Кримської війни 1854-1856 років в палаці розміщувався військовий шпиталь. Після цього було проведено ще кілька ремонтів з метою якось підтримати палац, що занепадав. За побажанням Олександра III почали складати проект реставрації палацу «в точному стародавньому вигляді», та смерть імператора перешкодила його здійсненню.

С запада к «свитскому» корпусу примыкают под прямым углом хоромы хана. Они пониже мечети, напротив которой стоят (ведь и сам хан ниже Аллаха), но значительно выше и красивее «свитского» корпуса. Их можно сразу различить.
Соединенные между собой крытыми переходами павильоны дворца тянутся вдоль двора. Нижний этаж скрыт зеленью и глухой каменной оградой. Стены верхнего - выше кустов и ограды - пестрят разноцветной росписью, цветными стеклами и расписными ставнями, рябят густыми деревянными решетками. Вот один выступ в сторону двора, вот другой. Тут спальня хана, там гостиная - они угадываются по фасаду.
Правда, от XVI века сохранилось не так много - Зал Совета и Суда, Малая и, частично, Большая дворцовые мечети, Портал Алевиза. Остальные же постройки сильно изменены. К разрушениям, произведенным временем, следует добавить печальную историю ремонтов Ханского дворца. Потемкин, строивший планы путешествия императрицы в Крым с непременным посещением «Таврической Альгамбры», уже в 1783 году отдает приказание: «Ханский дворец привести в то состояние, в котором он был прежде, и испорченное все исправить, с таковым наблюдением, чтобы сохранен был вкус, в котором все построено». Ремонт производился в течение трех лет лицами, не очень сведущими в особенностях восточной архитектуры; в результате произошло «смешение стилей азиатского с европейским». Сохранившийся иллюстративный материал, особенно планы и чертежи, составленные архитектором Вильямом Гести в 1798 году, свидетельствует, что после потемкинского ремонта дворец сохранял значительно больший объем, показывает расположение его ныне не существующих частей (Персидский дворец, от которого сохранилась только Соколиная башня, Гарем - от него остался один корпус, кухонное помещение и т. д.). Особенно большим искажениям подвергся дворец в ходе ремонта 1822-1831 годов, которым поначалу руководил губернский архитектор Колодин. При нем была разобрана часть зданий в Персидском саду, обозначенных на плане Гести; была закрашена тонкая художественная роспись мастера Омера, выявленная при реставрации сравнительно недавно. С внешней стороны стены были расписаны цветочными гирляндами, букетами, геометрическими узорами. Эти декоративные мотивы нетрудно найти в каменной резьбе надгробий ханского кладбища, откуда они, видимо, и позаимствованы. Искажения, произведенные в ходе ремонта, однако, вызвали протесты архитекторов и художников, в результате чего Новороссийский генерал-губернатор граф М. С. Воронцов ремонтные работы приостановил. Колодин был отстранен и вместо него назначен архитектор Эльсон, который в ходе шестилетней деятельности почти полностью переделал работу Колодина, восстановив (там, где это было можно), по отзывам современников, прежний «азиатский характер». Во время Крымской войны 1854-1856 годов во дворце размещался военный госпиталь. После этого было произведено еще несколько ремонтов с целью как-то поддержать ветшающий дворец. По желанию Александра III начали составлять проект реставрации дворца «в точном древнем виде», но смерть императора помешала его осуществлению.


Бахчисарайський палац-музей. Північна брама та «поштовий» корпус. Вид із внутрішнього майдану.
При вході до палацу на майдані праворуч зустрічає відвідувачів фонтан у вигляді масивної кам'яної вази; його було встановлено в XIX столітті. На високому постаменті височіє чаша, вісім граней якої стилізовані у вигляді квіткових пелюсток. Вісім тонких цівок із мирним дзюрчанням спадають до невеликого, восьмигранного, як сама чаша, басейну. Навколо нього розбито квітник з млосними трояндами і по-південному яскравими квітами.

Бахчисарайский дворец-музей. Северные ворота и «свитский» корпус. Вид с внутренней площади.
При входе во дворец на площади справа встречает посетителей фонтан в виде массивной каменной вазы; он был установлен в XIX веке. На высоком постаменте возвышается чаша, восемь граней которой стилизованы в виде цветочных лепестков. Восемь тонких струек с умиротворяющим журчанием ниспадают в небольшой, восьмигранный, как сама чаша, бассейн. Вокруг него разбит цветник с томными розами и по-южному яркими цветами.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. View from the Inner Courtyard.


Велика Мечеть Хан-Джамі - найвеличніша споруда палацового комплексу. Масивна прямокутна кам'яна будівля мечеті, крита чотирьохскатним черепичним дахом, витягнута з півночі на південь. З боків її прикрашають два легких витончених мінарети: їх тонкі десятигранні башточки складені з ретельно обтесаних кам'яних плит, що скріплено свинцем. Вони опоясані різьбленими кам'яними балкончиками з традиційною розеткою на кожній грані; гостроверху крівлю завершує алем - півмісяць. Усередині мінаретів проходять гвинтові сходи, по яких підіймалися на балкончик муедзини, закликаючи звідти правовірних до молитви. Сьогодні їх радіофіковано, і заклик муедзина знову п'ять разів на день лунає над Бахчисараєм. Напис, висічений на плиті над головним входом, свідчить, що мечеть було побудовано Селямет-гирей ханом в 1740 р. Проте йшлося, мабуть, про відновлення і ремонт раніше існуючої будівлі мечеті після пожежі 1736 р. Мартін Броневський, посол польського короля Стефана Баторія до хана Мухаммед-гирея, описуючи Бахчисарай у 1578 році, відзначає: «Споруджені кам'яна мечеть і гробниці ханів із розвалин християнських». Можливо, остання обставина пояснює, чому композиція мечеті наслідує старій традиції будівель типу базиліки: всередині це трьохнефна зала, розділена двома аркадами, зовні - із заходу і сходу - до стін примикають галереї зі стрілчастими арками, що спираються на тонкі восьмигранні колони. Евлія Челебі, описуючи «соборну мечеть Сахиб-Герай хана» (тобто, відносячи її до XVI століття), відзначає: «Це старої конструкції будинок Божий ... Усередині мечеті на 20 високих дубових стовпах - стельова балка, а над нею проста стеля старої споруди. Праворуч знаходиться місце поклоніння родини достославних ханів (ханська ложа). Над цим високим місцем висять різноманітні срібні свічники і підвіски ... ліворуч, праворуч і з боку кибли - вікна, що виходять до саду Тюрбе». Середній неф, який за шириною і висотою більший за бічні, перетнутий перед міхрабом високим поперечним нефом. Ніша міхрабу з «сталактитовим» (що нагадує рельєфною обробкою склепіння сталактит) склепінням прикрашена лепніною зі стилізованими рослинними узорами. Високо над міхрабом сяють яскравими плямами кольорових стекол два невеликі вікна, а під ними - більші вікна з ґратами, що обплетені смарагдово-зеленим листям винограду. Праворуч від міхраба знаходиться дерев'яний мімбар - кафедра проповідника. Другий ярус мечеті утворюють хори - балкони, що підтримуються колонами і йдуть уздовж трьох стін; туди ведуть з обох боків круті сходи. З правого боку в глибині видно ханську ложу, багато оздоблену фаянсовими плитками і розписом; вхід туди окремий - із зовнішніх сходів.
Фасад мечеті, що виходить на річку Чурук-су, розписаний під мармур Омером; цей же митець майстерно виконав на західній стіні мечеті, в простінках між високо розташованими вікнами з ґратами,тзелені майолікові вставки, де в декоративні візерунки витончено вплетена в’язь висловів з Корану. Тут же напис: «Та буде благословенне лагодження високого Крим-гирею хана...» і зазначене ім'я живописця (краснописця) - «писав це живописець Омер при дворі». Дещо вище вказано ім'я того ж майстра і його посада - «головний придворний живописець».

Большая Мечеть Хан-Джами - самое величественное сооружение дворцового комплекса. Массивное прямоугольное каменное здание мечети, крытое четырехскатной черепичной крышей, вытянуто с севера на юг. По бокам его украшают два легких изящных минарета: их тонкие десятигранные башенки сложены из тщательно отесанных каменных плит, скрепленных свинцом. Они опоясаны резными каменными балкончиками с традиционной розеткой на каждой грани; островерхую кровлю завершает алем - полумесяц. Внутри минаретов проходит винтовая лестница, по которой поднимались на балкончик муэдзины, призывая оттуда правоверных на молитву. Сегодня они радиофицированы, и призыв муэдзина снова пять раз в день оглашает Бахчисарай. Надпись, высеченная на плите над главным входом, гласит, что мечеть была построена Селямет-Гирей ханом в 1740 г. Однако речь шла, по-видимому, о восстановлении и ремонте ранее существовавшего здания мечети после пожара 1736 г. Мартин Броневский, посол польского короля Стефана Батория к хану Мухаммед-Гирею, описывая Бахчисарай в 1578 году, отмечает: «Построены каменная мечеть и гробницы ханов из развалин христианских». Возможно, последнее обстоятельство объясняет, почему композиция мечети следует старой традиции здания типа базилики: внутри это трехнефный зал, разделенный двумя аркадами, снаружи - с запада и востока - к стенам примыкают галереи со стрельчатыми арками, опирающимися на тонкие восьмигранные колонны. Эвлия Челеби, описывая «соборную мечеть Сахиб-Герай хана» (то есть, относя ее к XVI веку), отмечает: «Это старой конструкции дом Божий ... Внутри мечети на 20 высоких дубовых столбах - потолочная балка, а над ней простой потолок старой постройки. Справа находится место поклонения семьи достославных ханов (ханская ложа). Над этим высоким местом висят разнообразные серебряные подсвечники и подвески ... слева, справа и со стороны кыблы - окна, выходящие в сад Тюрбе». Средний неф, который по ширине и высоте больше боковых, пересечен перед михрабом высоким поперечным нефом. Ниша михраба со «сталактитовым» (напоминающим рельефной отделкой свода сталактит) сводом украшена лепниной со стилизованными растительными узорами. Высоко над михрабом сияют яркими пятнами цветных стекол два небольших окна, а под ними - окна побольше с решетками, оплетенными изумрудно-зелеными листьями винограда. Справа от михраба находится деревянный мимбар - кафедра проповедника. Второй ярус мечети образуют хоры - балконы, поддерживаемые колоннами и идущие вдоль трех стен; туда ведут с обеих сторон крутые лестницы. С правой стороны в глубине видна ханская ложа, богато отделанная фаянсовыми плитками и росписью; вход туда отдельный - с наружной лестницы.
Фасад мечети, выходящий на речку Чурук-су, расписан под мрамор Омером; этот же художник мастерски выполнил на западной стене мечети, в простенках между высоко расположенными окнами с решетками, зеленые майоликовые вставки, где в декоративные узоры изящно вплетена вязь изречений из Корана. Здесь же надпись: «Да будет благословенна починка высокого Крым-Гирей хана...» и означено имя живописца (краснописца) - «писал это живописец Омер при дворе». Несколько выше указаны имя того же мастера и его должность - «главный придворный живописец».


Бахчисарайський палац-музей. Велика палацова мечеть (Хан-Джамі), XVII-XVIII ст.

Бахчисарайский дворец-музей. Большая дворцовая мечеть (Хан-Джами), XVII-XVIII вв.

Bakhchisaray Khan’s Palace-Museum. Great Palace (Khan’s) Mosque, 17th-19th centuries.
The Big Khan’s Mosque was erected in the XVI century but it was considerably rebuilt in 1740. The interior of this mosque goes back to the old basilica tradition: it is divided in three naves by ogive arcades and columns. The two magnificent minarets rise on the flanks of the building. It was from their little elegant carved stone' balconies that a muezzin invited Moslems to pray.


За мечеттю, крізь прорізи в кам'яній огорожі, проглядається ханське кладовище - мармурові плити, над ними стовпи з чалмами. Тут же два купольних мавзолеї і восьмиколонна ротонда над могилою хана Менглі-Гирея II.
Кладовище у мусульман - святе місце, що пов'язує живих і мертвих, де панує особливий молитовний настрій. У одній з епітафій сказано: «Відвідувати могилу померлого - значить молитися за нього». Сюди приходили і помолитися за упокой душі покійного, і отримати зцілення. Кладовищенські служителі - дюрбедари годинами сиділи біля гробниць, читаючи Коран. Сюди йшли паломники, приводили хворих - помолитися над розкритим рукописним Кораном за упокой душі особливо шанованих небіжчиків, попросити у них допомоги і зцілення. За стародавнім звичаєм, вони прив'язували до віконних ґрат клаптики одягу, ніби залишаючи разом з ними свою недугу; дюрбедари проводили недуг через чотки, що зберігалися в дюрбе, поїли їх водою із джерела поблизу дюрбе або кладовища, - обов'язково з чаші із священними написами. Евлія Челебі так описує ханське кладовище: «Перш за все, викликають здивування дві купольні мечеті, криті свинцем, що знаходяться усередині двору ханського палацу. У них поховані хани з попередніх. У одній з них під повним світла куполом поховані Газі Іслам Герай-хан, його діти і нащадки, дружини і дочки. Їх гробниці покриті зеленою вовняною тканиною, куполи прикрашені, при мечеті є дюрбедари, є вакуфи». Великий інтерес становлять мармурові та вапнякові надгробки, що біліють на фоні густої зеленої трави і осяяні кипарисами. Чоловічі надгробки прикрашені чалмою, а інколи і військовими атрибутами; жіночі - подобою клобука у вигляді плоскої шапочки. Всі пам'ятники покрито орнаментом, в якому помітні елементи арабського, персидського і турецького стилів, що переплітаються з мотивами італійського Ренесансу. Серед мармурових надгробків зустрічаються і старіші, у вигляді саркофагів, привезені з кладовища Эски-юрта - Кирк-Азізлер. Пам'ятники було виявлено і досліджено археологічною експедицією 1924 року, яка встановила, що вони належать до XIV-XV ст. Різноманітність їх форм, аналогії яким можна знайти серед старовинних пам'ятників Персії, Середньої Азії, Кавказу, - своєрідне свідчення про народи і культури, що влилися сюди під загальним ім'ям «татари». Звернемося до слів Евлії Челебі: «Перші татари прийшли сюди з міст Махана (північно-східний Іран) і Ахлата (у Малій Азії поблизу озера Ван), Кермана (південно-східний Іран), Ясу (у Казахстані), з-під Казані, Аждерхана (Астрахань) і Сарая (міста на Волзі)».

За мечетью, сквозь прорези в каменной ограде, виднеется ханское кладбище - мраморные плиты, над ними столбы с чалмами. Здесь же два купольных мавзолея и восьмиколонная ротонда над могилой хана Менгли-Гирея II.
Кладбище у мусульман - святое место, связующее живых и мертвых, где царит особое молитвенное настроение. В одной из эпитафий сказано: «Посещать могилу умершего - значит молиться за него». Сюда приходили и помолиться за упокой души усопшего, и получить исцеление. Кладбищенские служители - дюрбедары часами сидели у гробниц, читая Коран. Сюда шли паломники, приводились больные - помолиться над раскрытым рукописным Кораном за упокой души особо чтимых покойников, попросить у них помощи и исцеления. По древнему обычаю, они привязывали к оконным решеткам лоскутки одежды, как бы оставляя вместе с ними свой недуг; дюрбедары проводили недужных через четки, хранившиеся в дюрбе, поили их водой из источника близ дюрбе или кладбища, - обязательно из чаши со священными надписями. Эвлия Челеби так описывает ханское кладбище: «Прежде всего, вызывают удивление находящиеся внутри двора ханского дворца две купольные мечети, крытые свинцом. В них похоронены ханы из предшествующих. В одной из них под полным света куполом похоронены Гази Ислам Герай-хан, его дети и потомки, жены и дочери. Их гробницы покрыты зеленой шерстяной тканью, купола украшены, при мечети есть дюрбедары, имеются вакуфы». Большой интерес представляют мраморные и известняковые надгробия, белеющие на фоне густой зеленой травы и осененные кипарисами. Мужские надгробия украшены чалмой, а иногда и воинскими атрибутами; женские - подобием клобука в виде плоской шапочки. Все памятники покрыты орнаментом, в котором различимы элементы арабского, персидского и турецкого стилей, переплетающиеся с мотивами итальянского Ренессанса. Среди мраморных надгробий встречаются и более старые, в виде саркофагов, привезенные с кладбища Эски-юрта - Кырк-Азизлер. Памятники были обнаружены и исследованы археологической экспедицией 1924 года, установившей, что они относятся к XIV-XV вв. Разнообразие их форм, аналогии которым можно найти среди старинных памятников Персии, Средней Азии, Кавказа, - своеобразное свидетельство о народах и культурах, влившихся сюда под общим именем «татары». Обратимся к словам Эвлии Челеби: «Первые татары пришли сюда из городов Махана (северо-восточный Иран) и Ахлата (в Малой Азии близ озера Ван), Кермана (юго-восточный Иран), Ясу (в Казахстане), из-под Казани, Аждерхана (Астрахань) и Сарая (города на Волге)».

The Khans’ Cemetery is a remarkable site of XVI-XVII century. The Khans, their relatives and courtiers, including 56 members of the Guirey dynasty were buried here. Burials also took place in the cemetery's two domed mausoleums and in open rotunda mausoleum.


Бахчисарайський палац-музей. Родове ("Фамільне") кладовище кримських ханів.

Бахчисарайский дворец-музей. Фамильное кладбище крымских ханов.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Family cemetery of crimean khans.


Надгробки - це також цікаві зібрання каліграфічно виконаних епітафій і орнаментів; вони мали не тільки декоративне, але і глибоке символічне значення - адже зображення живих істот і людини було заборонене. У орнаментиці надгробків переплелись елементи самого різного походження, неначе ілюструючи цю сторінку історії османського мистецтва. Ранньовізантійські християнські елементи представлені у вигляді лампад, голубів, кентаврів. Плетінки, розетки, зокрема геометризовані, властиві сельджукському мистецтву, такому характерному для періоду становлення ісламу в Криму (XIV-XV ст.). Особливо поширений мотив кола-розетки: на більш ранніх надгробках її подано в геометризованій формі, пізніше - у вигляді пишної «стопелюсткової троянди». У обох випадках це символ «з єдиного - безліч»: Єдиний Бог, що творить безліч, природу; або, висловлюючись виразнішою для сучасника мовою науки, «світ з точки шляхом вибуху». «Смерть є чаша з вином, яку п'є все живе, могила є житло вічності», - мовиться в епітафії Селім-Гирей хана (1744). Ці образи-метафори відтворено на надгробку: чашу робили у вигляді прямокутника у верхній частині надгробка, куди висаджували рослини; ще з язичницьких часів зберігалося повір'я, що рясний дощ і полив сприяють очищенню душі від тілесного полону. Душа знов утілювалася в рослині, квітці: недаремно на стінці торця надгробка улюблене зображення - вазон з рослиною, гілки якої утворюють орнамент або букет квітів. Майже на всіх надгробках висічені витіюваті епітафії, своєрідні зразки кримськотатарської поезії, з обов'язковою вказівкою імені поета. Одні оспівують подвиги: «Війна була ремеслом знаменитого Крим-Гирея хана; очі блакитного неба не бачили йому рівного»; у інших мовиться про марність земного світу: «О, серце, не вір суєтному світу, рано чи пізно ти розкаєшся, побачиш, нарешті, що цей світ віроломний, що він безупинно сміється тобі в очі і тебе принижує». Або: «Багато було в світі царів, всі вони переселилися у вічність». Особливо поетичні написи на жіночих надгробках. «У квітнику світу я була трояндою, і, на жаль, зав'янула. О Всевишній, помісти мене до квітника раю». Зворушлива епітафія на могилі дівчинки-підлітка: «...Фераха-Султана-ханим залишила світло щастя, уразила нас жалем. На дванадцятому році життя вона несподівано випила слабкість чаші смерті... Сонце це, поглянувши на побут світу, байдуже сховалося за хмари. Хронограма її: ангел прилетів і відлетів, рай став житлом Фераха-Cултани».

Надгробия - это также интереснейшее собрание каллиграфически исполненных эпитафий и орнаментов; они несли не только декоративный, но и глубокий символический смысл - ведь изображение живых существ и человека было запрещено. В орнаментике надгробий сплелись элементы самого разного происхождения, как будто иллюстрирующие эту страницу истории османского искусства. Ранневизантийские христианские элементы представлены в виде лампад, голубей, кентавров. Плетенки, розетки, особенно геометризованные, свойственны сельджукскому искусству, столь характерному для периода становления ислама в Крыму (XIV-XV вв.). Особенно распространен мотив круга-розетки: на более ранних надгробиях она представлена в геометризованной форме, позднее - в виде пышной «столепестковой розы». В обоих случаях это символ «из единства - множество»: Единый Бог, творящий множество, природу; или, выражаясь более понятным современнику языком науки, «мир из точки путем взрыва». «Смерть есть чаша с вином, которую пьет все живое, могила есть жилище вечности», - говорится в эпитафии Селим-Гирей хана (1744). Эти образы-метафоры воспроизведены на надгробии: чашу делали в виде прямоугольника в верхней части надгробия, куда высаживали растения; еще с языческих времен сохранялось поверье, что обильный дождь и полив способствуют очищению души от телесного плена. Душа вновь воплощалась в растении, цветке: недаром на торцовой стенке надгробия излюбленное изображение - вазон с растением, ветви которого образуют орнамент или букет цветов. Почти на всех надгробиях высечены витиеватые эпитафии, своеобразные образцы крымскотатарской поэзии, с обязательным указанием имени поэта. Одни воспевают подвиги: «Война была ремеслом знаменитого Крым-Гирея хана; глаза голубого неба не видали ему равного»; в других говорится о тщете мира земного: «О, сердце, не верь суетному миру, рано или поздно ты раскаешься, увидишь, наконец, что этот мир вероломен, что он беспрестанно смеется тебе в глаза и тебя унижает». Или: «Много было в мире царей, все они переселились в вечность». Особенно поэтичны надписи на женских надгробиях. «В цветнике мира я была розой, и, увы, завяла. О Всевышний, помести меня в цветнике рая». Трогательна эпитафия на могиле девочки-подростка: «...Фераха-Султана-ханым оставила свет счастия, поразила нас горестью. На двенадцатом году жизни она неожиданно испила слабость чаши смерти... Солнце это, взглянув на быт мира, равнодушно скрылось за облака. Хронограмма ее: ангел прилетел и улетел, рай стал жилищем Фераха-Султаны».


Бахчисарайський палац-музей. Дюрбе (мавзолеї) на ханському цвинтарі.
Не можна було виявити більшої шани небіжчику, ніж спорудити йому мавзолей - дюрбе. На Ханському кладовищі височіють два монументальних дюрбе XVI-XVII ст. Тут поховано 16 ханів, інші поховання належать їх родичам і наближеним. У дюрбе разом із кам'яними надгробками ставилися і дерев'яні саркофаги, покриті чорним або зеленим сукном з вишитими золотом висловами із Корану; біля узголів'я поміщалася чалма, ставилися великі бронзові або срібні свічники; підлоги вистилалися килимами, в нішах стояли світильники, курильні, лежали книги.

Бахчисарайский дворец-музей. Дюрбе (мавзолеи) на ханском кладбище.
Нельзя было оказать большей чести покойнику, как воздвигнуть ему мавзолей - дюрбе. На Ханском кладбище высятся два монументальных дюрбе XVI-XVII вв. Здесь похоронены 16 ханов, прочие захоронения принадлежат их родственникам и приближенным. В дюрбе наряду с каменными надгробиями ставились и деревянные саркофаги, покрытые черным или зеленым сукном с вышитыми золотом изречениями из Корана; у изголовья помещалась чалма, ставились большие бронзовые или серебряные подсвечники; полы устилались коврами, в нишах стояли светильники, курильницы, лежали книги.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Mausoleums on Khans’ Cemetery.


У дальньому кутку за ханським кладовищем знаходиться лазня Сари-Гюзель (Жовта красуня), одна з найраніших громадських будівель Бахчисараю. Баню, чи татарською - хамам, було закладено в 1532 році на ознаменування вступу на престол хана Адиль-Сахиб-Гирея, про що свідчить напис над одним із входів. Цей хан прославився тим, що, примушуючи татар-кочовиків до осілого життя, велів порубати їх кибитки. Спорудження лазні було на ті часи значною подією в житті місцевого населення. У хамамі не тільки милися, сюди приходили як до своєрідного клубу: проводили час у бесідах, призначали ділові зустрічі, обмінювалися новинами. Сари-Гюзель складалася з чоловічого та жіночого відділень, до кожного з яких примикали криті дворики з фонтанами. Приміщення мийних відділень перекрито куполами з отворами у вигляді зірок і напівмісяців. По периметру стін розміщувалися кам'яні лави для миття. Гаряча і холодна вода поступала у відділення по свинцевих трубах: вона підводилася прямо до пристінних фігурних раковин, висічених з каменя. Обігрівалася лазня складною системою опалювальних каналів, розташованих у масивних стінах і під підлогами. Будівля асиметрична в плані, має виразні форми, гарні пропорції. Могутні стіни, міцна кладка куполів забезпечили споруді довговічність попри неодноразові пожежі та багатолітнє запустіння. Лазня служила за своїм прямим призначенням аж до 1924 р.

В дальнем углу позади ханского кладбища находится баня Сары-Гюзель (Желтая красавица), одно из наиболее ранних общественных зданий Бахчисарая. Баня, по-татарски хамам, была заложена в 1532 году в ознаменование вступления на престол хана Адиль-Сахыб-Гирея, о чем свидетельствует надпись над одним из входов. Этот хан прославился тем, что, принуждая татар-кочевников к оседлой жизни, велел изрубить их кибитки. Сооружение бани было по тем временам значительным событием в жизни местного населения. В хамаме не только мылись, сюда приходили как в своеобразный клуб: проводили время в беседах, назначали деловые встречи, обменивались новостями. Сары-Гюзель состояла из мужского и женского отделений, к каждому из которых примыкали крытые дворики с фонтанами. Помещения моечных отделений перекрыты куполами с отверстиями в виде звезд и полумесяцев. По периметру стен размещались каменные скамьи для мытья. Горячая и холодная вода поступала в отделения по свинцовым трубам: она подводилась прямо к пристенным фигурным раковинам, высеченным из камня. Обогревалась баня сложной системой отопительных каналов, расположенных в массивных стенах и под полами. Здание асимметрично в плане, имеет выразительные формы, хорошие пропорции. Мощные стены, прочная кладка куполов обеспечили сооружению долговечность, несмотря на неоднократные пожары и многолетнее запустение. Баня служила своему прямому назначению вплоть до 1924 г.


Бахчисарайський палац-музей. «Стаєнний» корпус.
Далі розташовані стайні, бібліотечний корпус (назва цілком сучасна), південна надбрамна башта з аркою, крізь яку проглядає сад

Бахчисарайский дворец-музей. «Конюшенный» корпус.
Далее расположены конюшни, библиотечный корпус (название вполне современное), южная надвратная башня с аркой, сквозь которую проглядывает сад

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Stables.


Бахчисарайський палац-музей. Південна брама. Вид ззовні.

Бахчисарайский дворец-музей. Южные ворота. Вид снаружи.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Southern Gate.


Дюрбе (усипальня), де покоїться прах Діляри-Бікеч - «прекрасної княжни» - самотньо стоїть в дальньому кутку ханського саду. Про Діляру-Бікеч відомо небагато: що вона померла в 1764 році і що в цей час правив Крим-Гирей.
Старовинна легенда називає її християнкою - чи то грузинкою, чи то черкескою, і навіть гречанкою на ім'я Дінора Хионіс, із Салоник: вона відправилася морем в Кафу до дядька, та буря прибила судно до Очакова, і тутешній паша відвіз дівчину до Крим-Гирея. Хан довго добивався її кохання, та дівчина залишалася гордою і непохитною. Далі, згідно легенди, одна із дружин хана - Зарема - з ревнощів убила її, за що її було втоплено в басейні. Інша версія легенди ототожнює Діляру-Бікеч із Марією Потоцькою, викраденою татарами в Польщі, і аналогічно оповідає про її смерть від руки засліпленою ревнощами Зареми.
Ім'я Діляри відображене на мармуровій плиті, що встановлена над входом до дюрбе: «За упокой Діляри фатіху (молитву) прочитай». Затвердилася думка, що знаменитий «Фонтан сліз» (Сельсебіль) спочатку було встановлено саме біля стін цього дюрбе і був він споруджений майстром Омером на згадку про рано померлу улюблену дружину хана. Можливо, обидва пам'ятники спочатку дійсно були разом, можливо, їх поєднала легенда.

Дюрбе (усыпальница), где покоится прах Диляры-Бикеч - «прекрасной княжны» - одиноко стоит в дальнем углу ханского сада. О Диляре-Бикеч известно немногое: что она умерла в 1764 году и что в это время правил Крым-Гирей.
Старинная легенда называет ее христианкой - то ли грузинкой, то ли черкешенкой, и даже гречанкой по имени Динора Хионис, из Салоник: она отправилась морем в Каффу к дяде, но буря прибила судно к Очакову, и здешний паша отвез девушку к Крым-Гирею. Хан долго добивался ее любви, но девушка оставалась горда и непреклонна. Далее, согласно легенде, одна из жен хана - Зарема - из ревности умертвила ее, за что была утоплена в бассейне. Другая версия легенды отождествляет Диляру-Бикеч с Марией Потоцкой, похищенной татарами в Польше, и аналогично повествует о ее смерти от руки ослепленной ревностью Заремы.
Имя Диляры запечатлено на мраморной плите, установленной над входом в дюрбе: «За упокой Диляры фатиху (молитву) прочти». Утвердилось мнение, что знаменитый «Фонтан слёз» (Сельсебиль) изначально был установлен именно у стен этого дюрбе и был сооружен мастером Омером в память о рано умершей любимой жене хана. Возможно, оба памятника первоначально действительно были вместе, возможно, их соединила легенда.


Бахчисарайський палац-музей. Дюрбе (мавзолей) Діляри-Бікеч.
Палкого сонця промені ворожі
На кладовище сиплються, мов стріли,
На те каміння, що вкрива могили,
Де правовірні сплять, піддані божі.
Ні квітів, ні дерев, ні огорожі…
І серед пустки, наче на сторожі,
Стоїть гробниця. Ті, що в ній спочили,
Навіки в ній своє імення скрили.
З чужого краю тут слівці бували
І тіні бранки любої шукали, —
Витає ж тута інша тінь, кривава:
Ні, тута не лежить краса гарема,
Марія смутна чи палка Зарема, —
Тут слочива бахчисарайська слава!
(Леся Українка, «Кримські спогади. 11 - Бахчисарайська гробниця»)

Бахчисарайский дворец-музей. Дюрбе (мавзолей) Диляры-Бикеч.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. The Dilâra Bikeç Mausoleum.
Besides, at the remote corner of the Palace garden is a beautiful mausoleum of Diliara-Biketch (XVIII century), richly decorated by small doubled arches.


У протилежному від входу кінці двору, біля сходів, які раніше вели до палацових садів, підноситься ще один фонтан - у вигляді невеликої башти з куполом. Його встановлено в 1828 році на згадку про відвідування російським імператором Олександром I на кошти, зібрані кримськотатарською громадою. За переказами місцевих жителів, імператор, що відвідав Бахчисарай в 1818 і 1824 роках, залишив по собі добру пам'ять серед місцевого населення: при зустрічі з народом щедро роздавав гроші та подарунки. Це був один з перших пам'ятників на честь імператора, що помер у 1825 році: фонтан в пам'ять небіжчика вважався священним. Імовірно, автор проекту - архітектор Ельсон, що займався на той час реставрацією палацу. Судячи з картини художника Ф. Я. Алексєєва, що відвідав Крим у 1785 році і зобразив на картині «Бахчисарай» ханський палац таким, яким він був у той час, на цьому місці існував фонтан також у вигляді чотирикутної башточки з фігурним завершенням; з чотирьох сторін лилася вода, наповнюючи круглий басейн, що служив для водопою коней. Архітектор зберіг основу у вигляді чотиригранної кам'яної башти, доповнивши її мотивами кримськотатарської архітектури, які охоче використовувалися російськими архітекторами, що будували в Криму.
Майже поруч - зліва від нього - можна побачити ще один фонтан, колись встановлений у іншому місці, і перенесений сюди у середині XX ст. Фонтан виконаний із темного граніту: приземиста, масивна споруда у вигляді ступінчастої піраміди, прикрашена двома напівкругами чаш. З двох сторін видно сліди меморіальних дошок. Про фонтан забули: можна припустити, що він мав меморіальне значення, як і фонтан, встановлений на пам'ять Олександра I.

В противоположном от входа конце двора, у лестницы, которая прежде вела в дворцовые сады, возвышается еще один фонтан - в виде небольшой башни с куполом. Он установлен в 1828 году в память о посещении русского императора Александра I на средства, собранные крымскотатарской общиной. По рассказам местных жителей, император, посетивший Бахчисарай в 1818 и 1824 годах, оставил по себе хорошую память у местного населения: при встрече с народом щедро раздавал деньги и подарки. Это был один из первых памятников в честь скончавшегося в 1825 году императора: фонтан в память покойника считался священным. Предположительно, автор проекта - архитектор Эльсон, занимавшийся в это время реставрацией дворца. Судя по картине художника Ф. Я. Алексеева, посетившего Крым в 1785 году и изобразившего на картине «Бахчисарай» ханский дворец таким, каким он был в то время, на этом месте существовал фонтан также в виде четырехугольной башенки с фигурным навершием; с четырех сторон лилась вода, наполняя круглый бассейн, служивший для водопоя лошадей. Архитектор сохранил основу в виде четырехгранной каменной башни, дополнив ее мотивами крымскотатарского зодчества, которые охотно использовались русскими архитекторами, строившими в Крыму.
Почти рядом - слева от него - можно увидеть еще один фонтан, некогда установленный в другом месте, и перенесенный сюда в середине XX в. Фонтан выполнен из темного гранита: приземистое, массивное сооружение в виде ступенчатой пирамиды, украшенное двумя полукружиями чаш. С двух сторон видны следы мемориальных досок. О фонтане забыли: можно предположить, что он имел мемориальное значение, как и фонтан, установленный в память Александра I.


Бахчисарайський палац-музей.
Фонтан на згадку про відвідування російського імператора Олександра I.
Башта, прикрашена фігурними зубцями по всьому периметру, увінчана кам'яним куполом, що нагадує куполи місцевих дюрбе. По чотирьох кутах башточка прикрашена витонченими колонками із «сталактитовою» капітеллю. З трьох боків стіни прорізані високими стрілчастими арками, що вкриті стилізованими пелюстками квітучого лотоса. На четвертій, глухій стіні, над нині закладеною нішею - плита з арабським написом зі згадкою імені Олександра I. Ймовірно, фонтан мав по боках раковини для струменів води й інші деталі, які нині втрачено.

Бахчисарайский дворец-музей. Фонтан в память о посещении русского императора Александра I.
Башня, украшенная фигурными зубцами по всему периметру, увенчана каменным куполом, напоминающим купола местных дюрбе. По четырем углам башенка украшена тонкими изящными колонками со «сталактитовой» капителью. С трех сторон стены прорезаны высокими стрельчатыми арками, покрытыми стилизованными лепестками цветущего лотоса. На четвертой, глухой стене, над ныне заложенной нишей - плита с арабской надписью с упоминанием имени Александра I. Вероятно, фонтан имел по сторонам раковины для струй воды и другие детали, ныне утраченные.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Fountain.


Бахчисарайський палац-музей. Соколина башта.
Соколина башта була сполучена переходом із південним торцем гаремного корпусу. Архітектура башти, як кажуть архітектори, проста і лаконічна. На кам'яну, квадратну в плані, призму посаджено з напуском дерев'яний паралелепіпед. Ані формою, ані пропорціями башта не викликає особливих емоцій, вона ані добра, ані погана, примітна лише висотою (більше 15 м), колірним контрастом (низ білий, верх жовтий) і цілком скидалася б на сучасну водонапірну башту, якби своїм ґратчастим завершенням не була схожа на величезну клітку для птахів. Саме ця дрібноґратчаста дерев'яна огорожа і надає башті певної оригінальності, привертає погляди відвідувачів. Дерев'яні ґрати башти і дійсно були свого роду «кліткою» для ханських дружин і наложниць - викрадених або виміняних, куплених або здобутих в розбійницьких набігах. Невидимі знизу, вони могли спостерігати крізь ґрати життя поза стінами гарему: приїзд гостей, приношення послами дарів, ханські служби, приготування військ до чергового набігу чи повернення після отриманої перемоги... У нижній частині башти тримали соколів для ханського полювання, через що і названа вона Соколиною – «Тоган-Кулеси».

Бахчисарайский дворец-музей. Соколиная башня.
Соколиная башня была соединена переходом с южным торцом гаремного корпуса. Архитектура башни, как говорят архитекторы, проста и лаконична. На каменную, квадратную в плане, призму посажен с напуском деревянный параллелепипед. Ни формой, ни пропорциями башня не вызывает особых эмоций, она ни хороша, ни дурна, заметна лишь высотой (более 15 м), цветовым контрастом (низ белый, верх желтый) и вполне сошла бы за современную водонапорную башню, если бы своим решетчатым завершением не походила на огромную клетку для птиц. Вот это-то мелкорешетчатое деревянное ограждение и придает башне определенную оригинальность, приковывает взоры посетителей. Деревянная решетка башни и впрямь была своего рода «клеткой» для ханских жен и наложниц - краденных или выменянных, купленных или добытых в разбойничьих набегах. Невидимые снизу, они могли наблюдать сквозь решетку жизнь вне стен гарема: приезд гостей, приношение послами даров, ханские службы, приготовление войск к очередному набегу или возвращение после одержанной победы... В нижней части башни держали соколов для ханской охоты, из-за чего и названа она Соколиной - «Тоган-Кулеси».

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Falcon Tower.
The Falcon Tower was erected in the early XVIII century. According to the legend falcons trained for khan's hunting were kept here; also Khan's wives were allowed to rise on the upper store and observe through the trellis the life of the Palace.


Бахчисарайський палац-музей.
Ханський палац і Соколина башта. Вид з центрального майдану.
Хоч не зруйнована — руїна ся будова,
З усіх кутків тут пустка вигляда.
Здається, тільки що промчалась тут біда,
Мов хуртовина грізная, раптова.
Тут водограїв ледве чутна мова, —
Журливо, тихо гомонить вода, —
Немов сльозами, краплями спада;
Себе оплакує оселя ся чудова.
Стоять з гарему звалища сумні,
Садок i башта; тут в колишні дні
Вродливі бранки вроду марнували.
Колись тут сила i неволя панували,
Та сила зникла, все лежить в руїні, —
Неволя й досі править в сій країні!
(Леся Українка, «Кримські спогади. 10 - Бахчисарайський дворець»)

Бахчисарайский дворец-музей.
Ханский дворец и Соколиная башня. Вид с центральной площади.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum.
Khans’ Palace and Falcon Tower. View from the Central Courtyard.


Басейний садок - царство сонця, пишної в'юнкої зелені, квітів і води. До південного, увитого трояндами муру примикає мармурова дошка, що є варіантом «Фонтану сліз»: ритм задано тут не трьома, а чотирма центральними чашами. Вода стікає мармуровим жолобом, що прикрашено різьбленими зображеннями пустуючих рибок, двох чапель і дерев, в невеликий мармуровий басейн, а потім в другий, більший. Східній чарівності дворика віддали данину багато мандрівників. «Посеред приватних покоїв хана, - писав П. С. Паллас, - оточений муром фонтан спадає каскадами в мармуровий басейн». Про його первинний вид свідчить докладніший опис, що зроблено в першій чверті XIX століття маркізом де Кастельно: він згадує галереї з балюстрадами, увиті виноградом, які оперізують сад, клумби з квітами, риб, що плавають у мармуровому басейні та альтанку над ним. На жаль, під час ремонту 1820-1831 років дерев'яні галереї і альтанку над водоймищем було розібрано. До Басейного садку веде одна з дверей Залу Ради та Суду, про який піде мова нижче.

Бассейный садик - царство солнца, пышной вьющейся зелени, цветов и воды. К южной, увитой розами стене примыкает мраморная доска, представляющая собой вариант «Фонтана слез»: ритм задан здесь не тремя, а четырьмя центральными чашами. Вода стекает по мраморному желобу, украшенному резными изображениями резвящихся рыбок, двух цапель и деревьев, в небольшой мраморный бассейн, а затем во второй, более крупный. Восточному очарованию дворика отдали дань многие путешественники. «Посреди личных покоев хана, - писал П. С. Паллас, - окруженный стеною фонтан ниспадает каскадами в мраморный бассейн». О его первоначальном виде свидетельствует более подробное описание, сделанное в первой четверти XIX века маркизом де Кастельно: он упоминает галереи с балюстрадами, увитые виноградом и окаймляющие сад, клумбы с цветами, рыб, плавающих в мраморном бассейне, и беседку над ним. К сожалению, во время ремонта 1820-1831 годов деревянные галереи и беседка над водоемом были разобраны. В Бассейный садик ведет одна из дверей Зала Совета и Суда, о котором пойдет речь ниже.

The Fountain in Garden of Pond was arranged in XVII-XVIII c. The carved marble fountain slab at the wall is joined with a basin; flowers and the luxuriant verdure of climbing plants on walls surrounds it.


Бахчисарайський палац-музей. Ханський палац. Вид з центрального майдану (фото праворуч) і фрагмент Басейного дворику (фото ліворуч).

Бахчисарайский дворец-музей. Ханский дворец.
Вид с центральной площади (фото справа) и фрагмент Бассейного дворика (левое фото).

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Khans’ Palace.
View from the Central Courtyard (picture on the right) and a part of Garden of Pond (picture on the left).


Бахчисарайський палац-музей. Житловий корпус. Вид із внутрішнього (центрального) майдану.
У житловому корпусі перший поверх прорізає брама. Ворота відчиняли вартові з секирами, пропускаючи послів до Посольського дворика. У ньому сліпуче сяє сонце, і ліс жовтих дерев'яних колонок, що несуть перекриття другого поверху, відкидає на кам'яні плити підлоги сині тіні. Ліворуч - зал Дивану (Ради та Суду), велике, парадне приміщення з вікнами у два яруси.

Бахчисарайский дворец-музей. Жилой корпус. Вид с внутренней (центральной) площади.
В жилом корпусе первый этаж прорезают ворота. Их открывали стражи с секирами, пропуская послов в Посольский дворик. В нем ослепительно сияет солнце, и лес желтых деревянных колонок, несущих перекрытие второго этажа, отбрасывает на каменные плиты пола синие тени. Слева - зал Дивана (Совета и Суда), большое, парадное помещение c окнами в два яруса.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Living block. View from the Inner Courtyard.


Бахчисарайський палац-музей. Усередині воріт, що прорізають житловий корпус.

Бахчисарайский дворец-музей. Внутри ворот, прорезающих жилой корпус.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Into the gate through the Living block.


Бахчисарайський палац-музей. Вхід до Зали Дивану (Ради та Суду).
Перед входом до Зали Ради та Суду колись існувала відкрита аркада, що оточувала всю будівлю. Пізніше її було забудовано і вона стала «сіньми», як назвав їх у своїх записках ад'ютант фельдмаршала Мініха Манштейн, що відзначив також, що уздовж стін стояли лави для тих, хто чекав на запрошення до суду. Під час реставраційних робіт 1961-1964 рр. перед залом Дивану було прибрано дерев'яні панелі. Під ними було виявлено кам'яні колони з простими точеними базами та різьбленими капітелями; колони довелося замінити, а стелю і плафон було відновлено і пофарбовано в жовто-оранжеві кольори. В аркаді розташовані парадні двері до зали Дивану - кам'яний різьблений портал із арочним отвором; у верхній його ніші знаходиться мармурова плита з написом: «Двері Дивану споруджені Селямет-Гиреєм ханом у 1156 р.» (1742)

Бахчисарайский дворец-музей. Вход в Зал Дивана (Совета и Суда).
Перед входом в Зал Совета и Суда в свое время существовала открытая аркада, окружавшая все здание. Позднее она была застроена и стала «сенями», как назвал их в своих записках адъютант фельдмаршала Миниха Манштейн, отметивший также, что вдоль стен стояли скамьи для ожидавших приглашения на суд. Во время реставрационных работ в 1961-1964 годов перед залом Дивана были убраны деревянные панели. Под ними были обнаружены каменные колонны с простыми точеными базами и резными капителями; колонны пришлось заменить, а потолок и плафон были восстановлены и окрашены в желто-оранжевые цвета. В аркаде расположена парадная дверь в зал Дивана - каменный резной портал с арочным проемом; в верхней нише его находится мраморная плита с надписью: «Двери Дивана сооружены Селямет-Гиреем ханом в 1156 г.» (1742)

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Entrance in Hall of Dyvan (Council and Court).


Бахчисарайський палац-музей. Житловий корпус. Вид з Посольського дворика.

Бахчисарайский дворец-музей. Жилой корпус. Вид из Посольского дворика.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Living block. View from the Ambassadorial Courtyard.


Праворуч від входу до зали Дивану крізь колонаду видно найдавнішу частину палацу, його архітектурну родзинку - Залізні двері (Демір-Капу), іменовані також порталом Алевіза.
Пам'ятник, що належить до часів Менглі-Гирея, створений видатним італійським зодчим, відомим на Русі під прізвиськом Фрязін або Алевіз Новий. Цікава історія його створення. Російський цар Іван III вирішив запросити італійських майстрів, зокрема Алевіза, для прикрашання Кремля і будівництва московських соборів. З цією метою було направлене посольство під керівництвом Дмитра Івановича Ларіна. Їхав італієць уторованим шляхом через Крим. Тут і прихопив його хан Менглі-Гирей: за його розпорядженням посольство по дорозі до Росії було затримане, і з червня 1503 по вересень 1504 року перебувало в Бахчисараї. У цей час і створювався Алевізом портал залізних дверей. Потім хан відпустив італійського майстра з листом до Івана III: «Менглі-Гирєєво царево слово великому князю Івану, брату моєму, уклін...» Далі хан хвалить Алевіза: «добрий майстер, не як інші майстри, вельми великий майстер».
Більше року пропрацював майстер на Гирея і, мабуть, створив не тільки цей багато орнаментований, пишний портал у традиціях венеціанського Ренесансу. На жаль, про інше ми навряд чи колись дізнаємося. Час безслідно поглинув багато споруд палацового комплексу. (На думку деяких дослідників, Алевіз брав участь в будівництві палацу не в Салачике - нинішньому передмісті Бахчисараю, а перекопського палацу, де були такі ж двері; пізніше ці двері могли бути перенесені до Бахчисараю).
Портал Алевіза є чудовим витвором мистецтва, що наділений досконалістю і закінченістю. Можна нескінченно милуватися чудовими пропорціями всіх деталей різьбленого порталу: пілястрів, капітелей, фриза, карниза, якнайтоншим різьбленням, точним малюнком, дивовижним поєднанням всіх цих намистин, іоників, сухариків і плетінок, розеток і акантових листів. У типово ренесансні форми майстерно вплетена в’язь арабських написів.

Правее входа в зал Дивана видна сквозь колоннаду наиболее древняя часть дворца, его архитектурная изюминка - Железная дверь (Демир-Капу), именуемая также порталом Алевиза.
Памятник, относящийся ко времени Менгли-Гирея, создан выдающимся итальянским зодчим, известным на Руси под прозвищем Фрязин или Алевиз Новый. Интересна история его создания. Русский царь Иван III решил пригласить итальянских мастеров, в их числе Алевиза, для украшения Кремля и строительства московских соборов. С этой целью было направлено посольство под руководством Дмитрия Ивановича Ларина. Ехали по проторенному пути через Крым. Тут и прихватил их хан Менгли-Гирей: по его распоряжению Менгли-Гирея посольство по пути в Россию было задержано, и с июня 1503 по сентябрь 1504 года находилось в Бахчисарае. В это время и создавался Алевизом портал железных дверей. Затем хан отпустил итальянского мастера с письмом к Ивану III: «Менгли-Гиреево царево слово великому князю Ивану, брату моему, поклон...» Далее хан хвалит Алевиза: «добрый мастер, не как иные мастеры, вельми великий мастер».
Больше года проработал мастер на Гирея и, надо полагать, сотворил не только этот богато орнаментованный, пышный портал в традициях венецианского Ренессанса. Увы, об остальном мы вряд ли когда-нибудь узнаем. Время бесследно поглотило многие постройки дворцового комплекса. (По мнению некоторых исследователей, Алевиз участвовал в строительстве дворца не в Салачике - нынешнем предместье Бахчисарая, а перекопского дворца, где были такие же двери; позднее эти двери могли быть перенесены в Бахчисарай).
Портал Алевиза является прекрасным произведением искусства, наделенным совершенством и законченностью. Можно бесконечно любоваться прекрасными пропорциями всех деталей резного портала: пилястров, капителей, фриза, карниза, тончайшей резьбой, точным рисунком, удивительным сочетанием всех этих бусин, иоников, сухариков и плетенок, розеток и акантовых листов. В типично ренессансные формы искусно вплетена вязь арабских надписей.

The most ancient and remarkable part of the Palace is the Iron Door or the Portal of Aleviz. The portal was erected by the prominent Italian architect Aleviz Friazin or Aleviz the New. All the architectural elements of this monument as well as its ornaments were made in the spirit of mature Renaissance; only the inscription and one of the decorative motifs pertain to the Orient. The Portal of Aleviz, a masterpiece with noble and subtly worked up details would have done credit to any European building.


Бахчисарайський палац-музей. "Портал Алевіза" - "Портал Залізних дверей (Демір Капу)".
Один із найраніших і найприметніших пам'ятників Ханського палацу. Це найдавніша частина палацового комплексу (1503 р.), що створена видатним італійським майстром Алевізом. Напис арабською в’яззю на фризі повідомляє час спорудження - 909 рік. Ця дата за мусульманським літочисленням (хиджра) відповідає 1503 року за християнським календарем. Кам'яний портал виконано з місцевого вапняку. У декорі порталу поєднано елементи італійського ренесансу та місцевих традицій. Портал обрамляє масивні дубові двері, що оббито листами кованого заліза. Звідси і його кримськотатарська назва - "Демір капу", що значить "Залізні двері".
Переклад написів:
"Володар цього палацу та повелитель цієї країни султан всемилостивий, Менглі Гирей хан, син Хаджі Гирей хана, та помилує Бог його і його батьків в обох світах" (у тимпані).
"Цей чудовий вхід і ці величні двері споруджено за велінням султана двох земель і хакана двох морів, султана Менглі Гирей хана, сина Хаджі Гирей хана, рік 909" (по фризу).

Бахчисарайский дворец-музей. "Портал Алевиза" - "Портал Железных дверей (Демир Капу)".
Один из наиболее ранних и самых примечательных памятников Ханского дворца. Это самая древняя часть дворцового комплекса (1503 г.), созданная выдающимся итальянским мастером Алевизом. Надпись арабской вязью на фризе сообщает время постройки - 909 год. Эта дата в переводе с мусульманского летоисчисления (хиджра) на христианский календарь соответствует 1503 году. Каменный портал выполнен из местного известняка. В декоре портала соединены элементы итальянского ренессанса и местных традиций. Портал обрамляет массивные дубовые двери, обитые листами кованого железа. Отсюда и его крымскотатарское название - "Демир капу", что означает "Железные двери".
Перевод надписей:
"Властитель этого дворца и повелитель сей страны султан всемилостивый, Менгли Гирей хан, сын Хаджи Гирей хана, да помилует Бог его и его родителей в обоих мирах" (в тимпане).
"Этот великолепный вход и эти величественные двери сооружены по повелению султана двух земель и хакана двух морей, султана Менгли Гирей хана, сына Хаджи Гирей хана, год 909" (по фризу).

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. "The Portal of Alevisio" - "The Portal of the Iron Gate (Demir Kapu)", 1503.
It is one of the earliest and the most important monuments of the Khan Palace. The inscription in Arabic ligature on the frieze lets know the date of erection - 909. This date corresponds to 1503 according to the Christian calendar. The stone Portal was made of local limestone. The elements of Italian Renaissance and local traditions are combined in decoration of the Portal. The Portal frames a massive oak door coated with sheets of hammered iron. It follows the Crimean Tatar's name "Demir Kapu", what means "Iron Gate".
Translation of inscriptions:
"The owner of this palace and the ruler of this country, a merciful sultan, khan Mengli Guirei, a son of khan Khadji Guirei, let God forgive him and his parents in both worlds" (from the tympan).
"This magnificent entrance and this grand door have been erected by the order of sultan of two lands and khakan of two seas, sultan, khan Mengli Guirei, a son of khan Khadji Guirei, 909" (from the frieze).


Бахчисарайський палац-музей. "Портал Алевіза" - "Портал Залізних дверей (Демір Капу)".
Невеликі масивні дубові двері, оббиті смугами кованого заліза, обрамляє пишний різьблений портал; по обидві сторони його пілястри з коринфськими капітелями, на них покояться архітрав, орнаментальний фриз і карниз. Над карнизом підноситься напівкруглий тимпан із вписаним у нього колом, акротеріями по кутах карнизу і над тимпаном, що зображають якусь рослину, з квітами аканта, лотоса, дубовим листям. Щонайтонше різьблення, яке покриває всі деталі порталу, точний малюнок і майстерне поєднання всіх елементів орнаменту, як і його архітектурних деталей, роблять його видатним твором у дусі зрілого Ренесансу. Проте в'язь арабських написів, майстерно вкомпонована в них, окремі мотиви архітрава і загальне обрамлення порталу, вписаного в типово східний інтер'єр, роблять його твором, що належить і «мусульманському Ренесансу».

Бахчисарайский дворец-музей. "Портал Алевиза" - "Портал Железных дверей (Демир Капу)".
Небольшую массивную дубовую дверь, обитую полосами кованого железа, обрамляет пышный резной портал; по обе стороны его пилястры с коринфскими капителями, на них покоятся архитрав, орнаментальный фриз и карниз. Над карнизом возвышается полукруглый тимпан с вписанным в него кругом, акротериями по углам карниза и над тимпаном, изображающими некое растение, с цветами аканта, лотоса, дубовыми листьями. Тончайшая резьба, покрывающая все детали портала, точный рисунок и мастерское сочетание всех элементов орнамента, как и его архитектурных деталей, делают его выдающимся произведением в духе зрелого Ренессанса. Однако вязь арабских надписей, искусно вкомпонованная в них, отдельные мотивы архитрава и общее обрамление портала, вписанного в типично восточный интерьер, делают его произведением, принадлежащим и «мусульманскому Ренессансу».

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. "The Portal of Alevisio" - "The Portal of the Iron Gate (Demir Kapu)", 1503.


Зала Дивану належить до найстаріших споруд палацу, що збереглися. Характерною його особливістю є капітальні кам'яні стіни. Дослідницькими роботами 1961-1964 років встановлено, що зала була ядром комплексу, що спершу складався, і зберегла своєму оздобленні достовірно східні риси. З опису Манштейна відомо, що стіни зали були фанеровані «фарфоровими плитками» (ймовірно, кахлями), підлоги були мармурові, а посеред залу знаходився біломармуровий басейн із фонтаном. Реставраційними роботами справді було виявлено в центрі залу залишки фундаменту басейну і гончарного водопроводу. До кінця XVI століття належать кольорові, дуже красиві вітражі верхньої низки вікон; до того ж часу належить і набірна прикраса в центрі стелі. Під хорами біля входу - висока балюстрада, за якою під час судового розгляду сиділи запрошені на суд. Над вхідними дверима нависав балкончик, забраний ґратами, із стрілчастими арками, прикрашений орнаментальним розписом. Такі нависаючі балкончики - типова деталь заможних турецьких будинків. Передбачалося, що звідси хан, залишаючись невидимим, міг спостерігати за ходом засідань Дивану. Сумно відомий ремонт Колодіна 1820-1831 років не оминув і цю залу. Лепніну зі стелі та стін зрізали, з'явилися розписний плафон, розпис тайника у стилі ампір, на стінах - трафаретний орнамент у стилі бароко.
Біля південної стіни в центрі знаходилося ханське крісло-трон, покрите тонким оранжевим сукном із вишитим на спинці золотим напівмісяцем; по обох боках від трону стояли два табурети, покриті таким самим сукном. Уздовж стін стояли дивани, на яких сиділи знать і сановники. Евлія Челебі відзначає, що татарською мовою «керюнюш» означає «диван-хані» (Зал Ради): «у цих керюнюшах, - пише він, - засідають хани», і, «за законами роду Чингизідів, творять там суд і встановлюють справедливість». Церемонія усадження символізувала ієрархію за станом: «за звичаями і правилами кожен займає своє місце». Із правого боку від хана сидить калга-султан (спадкоємець), з лівого - нуреддін (воєначальник). Далі, праворуч стоїть ханіфітський шейх уль-іслам (вчений богослов-дервіш), потім муфтій (голова духовної влади). Ліворуч стоять каді-аскер (головний суддя), міська мулла (священнослужитель) та 24 кадія. «Вони розбирають рішення, що приходять із їх каза (округів), вивчають і вирішують суперечки та претензії. Не дай Боже, якщо абихто з них порушить Шаріат або засудить якогось слабого раба. На цих зборах татарські улеми (богослови) цього кадія, що незаконно судить, побивають камінням. Абсолютно не дають пощади». Під час церемонії засідань у залі був присутній і ханський візир, який лише інколи сідав на стороні калги-султана; там же стояв і дефтердар (голова канцелярії). За звичаєм капиджи (сторож) із срібною тростиною в руках вводив тих, що подали скаргу. Інші урядовці - секретарі Дивану та писарі - стояли на стороні нуреддіна. «Після Дивану проводять мусульманську трапезу», - продовжує Евлія Челебі; вона також відбувалася «по чинах» і влаштовувалася в 22 місцях: «всі учасники Дивану вгамовують голод, після цього проводять молитву і вихваляння. Амінь».

Зал Дивана относится к числу старейших сохранившихся сооружений дворца. Характерной его особенностью являются капитальные каменные стены. Исследовательскими работами 1961-1964 годов установлено, что зал составлял ядро первоначально складывавшегося комплекса и сохранял в своем облике подлинно восточные черты. Из описания Манштейна известно, что стены зала были облицованы «фарфоровыми плитками» (вероятно, изразцами), полы были мраморные, а посреди зала находился беломраморный бассейн с фонтаном. Реставрационными работами действительно обнаружены в центре зала остатки фундамента бассейна и гончарного водопровода. К концу XVI века относятся цветные, очень красивые витражи верхнего ряда окон; к тому же времени относится и наборное украшение в центре потолка. Под хорами у входа - высокая балюстрада, за которой во время судебного разбирательства сидели приглашенные на суд. Над входной дверью нависал балкончик, забранный решеткой, со стрельчатыми арками, украшенный орнаментальной росписью. Такие нависающие балкончики - типичная деталь богатых турецких домов. Предполагалось, что отсюда хан, оставаясь невидимым, мог наблюдать за ходом заседаний Дивана. Печально известный ремонт Колодина 1820-1831 годов не обошел и этот зал. Лепнина с потолка и стен была срезана, появились расписной плафон, роспись тайника в стиле ампир, на стенах - трафаретный орнамент в стиле барокко.
У южной стены в центре находилось ханское кресло-трон, покрытое тонким оранжевым сукном с вышитым на спинке золотым полумесяцем; по обеим сторонам от трона стояли два табурета, крытые таким же сукном. Вдоль стен стояли диваны, на которых сидели знать и сановники. Эвлия Челеби отмечает, что на татарском языке «керюнюш» означает «диван-хане» (Зал Совета): «в этих керюнюшах, - пишет он, - заседают ханы», и, «по законам рода Чингизидов, творят там суд и устанавливают справедливость». Церемония усаживания символизировала сословную иерархию: «по обычаям и правилам каждый занимает свое место». С правой стороны от хана сидит калга-султан (наследник), с левой - нуреддин (военачальник). Далее, справа стоит ханифитский шейх уль-ислам (ученый богослов-дервиш), затем муфтий (глава духовной власти). Слева стоят кади-аскер (главный судья), городской мулла (священнослужитель) и 24 кадия. «Они разбирают решения, приходящие из их каза (округов), изучают и разрешают споры и претензии. Не дай Бог, если кто-нибудь из них нарушит Шариат или засудит какого-то слабого раба. На этом собрании татарские улемы (богословы) этого незаконно судящего кадия побивают камнями. Совершенно не дают пощады». Во время церемонии заседаний в зале присутствовал и ханский визирь, который лишь иногда присаживался на стороне калги-султана; там же стоял и дефтердар (глава канцелярии). По обычаю капыджи (привратник) с серебряной тростью в руках вводил подавших жалобу. Другие чиновники - секретари Дивана и писцы - стояли на стороне нуреддина. «После Дивана проводят мусульманскую трапезу», - продолжает Эвлия Челеби; она также происходила «по чинам» и устраивалась в 22 местах: «все участники Дивана утоляют голод, после этого проводят молитву и восхваление. Аминь».


Бахчисарайський палац-музей. Зала Дивану (Ради та Суду).

Бахчисарайский дворец-музей. Зал Дивана (Совета и Суда).

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Hall of Dyvan (Council and Court).


Бахчисарайський палац-музей. Зала Дивану (Ради та Суду).
Диван як інститут управління уособлював реальну владу в державі. Хоча Кримське ханство, що відділилося від Золотої Орди, недовго було самостійним і з 1475 року підпало під владу турецьких султанів, це підпорядкування поєдналося із системою ієрархії усередині феодального суспільства досить органічно. Беї та мурзи були повними господарями своїх наділів. Номінально вони були васалами хана, але фактично справжнім господарем в країні була знать.

Бахчисарайский дворец-музей. Зал Дивана (Совета и Суда).
Диван как институт управления олицетворял реальную власть в государстве. Хотя Крымское ханство, выделившись из Золотой Орды, недолго было самостоятельным и с 1475 года подпало под власть турецких султанов, это подчинение соединилось с системой иерархии внутри феодального общества достаточно органично. Беи и мурзы были полными хозяевами своих уделов. Номинально они были вассалами хана, но фактически настоящим хозяином в стране являлась знать.

Bakhchisaray Khans’ Palace-Museum. Hall of Dyvan (Council and Court).
Of particular interest is the monumental Divan Chamber - Council and Court Hall, also one of the early edifices of the Palace. Dating back to the XVI century are the upper stained-glass windows of rare beauty and parquetry in the centre of the ceiling. Within these walls the most important internal affairs of the Crimean khanate were discussed and the aggressive plans, suggested by the Sublime Porte (Turkish Empire) were conceived and matured, the fortunes of nations doomed to swords and fires predetermined.


Літня альтанка, або «Альгамбра» (так називався славетний мавританський палац в Іспанії, що славився альтанками і фонтанами) була споруджена, мабуть, одночасно з Басейним садком наприкінці XVII – на початку XVIII ст. Первинно це була одноповерхова споруда, відкрита з трьох боків, із стрілчастими арками, що спиралися на тонкі грановані колони. Після пожежі 1736 року альтанку було перебудовано і розписано майстром Омером ібн аль хадж Мустафою, відомим іранським митцем-декоратором і ліпником. Колони посилили, встановили в центрі фонтан з басейном, надбудували другий поверх. Під час ремонту 1820-1831 років альтанку знов було перебудовано: з'явилися дерев'яні панелі з віконними палітурками та кольоровими стеклами, стіни розписав клейовими фарбами унтер-офіцер Василь Дорофєєв, а різьблену стелю виконав мешканець Бахчисараю Михайло Кладо. Під час реставраційних робіт 1960 року було розкрито частину стрілчастої арки і тонкої колони з місцевого каменя-вапняку, витончені орнаменти на падугах і пейзажі над входом роботи Омера. Уздовж стін розташовані дивани, накриті східними килимками, з довгастими шовковими подушками. Одна з двох дверей альтанки сполучає її з Фонтанним двориком, про який мова піде нижче.

Летняя беседка, или «Альгамбра» (так назывался прославленный мавританский дворец в Испании, славившийся беседками и фонтанами) была сооружена, по-видимому, одновременно с Бассейным садиком в конце XVII - начале XVIII в. Первоначально это было одноэтажное сооружение, открытое с трех сторон, со стрельчатыми арками, опирающимися на тонкие граненые колонны. После пожара 1736 года беседка была перестроена и расписана мастером Омером ибн аль хадж Мустафой, известным иранским художником-декоратором и лепщиком. Колонны усилили, установили в центре фонтан с бассейном, надстроили второй этаж. Во время ремонта 182