Алушта. Залишки фортеці «Алустон» VI-XV століть; башта VI ст.
Це - одна з башт візантійської фортеці Алустон, яку було споруджено ще в VI столітті.
На той час кримське узбережжя було під владою Візантії, й влада її простягалася від Іспанії до Закавказзя й берегів Євфрату. Прагнучи зміцнити завойоване і готуючись до подальшого розширення володінь, візантійський імператор Юстиніан I (527-565 роки н.е.) спорудив цілу систему укріплень уздовж кордонів своєї обширної імперії. «Коли Юстиніан дізнався, що мури Боспору та Херсонесу прийшли у ветхість ... він чудово і міцно відновив їх, - писав візантійський історик Прокопій, - Там же спорудив він замок Алустон і замок в окрузі Горзувітській».
Оборонні мури Алустону неправильним чотирикутником охоплювали вершину прибережного пагорбу, що домінує над долиною річки Улу-Узень. У трьох кутах стояли башти, а південно-східну частину фортеці займала цитадель, укріплена додатковим муром.
В XIV столітті Генуя, що заволоділа узбережжям, привласнила та, ймовірно, в чомусь перебудувала фортецю. До наших днів добре збереглася лише одна кругла башта, яка іменується нині генуезькою. Від квадратної башти залишилася тільки її нижня частина (на вул. Володарського).
Алушта. Остатки крепости «Алустон» VI-XV веков; башня VI в.
Это - одна из башен византийской крепости Алустон, построенной еще в VI веке.
В то время крымское побережье было под властью Византии, и власть ее простиралась от Испании до Закавказья и берегов Евфрата. Стремясь упрочить завоеванное и готовясь к дальнейшему расширению владений, византийский император Юстиниан I (527-565 годы н.э.) построил целую систему укреплений вдоль границ своей обширной империи. «Когда Юстиниан узнал, что стены Боспора и Херсонеса пришли в ветхость ... он прекрасно и прочно восстановил их, - писал византийский историк Прокопий, - Там же построил он замок Алустон и замок в округе Горзувитской».
Оборонительные стены Алустона неправильным четырехугольником охватывали вершину прибрежного холма, господствующего над долиной реки Улу-Узень. В трех углах стояли башни, а юго-восточную часть крепости занимала цитадель, укрепленная дополнительной стеной.
В XIV веке завладевшие побережьем генуэзцы присвоили и, вероятно, в чем-то перестроили крепость. До наших дней хорошо сохранилась лишь одна круглая башня, которая именуется ныне генуэзской. От квадратной башни осталась только ее нижняя часть (на ул. Володарского).
Fortress in Alushta. 6th-15th centuries.
Among the medieval monuments are also the Round and the remains of the Square Towers in Alushta - all that has been left of the Genoese Lusta, a fortress of the 14th century, and earlier one - Aluston, built by the Byzantines in the 6th century.
Це - одна з башт візантійської фортеці Алустон, яку було споруджено ще в VI столітті.
На той час кримське узбережжя було під владою Візантії, й влада її простягалася від Іспанії до Закавказзя й берегів Євфрату. Прагнучи зміцнити завойоване і готуючись до подальшого розширення володінь, візантійський імператор Юстиніан I (527-565 роки н.е.) спорудив цілу систему укріплень уздовж кордонів своєї обширної імперії. «Коли Юстиніан дізнався, що мури Боспору та Херсонесу прийшли у ветхість ... він чудово і міцно відновив їх, - писав візантійський історик Прокопій, - Там же спорудив він замок Алустон і замок в окрузі Горзувітській».
Оборонні мури Алустону неправильним чотирикутником охоплювали вершину прибережного пагорбу, що домінує над долиною річки Улу-Узень. У трьох кутах стояли башти, а південно-східну частину фортеці займала цитадель, укріплена додатковим муром.
В XIV столітті Генуя, що заволоділа узбережжям, привласнила та, ймовірно, в чомусь перебудувала фортецю. До наших днів добре збереглася лише одна кругла башта, яка іменується нині генуезькою. Від квадратної башти залишилася тільки її нижня частина (на вул. Володарського).
Алушта. Остатки крепости «Алустон» VI-XV веков; башня VI в.
Это - одна из башен византийской крепости Алустон, построенной еще в VI веке.
В то время крымское побережье было под властью Византии, и власть ее простиралась от Испании до Закавказья и берегов Евфрата. Стремясь упрочить завоеванное и готовясь к дальнейшему расширению владений, византийский император Юстиниан I (527-565 годы н.э.) построил целую систему укреплений вдоль границ своей обширной империи. «Когда Юстиниан узнал, что стены Боспора и Херсонеса пришли в ветхость ... он прекрасно и прочно восстановил их, - писал византийский историк Прокопий, - Там же построил он замок Алустон и замок в округе Горзувитской».
Оборонительные стены Алустона неправильным четырехугольником охватывали вершину прибрежного холма, господствующего над долиной реки Улу-Узень. В трех углах стояли башни, а юго-восточную часть крепости занимала цитадель, укрепленная дополнительной стеной.
В XIV веке завладевшие побережьем генуэзцы присвоили и, вероятно, в чем-то перестроили крепость. До наших дней хорошо сохранилась лишь одна круглая башня, которая именуется ныне генуэзской. От квадратной башни осталась только ее нижняя часть (на ул. Володарского).
Fortress in Alushta. 6th-15th centuries.
Among the medieval monuments are also the Round and the remains of the Square Towers in Alushta - all that has been left of the Genoese Lusta, a fortress of the 14th century, and earlier one - Aluston, built by the Byzantines in the 6th century.
Дорогою від Алушти до Судака.
Вид на гори з перевалу десь між селами Рибальське і Привітне.
По дороге от Алушты на Судак.
Вид на горы с перевала где-то между селами Рыбачье и Приветное.
Вид на гори з перевалу десь між селами Рибальське і Привітне.
По дороге от Алушты на Судак.
Вид на горы с перевала где-то между селами Рыбачье и Приветное.
Дорогою від Алушти до Судака.
Вид на гори і море з перевалу десь поблизу села Привітне.
По дороге от Алушты на Судак.
Вид на горы и море с перевала где-то вблизи села Приветное.
Вид на гори і море з перевалу десь поблизу села Привітне.
По дороге от Алушты на Судак.
Вид на горы и море с перевала где-то вблизи села Приветное.
Дорогою від Алушти до Судака. Вид на море, мис Агира та середньовічну башту Чобан-Куле.
Приблизно за п'ять кілометрів до села Морське.
По дороге от Алушты на Судак. Вид на море, мыс Агира и венчающую его средневековую башню Чобан-Куле. Не доезжая примерно пять километров до села Морское.
По дороге от Алушты на Судак. Вид на море, мыс Агира и венчающую его средневековую башню Чобан-Куле. Не доезжая примерно пять километров до села Морское.
Село Морське (ст. Капсихор, Капсохора) знаходиться на трасі Алушта-Судак, за 16 км від міста
Судак у Капсихорській долині.
Назва "Капсихор" за грецькою версією (від грецького "капсо" - пожежа + "хора" - село: "випалена земля", "горіле місце")
найімовірніше походить від горбів і гір, що оперізують долину, навіть весною покритих жовто-рудою травою.
Вважається, що башта Чобан-Куле належить до залишків баштового комплексу середньовічної фортеці "Тасилі", що належала генуезьким феодалам братам ді Гуаско. Башту складено з досить масивного каміння (найімовірніше, піднятого сюди з моря) і шматків гірської породи. Стіни досягають товщини 2-3 метри. Висота башти зараз приблизно 9-10 метрів. Вхід до башти розташований із південно-західної сторони й сильно зруйнований. Зруйнована й верхня частина башти. Усередині башти, в стіні, є досить глибока ніша з отвором назовні, призначення якого може бути найрізноманітнішим. Збереглися камін і басейни для води, розташовані в цоколі. За деякими даними (підтвердженими також місцевими жителями) існував хід із башти до підніжжя мису, який було висаджено всередині двадцятого століття. Зі східного боку башти ще помітно залишки оборонних мурів, за деякими даними неподалік від башти був розташований храм. Масивні розвалини біля підніжжя башти зберегли контури якихось будов. Свого часу Чобан-Куле описали відомі дослідники П. С. Паллас, П. І. Кеппен, А. Л. Бертьє-Делагард, С. А. Секиринський, А. Л. Якобсон, М. А. Фронджуло та інші.
Набагато раніше, в VIII-IX століттях, біля підніжжя мису, розташовувався великий гончарний центр. Про це свідчить велика кількість уламків кераміки та перепаленої глини біля печей. Гончарі, що працювали тут, були вільними ремісниками і працювали невеликими артілями, спільно володіючи великою гончарною піччю. Жодного поселення або постійного житла при печах не було; роботи в майстернях велися сезонно. Виготовлений тут посуд поширювався по всій Тавриці та за її межами.
Підійматися до башти з підніжжя мису досить важко: підйом дуже крутий і долається насилу. Недарма назва мису (Агіра - в оригіналі - "Агир") перекладається як "важкий". Пологішим і красивішим є підхід до башти з дальньої від моря сторони, до того ж там ростуть чудові гайки сосни заввишки трохи вище людини. Навколо башти досить добрий майданчик для огляду та фотографування. З башти відкривається чудовий краєвид: звідси видно Меганом, Чекан-Кая, Ай-Фока - ліворуч, і гряду красивих гірських масивів, що завершується Аю-Дагом, - праворуч.
Село Морское (ст. Капсихор, Капсохора, Къапсихор) находится на трассе Алушта-Судак, в 16 км от города Судак в Капсихорской долине. Название "Капсихор" по греческой версии (от греческого "капсо" - пожар + "хора" - деревня: "выжженная земля", "горелое место") вероятнее всего исходит от холмов и гор, опоясывающих долину, даже весной покрытых желто-рыжей травой.
Считается, что башня Чобан-Куле относится к останкам башенного комплекса средневековой крепости "Тасили", принадлежавщей генуэзским феодалам братьям ди Гуаско. Башня сложена из достаточно массивных камней (вероятнее всего, поднятых сюда с моря) и кусков горной породы. Стены достигают толщины 2-3 метра. Высота ее сейчас приблизительно 9-10 метров. Вход в башню расположен с юго-западной стороны и сильно разрушен. Разрушена и верхняя часть башни. Внутри башни, в стене, имеется достаточно глубокая ниша с отверстием наружу, назначение которого может быть самым разнообразным. Сохранились камин и бассейны для воды, расположенные в цоколе. По некоторым данным (подтвержденным также местными жителями) существовал ход из башни к подножию мыса, который был взорван в середине двадцатого века. С восточной стороны башни все еще видны остатки оборонительных стен, по некоторым данным недалеко от башни располагался храм. Массивные развалины у подножья башни сохранили очертания неких строений. В свое время Чобан-Куле описали известные исследователи П. С. Паллас, П. И. Кеппен, А. Л. Бертье-Делагард, С. А. Секиринский, А. Л. Якобсон, М. А. Фронджуло и др.
Много раньше, в VIII-IX веках, у подножья мыса, располагался крупный гончарный центр. Об этом свидетельствует большое количество обломков керамики и пережженной глины возле печей. Работавшие здесь гончары были свободными ремесленниками и работали небольшими артелями, сообща владея большой гончарной печью. Никакого поселения или постоянного жилища при печах не было; работы в мастерских велись сезонно. Изготовленная здесь посуда распространялась по всей Таврике и за ее пределами.
Подниматься к башне с подножья мыса достаточно тяжело: подъем очень крутой и преодолевается с большим трудом. Недаром название мыса (Агира - в оригинале - "Агыр") переводится как "трудный", "тяжелый". Более пологий и очень красивый подход к башне есть с дальней от моря стороны, к тому же там растут замечательные рощицы сосны высотой чуть больше человека. Вокруг башни достаточно хорошая площадка для осмотра и фотосъемки. С башни открывается замечательный вид: отсюда видны Меганом, Чекан-Кая, Ай-Фока - слева, и гряда красивых горных массивов, завершаемая Аю-Дагом, - справа.
Вважається, що башта Чобан-Куле належить до залишків баштового комплексу середньовічної фортеці "Тасилі", що належала генуезьким феодалам братам ді Гуаско. Башту складено з досить масивного каміння (найімовірніше, піднятого сюди з моря) і шматків гірської породи. Стіни досягають товщини 2-3 метри. Висота башти зараз приблизно 9-10 метрів. Вхід до башти розташований із південно-західної сторони й сильно зруйнований. Зруйнована й верхня частина башти. Усередині башти, в стіні, є досить глибока ніша з отвором назовні, призначення якого може бути найрізноманітнішим. Збереглися камін і басейни для води, розташовані в цоколі. За деякими даними (підтвердженими також місцевими жителями) існував хід із башти до підніжжя мису, який було висаджено всередині двадцятого століття. Зі східного боку башти ще помітно залишки оборонних мурів, за деякими даними неподалік від башти був розташований храм. Масивні розвалини біля підніжжя башти зберегли контури якихось будов. Свого часу Чобан-Куле описали відомі дослідники П. С. Паллас, П. І. Кеппен, А. Л. Бертьє-Делагард, С. А. Секиринський, А. Л. Якобсон, М. А. Фронджуло та інші.
Набагато раніше, в VIII-IX століттях, біля підніжжя мису, розташовувався великий гончарний центр. Про це свідчить велика кількість уламків кераміки та перепаленої глини біля печей. Гончарі, що працювали тут, були вільними ремісниками і працювали невеликими артілями, спільно володіючи великою гончарною піччю. Жодного поселення або постійного житла при печах не було; роботи в майстернях велися сезонно. Виготовлений тут посуд поширювався по всій Тавриці та за її межами.
Підійматися до башти з підніжжя мису досить важко: підйом дуже крутий і долається насилу. Недарма назва мису (Агіра - в оригіналі - "Агир") перекладається як "важкий". Пологішим і красивішим є підхід до башти з дальньої від моря сторони, до того ж там ростуть чудові гайки сосни заввишки трохи вище людини. Навколо башти досить добрий майданчик для огляду та фотографування. З башти відкривається чудовий краєвид: звідси видно Меганом, Чекан-Кая, Ай-Фока - ліворуч, і гряду красивих гірських масивів, що завершується Аю-Дагом, - праворуч.
Село Морское (ст. Капсихор, Капсохора, Къапсихор) находится на трассе Алушта-Судак, в 16 км от города Судак в Капсихорской долине. Название "Капсихор" по греческой версии (от греческого "капсо" - пожар + "хора" - деревня: "выжженная земля", "горелое место") вероятнее всего исходит от холмов и гор, опоясывающих долину, даже весной покрытых желто-рыжей травой.
Считается, что башня Чобан-Куле относится к останкам башенного комплекса средневековой крепости "Тасили", принадлежавщей генуэзским феодалам братьям ди Гуаско. Башня сложена из достаточно массивных камней (вероятнее всего, поднятых сюда с моря) и кусков горной породы. Стены достигают толщины 2-3 метра. Высота ее сейчас приблизительно 9-10 метров. Вход в башню расположен с юго-западной стороны и сильно разрушен. Разрушена и верхняя часть башни. Внутри башни, в стене, имеется достаточно глубокая ниша с отверстием наружу, назначение которого может быть самым разнообразным. Сохранились камин и бассейны для воды, расположенные в цоколе. По некоторым данным (подтвержденным также местными жителями) существовал ход из башни к подножию мыса, который был взорван в середине двадцатого века. С восточной стороны башни все еще видны остатки оборонительных стен, по некоторым данным недалеко от башни располагался храм. Массивные развалины у подножья башни сохранили очертания неких строений. В свое время Чобан-Куле описали известные исследователи П. С. Паллас, П. И. Кеппен, А. Л. Бертье-Делагард, С. А. Секиринский, А. Л. Якобсон, М. А. Фронджуло и др.
Много раньше, в VIII-IX веках, у подножья мыса, располагался крупный гончарный центр. Об этом свидетельствует большое количество обломков керамики и пережженной глины возле печей. Работавшие здесь гончары были свободными ремесленниками и работали небольшими артелями, сообща владея большой гончарной печью. Никакого поселения или постоянного жилища при печах не было; работы в мастерских велись сезонно. Изготовленная здесь посуда распространялась по всей Таврике и за ее пределами.
Подниматься к башне с подножья мыса достаточно тяжело: подъем очень крутой и преодолевается с большим трудом. Недаром название мыса (Агира - в оригинале - "Агыр") переводится как "трудный", "тяжелый". Более пологий и очень красивый подход к башне есть с дальней от моря стороны, к тому же там растут замечательные рощицы сосны высотой чуть больше человека. Вокруг башни достаточно хорошая площадка для осмотра и фотосъемки. С башни открывается замечательный вид: отсюда видны Меганом, Чекан-Кая, Ай-Фока - слева, и гряда красивых горных массивов, завершаемая Аю-Дагом, - справа.
Дорогою від Алушти до Судака. Укріплення Чобан-Куле, XIV-XV століття.
Володарі фортеці, брати ді Гуаско, були відомі своїм багатством і жорстокістю, а також - крайнім небажанням підкорятися Солдайській громаді. Нерідко підкуповуючи посадовців Кафи, вони мали заступництво з їх боку. Завдяки цьому ді Гуаско встановлювали свій лад на контрольованій ними території, що формально була підлегла Солдайській громаді, незважаючи при цьому на крайнє невдоволення та протидію консула Солдаї.
По дороге от Алушты на Судак. Укрепление Чобан-Куле, XIV-XV века.
Хозяева крепости, братья ди Гуаско, были известны своим богатством и жестокостью, а также - крайним нежеланием подчиняться Солдайской общине. Подкупая нередко должностных лиц Кафы, они имели покровительство с их стороны. Благодаря этому ди Гуаско, устанавливали свои порядки на контролируемой ими территории, которая формально была подчинена Солдайской общине, невзирая при этом на крайнее недовольство и противодействие консула Солдайи.
Володарі фортеці, брати ді Гуаско, були відомі своїм багатством і жорстокістю, а також - крайнім небажанням підкорятися Солдайській громаді. Нерідко підкуповуючи посадовців Кафи, вони мали заступництво з їх боку. Завдяки цьому ді Гуаско встановлювали свій лад на контрольованій ними території, що формально була підлегла Солдайській громаді, незважаючи при цьому на крайнє невдоволення та протидію консула Солдаї.
По дороге от Алушты на Судак. Укрепление Чобан-Куле, XIV-XV века.
Хозяева крепости, братья ди Гуаско, были известны своим богатством и жестокостью, а также - крайним нежеланием подчиняться Солдайской общине. Подкупая нередко должностных лиц Кафы, они имели покровительство с их стороны. Благодаря этому ди Гуаско, устанавливали свои порядки на контролируемой ими территории, которая формально была подчинена Солдайской общине, невзирая при этом на крайнее недовольство и противодействие консула Солдайи.
Дорогою від Алушти до Судака. Краєвид села Веселе.
По дороге от Алушты на Судак. Вид на село Веселое.
По дороге от Алушты на Судак. Вид на село Веселое.
Першоджерела:
# «Крым. Туристская карта», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва-1985.
# «Архитектурные памятники Крыма», Е. Крикун, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
# «Официальный сайт село Морское».
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва-1985.
# «Архитектурные памятники Крыма», Е. Крикун, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
# «Официальный сайт село Морское».
До розділу "Визначні пам'ятки Криму"
