Бучач - стародавнє місто (12,6 тис. жителів), розташоване на крутих схилах вузької долини річки Стрипа.
Районний центр Тернопільської області.
Перша згадка про Бучач датується 1397 роком, а 1515 року йому було надано Магдебурзьке право.
Над містом височіють руїни найдавнішої споруди Бучача - замку, зведеного в XIV столітті. Тоді містом володіли Бучацкі.
Згодом замок перебудували (XVI століття) і пізніше частково розібрали на будматеріали (XIX століття).
Найдавніші культові споруди міста - церква в урочищі Монастирок
(зразок подільської кам'яної архітектури XVI століття) і Миколаївська церква (псевдовізантійський стиль, 1610 рік).
У XVII столітті Бучач по черзі захоплювали козаки, татари та турки.
Останні, згідно з польсько-турецьким мирним договором (1672 рік) поділивши місто по річці на польську та турецьку частини
(про що дотепер нагадують прикордонні камені), залишалися тут довше за інших - одинадцять років.
Із середини XVI століття місто стає вотчиною Потоцьких.
У створенні розмаїтого архітектурного вигляду Бучача більше за інших домігся М. Потоцький.
Бучач - древний город (12,6 тыс. жителей), расположенный на крутых склонах узкой долины речки Стрипа. Районный центр Тернопольской области. Первое упоминание о Бучаче датируется 1397 годом, а в 1515 году ему было предоставлено Магдебургское право. Над городом возвышаются руины самого давнего сооружения Бучача - замка, возведенного в XIV веке. Тогда городом владели Бучацкие. Впоследствии замок перестроили (XVI век) и позднее частично разобрали на стройматериалы (XIX век). Самые давние культовые сооружения города - церковь в урочище Монастырок (образец подольской каменной архитектуры XVI века) и Николаевская церковь (псевдовизантийский стиль, 1610 год). В XVII веке Бучач по очереди захватывали казаки, татары и турки. Последние, согласно польско-турецкому мирному договору (1672 год), разделив город по реке на польскую и турецкую части (о чем доныне напоминают пограничные камни), оставались здесь дольше других - одиннадцать лет. С середины XVI века город становится вотчиной Потоцких. В создании разнообразного архитектурного облика Бучача больше других добился М. Потоцкий.
Бучач - древний город (12,6 тыс. жителей), расположенный на крутых склонах узкой долины речки Стрипа. Районный центр Тернопольской области. Первое упоминание о Бучаче датируется 1397 годом, а в 1515 году ему было предоставлено Магдебургское право. Над городом возвышаются руины самого давнего сооружения Бучача - замка, возведенного в XIV веке. Тогда городом владели Бучацкие. Впоследствии замок перестроили (XVI век) и позднее частично разобрали на стройматериалы (XIX век). Самые давние культовые сооружения города - церковь в урочище Монастырок (образец подольской каменной архитектуры XVI века) и Николаевская церковь (псевдовизантийский стиль, 1610 год). В XVII веке Бучач по очереди захватывали казаки, татары и турки. Последние, согласно польско-турецкому мирному договору (1672 год), разделив город по реке на польскую и турецкую части (о чем доныне напоминают пограничные камни), оставались здесь дольше других - одиннадцать лет. С середины XVI века город становится вотчиной Потоцких. В создании разнообразного архитектурного облика Бучача больше других добился М. Потоцкий.
Фото липня 2004 року.
Поділля, Тернопільська область. Бучач. Ратуша (1750-1751 роки) є найбільш вражаючою й ефектною спорудою міста.
Побудована за проектом архітектора Б. Меретіна, прикрашена скульптурами незрівнянного Я. Пінзеля. Висота - 35 м. Відрізняється своїми скульптурними композиціями. Є видатним твором цивільної архітектури XVIII ст.
Подолье, Тернопольская область. Бучач. Ратуша, 1750-1751 гг.
Построена по проекту архитектора Б. Меретина, украшена скульптурами Пинзеля. Высота - 35 м. Отличается своими скульптурными композициями. Является выдающимся произведением гражданской архитектуры XVIII в.
Побудована за проектом архітектора Б. Меретіна, прикрашена скульптурами незрівнянного Я. Пінзеля. Висота - 35 м. Відрізняється своїми скульптурними композиціями. Є видатним твором цивільної архітектури XVIII ст.
Подолье, Тернопольская область. Бучач. Ратуша, 1750-1751 гг.
Построена по проекту архитектора Б. Меретина, украшена скульптурами Пинзеля. Высота - 35 м. Отличается своими скульптурными композициями. Является выдающимся произведением гражданской архитектуры XVIII в.
Фото липня 2004 року.
Бучач. Замок, XIV ст.
На скелі над річкою Стріпа збереглися рештки оборонних мурів. Замок споруджений в стилі ренесансу.
Репрезентує оборонну архітектуру Поділля XIV-XVI ст.
На початку XIX століття господарі замку дозволили розібрати його на будівельні матеріали, що привело до остаточного його руйнування.
Бучач. Замок, XIV в.
На скале над р. Стрипа сохранились остатки оборонительных стен. Замок сооружен в стиле ренессанса. Отражает оборонительную архитектуру Подолья XIV-XVI вв. В начале XIX века хозяева замка позволили разобрать его на строительные материалы, что привело к окончательному его разрушению.
Бучач. Замок, XIV в.
На скале над р. Стрипа сохранились остатки оборонительных стен. Замок сооружен в стиле ренессанса. Отражает оборонительную архитектуру Подолья XIV-XVI вв. В начале XIX века хозяева замка позволили разобрать его на строительные материалы, что привело к окончательному его разрушению.
Фото липня 2004 року. |
Фото липня 2004 року. |
Бучач. Хрестовоздвиженська церква Василіанського монастиря, 1765-1771 рр.
Споруджено за проектом архітектора Готфріда Гофмана на місці знесеного костьолу св. Христа,
в стилі пізнього бароко для Василіанського монастиря на кошти Миколи Потоцького.
Монастирські келії було споруджено у XVII столітті.
В інтер’єрі церкви збереглися розписи XVIII століття. Шість дерев'яних скульптур вирізував львівський скульптор Микола Фільовіч. Бучач. Крестовоздвиженская церковь Василианского монастыря, 1765-1771 гг. Сооружена по проекту архитектора Готфрида Гофмана на месте снесенного костела св. Христа, в стиле позднего барокко для Василианского монастыря на средства Николая Потоцкого. Монастырские кельи были построены в XVII веке. В интерьере церкви сохранились росписи XVIII века. Шесть деревянных скульптур вырезал львовский скульптор Николай Филевич. |
Фото липня 2004 року.
Бучач. Покровська церква, 1764 р.
Споруджена за проектом архітектора Бернарда Маретіна в стилі пізнього бароко. Скульптор Пінзель. Збереглося унікальне різьблення по дереву.
Бучач. Покровская церковь, 1764 г.
Сооружена по проекту архитектора Бернарда Маретина в стиле позднего барокко. Скульптор Пинзель. Сохранилась уникальная резьба по дереву.
Споруджена за проектом архітектора Бернарда Маретіна в стилі пізнього бароко. Скульптор Пінзель. Збереглося унікальне різьблення по дереву.
Бучач. Покровская церковь, 1764 г.
Сооружена по проекту архитектора Бернарда Маретина в стиле позднего барокко. Скульптор Пинзель. Сохранилась уникальная резьба по дереву.
Фото червня 2008 року.
Бучач, вид згори на Хрестовоздвиженську церква Василіанського монастиря, 1765-1771 рр.
В Бучачі також варто оглянути такі об'єкти:
Бучач, вид сверху на Крестовоздвиженскую церковь Василианского монастыря, 1765-1771 гг.
В Бучаче также стоит осмотреть следующие объекты:
В Бучачі також варто оглянути такі об'єкти:
Миколаївська церква (1610 р.) з дзвіницею, XIX ст. Було споруджено на кошти дружини Стефана Потоцкого - Марії.
В архітектурі споруди помітний вплив візантійського стилю. Мала оборонний характер.
Церква в урочищі Монастирьок (XVII ст.) - одна з рідкісних пам'яток в Україні. Мала оборонний характер і використовувалась як фортеця. Зразок подільської мурованої архітектури XVII ст.
Успенський костьол (1761-1763 рр.) в стилі пізнього бароко.
Церква в урочищі Монастирьок (XVII ст.) - одна з рідкісних пам'яток в Україні. Мала оборонний характер і використовувалась як фортеця. Зразок подільської мурованої архітектури XVII ст.
Успенський костьол (1761-1763 рр.) в стилі пізнього бароко.
Бучач, вид сверху на Крестовоздвиженскую церковь Василианского монастыря, 1765-1771 гг.
В Бучаче также стоит осмотреть следующие объекты:
Николаевская церковь (1610 г.) с колокольней XIX в. Построена на средства жены Стефана Потоцкого - Марии.
В архитектуре сооружения заметно влияние византийского стиля. Имела оборонительный характер.
Церковь в урочище Монастырек (XVII в.) - один из редчайших памятников в Украине. Имела оборонительный характер и служила крепостью. Образец подольской каменной архитектуры XVII в.
Успенский костел (1761-1763 гг.) в стиле позднего барокко.
Церковь в урочище Монастырек (XVII в.) - один из редчайших памятников в Украине. Имела оборонительный характер и служила крепостью. Образец подольской каменной архитектуры XVII в.
Успенский костел (1761-1763 гг.) в стиле позднего барокко.
Першоджерела:
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Замки та храми України».
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Замки та храми України».
До переліку фотосерій
