Мапа маршруту
Київ - Біла Церква - Пархомівка - Біла Церква - Київ.
Покриття всіх автошляхів - пристойне. Місцеві шляхи між селами - трохи гірші, але прийнятні.
Місто Біла Церква - районний центр Київської області, приблизно за 100 км на південь від столиці.
Попередником сучасного міста було місто Юр'їв, засноване 1032 року Ярославом Мудрим. 1050 року в місті збудували єпископську церкву, яку в народі прозвали «білою», що дало нову назву місту. Під час татаро-монгольської навали місто було зруйноване, а після відновлення перейшло під владу Литви, згодом - Речі Посполитої. Історія Білої Церкви щільно пов'язана з визвольною війною під проводом Б. Хмельницького; 1651 року тут було підписано Білоцерківську угоду з Польщею. Довгий час Біла Церква належала родині польських магнатів Браницьких. З ними пов'язані основні архітектурні пам'ятки міста, а також легендарна «Олександрія» - чудовий дендропарк, заснований 1793 року Франциском Браницьким на честь його дружини Олександри.
Схема маршрута Киев - Белая Церковь - Пархомовка - Белая Церковь - Киев.
Покрытие всех автодорог - достаточно приличное. Местные догори между селами - похуже, но приемлемы.
Город Белая Церковь - районный центр Киевской области, приблизительно на 100 км южнее столицы. Предшественником современного города был город Юрьев, основанный в 1032 году Ярославом Мудрым. В 1050 году в городе построили епископскую церковь, которую в народе прозвали «белой», что дало новое название городу. Во время татаро-монгольского нашествия город был разрушен, а после восстановления перешел под власть Литвы, впоследствии - Речи Посполитой. История Белой Церкви плотно связана с освободительной войной под руководством Б. Хмельницкого; в 1651 году здесь было подписано Белоцерковское соглашение с Польшей. Долгое время Белая Церковь принадлежала семье польских магнатов Браницких. С ними связаны основные архитектурные достопримечательности города, а также легендарная «Александрия» - прекрасный дендропарк, основанный в 1793 году Франциском Браницким в честь его жены Александры.
Покриття всіх автошляхів - пристойне. Місцеві шляхи між селами - трохи гірші, але прийнятні.
Місто Біла Церква - районний центр Київської області, приблизно за 100 км на південь від столиці.
Попередником сучасного міста було місто Юр'їв, засноване 1032 року Ярославом Мудрим. 1050 року в місті збудували єпископську церкву, яку в народі прозвали «білою», що дало нову назву місту. Під час татаро-монгольської навали місто було зруйноване, а після відновлення перейшло під владу Литви, згодом - Речі Посполитої. Історія Білої Церкви щільно пов'язана з визвольною війною під проводом Б. Хмельницького; 1651 року тут було підписано Білоцерківську угоду з Польщею. Довгий час Біла Церква належала родині польських магнатів Браницьких. З ними пов'язані основні архітектурні пам'ятки міста, а також легендарна «Олександрія» - чудовий дендропарк, заснований 1793 року Франциском Браницьким на честь його дружини Олександри.
Схема маршрута Киев - Белая Церковь - Пархомовка - Белая Церковь - Киев.
Покрытие всех автодорог - достаточно приличное. Местные догори между селами - похуже, но приемлемы.
Город Белая Церковь - районный центр Киевской области, приблизительно на 100 км южнее столицы. Предшественником современного города был город Юрьев, основанный в 1032 году Ярославом Мудрым. В 1050 году в городе построили епископскую церковь, которую в народе прозвали «белой», что дало новое название городу. Во время татаро-монгольского нашествия город был разрушен, а после восстановления перешел под власть Литвы, впоследствии - Речи Посполитой. История Белой Церкви плотно связана с освободительной войной под руководством Б. Хмельницкого; в 1651 году здесь было подписано Белоцерковское соглашение с Польшей. Долгое время Белая Церковь принадлежала семье польских магнатов Браницких. С ними связаны основные архитектурные достопримечательности города, а также легендарная «Александрия» - прекрасный дендропарк, основанный в 1793 году Франциском Браницким в честь его жены Александры.
Фото серпня 2008 року. |
Пам'ятник київському князю Ярославу Мудрому (978-1054) - засновнику міста Юр'єва (Білої Церкви).
Памятник киевскому князю Ярославу Мудрому (978-1054) - основателю города Юрьева (Белой Церкви). |
Однією з головних архітектурних пам'яток міста Біла Церква,
якому 2007 року виповнилось 975 років, є Преображенський собор.
Він побудований за замовленням графині Олександри Браницької 1839 року в стилі класицизму.
Його висота - 40 м. Тут зберігається багата колекція стародруків XVII століття.
Церкву Марії Магдалини було побудовано 1843 року. За радянської влади це був єдиний храм, що діяв у всій окрузі.
Сьогодні тут розташований жіночий монастир.
Отже, у Білій Церкві на нас чекають:
# Преображенський собор, 1833—1839 роки (вул. Гагаріна, 10);
# Миколаївська церква, 1706 рік, 1852 рік (вул. Гагаріна, 10);
# Костел Іоанна Хрестителя, 1812 рік (Соборний майдан, 4);
# Торгові ряди, 1809—1814 роки (Торгова площа, 3);
# Будинок дворянських зборів, XIX століття (бул. Олександрійський, 5);
# Ансамбль споруд пошти, 1825—1831 роки (бул. Олександрійський, 41-45).
Главной архитектурной достопримечательностью города Белая Церковь, которому в 2007 году исполнилось 975 лет, является Преображенский собор. Он построен по заказу графини Александры Браницкой в 1839 году в стиле классицизма. Его высота - 40 м. Здесь сохраняется богатая коллекция старопечатных книг XVII столетия. Церковь Марии Магдалины была построена в 1843 году. При советской власти это был единственный действующий храм во всей округе. Сегодня здесь расположен женский монастырь.
Итак, в Белой Церкви нас ждут:
# Преображенский собор, 1833—1839 годы (ул. Гагарина, 10);
# Николаевская церковь, 1706 год, 1852 год (ул. Гагарина, 10);
# Костел Иоанна Крестителя, 1812 год (Соборная площадь, 4);
# Торговые ряды, 1809—1814 годы (Торговая площадь, 3);
# Дом дворянского собрания, XIX век (бул. Александрийский, 5);
# Ансамбль сооружений почты, 1825—1831 годы (бул. Александрийский, 41-45).
Отже, у Білій Церкві на нас чекають:
# Преображенський собор, 1833—1839 роки (вул. Гагаріна, 10);
# Миколаївська церква, 1706 рік, 1852 рік (вул. Гагаріна, 10);
# Костел Іоанна Хрестителя, 1812 рік (Соборний майдан, 4);
# Торгові ряди, 1809—1814 роки (Торгова площа, 3);
# Будинок дворянських зборів, XIX століття (бул. Олександрійський, 5);
# Ансамбль споруд пошти, 1825—1831 роки (бул. Олександрійський, 41-45).
Главной архитектурной достопримечательностью города Белая Церковь, которому в 2007 году исполнилось 975 лет, является Преображенский собор. Он построен по заказу графини Александры Браницкой в 1839 году в стиле классицизма. Его высота - 40 м. Здесь сохраняется богатая коллекция старопечатных книг XVII столетия. Церковь Марии Магдалины была построена в 1843 году. При советской власти это был единственный действующий храм во всей округе. Сегодня здесь расположен женский монастырь.
Итак, в Белой Церкви нас ждут:
# Преображенский собор, 1833—1839 годы (ул. Гагарина, 10);
# Николаевская церковь, 1706 год, 1852 год (ул. Гагарина, 10);
# Костел Иоанна Крестителя, 1812 год (Соборная площадь, 4);
# Торговые ряды, 1809—1814 годы (Торговая площадь, 3);
# Дом дворянского собрания, XIX век (бул. Александрийский, 5);
# Ансамбль сооружений почты, 1825—1831 годы (бул. Александрийский, 41-45).
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Біла Церква. Замкова гора, пам'ятник археології XI-XIV століть.
На цьому місці у 1032 році київський князь Ярослав Мудрий заснував місто Юр'їв - попередник міста Біла Церква. Белая Церковь. Замковая гора, памятник археологии XI-XIV веков. На этом месте в 1032 году киевский князь Ярослав Мудрый основал город Юрьев - предшественник города Белая Церковь. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Біла Церква.
Костел Іоанна Хрестителя, 1812 рік (Соборна площа, 4).
Зараз тут діють Будинок органної та камерної музики і Римсько-католицька парафія Святого Йоана Хрестителя. Белая Церковь. Костел Иоанна Крестителя, 1812 год (Соборная площадь, 4). Ныне здесь действуют Дом органной и камерной музыки и Римско-католическая парафия Святого Иоанна Крестителя. |
Костел Іоанна Хрестителя, колишня родинна усипальниця Браницьких, розташований на Замковій горі міста.
1990 року тут було встановлено унікальний орган з 2680 трубами.
З того часу в костьолі проходить щорічний фестиваль органної музики «Золота осінь».
По суботах і неділях тут проводяться концерти.
Зараз в костьолі проходять католицькі богослужіння.
Костел Иоанна Крестителя, бывшая семейная усыпальница Браницких, расположен на Замковой горе города. В 1990 году здесь был установлен уникальный орган с 2680 трубами. С тех пор в костеле проходит ежегодный фестиваль органной музыки «Золотая осень». По субботам и воскресеньям здесь проводятся концерты. Ныне в костеле проходят католические богослужения.
Костел Иоанна Крестителя, бывшая семейная усыпальница Браницких, расположен на Замковой горе города. В 1990 году здесь был установлен уникальный орган с 2680 трубами. С тех пор в костеле проходит ежегодный фестиваль органной музыки «Золотая осень». По субботам и воскресеньям здесь проводятся концерты. Ныне в костеле проходят католические богослужения.
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Біла Церква.
Біля костелу Іоанна Хрестителя.
Белая Церковь. Около костела Иоанна Крестителя. |
Стела на спомин повстання під проводом К. Косинського в 1591 році.
В 1591 році в місті Біла Церква під керівництвом Криштофа Косинського розпочалось перше на Правобережній Україні антифеодальне селянсько-козацьке повстання.
Стелла в память восстания под руководством К. Косинского в 1591 году.
В 1591 году в городе Белая Церковь под руководством Криштофа Косинского началось первое на Правобережной Украине антифеодальное крестьянско-казацкое восстание.
В 1591 році в місті Біла Церква під керівництвом Криштофа Косинського розпочалось перше на Правобережній Україні антифеодальне селянсько-козацьке повстання.
Стелла в память восстания под руководством К. Косинского в 1591 году.
В 1591 году в городе Белая Церковь под руководством Криштофа Косинского началось первое на Правобережной Украине антифеодальное крестьянско-казацкое восстание.
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Біла Церква.
Національний Аграрний університет
(Соборна площа, 8/1).
Будівля колишньої гімназії, середина XIX століття (вул. Волі 8/3). Зараз - корпус № 4 університету. Белая Церковь. Национальный Аграрный университет (Соборная площадь, 8/1). Здание бывшей гимназии, середина XIX века (ул. Воли 8/3). Ныне - корпус № 4 университета. Bila Tserkva. National Agrarian University. |
Пам'ятні дошки сповіщають про багатьох видатних людей, життя яких було пов'язано з цією будівлею.
П. Г. Лебединцев - професор Білоцерківської гімназії у 1851-1860 роках, видатний археолог, історик, краєзнавець, редактор "Кіевских епархіальных вђдомостей" протоієрей Софіївського кафедрального собору.
М. К. Чалий - директор Білоцерківської гімназії у 1863-1869 роках, письменник, перший біограф Т. Г. Шевченка.
А. М. Люлька - випускник профтехшколи Білоцерківського сільгосптехнікуму, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державних премій, академік, конструктор перших турбореактивних двигунів.
Євген Слабченко (Eugene Deslaw, 1899-1966) - випускник Білоцерківської гімназії 1917 року. Організатор першого скаутського куреня у м. Біла Церква (1917 рік). Учасник Повстання Окремого корпусу січових стрільців (1919 рік). Відомий український та французький кіноактор і кінорежисер. Лауреат кінопремії "Оскар". Режисер багатьох всесвітньо відомих фільмів: "Фантастична Візія", "Війна духів" та інших. Народився в селі Таганча Канівського повіту Київської губернії 8 грудня 1899 року.
Микола Андрійович Гаркуша (1914-1991) - випускник агрономічного факультету Білоцерківського сільськогосподарського інституту 1940 року. Директор навчально-дослідного господарства інституту в 1946-1950 роках. Депутат Верховної Ради УРСР у 1953-1963 роках. Перший міністр меліорації і водного господарства УРСР у 1965-1985 роках. Заслужений меліоратор УРСР.
П. Л. Погребняк - видатний державний діяч, випускник університету.
К. Г. Стеценко (1882-1922) - відомий український композитор. Працював у Білоцерківській гімназії в 1908-1909 роках вчителем музики і співів.
Людвік Варинський (1856-1889) - видатний діяч польського революційного руху, засновник першої польської робітничої революційної партії "Пролетаріат". Навчався у Білоцерківській гімназії в 60-х роках XIX століття.
М. С. Урицький (1873-1918) - активний учасник Великої Жовтневої соціалістичної революції, соратник Леніна. Навчався у Білоцерківській гімназії в 1892-1893 роках.
І. М. Сошенко (1807-1876) - відомий український художник і педагог, друг Т. Г. Шевченка. Працював у Білоцерківській гімназії в 60-х роках XIX століття.
Мемориальные доски извещают о многих выдающихся людях, жизнь которых была связана с этим зданием.
П. Г. Лебединцев - профессор Белоцерковской гимназии в 1851-1860 годах, выдающийся археолог, историк, краевед, редактор "Кіевских епархіальных вђдомостей", протоиерей Софиевского кафедрального собора.
М. К. Чалый - директор Белоцерковской гимназии в 1863-1869 годах, писатель, первый биограф Т. Г. Шевченко.
А. М. Люлька - выпускник профтехшколы Белоцерковского сельхозтехникума, Герой Социалистического Труда, лауреат Государственных премий, академик, конструктор первых турбореактивных двигателей.
Евгений Слабченко (Eugene Deslaw, 1899-1966) - выпускник Белоцерковской гимназии 1917 года. Организатор первого скаутского куреня в г. Белая Церковь (1917 год). Участник Восстания Отдельного корпуса сечевых стрелков (1919 год). Известный украинский и французский киноактер и кинорежиссер. Лауреат кинопремии "Оскар". Режиссер многих всемирно известных фильмов: "Фантастическое Виденье", "Война духов" и других. Родился в селе Таганча Каневского уезда Киевской губернии 8 декабря 1899 года.
Николай Андреевич Гаркуша (1914-1991) - выпускник агрономического факультета Белоцерковского сельскохозяйственного института 1940 года. Директор учебно-опытного хозяйства института в 1946-1950 годах. Депутат Верховного Совета УССР в 1953-1963 годах. Первый министр мелиорации и водного хозяйства УССР в 1965-1985 годах. Заслуженный мелиоратор УССР.
П. Л. Погребняк - выдающийся государственный деятель, выпускник университета.
К. Г. Стеценко (1882-1922) - известный украинский композитор. Работал в Белоцерковской гимназии в 1908-1909 годах учителем музыки и пения.
Людвик Варинский (1856-1889) - выдающийся деятель польского революционного движения, основатель первой польской рабочей революционной партии "Пролетариат". Учился в Белоцерковской гимназии в 60-х годах XIX века.
М. С. Урицкий (1873-1918) - активный участник Великой Октябрьской социалистической революции, соратник Ленина. Учился в Белоцерковской гимназии в 1892-1893 годах.
И. М. Сошенко (1807-1876) - известный украинский художник и педагог, друг Т. Г. Шевченко. Работал в Белоцерковской гимназии в 60-х годах XIX века.
П. Г. Лебединцев - професор Білоцерківської гімназії у 1851-1860 роках, видатний археолог, історик, краєзнавець, редактор "Кіевских епархіальных вђдомостей" протоієрей Софіївського кафедрального собору.
М. К. Чалий - директор Білоцерківської гімназії у 1863-1869 роках, письменник, перший біограф Т. Г. Шевченка.
А. М. Люлька - випускник профтехшколи Білоцерківського сільгосптехнікуму, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державних премій, академік, конструктор перших турбореактивних двигунів.
Євген Слабченко (Eugene Deslaw, 1899-1966) - випускник Білоцерківської гімназії 1917 року. Організатор першого скаутського куреня у м. Біла Церква (1917 рік). Учасник Повстання Окремого корпусу січових стрільців (1919 рік). Відомий український та французький кіноактор і кінорежисер. Лауреат кінопремії "Оскар". Режисер багатьох всесвітньо відомих фільмів: "Фантастична Візія", "Війна духів" та інших. Народився в селі Таганча Канівського повіту Київської губернії 8 грудня 1899 року.
Микола Андрійович Гаркуша (1914-1991) - випускник агрономічного факультету Білоцерківського сільськогосподарського інституту 1940 року. Директор навчально-дослідного господарства інституту в 1946-1950 роках. Депутат Верховної Ради УРСР у 1953-1963 роках. Перший міністр меліорації і водного господарства УРСР у 1965-1985 роках. Заслужений меліоратор УРСР.
П. Л. Погребняк - видатний державний діяч, випускник університету.
К. Г. Стеценко (1882-1922) - відомий український композитор. Працював у Білоцерківській гімназії в 1908-1909 роках вчителем музики і співів.
Людвік Варинський (1856-1889) - видатний діяч польського революційного руху, засновник першої польської робітничої революційної партії "Пролетаріат". Навчався у Білоцерківській гімназії в 60-х роках XIX століття.
М. С. Урицький (1873-1918) - активний учасник Великої Жовтневої соціалістичної революції, соратник Леніна. Навчався у Білоцерківській гімназії в 1892-1893 роках.
І. М. Сошенко (1807-1876) - відомий український художник і педагог, друг Т. Г. Шевченка. Працював у Білоцерківській гімназії в 60-х роках XIX століття.
Мемориальные доски извещают о многих выдающихся людях, жизнь которых была связана с этим зданием.
П. Г. Лебединцев - профессор Белоцерковской гимназии в 1851-1860 годах, выдающийся археолог, историк, краевед, редактор "Кіевских епархіальных вђдомостей", протоиерей Софиевского кафедрального собора.
М. К. Чалый - директор Белоцерковской гимназии в 1863-1869 годах, писатель, первый биограф Т. Г. Шевченко.
А. М. Люлька - выпускник профтехшколы Белоцерковского сельхозтехникума, Герой Социалистического Труда, лауреат Государственных премий, академик, конструктор первых турбореактивных двигателей.
Евгений Слабченко (Eugene Deslaw, 1899-1966) - выпускник Белоцерковской гимназии 1917 года. Организатор первого скаутского куреня в г. Белая Церковь (1917 год). Участник Восстания Отдельного корпуса сечевых стрелков (1919 год). Известный украинский и французский киноактер и кинорежиссер. Лауреат кинопремии "Оскар". Режиссер многих всемирно известных фильмов: "Фантастическое Виденье", "Война духов" и других. Родился в селе Таганча Каневского уезда Киевской губернии 8 декабря 1899 года.
Николай Андреевич Гаркуша (1914-1991) - выпускник агрономического факультета Белоцерковского сельскохозяйственного института 1940 года. Директор учебно-опытного хозяйства института в 1946-1950 годах. Депутат Верховного Совета УССР в 1953-1963 годах. Первый министр мелиорации и водного хозяйства УССР в 1965-1985 годах. Заслуженный мелиоратор УССР.
П. Л. Погребняк - выдающийся государственный деятель, выпускник университета.
К. Г. Стеценко (1882-1922) - известный украинский композитор. Работал в Белоцерковской гимназии в 1908-1909 годах учителем музыки и пения.
Людвик Варинский (1856-1889) - выдающийся деятель польского революционного движения, основатель первой польской рабочей революционной партии "Пролетариат". Учился в Белоцерковской гимназии в 60-х годах XIX века.
М. С. Урицкий (1873-1918) - активный участник Великой Октябрьской социалистической революции, соратник Ленина. Учился в Белоцерковской гимназии в 1892-1893 годах.
И. М. Сошенко (1807-1876) - известный украинский художник и педагог, друг Т. Г. Шевченко. Работал в Белоцерковской гимназии в 60-х годах XIX века.
Фото серпня 2008 року.
Пам'ятник співробітникам і студентам сільгоспінституту, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945
біля Національного Аграрного університету.
Памятник сотрудникам и студентам сельхозинститута, погибшим в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 около Национального Аграрного университета.
Памятник сотрудникам и студентам сельхозинститута, погибшим в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 около Национального Аграрного университета.
Фото серпня 2008 року.
Преображенський собор, 1833—1839 роки (вул. Гагаріна, 10).
Є однією з головних архітектурних пам'яток міста Біла Церква. Собор побудовано за замовленням графині Олександри Браницької 1839 року в стилі класицизму. Його висота - 40 м. Тут зберігається багата колекція стародруків XVII століття.
Преображенский собор, 1833—1839 годы (ул. Гагарина, 10).
Является одной из главных архитектурных достопримечательностей города Белая Церковь. Собор построен по заказу графини Александры Браницкой в 1839 году в стиле классицизма. Его высота - 40 м. Здесь сохраняется богатая коллекция старопечатных книг XVII столетия.
Є однією з головних архітектурних пам'яток міста Біла Церква. Собор побудовано за замовленням графині Олександри Браницької 1839 року в стилі класицизму. Його висота - 40 м. Тут зберігається багата колекція стародруків XVII століття.
Преображенский собор, 1833—1839 годы (ул. Гагарина, 10).
Является одной из главных архитектурных достопримечательностей города Белая Церковь. Собор построен по заказу графини Александры Браницкой в 1839 году в стиле классицизма. Его высота - 40 м. Здесь сохраняется богатая коллекция старопечатных книг XVII столетия.
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Погруддя Тараса Шевченка неподалік від Преображенського собору.
Бюст Тараса Шевченко невдалеке от Преображенского собора. |
Фото серпня 2008 року.
Миколаївська церква, 1706-1852 роки (вул. Гагаріна, 10).
Николаевская церковь, 1706-1852 годы (ул. Гагарина, 10).
Николаевская церковь, 1706-1852 годы (ул. Гагарина, 10).
Фото серпня 2008 року.
Пам'ятник Богданові Хмельницькому.
У визвольній війні 1648-1654 років під керівництвом Богдана Хмельницького Біла Церква була опорним пунктом боротьби проти польсько-шляхетського поневолення.
Памятник Богдану Хмельницкому.
В освободительной войне 1648-1654 годов под руководством Богдана Хмельницкого Белая Церьковь была опорным пунктом борьбы против польско-шляхетского порабощения.
У визвольній війні 1648-1654 років під керівництвом Богдана Хмельницького Біла Церква була опорним пунктом боротьби проти польсько-шляхетського поневолення.
Памятник Богдану Хмельницкому.
В освободительной войне 1648-1654 годов под руководством Богдана Хмельницкого Белая Церьковь была опорным пунктом борьбы против польско-шляхетского порабощения.
Фото серпня 2008 року.
Зимовий палац, пам'ятка архітектури, 1796 рік.
В цьому будинку з 1950 по 1952 рік працював видатний державний та політичний діяч України, перший Міністр меліорації і водного господарства Гаркуша Микола Андрійович.
Зараз тут міститься Білоцерківська шлока мистецтв № 1.
Зимний дворец, памятник архитектуры, 1796 год.
В этом доме с 1950 по 1952 год работал выдающийся государственный и политический деятель Украины, первый Министр мелиорации и водного хозяйства Гаркуша Николай Андреевич.
Ныне здесь размещена Белоцерковская шлока искусств № 1.
В цьому будинку з 1950 по 1952 рік працював видатний державний та політичний діяч України, перший Міністр меліорації і водного господарства Гаркуша Микола Андрійович.
Зараз тут міститься Білоцерківська шлока мистецтв № 1.
Зимний дворец, памятник архитектуры, 1796 год.
В этом доме с 1950 по 1952 год работал выдающийся государственный и политический деятель Украины, первый Министр мелиорации и водного хозяйства Гаркуша Николай Андреевич.
Ныне здесь размещена Белоцерковская шлока искусств № 1.
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Біла Церква.
Торгові ряди, 1809-1814 роки (Торгова площа, 3).
Побудовані в стилі класицизму. Будівля цегляна одноповерхова потинькована. Белая Церковь. Торговые ряды, 1809-1814 годы (Торговая площадь, 3). Построены в стиле классицизма. Здание кирпичное оштукатуренное одноэтажное. |
План будівлі має форму каре.
Замкнутий внутрішній дворик має чотири проїзди. По зовнішньому та внутрішньому периметрах будівлі розташовані відкриті галереї з аркадами.
В'їзд до внутрішнього дворика оформлений арками з портиками, розташованими по осі кожної сторони будівлі.
План здания имеет форму каре. Замкнутый внутренний дворик имеет четыре проезда. По внешнему и внутреннему периметрам здания расположены открытые галереи с аркадами. Въезд во внутренний дворик оформлен арками с портиками, расположенными по оси каждой стороны здания.
План здания имеет форму каре. Замкнутый внутренний дворик имеет четыре проезда. По внешнему и внутреннему периметрам здания расположены открытые галереи с аркадами. Въезд во внутренний дворик оформлен арками с портиками, расположенными по оси каждой стороны здания.
Фото серпня 2008 року. |
Біла Церква.
Ансамбль споруд пошти, 1825-1831 роки (бул. Олександрійський, 41-45).
На відміну від інших подібних споруд в Україні, ансамбль споруд пошти в Білій Церкві, зведений за індивідуальним проектом. 1844 року згорів і був відновлений у 1848 році. У комплексі із станційним будинком побудовані готель, ямщицька, стайні, кузня, сарай для фуражу та інші споруди. Станційний будинок, готель і ямщицька, вирішені в стилі класицизму, утворюють курдонер. Решта споруд ансамблю розміщена на схід від ямщицької. Белая Церковь. Ансамбль сооружений почты, 1825-1831 годы (бул. Александрийский, 41-45). В отличие от других подобных сооружений в Украине, ансамбль сооружений почты в Белой Церкви, возведен по индивидуальному проекту. В 1844 году сгорел и был восстановлен в 1848 году. В комплексе со станционным домом построены гостиница, ямская, конюшни, кузница, сарай для фуража и другие сооружения. Станционный дом, гостиница и ямская, решенные в стиле классицизма, образуют курдонер. Остальные сооружения ансамбля размещены восточнее ямской. |
Станційний будинок має одноповерхову середню частину, фланковану двоповерховими різалітамі з чотирьохколонними портиками тосканського ордера.
З боку двору і до різалітів примикають одноповерхові прибудови.
Готель - низька одноповерхова будівля, покрита чотирьохскатним дахом. Планування коридорне.
Ямщицька - низька одноповерхова будівля, покрита чотирьохскатним дахом.
Вхід підкреслений чотирьохколонним портиком тосканського ордера. Планування анфіладне.
Стайня - Г-подібна в плані будівля. Покрито двоскатним дахом.
Кузня - Т-подібна в плані будівля з горищним приміщенням. Покрито двоскатним дахом.
Зі східного боку примикає пізніша дерев'яна потинькована прибудова.
Всі споруди ансамблю зведені з цеглини, кузня - з бутового каменя.
Комплекс споруд пошти є рідкісним прикладом чудово створеного ансамблю цивільних будівель початку XIX століття.
Станционный дом имеет одноэтажную среднюю часть, фланкированную двухэтажными ризалитами с четырехколонными портиками тосканского ордера. Со стороны двора и к ризалитам примыкают одноэтажные пристройки. Гостиница - низкое одноэтажное здание, покрытое четырехскатной крышей. Планировка коридорная. Ямская - низкое одноэтажное здание, покрытое четырехскатной крышей. Вход подчеркнут четырехколонным портиком тосканского ордера. Планировка анфиладная. Конюшня - Г-образное в плане здание. Покрыто двухскатной крышей. Кузница - Т-образное в плане здание с чердачным помещением. Покрыто двухскатной крышей. С восточной стороны примыкает поздняя деревянная оштукатуренная пристройка. Все сооружения ансамбля возведены из кирпича, кузница - из бутового камня. Комплекс сооружений почты является редким примером отлично созданного ансамбля гражданских зданий начала XIX века.
Станционный дом имеет одноэтажную среднюю часть, фланкированную двухэтажными ризалитами с четырехколонными портиками тосканского ордера. Со стороны двора и к ризалитам примыкают одноэтажные пристройки. Гостиница - низкое одноэтажное здание, покрытое четырехскатной крышей. Планировка коридорная. Ямская - низкое одноэтажное здание, покрытое четырехскатной крышей. Вход подчеркнут четырехколонным портиком тосканского ордера. Планировка анфиладная. Конюшня - Г-образное в плане здание. Покрыто двухскатной крышей. Кузница - Т-образное в плане здание с чердачным помещением. Покрыто двухскатной крышей. С восточной стороны примыкает поздняя деревянная оштукатуренная пристройка. Все сооружения ансамбля возведены из кирпича, кузница - из бутового камня. Комплекс сооружений почты является редким примером отлично созданного ансамбля гражданских зданий начала XIX века.
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Біла Церква.
Ансамбль споруд пошти, 1825-1831 роки (бул. Олександрійський, 41-45).
Тут, у колишньому готелі поштової станції в 1846 році під час роботи в складі історико-археографічної комісії зупинявся великий український письменник Тарас Григорович Шевченко. Белая Церковь. Ансамбль сооружений почты, 1825-1831 годы (бул. Александрийский, 41-45). Здесь, в бывшей гостинице почтовой станции в 1846 году во время работы в составе историко-археографической комиссии останавливался великий украинский писатель Тарас Григорьевич Шевченко. |
Фото серпня 2008 року.
Пам'ятник гренадерам 1812-го року.
В червні 1812 року в Білій Церкві було сформовано 2-й Київський козачий полк, який брав активну участь у Вітчизняній війні 1812 року.
Памятник гренадерам 1812-го года.
В июне 1812 года в Белой Церкви был сформирован 2-й Киевский казачий полк, который активно участвовал в Отечественной войне 1812 года.
В червні 1812 року в Білій Церкві було сформовано 2-й Київський козачий полк, який брав активну участь у Вітчизняній війні 1812 року.
Памятник гренадерам 1812-го года.
В июне 1812 года в Белой Церкви был сформирован 2-й Киевский казачий полк, который активно участвовал в Отечественной войне 1812 года.
Село Пархомівка (Володарський район Київської області) розташоване приблизно за 25 км на південь від Білої Церкви.
Засноване село було в середині XVI століття, а три століття потому стало власністю інженера, дійсного статського радника В. Голубєва.
Головною пам'яткою Пархомівки є храм Покрова Пресвятої Богородиці. Більше ста років тому (1903 р.) на згадку про свого батька - Віктора Федоровича Голубєва - його сини Віктор і Лев у родинному маєтку - селі Пархомівка Сквирського повіту - заклали церкву Покрова Пресвятої Богородиці та каплицю-усипальню на честь святого Віктора. Будівництво церкви було доручено 32-річному архітекторові Володимиру Олександровичеві Покровському. Це була перша його самостійна робота. Церкву споруджено в романтичному стилі модерну. За цю роботу архітектора було відзначено званням академіка. Модерн (фр. moderne новітній, сучасний) вимагав творчого відтворення стилів минулого. В. Покровський використовував можливості нових конструкцій, нових будівельних і оздоблювальних матеріалів, вільне планування інтер'єрів.
Існує багато розповідей про благодатну Покрову Божої Матері над Україною. Не випадково саме церкву Покрови було замовлено Голубєвими. Ескізи розписів і мозаїки замовили Миколі Костянтиновичеві Реріху, що був добрим знайомим В. В. Голубєва та В. А. Покровського. «Мати Миру, - писав «М. Реріх, - скільки надзвичайно зворушливого та могутнього злилося в цьому священному понятті часів і народів». Мозаїчне панно (4х6 м) сприймається як стародавній гімн красі та гармонійній досконалості. Мозаїчні роботи виконав один із кращих майстрів того часу Володимир Фролов.
Село Пархомовка (Володарский район Киевской области) расположено примерно на 25 км южнее Белой Церкви. Основано село было в середине XVI века, а через три века после этого стало собственностью инженера, действительного статского советника В. Голубева.
Главной достопримечательностью Пархомовки является храм Покрова Пресвятой Богородицы. Более ста лет тому назад (1903 г.) в память о своем отце - Викторе Федоровиче Голубеве - сыновья Виктор и Лев в семейном поместье - селе Пархомовка Сквирского уезда - заложили церковь Покрова Пресвятой Богородицы и часовню-усыпальницу в честь святого Виктора. Строительство церкви было поручено 32-летнему архитектору Владимиру Александровичу Покровскому. Это была первая его самостоятельная работа. Церковь построена в романтическом стиле модерн. За эту работу архитектор был удостоен звания академика. Модерн (фр. moderne новейший, современный) требовал творческого воспроизведения стилей прошлого. В. Покровский использовал возможности новых конструкций, новых строительных и отделочных материалов, свободную планировку интерьеров.
Существует много рассказов о благодатной Покрове Божьей Матери над Украиной. Не случайно именно церковь Покровы была заказана Голубевыми. Эскизы росписей и мозаики были заказаны Николаю Константиновичу Рериху, который был хорошим знакомым В. В. Голубева и В. А. Покровского. «Мать Мира, - писал Н. Рерих, - сколько необыкновенно трогательного и могучего слилось в этом священном понятии времен и народов». Мозаичное панно (4х6 м) воспринимается как древний гимн красоте и гармоническому совершенству. Мозаичные работы выполнил один из лучших мастеров того времени Владимир Фролов.
Головною пам'яткою Пархомівки є храм Покрова Пресвятої Богородиці. Більше ста років тому (1903 р.) на згадку про свого батька - Віктора Федоровича Голубєва - його сини Віктор і Лев у родинному маєтку - селі Пархомівка Сквирського повіту - заклали церкву Покрова Пресвятої Богородиці та каплицю-усипальню на честь святого Віктора. Будівництво церкви було доручено 32-річному архітекторові Володимиру Олександровичеві Покровському. Це була перша його самостійна робота. Церкву споруджено в романтичному стилі модерну. За цю роботу архітектора було відзначено званням академіка. Модерн (фр. moderne новітній, сучасний) вимагав творчого відтворення стилів минулого. В. Покровський використовував можливості нових конструкцій, нових будівельних і оздоблювальних матеріалів, вільне планування інтер'єрів.
Існує багато розповідей про благодатну Покрову Божої Матері над Україною. Не випадково саме церкву Покрови було замовлено Голубєвими. Ескізи розписів і мозаїки замовили Миколі Костянтиновичеві Реріху, що був добрим знайомим В. В. Голубєва та В. А. Покровського. «Мати Миру, - писав «М. Реріх, - скільки надзвичайно зворушливого та могутнього злилося в цьому священному понятті часів і народів». Мозаїчне панно (4х6 м) сприймається як стародавній гімн красі та гармонійній досконалості. Мозаїчні роботи виконав один із кращих майстрів того часу Володимир Фролов.
Село Пархомовка (Володарский район Киевской области) расположено примерно на 25 км южнее Белой Церкви. Основано село было в середине XVI века, а через три века после этого стало собственностью инженера, действительного статского советника В. Голубева.
Главной достопримечательностью Пархомовки является храм Покрова Пресвятой Богородицы. Более ста лет тому назад (1903 г.) в память о своем отце - Викторе Федоровиче Голубеве - сыновья Виктор и Лев в семейном поместье - селе Пархомовка Сквирского уезда - заложили церковь Покрова Пресвятой Богородицы и часовню-усыпальницу в честь святого Виктора. Строительство церкви было поручено 32-летнему архитектору Владимиру Александровичу Покровскому. Это была первая его самостоятельная работа. Церковь построена в романтическом стиле модерн. За эту работу архитектор был удостоен звания академика. Модерн (фр. moderne новейший, современный) требовал творческого воспроизведения стилей прошлого. В. Покровский использовал возможности новых конструкций, новых строительных и отделочных материалов, свободную планировку интерьеров.
Существует много рассказов о благодатной Покрове Божьей Матери над Украиной. Не случайно именно церковь Покровы была заказана Голубевыми. Эскизы росписей и мозаики были заказаны Николаю Константиновичу Рериху, который был хорошим знакомым В. В. Голубева и В. А. Покровского. «Мать Мира, - писал Н. Рерих, - сколько необыкновенно трогательного и могучего слилось в этом священном понятии времен и народов». Мозаичное панно (4х6 м) воспринимается как древний гимн красоте и гармоническому совершенству. Мозаичные работы выполнил один из лучших мастеров того времени Владимир Фролов.
Фото жовтня 2007 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Село Пархомівка.
Храм Покрова Пресвятої Богородиці. Загальний вид. П'ятдесятиметрову дзвіницю цього архітектурного шедевру видно здалеку. Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. Общий вид. Пятидесятиметровая колокольня этого архитектурного шедевра видна издалека. |
Будівля церкви у Пархомівці є своєрідним синтезом готики, східних архітектурних традицій і язичницьких культових форм.
Окрім характерних для модерну плавних ліній, архітектор використовував унікальні за змістом символи:
місяць, півень, голуб, гати, сходи, змія, вогонь, молот, стріли, проросле зерно, змій, виноградні грона, пласти зораної землі, ялини та,
навіть, свастика (давньоіндійський символ вічного руху життя) тощо.
Своєрідність декору можна пояснити впливом М. К. Реріха та В. В. Голубєва,
з юнацьких років "хворих" археологією та пристрастю до Сходу.
Все це, разом із асиметричними зображеннями хрестів, паркетною підлогою та лавками у приміщенні храму не відповідало церковним канонам і не давало спокою церковній владі, котра два роки (!) не давала дозволу на освячення церкви. Та Пархомівську церкву, в решті решт, посвятили.
Для декору церкви славнозвісний художник Микола Реріх розробив 13 ескізів. Проте виконано було лише дві його мозаїки: «Покрова Богоматері» та «Спас Нерукотворний», які і нині прикрашають храм. Всього ж у світі збереглися лише три роботи раннього періоду творчості Реріха: дві з них - у Пархомівці та ще одна - у Почаєві.
Строение церкви в Пархомовке является своеобразным синтезом готики, восточных архитектурных традиций и языческих культовых форм. Кроме характерных для модерна плавных линий, архитектор использовал уникальные по содержанию символы: луна, петух, голубь, гвозди, лестница, змея, огонь, молот, стрелы, проросшее зерно, виноградные грозди, пласты вспаханной земли, ели и, даже, свастики (древнеиндийского символа вечного движения жизни) и др. Своеобразие декора можно объяснить влиянием Н. К. Рериха и В. В. Голубева, с юношеских лет "заболевших" археологией и страстью к Востоку.
Все это, вместе с ассиметричным изображением крестов, паркетным полом и скамейками в помещении храма не соответствовало церковным канонам и не давало покоя церковной власти, которая два года (!) не давала разрешения на освящение церкви. Но Пархомовскую церковь, в конце концов, освятили.
Для декора церкви знаменитый художник Николай Рерих разработал 13 эскизов. Однако выполнены были только две его мозаики: «Покров Богоматери» и «Спас Нерукотворный», которые и ныне украшают храм. Всего же в мире сохранилось лишь три работы раннего периода творчества Рериха: две из них - в Пархомовке и еще одна - в Почаеве.
Все це, разом із асиметричними зображеннями хрестів, паркетною підлогою та лавками у приміщенні храму не відповідало церковним канонам і не давало спокою церковній владі, котра два роки (!) не давала дозволу на освячення церкви. Та Пархомівську церкву, в решті решт, посвятили.
Для декору церкви славнозвісний художник Микола Реріх розробив 13 ескізів. Проте виконано було лише дві його мозаїки: «Покрова Богоматері» та «Спас Нерукотворний», які і нині прикрашають храм. Всього ж у світі збереглися лише три роботи раннього періоду творчості Реріха: дві з них - у Пархомівці та ще одна - у Почаєві.
Строение церкви в Пархомовке является своеобразным синтезом готики, восточных архитектурных традиций и языческих культовых форм. Кроме характерных для модерна плавных линий, архитектор использовал уникальные по содержанию символы: луна, петух, голубь, гвозди, лестница, змея, огонь, молот, стрелы, проросшее зерно, виноградные грозди, пласты вспаханной земли, ели и, даже, свастики (древнеиндийского символа вечного движения жизни) и др. Своеобразие декора можно объяснить влиянием Н. К. Рериха и В. В. Голубева, с юношеских лет "заболевших" археологией и страстью к Востоку.
Все это, вместе с ассиметричным изображением крестов, паркетным полом и скамейками в помещении храма не соответствовало церковным канонам и не давало покоя церковной власти, которая два года (!) не давала разрешения на освящение церкви. Но Пархомовскую церковь, в конце концов, освятили.
Для декора церкви знаменитый художник Николай Рерих разработал 13 эскизов. Однако выполнены были только две его мозаики: «Покров Богоматери» и «Спас Нерукотворный», которые и ныне украшают храм. Всего же в мире сохранилось лишь три работы раннего периода творчества Рериха: две из них - в Пархомовке и еще одна - в Почаеве.
Фото жовтня 2007 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Село Пархомівка. Храм Покрова Пресвятої Богородиці. Вид від брами.
Радянська влада не була милостивою до культових споруд. Безліч видатних пам'яток культової архітектури було знищено. Та Пархомівській церкві «пощастило». Церкву багато років використовували не за призначенням. Спочатку приміщення храму пристосували під клуб, потім воно було складом добрив. Багато років вона простояла забитою. Розкриті шатри, вітер, дощі, птахи - церква поволі руйнувалась... Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. Вид от ворот. Советская власть не была милосердной к культовым сооружениям. Множество выдающихся памятников культовой архитектуры было разрушено. Но Пархомовской церкви «повезло». Церковь много лет использовалась не по назначению. Сначала помещение приспособили под клуб, потом оно было складом удобрений. Много лет простояла заколоченной. Раскрытые шатры, ветер, дожди, птицы - церковь понемногу разрушалась... |
Лише 1979 року Пархомівський храм набув статусу пам'ятки архітектури, а 1982 року тут розпочалися реставраційні роботи...
1987 року намітився візит Реріха у Пархомівку. Як результат - закипіли роботи в Пархомівському храмі.
На реставрації працювали кращі українські спеціалісти. Вкладались величезні кошти.
Та Реріх у Пархомівку так і не приїхав. Реставрацію потрохи звернули...
З 1992 року в цій унікальній церкві Європи було відновлено постійне богослужіння.
Только в 1979 году Пархомовский храм получил статус памятника архитектуры, а в 1982 здесь начались реставрационные работы... В 1987 году наметился визит Рериха в Пархомовку. Как результат - работы в Пархомовском храме закипели. На реставрации работали лучшие украинские специалисты. Вкладывались огромные средства. Но Рерих в Пархомовку так и не приехал. Реставрацию понемногу свернули...
С 1992 года в этой уникальной церкви Европы было возобновлено богослужение.
З 1992 року в цій унікальній церкві Європи було відновлено постійне богослужіння.
Только в 1979 году Пархомовский храм получил статус памятника архитектуры, а в 1982 здесь начались реставрационные работы... В 1987 году наметился визит Рериха в Пархомовку. Как результат - работы в Пархомовском храме закипели. На реставрации работали лучшие украинские специалисты. Вкладывались огромные средства. Но Рерих в Пархомовку так и не приехал. Реставрацию понемногу свернули...
С 1992 года в этой уникальной церкви Европы было возобновлено богослужение.
Фото жовтня 2007 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Село Пархомівка. Храм Покрова Пресвятої Богородиці
(вид з боку головного входу до храму) та мозаїка «Покрова Богоматері» (створена за ескізом Миколи Реріха) над входом до храму. Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. (вид со стороны главного входа в храм) и мозаика «Покров Богоматери» (созданная по эскизу Николая Рериха) над входом в храм. The wall mosaic in the Pokrovska Church in the Parkhomivka village. |
|
|
Село Пархомівка. Церква Покрова Пресвятої Богородиці,
Мармурові дошки на західному фасаді храму. Церкву посвятили 24 серпня 1907 року. Імена почесних гостей і фундаторів відображено на двох мармурових дошках на західному та східному фасадах. Село Пархомовка. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы, Мраморные доски на западном фасаде храма. Церковь освятили 24 августа 1907 года. Имена почетных гостей и фундаторов запечатлены на двух мраморных досках на западном и восточном фасадах. |
Фото жовтня 2007 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Церква Покрова Пресвятої Богородиці: каплиця-усипальниця, що прилягає до храму
та мозаїка «Спас Нерукотворний» (створена за ескізом Миколи Реріха) над входом до каплиці.
Каплиця-усипальня безпосередньо прилягає до храму. Все в ній нагадує інтер'єри невеликих давньоруських церков. Зберігся малий різьблений по дереву іконостас. А ось мозаїці «Спас Нерукотворний», що розташована над входом, повезло менше. За часів войовничого атеїзму з Богом інколи боролися камінням... Та навіть і у такому вигляді панно виглядає велично. У правому кутку уламки оголили підпис «Мик. Реріх». Як експонат тут же виставлено вівтарні ворота, що були виконані різьбярами по дереву 1906 року. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы: часовня-усыпальница, примыкающая к храму и мозаика «Спас Нерукотворный» (созданная по эскизу Николая Рериха) над входом в часовню. Часовня-усыпальница непосредственно примыкает к храму. Все в ней напоминает интерьеры небольших древнерусских церквей. Сохранился малый резной по дереву иконостас. А вот мозаике «Спас Нерукотворный», расположенной над входом, повезло меньше. Во времена воинствующего атеизма с Богом подчас боролись камнями... Но даже и в таком виде панно смотрится величественно. В правом углу обломки оголили подпись «Ник. Рерих». Как экспонат здесь же выставлены алтарные врата, выполненные резчиками по дереву в 1906 году. |
Село Пархомівка, храм Покрова Пресвятої Богородиці.
Мармурова дошка на каплиці-усипальниці сповіщає:
Село Пархомовка, храм Покрова Пресвятой Богородицы.
Мраморная доска на часовне-усыпальнице гласит:
Мармурова дошка на каплиці-усипальниці сповіщає:
«Тут поховано тіло дійсного статського радника
інженера шляхів сполучення Віктора Федоровича Голубєва,
що помер у Римі 24 лютого 1903 року»
інженера шляхів сполучення Віктора Федоровича Голубєва,
що помер у Римі 24 лютого 1903 року»
Село Пархомовка, храм Покрова Пресвятой Богородицы.
Мраморная доска на часовне-усыпальнице гласит:
«Здесь погребено тело действительного статского советника
инженера путей сообщения Виктора Федоровича Голубева,
скончавшегося в Риме 24 февраля 1903 года»
инженера путей сообщения Виктора Федоровича Голубева,
скончавшегося в Риме 24 февраля 1903 года»
|
|
Село Пархомівка. Церква Покрова Пресвятої Богородиці,
Фрагменти північного та південного фасадів храму. Село Пархомовка. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы, Фрагменты северного и южного фасадов храма. |
Фото жовтня 2007 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Село Пархомівка. Храм Покрова Пресвятої Богородиці.
Вид зі сходу.
Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. Вид с востока. |
|
|
Село Пархомівка. Церква Покрова Пресвятої Богородиці,
Мармурові дошки на східному фасаді храму. Село Пархомовка. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы, Мраморные доски на восточном фасаде храма. |
Село Пархомівка. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. Внутрішнє оздоблення храму.
Село Пархомовка. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы. Интерьер храма.
Село Пархомовка. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы. Интерьер храма.
Село Пархомівка, храм Покрова Пресвятої Богородиці.
Господарська споруда на території церкви.
Село Пархомовка, храм Покрова Пресвятой Богородицы.
Хозяйственное сооружение на территории церкви.
Господарська споруда на території церкви.
Село Пархомовка, храм Покрова Пресвятой Богородицы.
Хозяйственное сооружение на территории церкви.
Село Пархомівка. Пам'ятник Віктору Федоровичу Голубєву.
Цей Пам'ятник поміщикові Віктору Голубєву, якому належала Пархомівка в XIX столітті, не випадково стоїть неподалік від храму. Саме на честь Голубєва і на його гроші було зведено храм синами поміщика. Помер поміщик у Римі, та заповідав поховати себе в Пархомівці. Його волю виконали - тіло помістили в склепі поряд із майбутнім храмом. А в 1994 році місцевим скульптором було виготовлено пам'ятник меценатові.
Напис на п'єдесталі:
Село Пархомовка. Памятник Виктору Федоровичу Голубеву.
Этот памятник помещику Виктору Голубеву, которому принадлежала Пархомовка в XIX веке, не случайно стоит невдалеке от храма. Именно в честь Голубева и на его деньги храм был возведен сыновьями помещика. Умер помещик в Риме, но завещал похоронить себя в Пархомовке. Его волю исполнили - тело поместили в склепе рядом с будущим храмом. А в 1994 году местным скульптором был изготовлен памятник меценату.
Надпись на пьедестале (на Украинском языке):
Цей Пам'ятник поміщикові Віктору Голубєву, якому належала Пархомівка в XIX столітті, не випадково стоїть неподалік від храму. Саме на честь Голубєва і на його гроші було зведено храм синами поміщика. Помер поміщик у Римі, та заповідав поховати себе в Пархомівці. Його волю виконали - тіло помістили в склепі поряд із майбутнім храмом. А в 1994 році місцевим скульптором було виготовлено пам'ятник меценатові.
Напис на п'єдесталі:
«В.Ф.Голубєв. 1841-1903
Голубєву Віктору Федоровичу
Від вдячних пархомівчан
14-X-1994 р.»
Від вдячних пархомівчан
14-X-1994 р.»
Село Пархомовка. Памятник Виктору Федоровичу Голубеву.
Этот памятник помещику Виктору Голубеву, которому принадлежала Пархомовка в XIX веке, не случайно стоит невдалеке от храма. Именно в честь Голубева и на его деньги храм был возведен сыновьями помещика. Умер помещик в Риме, но завещал похоронить себя в Пархомовке. Его волю исполнили - тело поместили в склепе рядом с будущим храмом. А в 1994 году местным скульптором был изготовлен памятник меценату.
Надпись на пьедестале (на Украинском языке):
«В.Ф.Голубев. 1841-1903
Голубеву Виктору Федоровичу
От благодарных пархомовчан
14-X-1994 г.»
От благодарных пархомовчан
14-X-1994 г.»
Село Пархомівка. Насос «PERKUN 20».
Свого часу Віктор Федорович Голубєв перетворив Пархомівські землі на зразкове господарство зі статусом "заповідного". Тут вирощували рідкісні плодові дерева, збирали гарний врожай зернових та овочевих культур, виводили породистих та робочих коней. Родина Голубєвих не жаліла коштів на розвиток села. У селі було споруджено дві школи, лікарню, амбулаторію з акушерським відділенням, читальню, чайну... Господарювали у Пархомівці з урахуванням найпрогресивніших на той час досягнень агрономії.
Село Пархомовка. Насос «PERKUN 20».
В свое время Виктор Федорович Голубев превратил Пархомовские земли в образцовое хозяйство со статусом "заповедного". Здесь выращивали редкостные плодовые деревья, собирали хороший урожай зерновых и овощных культур, выводили породистых и рабочих лошадей. Семья Голубевых не жалела средств на развитие села. В селе были построены две школы, больница, амбулатория с акушерским отделением, читальня, чайная... Хозяйство в Пархомовке велось с учетом самых прогрессивных в то время достижений агрономии.
Свого часу Віктор Федорович Голубєв перетворив Пархомівські землі на зразкове господарство зі статусом "заповідного". Тут вирощували рідкісні плодові дерева, збирали гарний врожай зернових та овочевих культур, виводили породистих та робочих коней. Родина Голубєвих не жаліла коштів на розвиток села. У селі було споруджено дві школи, лікарню, амбулаторію з акушерським відділенням, читальню, чайну... Господарювали у Пархомівці з урахуванням найпрогресивніших на той час досягнень агрономії.
Село Пархомовка. Насос «PERKUN 20».
В свое время Виктор Федорович Голубев превратил Пархомовские земли в образцовое хозяйство со статусом "заповедного". Здесь выращивали редкостные плодовые деревья, собирали хороший урожай зерновых и овощных культур, выводили породистых и рабочих лошадей. Семья Голубевых не жалела средств на развитие села. В селе были построены две школы, больница, амбулатория с акушерским отделением, читальня, чайная... Хозяйство в Пархомовке велось с учетом самых прогрессивных в то время достижений агрономии.
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Стаття «Путешествие в белых тонах», Світлана Цибульська, газета "15 минут" від 01.11.2007.
# Стаття «Православна азійсько-давньоруська готика», Роман Маленков, сайт «Україна Інкогніта».
# Вікіпедія.
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Буклет «В мир высоких гармоний».
# Стаття «Путешествие в белых тонах», Світлана Цибульська, газета "15 минут" від 01.11.2007.
# Стаття «Православна азійсько-давньоруська готика», Роман Маленков, сайт «Україна Інкогніта».
# Вікіпедія.
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Буклет «В мир высоких гармоний».
До переліку фотосерій
