Мапа маршруту
Київ - Біла Церква - Пархомівка - Біла Церква - Київ.
Покриття всіх автошляхів - пристойне. Місцеві шляхи між селами - трохи гірші, але прийнятні.
Місто Біла Церква - районний центр Київської області, приблизно за 100 км на південь від столиці.
Попередником сучасного міста було місто Юр'їв, засноване 1032 року Ярославом Мудрим. 1050 року в місті збудували єпископську церкву, яку в народі прозвали «білою», що дало нову назву місту. Під час татаро-монгольської навали місто було зруйноване, а після відновлення перейшло під владу Литви, згодом - Речі Посполитої. Історія Білої Церкви щільно пов'язана з визвольною війною під проводом Б. Хмельницького; 1651 року тут було підписано Білоцерківську угоду з Польщею. Довгий час Біла Церква належала родині польських магнатів Браницьких. З ними пов'язані основні архітектурні пам'ятки міста, а також легендарна “Олександрія” - дендропарк, заснований 1793 року Франциском Браницьким на честь його дружини Олександри.
Однією з головних архітектурних пам'яток Білої Церкви є Преображенський собор. Він побудований за замовленням графині Олександри Браницької 1839 року в стилі класицизму. Його висота - 40 м. Тут зберігається багата колекція стародруків XVII століття. Церкву Марії Магдалини було побудовано 1843 року. За радянської влади це був єдиний храм, що діяв у всій окрузі. Сьогодні тут розташований жіночий монастир. На Замковій горі міста розташований костьол, колишня родинна усипальниця Браницьких. 1990 року тут було встановлено унікальний орган з 2680 трубами. З того часу в костьолі проходить щорічний фестиваль органної музики «Золота осінь». По суботах і неділях тут проводяться концерти. Крім цього, в костьолі проходять католицькі богослужіння.
У 2007 році (рік 975-ліття Білої Церкви) через суто технічні причини, на жаль, у нас зівалася ґрунтовне знайомство з самим містом. Отже, у Білій Церкві на нас ще чекають:
# Преображенський собор, 1833—1839 роки (вул. Гагаріна, 10);
# Миколаївська церква, 1706 рік, 1852 рік (вул. Гагаріна, 10);
# Костел Іоанна Хрестителя, 1812 рік (Соборний майдан, 4);
# Торгові ряди, 1809—1814 роки (Торгова площа, 3);
# Будинок дворянських зборів, XIX століття (бул. Олександрійський, 5);
# Ансамбль споруд пошти, 1825—1831 роки (бул. Олександрійський, 41-45).
Схема маршрута Киев - Белая Церковь - Пархомовка - Белая Церковь - Киев.
Покрытие всех автодорог - достаточно приличное. Местные догори между селами - похуже, но приемлемы.
Город Белая Церковь - районный центр Киевской области, приблизительно на 100 км южнее столицы. Предшественником современного города был город Юрьев, основанный в 1032 году Ярославом Мудрым. В 1050 году в городе построили епископскую церковь, которую в народе прозвали «белой», что дало новое название городу. Во время татаро-монгольского нашествия город был разрушен, а после восстановления перешел под власть Литвы, впоследствии - Речи Посполитой. История Белой Церкви плотно связана с освободительной войной под руководством Б. Хмельницкого; в 1651 году здесь было подписано Белоцерковское соглашение с Польшей. Долгое время Белая Церковь принадлежала семье польских магнатов Браницких. С ними связаны основные архитектурные достопримечательности города, а также легендарная “Александрия” - дендропарк, основанный в 1793 году Франциском Браницким в честь его жены Александры.
Главной архитектурной достопримечательностью Белой Церкви является Преображенский собор. Он построен по заказу графини Александры Браницкой в 1839 году в стиле классицизма. Его высота - 40 м. Здесь сохраняется богатая коллекция старопечатных книг XVII столетия. Церковь Марии Магдалины была построена в 1843 году. При советской власти это был единственный действующий храм во всей округе. Сегодня здесь расположен женский монастырь. На Замковой горе города расположен костел, бывшей семейной усыпальницей Браницких. В 1990 году здесь был установлен уникальный орган с 2680 трубами. С тех пор в костеле проходит ежегодный фестиваль органной музыки «Золотая осень». По субботам и воскресеньям здесь проводятся концерты. Кроме этого, в костеле проходят католические богослужения.
В 2007 году (год 975-летия Белой Церкви) по чисто техническим причинам, к сожалению, у нас сорвалось обстоятельное знакомство с самим городом. Таким образом, в Белой Церкви нас еще ждут:
# Преображенский собор, 1833—1839 годы (ул. Гагарина, 10);
# Николаевская церковь, 1706 год, 1852 год (ул. Гагарина, 10);
# Костел Иоанна Крестителя, 1812 год (Соборная площадь, 4);
# Торговые ряды, 1809—1814 годы (Торговая площадь, 3);
# Дом дворянского собрания, XIX век (бул. Александрийский, 5);
# Ансамбль сооружений почты, 1825—1831 годы (бул. Александрийский, 41-45).
Покриття всіх автошляхів - пристойне. Місцеві шляхи між селами - трохи гірші, але прийнятні.
Місто Біла Церква - районний центр Київської області, приблизно за 100 км на південь від столиці.
Попередником сучасного міста було місто Юр'їв, засноване 1032 року Ярославом Мудрим. 1050 року в місті збудували єпископську церкву, яку в народі прозвали «білою», що дало нову назву місту. Під час татаро-монгольської навали місто було зруйноване, а після відновлення перейшло під владу Литви, згодом - Речі Посполитої. Історія Білої Церкви щільно пов'язана з визвольною війною під проводом Б. Хмельницького; 1651 року тут було підписано Білоцерківську угоду з Польщею. Довгий час Біла Церква належала родині польських магнатів Браницьких. З ними пов'язані основні архітектурні пам'ятки міста, а також легендарна “Олександрія” - дендропарк, заснований 1793 року Франциском Браницьким на честь його дружини Олександри.
Однією з головних архітектурних пам'яток Білої Церкви є Преображенський собор. Він побудований за замовленням графині Олександри Браницької 1839 року в стилі класицизму. Його висота - 40 м. Тут зберігається багата колекція стародруків XVII століття. Церкву Марії Магдалини було побудовано 1843 року. За радянської влади це був єдиний храм, що діяв у всій окрузі. Сьогодні тут розташований жіночий монастир. На Замковій горі міста розташований костьол, колишня родинна усипальниця Браницьких. 1990 року тут було встановлено унікальний орган з 2680 трубами. З того часу в костьолі проходить щорічний фестиваль органної музики «Золота осінь». По суботах і неділях тут проводяться концерти. Крім цього, в костьолі проходять католицькі богослужіння.
У 2007 році (рік 975-ліття Білої Церкви) через суто технічні причини, на жаль, у нас зівалася ґрунтовне знайомство з самим містом. Отже, у Білій Церкві на нас ще чекають:
# Преображенський собор, 1833—1839 роки (вул. Гагаріна, 10);
# Миколаївська церква, 1706 рік, 1852 рік (вул. Гагаріна, 10);
# Костел Іоанна Хрестителя, 1812 рік (Соборний майдан, 4);
# Торгові ряди, 1809—1814 роки (Торгова площа, 3);
# Будинок дворянських зборів, XIX століття (бул. Олександрійський, 5);
# Ансамбль споруд пошти, 1825—1831 роки (бул. Олександрійський, 41-45).
Схема маршрута Киев - Белая Церковь - Пархомовка - Белая Церковь - Киев.
Покрытие всех автодорог - достаточно приличное. Местные догори между селами - похуже, но приемлемы.
Город Белая Церковь - районный центр Киевской области, приблизительно на 100 км южнее столицы. Предшественником современного города был город Юрьев, основанный в 1032 году Ярославом Мудрым. В 1050 году в городе построили епископскую церковь, которую в народе прозвали «белой», что дало новое название городу. Во время татаро-монгольского нашествия город был разрушен, а после восстановления перешел под власть Литвы, впоследствии - Речи Посполитой. История Белой Церкви плотно связана с освободительной войной под руководством Б. Хмельницкого; в 1651 году здесь было подписано Белоцерковское соглашение с Польшей. Долгое время Белая Церковь принадлежала семье польских магнатов Браницких. С ними связаны основные архитектурные достопримечательности города, а также легендарная “Александрия” - дендропарк, основанный в 1793 году Франциском Браницким в честь его жены Александры.
Главной архитектурной достопримечательностью Белой Церкви является Преображенский собор. Он построен по заказу графини Александры Браницкой в 1839 году в стиле классицизма. Его высота - 40 м. Здесь сохраняется богатая коллекция старопечатных книг XVII столетия. Церковь Марии Магдалины была построена в 1843 году. При советской власти это был единственный действующий храм во всей округе. Сегодня здесь расположен женский монастырь. На Замковой горе города расположен костел, бывшей семейной усыпальницей Браницких. В 1990 году здесь был установлен уникальный орган с 2680 трубами. С тех пор в костеле проходит ежегодный фестиваль органной музыки «Золотая осень». По субботам и воскресеньям здесь проводятся концерты. Кроме этого, в костеле проходят католические богослужения.
В 2007 году (год 975-летия Белой Церкви) по чисто техническим причинам, к сожалению, у нас сорвалось обстоятельное знакомство с самим городом. Таким образом, в Белой Церкви нас еще ждут:
# Преображенский собор, 1833—1839 годы (ул. Гагарина, 10);
# Николаевская церковь, 1706 год, 1852 год (ул. Гагарина, 10);
# Костел Иоанна Крестителя, 1812 год (Соборная площадь, 4);
# Торговые ряды, 1809—1814 годы (Торговая площадь, 3);
# Дом дворянского собрания, XIX век (бул. Александрийский, 5);
# Ансамбль сооружений почты, 1825—1831 годы (бул. Александрийский, 41-45).
Легендарну «Олександрію» було засновано 1793 року Франциском Браницьким на честь його дружини Олександри.
Керував будівництвом цього ландшафтного парку знаменитий французький архітектор Мюффо. Олександрію прикрашали не тільки модні у той час мармурові скульптури та вази з декоративними квітами, але і розкішна резиденція магнатів, а також Царський павільйон для гостей. Сьогодні Олександрія є найбільшим дендропарком в Україні. Вона займає площу 201,5 гектарів. Для порівняння: Уманська «Софіївка» розміщується на 170 гектарах. Скульптури часів Браницьких зараз зібрано в музеї, який працює щодня, окрім вівторка.
Легендарная «Александрия» была основана в 1793 году Франциском Браницким в честь его жены Александры.
Руководил строительством этого ландшафтного парка знаменитый французский архитектор Мюффо. Александрию украшали не только модные в то время мраморные скульптуры и вазы с декоративными цветами, но и роскошная резиденция магнатов, а также Царский павильон для гостей. Сегодня Александрия является самым большим дендропарком в Украине. Она занимает площадь 201,5 гектаров. Для сравнения: Уманская «Софиевка» размещается на 170 гектарах. Скульптуры времен Браницких сейчас собраны в музее, который работает ежедневно, кроме вторника.
Керував будівництвом цього ландшафтного парку знаменитий французький архітектор Мюффо. Олександрію прикрашали не тільки модні у той час мармурові скульптури та вази з декоративними квітами, але і розкішна резиденція магнатів, а також Царський павільйон для гостей. Сьогодні Олександрія є найбільшим дендропарком в Україні. Вона займає площу 201,5 гектарів. Для порівняння: Уманська «Софіївка» розміщується на 170 гектарах. Скульптури часів Браницьких зараз зібрано в музеї, який працює щодня, окрім вівторка.
Легендарная «Александрия» была основана в 1793 году Франциском Браницким в честь его жены Александры.
Руководил строительством этого ландшафтного парка знаменитый французский архитектор Мюффо. Александрию украшали не только модные в то время мраморные скульптуры и вазы с декоративными цветами, но и роскошная резиденция магнатов, а также Царский павильон для гостей. Сегодня Александрия является самым большим дендропарком в Украине. Она занимает площадь 201,5 гектаров. Для сравнения: Уманская «Софиевка» размещается на 170 гектарах. Скульптуры времен Браницких сейчас собраны в музее, который работает ежедневно, кроме вторника.
Стежкою від головного входу повз сосновий ліс.
Дендропарк “Олександрія” було закладено як заміську резиденцію графа Франтишека Ксаверия Браницького, карателя національно-визвольного повстання середини XVIII сторіччя в Україні. Це повстання, що отримало згодом назву «Коліївщина», під керівництвом запорізького козака Максима Залізняка й уманського сотника Івана Гонти, було найжорстокішим образом придушено польськими військами на чолі з Браницьким і донським козачим полком, що було послано їм у підтримку імператрицею Росії Катериною II. За сі заслуги Ф. К. Браницького було призначено 1774 року коронним гетьманом Польщі і старостою Білоцерківським; площа його білоцерківських володінь склала 400 тис. десятин.
По дорожке от главного входа вдоль соснового леса.
Дендропарк “Александрия” был заложен как загородная резиденция графа Франтишека Ксаверия Браницкого, карателя национально-освободительного восстания середины XVIII столетия в Украине. Это восстание, получившее впоследствии название «Колиивщина», под руководством запорожского казака Максима Зализняка и уманского сотника Ивана Гонты, было жесточайшим образом подавлено польскими войсками во главе с Браницким и донским казачьим полком, посланным им в поддержку императрицей России Екатериной II. За сии заслуги Ф. К. Браницкий был назначен в 1774 году коронным гетманом Польши и старостой Белоцерковским; площадь его белоцерковских владений составила 400 тыс. десятин.
Дендропарк “Олександрія” було закладено як заміську резиденцію графа Франтишека Ксаверия Браницького, карателя національно-визвольного повстання середини XVIII сторіччя в Україні. Це повстання, що отримало згодом назву «Коліївщина», під керівництвом запорізького козака Максима Залізняка й уманського сотника Івана Гонти, було найжорстокішим образом придушено польськими військами на чолі з Браницьким і донським козачим полком, що було послано їм у підтримку імператрицею Росії Катериною II. За сі заслуги Ф. К. Браницького було призначено 1774 року коронним гетьманом Польщі і старостою Білоцерківським; площа його білоцерківських володінь склала 400 тис. десятин.
По дорожке от главного входа вдоль соснового леса.
Дендропарк “Александрия” был заложен как загородная резиденция графа Франтишека Ксаверия Браницкого, карателя национально-освободительного восстания середины XVIII столетия в Украине. Это восстание, получившее впоследствии название «Колиивщина», под руководством запорожского казака Максима Зализняка и уманского сотника Ивана Гонты, было жесточайшим образом подавлено польскими войсками во главе с Браницким и донским казачьим полком, посланным им в поддержку императрицей России Екатериной II. За сии заслуги Ф. К. Браницкий был назначен в 1774 году коронным гетманом Польши и старостой Белоцерковским; площадь его белоцерковских владений составила 400 тыс. десятин.
Сонячна галявина.
Будівництво парку на околиці Білої Церкви почалося наприкінці XVIII сторіччя з ініціативи дружини Браницкого - Олександри Василіївни (до заміжжя - Енгельгардт). В цей період у Західній Європі ставав модним англійський, чи ландшафтний, стиль паркобудівництва, тому і “Олександрія” влаштовувалася в такому ж стилі. Автором генерального плану парку був відомий французький архітектор-паркобудівник Мюффо; над цим парком працювали також архітектор Доминік Ботані, садівники Август Станге, Бартецький, Вітт, Август Енс.
До середини XIX сторіччя “Олександрія” перетворилася на один із найпрекрасніших пейзажних парків України, якому були властиві елементи романтизму і сентименталізму. Парк був широко відомим не тільки у всій тодішній Росії, але й у Європі.
Солнечная поляна.
Строительство парка на окраине Белой Церкви началось в конце XVIII столетия по инициативе супруги Браницкого - Александры Васильевны (до замужества - Энгельгардт). В этот период в Западной Европе входил в моду английский, или ландшафтный, стиль паркостроения, поэтому и “Александрия” устраивалась в таком же стиле. Автором генерального плана парка был известный французский архитектор-паркостроитель Мюффо; над этим парком работали также архитектор Доминик Ботани, садовники Август Станге, Бартецкий, Витт, Август Энс.
К середине XIX столетия “Александрия” превратилась в один из прекраснейших пейзажных парков Украины, которому были присущи элементы романтизма и сентиментализма. Парк имел не только всероссийскую, но и европейскую известность.
Будівництво парку на околиці Білої Церкви почалося наприкінці XVIII сторіччя з ініціативи дружини Браницкого - Олександри Василіївни (до заміжжя - Енгельгардт). В цей період у Західній Європі ставав модним англійський, чи ландшафтний, стиль паркобудівництва, тому і “Олександрія” влаштовувалася в такому ж стилі. Автором генерального плану парку був відомий французький архітектор-паркобудівник Мюффо; над цим парком працювали також архітектор Доминік Ботані, садівники Август Станге, Бартецький, Вітт, Август Енс.
До середини XIX сторіччя “Олександрія” перетворилася на один із найпрекрасніших пейзажних парків України, якому були властиві елементи романтизму і сентименталізму. Парк був широко відомим не тільки у всій тодішній Росії, але й у Європі.
Солнечная поляна.
Строительство парка на окраине Белой Церкви началось в конце XVIII столетия по инициативе супруги Браницкого - Александры Васильевны (до замужества - Энгельгардт). В этот период в Западной Европе входил в моду английский, или ландшафтный, стиль паркостроения, поэтому и “Александрия” устраивалась в таком же стиле. Автором генерального плана парка был известный французский архитектор-паркостроитель Мюффо; над этим парком работали также архитектор Доминик Ботани, садовники Август Станге, Бартецкий, Витт, Август Энс.
К середине XIX столетия “Александрия” превратилась в один из прекраснейших пейзажных парков Украины, которому были присущи элементы романтизма и сентиментализма. Парк имел не только всероссийскую, но и европейскую известность.
Стежкою до березового гаю.
При закладенні і формуванні парку основою стали всі елементи природи Лісостепу. Це і старі діброви, і мальовничі галявини, і водойми, і степові ділянки на схилах ярів. Неоціненні рослинні багатства дендропарку. Поруч з місцевими породами, такими, як дуб черешчатий, липа серцеподібна, клен гостролистий, ясен звичайний, сосна звичайна, що складають основу парку, тут росте близько 500 видів дерев і чагарників, прибульців з Північної Америки, Приамур'я, Китаю, Японії і Центральної Європи.
По дорожке к березовой роще.
При закладке и формировании парка основой стали все элементы природы Лесостепи. Это и старые дубравы, и живописные поляны, и водоемы, и степные участки на склонах балок. Неоценимы растительные богатства дендропарка. Рядом с местными породами, такими, как дуб черешчатый, липа сердцевидная, клен остролистый, ясень обыкновенный, сосна обыкновенная, составляющих основу парка, здесь произрастает около 500 видов деревьев и кустарников, пришельцев из Северной Америки, Приамурья, Китая, Японии и Центральной Европы.
При закладенні і формуванні парку основою стали всі елементи природи Лісостепу. Це і старі діброви, і мальовничі галявини, і водойми, і степові ділянки на схилах ярів. Неоціненні рослинні багатства дендропарку. Поруч з місцевими породами, такими, як дуб черешчатий, липа серцеподібна, клен гостролистий, ясен звичайний, сосна звичайна, що складають основу парку, тут росте близько 500 видів дерев і чагарників, прибульців з Північної Америки, Приамур'я, Китаю, Японії і Центральної Європи.
По дорожке к березовой роще.
При закладке и формировании парка основой стали все элементы природы Лесостепи. Это и старые дубравы, и живописные поляны, и водоемы, и степные участки на склонах балок. Неоценимы растительные богатства дендропарка. Рядом с местными породами, такими, как дуб черешчатый, липа сердцевидная, клен остролистый, ясень обыкновенный, сосна обыкновенная, составляющих основу парка, здесь произрастает около 500 видов деревьев и кустарников, пришельцев из Северной Америки, Приамурья, Китая, Японии и Центральной Европы.
Один з мурованих містків парку.
Один из каменных мостиков парка.
Один из каменных мостиков парка.
Альтанка.
Беседка.
Беседка.
Дуб.
Для того, щоб охопити стовбур цього дуба, потрібно чотири дорослих людини одночасно.
Дуб.
Для того, чтобы охватить ствол этого дуба, необходимо четыре взрослых человека одновременно.
Для того, щоб охопити стовбур цього дуба, потрібно чотири дорослих людини одночасно.
Дуб.
Для того, чтобы охватить ствол этого дуба, необходимо четыре взрослых человека одновременно.
"Руїни" - одна з самих оригінальних архітектурних споруд парку.
Пам’ятка малої архітектурної форми кінця XVIII - початку XIX сторіччя. Завершує цілу гідрологічну систему ставків, водоспадів, фонтанів східної частини парку. "Руїни" імітують рештки старого розваленого замку. Крім естетичного призначення споруда виконує також практичну роль підпірної стінки. Під час громадянської війни "Руїни" було зруйновано. Реставровано їх у 1962 році за проектом Д.М.Криворучко.
"Руины" - одно из самых оригинальных архитектурных сооружений парка.
Памятник малой архитектурной формы конца XVIII - начала XIX века. Завершает целую гидрологическую систему прудов, водопадов, фонтанов восточной части парка. "Руины" имитируют остатки старого разваленного замка. Кроме эстетичного назначения сооружение выполняет также практическую роль подпорной стенки. Во время гражданской войны "Руины" были разрушены. Реставрированы они в 1962 году по проекту Д.М.Криворучко.
Пам’ятка малої архітектурної форми кінця XVIII - початку XIX сторіччя. Завершує цілу гідрологічну систему ставків, водоспадів, фонтанів східної частини парку. "Руїни" імітують рештки старого розваленого замку. Крім естетичного призначення споруда виконує також практичну роль підпірної стінки. Під час громадянської війни "Руїни" було зруйновано. Реставровано їх у 1962 році за проектом Д.М.Криворучко.
"Руины" - одно из самых оригинальных архитектурных сооружений парка.
Памятник малой архитектурной формы конца XVIII - начала XIX века. Завершает целую гидрологическую систему прудов, водопадов, фонтанов восточной части парка. "Руины" имитируют остатки старого разваленного замка. Кроме эстетичного назначения сооружение выполняет также практическую роль подпорной стенки. Во время гражданской войны "Руины" были разрушены. Реставрированы они в 1962 году по проекту Д.М.Криворучко.
Водоспад під "Руїнами".
Водопад под "Руинами".
Водопад под "Руинами".
Лазневий ставок, вид від "Руїн".
На цьому ставку (площею більш за 0,65 га) колись були влаштовані холодні купальні для господарів парку.
"Лазневый" (банный) пруд, вид от "Руин".
На этом пруду (площадью более 0,65 га) в прошлом были устроены холодные купальни для владельцев парка.
На цьому ставку (площею більш за 0,65 га) колись були влаштовані холодні купальні для господарів парку.
"Лазневый" (банный) пруд, вид от "Руин".
На этом пруду (площадью более 0,65 га) в прошлом были устроены холодные купальни для владельцев парка.
Качки на Лазневому ставку.
Утки на "Лазневому" (банном) пруду.
Утки на "Лазневому" (банном) пруду.
Краєвид Великої галявини.
Панорама Большой поляны.
Панорама Большой поляны.
Колонада "Луна".
Пам`ятка архітектури кінця XVIII сторіччя. Побудована в стилі класицизму архітектором І.Старовим. Розташована в центральній частині парку і належить до його композиційного ядра. Ефектний зовнішній вигляд та краса поєднуються з високими акустичними властивостями. Слово, що було стиха промовлено в одному кінці споруди, посилене луною, добре чути на іншому кінці, попри відстань близько 34 м.
Колоннада "Эхо".
Памятник архитектуры конца XVIII века. Построена в стиле классицизма архитектором И.Старовым. Расположена в центральной части парка и входит в его композиционное ядро. Эффектный внешний вид и красота совмещаются с высокими акустическими свойствами. Слово, тихо сказанное в одном конце сооружения, усиленное эхом, отлично слышно в другом конце, хотя расстояние при этом составляет около 34 м.
Пам`ятка архітектури кінця XVIII сторіччя. Побудована в стилі класицизму архітектором І.Старовим. Розташована в центральній частині парку і належить до його композиційного ядра. Ефектний зовнішній вигляд та краса поєднуються з високими акустичними властивостями. Слово, що було стиха промовлено в одному кінці споруди, посилене луною, добре чути на іншому кінці, попри відстань близько 34 м.
Колоннада "Эхо".
Памятник архитектуры конца XVIII века. Построена в стиле классицизма архитектором И.Старовым. Расположена в центральной части парка и входит в его композиционное ядро. Эффектный внешний вид и красота совмещаются с высокими акустическими свойствами. Слово, тихо сказанное в одном конце сооружения, усиленное эхом, отлично слышно в другом конце, хотя расстояние при этом составляет около 34 м.
Скульптура бога торгівлі Меркурія на партері перед колонадою "Луна".
Скульптура бога торговли Меркурия на партере перед колоннадой "Эхо".
Скульптура бога торговли Меркурия на партере перед колоннадой "Эхо".
"Китайський місток".
Пам`ятка архітектури кінця XVIII сторіччя. Декоративна споруда з елементами китайської архітектури. Розташований на греблі між другим та третім ставками Центральної балки. З нього відкривається прекрасний вид на ставки - верхній з водоспадом та нижній.
"Китайский мостик".
Памятник архитектуры конца XVIII века. Декоративное сооружение с элементами китайской архитектуры. Находится на плотине между вторым и третьим прудами Центральной балки. С него открывается замечательный вид на пруды - верхний с водопадом и нижний.
Пам`ятка архітектури кінця XVIII сторіччя. Декоративна споруда з елементами китайської архітектури. Розташований на греблі між другим та третім ставками Центральної балки. З нього відкривається прекрасний вид на ставки - верхній з водоспадом та нижній.
"Китайский мостик".
Памятник архитектуры конца XVIII века. Декоративное сооружение с элементами китайской архитектуры. Находится на плотине между вторым и третьим прудами Центральной балки. С него открывается замечательный вид на пруды - верхний с водопадом и нижний.
Скульптура перед "Китайським містком".
Скульптура перед "Китайским мостиком".
Скульптура перед "Китайским мостиком".
|
|
Водоспад "Черепаха" та ставок "Срібний серпанок".
Арковий "Турецький місток". Види з острова "Золотий колос". Водопад "Черепаха" и пруд "Серебряный серпантин". Арочный "Турецкий мостик". Виды с острова "Золотой колос". |
Пам`ятна колона садівнику Августу Енсу на острові "Золотий колос".
1815 року Олександра Василіївна Браницька привезла з Берліну в Білу Церкву 15-річного Августа Енса, котрий на протязі наступних 54-х років працював у "Олександрії" садівником. Під його орудою було проведено великий обсяг рабіт з благоустрою паркової території, сформовані нові ландшафтні композиції на Великій та Малії галявинах, побудовано економію... На знак вдячності за багаторічну працю та з приводу 50-річчя служби, Августу Енсу господарями паркуа було встановлено цю пам`ятну металеву колону.
Памятная колонна садовнику Августу Энсу на острове "Золотой колос".
В 1815 году Александра Васильевна Браницкая привезла из Берлина в Белую Церковь 15-летнего Августа Энса, который на протяжении последующих 54-х лет трудился в "Александрии" садовником. Под его руководством были проведены очень большие работы по обустройству парковой территории, сформированы новые ландшафтные композиции на Большой и Малой полянах, проведено строительство экономии... В знак благодарности за многолетний труд и в связи с 50-летием службы, Августу Энсу хозяевами парка была установлена эта памятная металлическая колонна.
1815 року Олександра Василіївна Браницька привезла з Берліну в Білу Церкву 15-річного Августа Енса, котрий на протязі наступних 54-х років працював у "Олександрії" садівником. Під його орудою було проведено великий обсяг рабіт з благоустрою паркової території, сформовані нові ландшафтні композиції на Великій та Малії галявинах, побудовано економію... На знак вдячності за багаторічну працю та з приводу 50-річчя служби, Августу Енсу господарями паркуа було встановлено цю пам`ятну металеву колону.
Памятная колонна садовнику Августу Энсу на острове "Золотой колос".
В 1815 году Александра Васильевна Браницкая привезла из Берлина в Белую Церковь 15-летнего Августа Энса, который на протяжении последующих 54-х лет трудился в "Александрии" садовником. Под его руководством были проведены очень большие работы по обустройству парковой территории, сформированы новые ландшафтные композиции на Большой и Малой полянах, проведено строительство экономии... В знак благодарности за многолетний труд и в связи с 50-летием службы, Августу Энсу хозяевами парка была установлена эта памятная металлическая колонна.
"Економія" парку; в наш час - адміністративний корпус та музей парку.
Взагалі архітектура будівлі досить проста, центральна частина - в класичному стилі. Споруда вдало пов`язана мережею алей з іншими частинами парку.
В музеї можна ознайомитись із історією створення парку, його науковою та виробничою діяльністю, а також - із скульптурними творами італійських майстрів, експозицією картинної галереї.
"Экономия" парка; в настоящее время - административный корпус и музей парка.
В целом архитектура здания довольно простая, центральная часть - в классическом стиле. Здание удачно связано аллейной сетью с другими частями парка.
В музее можно ознакомиться с историей создания парка, его научной и производственной деятельностью, а также - со скульптурными произведениями итальянских мастеров, экспозицией картинной галереи.
Взагалі архітектура будівлі досить проста, центральна частина - в класичному стилі. Споруда вдало пов`язана мережею алей з іншими частинами парку.
В музеї можна ознайомитись із історією створення парку, його науковою та виробничою діяльністю, а також - із скульптурними творами італійських майстрів, експозицією картинної галереї.
"Экономия" парка; в настоящее время - административный корпус и музей парка.
В целом архитектура здания довольно простая, центральная часть - в классическом стиле. Здание удачно связано аллейной сетью с другими частями парка.
В музее можно ознакомиться с историей создания парка, его научной и производственной деятельностью, а также - со скульптурными произведениями итальянских мастеров, экспозицией картинной галереи.
Одна з алей перед "економією" парку.
Парк "Олександрія" відвідували:
# в 1813 році - видатний російський поет Гаврило Романович Державін (1743-1816);
# в 1821 році - великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін (1799-1837);
# в 1824 році - керівники Південного товариства декабристів Павло Іванович Пестель (1798-1826), Сергій Іванович Муравйов-Апостол (1796-1826), Михайло Павлович Бестужев-Рюмін (1803-1826);
# в 1845 і 1847 роках - великий український поет і художник Тарас Григорович Шевченко (1814-1861).
Одна из аллей перед "экономией" парка.
Парк "Александрия" посещали:
# в 1813 году - выдающийся русский поэт Гаврил Романович Державин (1743-1816);
# в 1821 году - великий русский поэт Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837);
# в 1824 году - руководители Южного общества декабристов Павел Иванович Пестель (1798-1826), Сергей Иванович Муравьев-Апостол (1796-1826), Михаил Павлович Бестужев-Рюмин (1803-1826);
# в 1845 и 1847 годах - великий украинский поэт и художник Тарас Григорьевич Шевченко (1814-1861).
Парк "Олександрія" відвідували:
# в 1813 році - видатний російський поет Гаврило Романович Державін (1743-1816);
# в 1821 році - великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін (1799-1837);
# в 1824 році - керівники Південного товариства декабристів Павло Іванович Пестель (1798-1826), Сергій Іванович Муравйов-Апостол (1796-1826), Михайло Павлович Бестужев-Рюмін (1803-1826);
# в 1845 і 1847 роках - великий український поет і художник Тарас Григорович Шевченко (1814-1861).
Одна из аллей перед "экономией" парка.
Парк "Александрия" посещали:
# в 1813 году - выдающийся русский поэт Гаврил Романович Державин (1743-1816);
# в 1821 году - великий русский поэт Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837);
# в 1824 году - руководители Южного общества декабристов Павел Иванович Пестель (1798-1826), Сергей Иванович Муравьев-Апостол (1796-1826), Михаил Павлович Бестужев-Рюмин (1803-1826);
# в 1845 и 1847 годах - великий украинский поэт и художник Тарас Григорьевич Шевченко (1814-1861).
Палієва гора.
За часів Київської Русі - один із стратегічних пунктів у системі оборони державних рубежів по річці Рось від степових кочовиків.
Сучасна назва гори - народна, на честь Семена Пилиповича Палія (40-і роки XVII ст. - 1710 р.), народного героя, полковника Фастівського та Білоцерківського полків, керівника народно-визвольної боротьби проти польської шляхти на Правобережній Україні наприкінці XVII - поч. XVIII сторіч. Один з Палієвих загонів стояв станом на цій горі в 1702 - 1704 рр.
Монумент на горі було споруджено 1980 р.
Палиева гора.
Во времена Киевской Руси - один из стратегических пунктов в системе обороны государственных рубежей по речке Рось от степных кочевников.
Современное название горы - народное, в честь Семена Филипповича Палия (40-е годы XVII в. - 1710 г.), народного героя, полковника Фастовского и Белоцерковского полков, руководителя народно-освободительной борьбы против польской шляхты на Правобережной Украине в конце XVII - нач. XVIII веков. Один из Палиевых отрядов стоял табором на этой горе в 1702 - 1704 гг.
Монумент на горе был сооружен в 1980 г.
За часів Київської Русі - один із стратегічних пунктів у системі оборони державних рубежів по річці Рось від степових кочовиків.
Сучасна назва гори - народна, на честь Семена Пилиповича Палія (40-і роки XVII ст. - 1710 р.), народного героя, полковника Фастівського та Білоцерківського полків, керівника народно-визвольної боротьби проти польської шляхти на Правобережній Україні наприкінці XVII - поч. XVIII сторіч. Один з Палієвих загонів стояв станом на цій горі в 1702 - 1704 рр.
Монумент на горі було споруджено 1980 р.
Палиева гора.
Во времена Киевской Руси - один из стратегических пунктов в системе обороны государственных рубежей по речке Рось от степных кочевников.
Современное название горы - народное, в честь Семена Филипповича Палия (40-е годы XVII в. - 1710 г.), народного героя, полковника Фастовского и Белоцерковского полков, руководителя народно-освободительной борьбы против польской шляхты на Правобережной Украине в конце XVII - нач. XVIII веков. Один из Палиевых отрядов стоял табором на этой горе в 1702 - 1704 гг.
Монумент на горе был сооружен в 1980 г.
Краєвид річки Рось від Палієвої гори.
Вид на речку Рось от Палиевой горы.
Вид на речку Рось от Палиевой горы.
"Кругла альтанка".
Споруджено під час реставрації парку в 1957-1968 рр.
"Круглая беседка".
Сооружена во время реставрации парка в 1957-1968 гг.
Споруджено під час реставрації парку в 1957-1968 рр.
"Круглая беседка".
Сооружена во время реставрации парка в 1957-1968 гг.
"Примара", що "мешкає" в цьому парку.
"Привидение", которое "проживает" в этом парке.
"Привидение", которое "проживает" в этом парке.
|
|
Пам`ятний знак «Олександрії 200 років. 1793-1993» та
алея, що веде до цього пам`ятного знаку. Памятный знак «Александрие 200 лет. 1793-1993» и аллея, ведущая к этому памятному знаку. |
|
|
Паркові скульптури.
Парковые скульптуры. |
Джерело "Лев" у Східній балці.
Цей комплекс малих архітектурних форм споруджено під час реставрації парку в 1957-1968 рр.
Источник "Лев" в Восточной балке.
Этот комплекс малых архитектурных форм сооружен во время реставрации парка в 1957-1968 гг.
Цей комплекс малих архітектурних форм споруджено під час реставрації парку в 1957-1968 рр.
Источник "Лев" в Восточной балке.
Этот комплекс малых архитектурных форм сооружен во время реставрации парка в 1957-1968 гг.
|
|
Джерело "Лев", скульптури великого та малого левів.
Источник "Лев", скульптуры большого и малого львов. |
Момент падіння дерева у Східній балці, поблизу джерела "Лев".
Момент падения дерева в Восточной балке, вблизи источника "Лев".
Момент падения дерева в Восточной балке, вблизи источника "Лев".
Колона "Глобус".
Колонна "Глобус".
Колонна "Глобус".
Паркова скульптура.
Парковая скульптура.
Парковая скульптура.
Водоспад "Великий".
Водопад "Большой".
Водопад "Большой".
Мов у казці...
Краєвид "Руїн" та Лазневого ставку.
Как в сказке...
Пейзаж "Руин" и "Лазневого" пруда.
Краєвид "Руїн" та Лазневого ставку.
Как в сказке...
Пейзаж "Руин" и "Лазневого" пруда.
Село Пархомівка (Володарський район Київської області) розташоване приблизно за 25 км на південь від Білої Церкви.
Засноване село було в середині XVI століття, а три століття потому стало власністю інженера, дійсного статського радника В. Голубєва.
Головною пам'яткою Пархомівки є храм Покрова Пресвятої Богородиці. Більше ста років тому (1903 р.) на згадку про свого батька - Віктора Федоровича Голубєва - його сини Віктор і Лев у родинному маєтку - селі Пархомівка Сквирського повіту - заклали церкву Покрова Пресвятої Богородиці та каплицю-усипальню на честь святого Віктора. Будівництво церкви було доручено 32-річному архітекторові Володимиру Олександровичеві Покровському. Це була перша його самостійна робота. Церкву споруджено в романтичному стилі модерну. За цю роботу архітектора було відзначено званням академіка. Модерн (фр. moderne новітній, сучасний) вимагав творчого відтворення стилів минулого. В. Покровський використовував можливості нових конструкцій, нових будівельних і оздоблювальних матеріалів, вільне планування інтер'єрів.
Існує багато розповідей про благодатну Покрову Божої Матері над Україною. Не випадково саме церкву Покрови було замовлено Голубєвими. Ескізи розписів і мозаїки замовили Миколі Костянтиновичеві Реріху, що був добрим знайомим В. В. Голубєва та В. А. Покровського. «Мати Миру, - писав «М. Реріх, - скільки надзвичайно зворушливого та могутнього злилося в цьому священному понятті часів і народів». Мозаїчне панно (4х6 м) сприймається як стародавній гімн красі та гармонійній досконалості. Мозаїчні роботи виконав один із кращих майстрів того часу Володимир Фролов.
Село Пархомовка (Володарский район Киевской области) расположено примерно на 25 км южнее Белой Церкви. Основано село было в середине XVI века, а через три века после этого стало собственностью инженера, действительного статского советника В. Голубева.
Главной достопримечательностью Пархомовки является храм Покрова Пресвятой Богородицы. Более ста лет тому назад (1903 г.) в память о своем отце - Викторе Федоровиче Голубеве - сыновья Виктор и Лев в семейном поместье - селе Пархомовка Сквирского уезда - заложили церковь Покрова Пресвятой Богородицы и часовню-усыпальницу в честь святого Виктора. Строительство церкви было поручено 32-летнему архитектору Владимиру Александровичу Покровскому. Это была первая его самостоятельная работа. Церковь построена в романтическом стиле модерн. За эту работу архитектор был удостоен звания академика. Модерн (фр. moderne новейший, современный) требовал творческого воспроизведения стилей прошлого. В. Покровский использовал возможности новых конструкций, новых строительных и отделочных материалов, свободную планировку интерьеров.
Существует много рассказов о благодатной Покрове Божьей Матери над Украиной. Не случайно именно церковь Покровы была заказана Голубевыми. Эскизы росписей и мозаики были заказаны Николаю Константиновичу Рериху, который был хорошим знакомым В. В. Голубева и В. А. Покровского. «Мать Мира, - писал Н. Рерих, - сколько необыкновенно трогательного и могучего слилось в этом священном понятии времен и народов». Мозаичное панно (4х6 м) воспринимается как древний гимн красоте и гармоническому совершенству. Мозаичные работы выполнил один из лучших мастеров того времени Владимир Фролов.
Головною пам'яткою Пархомівки є храм Покрова Пресвятої Богородиці. Більше ста років тому (1903 р.) на згадку про свого батька - Віктора Федоровича Голубєва - його сини Віктор і Лев у родинному маєтку - селі Пархомівка Сквирського повіту - заклали церкву Покрова Пресвятої Богородиці та каплицю-усипальню на честь святого Віктора. Будівництво церкви було доручено 32-річному архітекторові Володимиру Олександровичеві Покровському. Це була перша його самостійна робота. Церкву споруджено в романтичному стилі модерну. За цю роботу архітектора було відзначено званням академіка. Модерн (фр. moderne новітній, сучасний) вимагав творчого відтворення стилів минулого. В. Покровський використовував можливості нових конструкцій, нових будівельних і оздоблювальних матеріалів, вільне планування інтер'єрів.
Існує багато розповідей про благодатну Покрову Божої Матері над Україною. Не випадково саме церкву Покрови було замовлено Голубєвими. Ескізи розписів і мозаїки замовили Миколі Костянтиновичеві Реріху, що був добрим знайомим В. В. Голубєва та В. А. Покровського. «Мати Миру, - писав «М. Реріх, - скільки надзвичайно зворушливого та могутнього злилося в цьому священному понятті часів і народів». Мозаїчне панно (4х6 м) сприймається як стародавній гімн красі та гармонійній досконалості. Мозаїчні роботи виконав один із кращих майстрів того часу Володимир Фролов.
Село Пархомовка (Володарский район Киевской области) расположено примерно на 25 км южнее Белой Церкви. Основано село было в середине XVI века, а через три века после этого стало собственностью инженера, действительного статского советника В. Голубева.
Главной достопримечательностью Пархомовки является храм Покрова Пресвятой Богородицы. Более ста лет тому назад (1903 г.) в память о своем отце - Викторе Федоровиче Голубеве - сыновья Виктор и Лев в семейном поместье - селе Пархомовка Сквирского уезда - заложили церковь Покрова Пресвятой Богородицы и часовню-усыпальницу в честь святого Виктора. Строительство церкви было поручено 32-летнему архитектору Владимиру Александровичу Покровскому. Это была первая его самостоятельная работа. Церковь построена в романтическом стиле модерн. За эту работу архитектор был удостоен звания академика. Модерн (фр. moderne новейший, современный) требовал творческого воспроизведения стилей прошлого. В. Покровский использовал возможности новых конструкций, новых строительных и отделочных материалов, свободную планировку интерьеров.
Существует много рассказов о благодатной Покрове Божьей Матери над Украиной. Не случайно именно церковь Покровы была заказана Голубевыми. Эскизы росписей и мозаики были заказаны Николаю Константиновичу Рериху, который был хорошим знакомым В. В. Голубева и В. А. Покровского. «Мать Мира, - писал Н. Рерих, - сколько необыкновенно трогательного и могучего слилось в этом священном понятии времен и народов». Мозаичное панно (4х6 м) воспринимается как древний гимн красоте и гармоническому совершенству. Мозаичные работы выполнил один из лучших мастеров того времени Владимир Фролов.
Село Пархомівка. Храм Покрова Пресвятої Богородиці. Загальний вид.
П'ятдесятиметрову дзвіницю цього архітектурного шедевру видно здалеку.
Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. Общий вид.
Пятидесятиметровая колокольня этого архитектурного шедевра видна издалека.
П'ятдесятиметрову дзвіницю цього архітектурного шедевру видно здалеку.
Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. Общий вид.
Пятидесятиметровая колокольня этого архитектурного шедевра видна издалека.
Будівля церкви у Пархомівці є своєрідним синтезом готики, східних архітектурних традицій і язичницьких культових форм.
Окрім характерних для модерну плавних ліній, архітектор використовував унікальні за змістом символи:
місяць, півень, голуб, гати, сходи, змія, вогонь, молот, стріли, проросле зерно, змій, виноградні грона, пласти зораної землі, ялини та,
навіть, свастика (давньоіндійський символ вічного руху життя) тощо.
Своєрідність декору можна пояснити впливом М. К. Реріха та В. В. Голубєва,
з юнацьких років "хворих" археологією та пристрастю до Сходу.
Все це, разом із асиметричними зображеннями хрестів, паркетною підлогою та лавками у приміщенні храму не відповідало церковним канонам і не давало спокою церковній владі, котра два роки (!) не давала дозволу на освячення церкви. Та Пархомівську церкву, в решті решт, посвятили.
Для декору церкви славнозвісний художник Микола Реріх розробив 13 ескізів. Проте виконано було лише дві його мозаїки: «Покрова Богоматері» та «Спас Нерукотворний», які і нині прикрашають храм. Всього ж у світі збереглися лише три роботи раннього періоду творчості Реріха: дві з них - у Пархомівці та ще одна - у Почаєві.
Строение церкви в Пархомовке является своеобразным синтезом готики, восточных архитектурных традиций и языческих культовых форм. Кроме характерных для модерна плавных линий, архитектор использовал уникальные по содержанию символы: луна, петух, голубь, гвозди, лестница, змея, огонь, молот, стрелы, проросшее зерно, виноградные грозди, пласты вспаханной земли, ели и, даже, свастики (древнеиндийского символа вечного движения жизни) и др. Своеобразие декора можно объяснить влиянием Н. К. Рериха и В. В. Голубева, с юношеских лет "заболевших" археологией и страстью к Востоку.
Все это, вместе с ассиметричным изображением крестов, паркетным полом и скамейками в помещении храма не соответствовало церковным канонам и не давало покоя церковной власти, которая два года (!) не давала разрешения на освящение церкви. Но Пархомовскую церковь, в конце концов, освятили.
Для декора церкви знаменитый художник Николай Рерих разработал 13 эскизов. Однако выполнены были только две его мозаики: «Покров Богоматери» и «Спас Нерукотворный», которые и ныне украшают храм. Всего же в мире сохранилось лишь три работы раннего периода творчества Рериха: две из них - в Пархомовке и еще одна - в Почаеве.
Все це, разом із асиметричними зображеннями хрестів, паркетною підлогою та лавками у приміщенні храму не відповідало церковним канонам і не давало спокою церковній владі, котра два роки (!) не давала дозволу на освячення церкви. Та Пархомівську церкву, в решті решт, посвятили.
Для декору церкви славнозвісний художник Микола Реріх розробив 13 ескізів. Проте виконано було лише дві його мозаїки: «Покрова Богоматері» та «Спас Нерукотворний», які і нині прикрашають храм. Всього ж у світі збереглися лише три роботи раннього періоду творчості Реріха: дві з них - у Пархомівці та ще одна - у Почаєві.
Строение церкви в Пархомовке является своеобразным синтезом готики, восточных архитектурных традиций и языческих культовых форм. Кроме характерных для модерна плавных линий, архитектор использовал уникальные по содержанию символы: луна, петух, голубь, гвозди, лестница, змея, огонь, молот, стрелы, проросшее зерно, виноградные грозди, пласты вспаханной земли, ели и, даже, свастики (древнеиндийского символа вечного движения жизни) и др. Своеобразие декора можно объяснить влиянием Н. К. Рериха и В. В. Голубева, с юношеских лет "заболевших" археологией и страстью к Востоку.
Все это, вместе с ассиметричным изображением крестов, паркетным полом и скамейками в помещении храма не соответствовало церковным канонам и не давало покоя церковной власти, которая два года (!) не давала разрешения на освящение церкви. Но Пархомовскую церковь, в конце концов, освятили.
Для декора церкви знаменитый художник Николай Рерих разработал 13 эскизов. Однако выполнены были только две его мозаики: «Покров Богоматери» и «Спас Нерукотворный», которые и ныне украшают храм. Всего же в мире сохранилось лишь три работы раннего периода творчества Рериха: две из них - в Пархомовке и еще одна - в Почаеве.
Село Пархомівка. Храм Покрова Пресвятої Богородиці. Вид від брами.
Радянська влада не була милостивою до культових споруд. Безліч видатних пам'яток культової архітектури було знищено. Та Пархомівській церкві «пощастило». Церкву багато років використовували не за призначенням. Спочатку приміщення храму пристосували під клуб, потім воно було складом добрив. Багато років вона простояла забитою. Розкриті шатри, вітер, дощі, птахи - церква поволі руйнувалась...
Лише 1979 року Пархомівський храм набув статусу пам'ятки архітектури, а 1982 року тут розпочалися реставраційні роботи... 1987 року намітився візит Реріха у Пархомівку. Як результат - закипіли роботи в Пархомівському храмі. На реставрації працювали кращі українські спеціалісти. Вкладались величезні кошти. Та Реріх у Пархомівку так і не приїхав. Реставрацію потрохи звернули...
З 1992 року в цій унікальній церкві Європи було відновлено постійне богослужіння.
Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. Вид от ворот.
Советская власть не была милосердной к культовым сооружениям. Множество выдающихся памятников культовой архитектуры было разрушено. Но Пархомовской церкви «повезло». Церковь много лет использовалась не по назначению. Сначала помещение приспособили под клуб, потом оно было складом удобрений. Много лет простояла заколоченной. Раскрытые шатры, ветер, дожди, птицы - церковь понемногу разрушалась...
Только в 1979 году Пархомовский храм получил статус памятника архитектуры, а в 1982 здесь начались реставрационные работы... В 1987 году наметился визит Рериха в Пархомовку. Как результат - работы в Пархомовском храме закипели. На реставрации работали лучшие украинские специалисты. Вкладывались огромные средства. Но Рерих в Пархомовку так и не приехал. Реставрацию понемногу свернули...
С 1992 года в этой уникальной церкви Европы было возобновлено богослужение.
Радянська влада не була милостивою до культових споруд. Безліч видатних пам'яток культової архітектури було знищено. Та Пархомівській церкві «пощастило». Церкву багато років використовували не за призначенням. Спочатку приміщення храму пристосували під клуб, потім воно було складом добрив. Багато років вона простояла забитою. Розкриті шатри, вітер, дощі, птахи - церква поволі руйнувалась...
Лише 1979 року Пархомівський храм набув статусу пам'ятки архітектури, а 1982 року тут розпочалися реставраційні роботи... 1987 року намітився візит Реріха у Пархомівку. Як результат - закипіли роботи в Пархомівському храмі. На реставрації працювали кращі українські спеціалісти. Вкладались величезні кошти. Та Реріх у Пархомівку так і не приїхав. Реставрацію потрохи звернули...
З 1992 року в цій унікальній церкві Європи було відновлено постійне богослужіння.
Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. Вид от ворот.
Советская власть не была милосердной к культовым сооружениям. Множество выдающихся памятников культовой архитектуры было разрушено. Но Пархомовской церкви «повезло». Церковь много лет использовалась не по назначению. Сначала помещение приспособили под клуб, потом оно было складом удобрений. Много лет простояла заколоченной. Раскрытые шатры, ветер, дожди, птицы - церковь понемногу разрушалась...
Только в 1979 году Пархомовский храм получил статус памятника архитектуры, а в 1982 здесь начались реставрационные работы... В 1987 году наметился визит Рериха в Пархомовку. Как результат - работы в Пархомовском храме закипели. На реставрации работали лучшие украинские специалисты. Вкладывались огромные средства. Но Рерих в Пархомовку так и не приехал. Реставрацию понемногу свернули...
С 1992 года в этой уникальной церкви Европы было возобновлено богослужение.
|
|
Село Пархомівка. Храм Покрова Пресвятої Богородиці
(вид з боку головного входу до храму) та мозаїка «Покрова Богоматері» (створена за ескізом Миколи Реріха) над входом до храму. Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. (вид со стороны главного входа в храм) и мозаика «Покров Богоматери» (созданная по эскизу Николая Рериха) над входом в храм. |
|
|
Село Пархомівка. Церква Покрова Пресвятої Богородиці,
Мармурові дошки на західному фасаді храму. Церкву посвятили 24 серпня 1907 року. Імена почесних гостей і фундаторів відображено на двох мармурових дошках на західному та східному фасадах. Село Пархомовка. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы, Мраморные доски на западном фасаде храма. Церковь освятили 24 августа 1907 года. Имена почетных гостей и фундаторов запечатлены на двух мраморных досках на западном и восточном фасадах. |
|
|
Церква Покрова Пресвятої Богородиці: каплиця-усипальниця, що прилягає до храму
та мозаїка «Спас Нерукотворний» (створена за ескізом Миколи Реріха) над входом до каплиці.
Каплиця-усипальня безпосередньо прилягає до храму. Все в ній нагадує інтер'єри невеликих давньоруських церков. Зберігся малий різьблений по дереву іконостас. А ось мозаїці «Спас Нерукотворний», що розташована над входом, повезло менше. За часів войовничого атеїзму з Богом інколи боролися камінням... Та навіть і у такому вигляді панно виглядає велично. У правому кутку уламки оголили підпис «Мик. Реріх». Як експонат тут же виставлено вівтарні ворота, що були виконані різьбярами по дереву 1906 року. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы: часовня-усыпальница, примыкающая к храму и мозаика «Спас Нерукотворный» (созданная по эскизу Николая Рериха) над входом в часовню. Часовня-усыпальница непосредственно примыкает к храму. Все в ней напоминает интерьеры небольших древнерусских церквей. Сохранился малый резной по дереву иконостас. А вот мозаике «Спас Нерукотворный», расположенной над входом, повезло меньше. Во времена воинствующего атеизма с Богом подчас боролись камнями... Но даже и в таком виде панно смотрится величественно. В правом углу обломки оголили подпись «Ник. Рерих». Как экспонат здесь же выставлены алтарные врата, выполненные резчиками по дереву в 1906 году. |
Храм Покрова Пресвятої Богородиці.
Мармурова дошка на каплиці-усипальниці сповіщає:
Храм Покрова Пресвятой Богородицы.
Мраморная доска на часовне-усыпальнице гласит:
Мармурова дошка на каплиці-усипальниці сповіщає:
«Тут поховано тіло дійсного статського радника
інженера шляхів сполучення Віктора Федоровича Голубєва,
що помер у Римі 24 лютого 1903 року»
інженера шляхів сполучення Віктора Федоровича Голубєва,
що помер у Римі 24 лютого 1903 року»
Храм Покрова Пресвятой Богородицы.
Мраморная доска на часовне-усыпальнице гласит:
«Здесь погребено тело действительного статского советника
инженера путей сообщения Виктора Федоровича Голубева,
скончавшегося в Риме 24 февраля 1903 года»
инженера путей сообщения Виктора Федоровича Голубева,
скончавшегося в Риме 24 февраля 1903 года»
|
|
Село Пархомівка. Церква Покрова Пресвятої Богородиці,
Фрагменти північного та південного фасадів храму. Село Пархомовка. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы, Фрагменты северного и южного фасадов храма. |
Село Пархомівка. Храм Покрова Пресвятої Богородиці. Вид зі сходу.
Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. Вид с востока.
Село Пархомовка. Храм Покрова Пресвятой Богородицы. Вид с востока.
|
|
Село Пархомівка. Церква Покрова Пресвятої Богородиці,
Мармурові дошки на східному фасаді храму. Село Пархомовка. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы, Мраморные доски на восточном фасаде храма. |
Село Пархомівка. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. Внутрішнє оздоблення храму.
Село Пархомовка. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы. Интерьер храма.
Село Пархомовка. Церковь Покрова Пресвятой Богородицы. Интерьер храма.
Село Пархомівка. Пам'ятник Віктору Федоровичу Голубєву.
Цей Пам'ятник поміщикові Віктору Голубєву, якому належала Пархомівка в XIX столітті, не випадково стоїть неподалік від храму. Саме на честь Голубєва і на його гроші було зведено храм синами поміщика. Помер поміщик у Римі, та заповідав поховати себе в Пархомівці. Його волю виконали - тіло помістили в склепі поряд із майбутнім храмом. А в 1994 році місцевим скульптором було виготовлено пам'ятник меценатові.
Напис на п'єдесталі:
Село Пархомовка. Памятник Виктору Федоровичу Голубеву.
Этот памятник помещику Виктору Голубеву, которому принадлежала Пархомовка в XIX веке, не случайно стоит невдалеке от храма. Именно в честь Голубева и на его деньги храм был возведен сыновьями помещика. Умер помещик в Риме, но завещал похоронить себя в Пархомовке. Его волю исполнили - тело поместили в склепе рядом с будущим храмом. А в 1994 году местным скульптором был изготовлен памятник меценату.
Надпись на пьедестале (на Украинском языке):
Цей Пам'ятник поміщикові Віктору Голубєву, якому належала Пархомівка в XIX столітті, не випадково стоїть неподалік від храму. Саме на честь Голубєва і на його гроші було зведено храм синами поміщика. Помер поміщик у Римі, та заповідав поховати себе в Пархомівці. Його волю виконали - тіло помістили в склепі поряд із майбутнім храмом. А в 1994 році місцевим скульптором було виготовлено пам'ятник меценатові.
Напис на п'єдесталі:
«В.Ф.Голубєв. 1841-1903
Голубєву Віктору Федоровичу
Від вдячних пархомівчан
14-X-1994 р.»
Від вдячних пархомівчан
14-X-1994 р.»
Село Пархомовка. Памятник Виктору Федоровичу Голубеву.
Этот памятник помещику Виктору Голубеву, которому принадлежала Пархомовка в XIX веке, не случайно стоит невдалеке от храма. Именно в честь Голубева и на его деньги храм был возведен сыновьями помещика. Умер помещик в Риме, но завещал похоронить себя в Пархомовке. Его волю исполнили - тело поместили в склепе рядом с будущим храмом. А в 1994 году местным скульптором был изготовлен памятник меценату.
Надпись на пьедестале (на Украинском языке):
«В.Ф.Голубев. 1841-1903
Голубеву Виктору Федоровичу
От благодарных пархомовчан
14-X-1994 г.»
От благодарных пархомовчан
14-X-1994 г.»
Село Пархомівка. Насос «PERKUN 20».
Свого часу Віктор Федорович Голубєв перетворив Пархомівські землі на зразкове господарство зі статусом "заповідного". Тут вирощували рідкісні плодові дерева, збирали гарний врожай зернових та овочевих культур, виводили породистих та робочих коней. Родина Голубєвих не жаліла коштів на розвиток села. У селі було споруджено дві школи, лікарню, амбулаторію з акушерським відділенням, читальню, чайну... Господарювали у Пархомівці з урахуванням найпрогресивніших на той час досягнень агрономії.
Село Пархомовка. Насос «PERKUN 20».
В свое время Виктор Федорович Голубев превратил Пархомовские земли в образцовое хозяйство со статусом "заповедного". Здесь выращивали редкостные плодовые деревья, собирали хороший урожай зерновых и овощных культур, выводили породистых и рабочих лошадей. Семья Голубевых не жалела средств на развитие села. В селе были построены две школы, больница, амбулатория с акушерским отделением, читальня, чайная... Хозяйство в Пархомовке велось с учетом самых прогрессивных в то время достижений агрономии.
Свого часу Віктор Федорович Голубєв перетворив Пархомівські землі на зразкове господарство зі статусом "заповідного". Тут вирощували рідкісні плодові дерева, збирали гарний врожай зернових та овочевих культур, виводили породистих та робочих коней. Родина Голубєвих не жаліла коштів на розвиток села. У селі було споруджено дві школи, лікарню, амбулаторію з акушерським відділенням, читальню, чайну... Господарювали у Пархомівці з урахуванням найпрогресивніших на той час досягнень агрономії.
Село Пархомовка. Насос «PERKUN 20».
В свое время Виктор Федорович Голубев превратил Пархомовские земли в образцовое хозяйство со статусом "заповедного". Здесь выращивали редкостные плодовые деревья, собирали хороший урожай зерновых и овощных культур, выводили породистых и рабочих лошадей. Семья Голубевых не жалела средств на развитие села. В селе были построены две школы, больница, амбулатория с акушерским отделением, читальня, чайная... Хозяйство в Пархомовке велось с учетом самых прогрессивных в то время достижений агрономии.
Першоджерела:
# «Дендропарк "Александрия". Путеводитель»; "Наукова думка", Киев-1990.
# «Екологічна стежка у дендропарку "Олександрія"»; "Час", Київ-1990.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Стаття «Путешествие в белых тонах», Світлана Цибульська, газета "15 минут" від 01.11.2007.
# Стаття «Православна азійсько-давньоруська готика», Роман Маленков, сайт «Україна Інкогніта».
# Буклет «В мир высоких гармоний».
# «Екологічна стежка у дендропарку "Олександрія"»; "Час", Київ-1990.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Стаття «Путешествие в белых тонах», Світлана Цибульська, газета "15 минут" від 01.11.2007.
# Стаття «Православна азійсько-давньоруська готика», Роман Маленков, сайт «Україна Інкогніта».
# Буклет «В мир высоких гармоний».
До переліку фотосерій
