Фото 2007 року. |
Москва. Вид на Червону площу від Історичного музею.
Праворуч - Московський Кремль, ліворуч - ГУМ, вдалині - Собор Покрова на Рву ("Храм Василя Блаженного"). Москва. Вид на Красную площадь от Исторического музея. Справа - Московский Кремль, слева - ГУМ, вдали - Собор Покрова на Рву ("Храм Василия Блаженного"). |
Перша літописна згадка про Москву як поселення датується 1147 р., від якого ведеться історія міста.
Засновником Москви офіційно визнано Юрія Долгорукого (1090-1157, поховано в Києві в церкві Спаса на Берестові) - сина великого князя київського Володимира Мономаха і правнука
Ярослава Мудрого.
Самостійне Московське князівство було утворено 1276. Продовжувачами становлення Московської держави були відомі дотепер московські князі та царі: великі князі - Андрій Боголюбський, Іван Калита, Іван Червоний, Дмитро Донський, царі - Іван Грозний, Борис Годунов, Михайло Федорович і багато інших.
Досить сприятливе місце розташування Москви обумовило її перевагу в розвитку перед багатьма іншими містами Росії. Москва була добре зв'язана з Верхньою Волгою системою притоків і волоків, звідки йшов прямий шлях до Новгороду і далі на захід. Вниз по Москві-річці йшов шлях до Оки і по ній до рязанських земель. По Яузі, з невеликим волоком біля Митищ, можна було переправитися на р. Клязьму, а по ній до ростовських, суздальських і ярославських земель. Через Москву пролягав шлях з київського та чернігівського півдня на Переславль-Залесский та Ростов. Безліч інших сухопутних шляхів, що сходилися в Москві, визначили утворення в місцях їх перетину поселень, що швидко розвивалися.
Територіальний розвиток Москви із самого початку визначалося потребою в постійній і надійній обороні. З сходу постійною загрозою нависали кочові орди, із заходу - литовські і польські загарбники. Та й Володимирські, Тверські, Новгородські дружини потребували свого часу створення надійних укріплень. Після перемоги на Куликовому полі (1380) і «стояння Івана III на Вугрі» (1480), що поклали край спробі ординського хана Ахмеда пройти до Москви, могутність Московської держави швидко зросла. За своєю територією і чисельністю населення Москва в XV в. перевершує Лондон, Прагу й інші найбільші міста Європи.
У 1485-1495 роках (при Іванові III) було споруджено нові муровані стіни і вежі Кремля, що існують і донині. У 1547 Великий князь Московський Іван IV Грозний прийняв титул царя.
Первое летописное упоминание о Москве как поселении относится к 1147 г., от которого ведется летоисчисление истории города. Основателем Москвы официально признан Юрий Долгорукий (1090-1157, погребен в Киеве, в церкве Спаса на Берестове) - сын великого князя киевского Владимира Мономаха и правнук Ярослава Мудрого. Самостоятельное Московское княжество было образовано в 1276. Продолжателями становления Московского государства были известные до сего времени московские князья и цари: великие князья - Андрей Боголюбский, Иван Калита, Иван Красный, Дмитрий Донской, цари - Иван Грозный, Борис Годунов, Михаил Федорович и многие другие.
Достаточно благоприятное местоположение Москвы обусловило ее преимущество в развитии перед многими другими городами России. Москва была хорошо связана с Верхней Волгой системой притоков и волоков, оттуда шел прямой путь к Новгороду и далее на запад. Вниз по Москве-реке шел путь к Оке и по ней к рязанским землям. По Яузе, с небольшим волоком у Мытищ, можно было переправиться на р. Клязьму, а по ней к ростовским, суздальским и ярославским землям. Через Москву пролегала дорога с киевского и черниговского юга на Переславль-Залесский и Ростов. Множество других сухопутных дорог, сходившихся в Москве, предопределили образования в местах их пересечения быстро развивающихся поселений.
Территориальное развитие Москвы с самого начала определялось потребностью в постоянной и надежной обороне. С востока постоянной угрозой нависали кочевые орды, с запада - литовские и польские завоеватели. Да и Владимирские, Тверские, Новгородские дружины требовали в свое время создания надежных укреплений. После победы на Куликовом поле (1380) и «стояния Ивана III на Угре» (1480), положившего конец попытке ордынского хана Ахмеда пройти к Москве, могущество Московского государства быстро росло. По своей территории и численности населения Москва в XV в. превосходит Лондон, Прагу и другие крупнейшие города Европы.
В 1485-1495 годах (при Иване III) были сооружены новые кирпичные стены и башни Кремля, существующие и доныне. В 1547 году Великий князь Московский Иван IV Грозный принял титул царя.
Досить сприятливе місце розташування Москви обумовило її перевагу в розвитку перед багатьма іншими містами Росії. Москва була добре зв'язана з Верхньою Волгою системою притоків і волоків, звідки йшов прямий шлях до Новгороду і далі на захід. Вниз по Москві-річці йшов шлях до Оки і по ній до рязанських земель. По Яузі, з невеликим волоком біля Митищ, можна було переправитися на р. Клязьму, а по ній до ростовських, суздальських і ярославських земель. Через Москву пролягав шлях з київського та чернігівського півдня на Переславль-Залесский та Ростов. Безліч інших сухопутних шляхів, що сходилися в Москві, визначили утворення в місцях їх перетину поселень, що швидко розвивалися.
Територіальний розвиток Москви із самого початку визначалося потребою в постійній і надійній обороні. З сходу постійною загрозою нависали кочові орди, із заходу - литовські і польські загарбники. Та й Володимирські, Тверські, Новгородські дружини потребували свого часу створення надійних укріплень. Після перемоги на Куликовому полі (1380) і «стояння Івана III на Вугрі» (1480), що поклали край спробі ординського хана Ахмеда пройти до Москви, могутність Московської держави швидко зросла. За своєю територією і чисельністю населення Москва в XV в. перевершує Лондон, Прагу й інші найбільші міста Європи.
У 1485-1495 роках (при Іванові III) було споруджено нові муровані стіни і вежі Кремля, що існують і донині. У 1547 Великий князь Московський Іван IV Грозний прийняв титул царя.
Первое летописное упоминание о Москве как поселении относится к 1147 г., от которого ведется летоисчисление истории города. Основателем Москвы официально признан Юрий Долгорукий (1090-1157, погребен в Киеве, в церкве Спаса на Берестове) - сын великого князя киевского Владимира Мономаха и правнук Ярослава Мудрого. Самостоятельное Московское княжество было образовано в 1276. Продолжателями становления Московского государства были известные до сего времени московские князья и цари: великие князья - Андрей Боголюбский, Иван Калита, Иван Красный, Дмитрий Донской, цари - Иван Грозный, Борис Годунов, Михаил Федорович и многие другие.
Достаточно благоприятное местоположение Москвы обусловило ее преимущество в развитии перед многими другими городами России. Москва была хорошо связана с Верхней Волгой системой притоков и волоков, оттуда шел прямой путь к Новгороду и далее на запад. Вниз по Москве-реке шел путь к Оке и по ней к рязанским землям. По Яузе, с небольшим волоком у Мытищ, можно было переправиться на р. Клязьму, а по ней к ростовским, суздальским и ярославским землям. Через Москву пролегала дорога с киевского и черниговского юга на Переславль-Залесский и Ростов. Множество других сухопутных дорог, сходившихся в Москве, предопределили образования в местах их пересечения быстро развивающихся поселений.
Территориальное развитие Москвы с самого начала определялось потребностью в постоянной и надежной обороне. С востока постоянной угрозой нависали кочевые орды, с запада - литовские и польские завоеватели. Да и Владимирские, Тверские, Новгородские дружины требовали в свое время создания надежных укреплений. После победы на Куликовом поле (1380) и «стояния Ивана III на Угре» (1480), положившего конец попытке ордынского хана Ахмеда пройти к Москве, могущество Московского государства быстро росло. По своей территории и численности населения Москва в XV в. превосходит Лондон, Прагу и другие крупнейшие города Европы.
В 1485-1495 годах (при Иване III) были сооружены новые кирпичные стены и башни Кремля, существующие и доныне. В 1547 году Великий князь Московский Иван IV Грозный принял титул царя.
Фото 2003 року. |
Москва. Вид на Московський Кремль з Червоної площі.
Праворуч вдалині - Історичний музей. Москва. Вид на Московский Кремль с Красной площади. Справа вдали - Исторический музей. |
У "смутні" часи для Московської держави сталася зміна правлячої династії. Останнім Рюриковичем на Московському престолі (у 1606-1610рр.) був Василь IV Шуйський (1552-1612) з роду суздальських князів, що вели свій родовід від Олександра Невського. Василь IV уклав у лютому 1608 угоду із Швецією, згідно якій за військову допомогу шведам було віддано частину територій Московського царства. Після нищівної поразки військ Шуйського 24.06.1610 від польської армії, Василя IV було у липні 1610 скинуто з трону і насильно пострижено у ченці. А після вступу до Москви польської армії під командуванням гетьмана Станіслава Жолкевського, Василя Шуйського перевезли до Варшави, де він і помер у польському полоні 12.09.1612.
Першим Романовим на Московському троні (з 1613) став Михайло Федорович (1596-1645). Його онук, відомий як Петро I "Великий" (1672-1725), став російським царем з 1682 (реально правил з 1689) і першим російським імператором з 1721. За його указом 1713 року столицю Російської держави було перенесено з Москви до Петербургу.
Ще один із найважчих періодів своєї історії місто пережило 1812 року: під час війни з Наполеоном французька армія зайняла Москву; у суцільній пожежі було знищено більшість будівель Москви.
Однак місто відродилося з попілу. Наприкінці XIX ст. у Москві налічувалося більш ніж 20 тис. торгівельно-промислових закладів. Переважали заклади дрібного типу із середньою чисельністю робітників менше 16 чоловік, тільки 2% підприємств нараховували більш 50 робітників. У структурі московської промисловості по числу підприємств переважали виробництва текстильної промисловості (Москва «Ситцева»).
В "смутные" времена для Московского царства произошла смена правящей династии. Последним Рюриковичем на Московском престоле (в 1606-1610гг.) был Василий IV Шуйский (1552-1612) из рода суздальских князей, которые вели свою родословную от Александра Невского. Василий IV заключил в феврале 1608 союз со Швецией, по которому за военную помощь шведам отходила часть территорий Московского царства. После сокрушительного поражения войск Шуйского 24.06.1610 от польской армии, Василий IV Шуйский был в июле 1610 низложен и насильно пострижен в монахи. А после вступления в Москву польской армии под командованием гетмана Станислава Жолкевского, Василия Шуйского перевезли в Варшаву, где он и умер в польском плену 12.09.1612.
Первым же Романовым на Московском троне (с 1613) был Михаил Федорович (1596-1645). Его внук, известный как Петр I "Великий" (1672-1725), стал российским царем с 1682 (реально правил с 1689) и первым российским императором с 1721. По его Указу в 1713 году столица Российского государства была перенесена из Москвы в Петербург.
Еще один из тяжелейших периодов своей истории город пережил в 1812 году: во время войны с Наполеоном французская армия заняла Москву; в сплошном пожаре было уничтожено большинство строений Москвы.
Но город возродился из пепла. В конце XIX в. в Москве насчитывалось более 20 тыс. торгово-промышленных заведений. Из них около десяти тыс. были исключительно промышленными, на которых трудилось свыше 120 тыс. рабочих. Преобладали заведения мелкого типа со средней численностью рабочих менее 16 человек, только 2% предприятий насчитывали более 50 рабочих. В структуре московской промышленности по числу предприятий преобладали производства текстильной промышленности (Москва «Ситцевая»).
Першим Романовим на Московському троні (з 1613) став Михайло Федорович (1596-1645). Його онук, відомий як Петро I "Великий" (1672-1725), став російським царем з 1682 (реально правил з 1689) і першим російським імператором з 1721. За його указом 1713 року столицю Російської держави було перенесено з Москви до Петербургу.
Ще один із найважчих періодів своєї історії місто пережило 1812 року: під час війни з Наполеоном французька армія зайняла Москву; у суцільній пожежі було знищено більшість будівель Москви.
Однак місто відродилося з попілу. Наприкінці XIX ст. у Москві налічувалося більш ніж 20 тис. торгівельно-промислових закладів. Переважали заклади дрібного типу із середньою чисельністю робітників менше 16 чоловік, тільки 2% підприємств нараховували більш 50 робітників. У структурі московської промисловості по числу підприємств переважали виробництва текстильної промисловості (Москва «Ситцева»).
В "смутные" времена для Московского царства произошла смена правящей династии. Последним Рюриковичем на Московском престоле (в 1606-1610гг.) был Василий IV Шуйский (1552-1612) из рода суздальских князей, которые вели свою родословную от Александра Невского. Василий IV заключил в феврале 1608 союз со Швецией, по которому за военную помощь шведам отходила часть территорий Московского царства. После сокрушительного поражения войск Шуйского 24.06.1610 от польской армии, Василий IV Шуйский был в июле 1610 низложен и насильно пострижен в монахи. А после вступления в Москву польской армии под командованием гетмана Станислава Жолкевского, Василия Шуйского перевезли в Варшаву, где он и умер в польском плену 12.09.1612.
Первым же Романовым на Московском троне (с 1613) был Михаил Федорович (1596-1645). Его внук, известный как Петр I "Великий" (1672-1725), стал российским царем с 1682 (реально правил с 1689) и первым российским императором с 1721. По его Указу в 1713 году столица Российского государства была перенесена из Москвы в Петербург.
Еще один из тяжелейших периодов своей истории город пережил в 1812 году: во время войны с Наполеоном французская армия заняла Москву; в сплошном пожаре было уничтожено большинство строений Москвы.
Но город возродился из пепла. В конце XIX в. в Москве насчитывалось более 20 тыс. торгово-промышленных заведений. Из них около десяти тыс. были исключительно промышленными, на которых трудилось свыше 120 тыс. рабочих. Преобладали заведения мелкого типа со средней численностью рабочих менее 16 человек, только 2% предприятий насчитывали более 50 рабочих. В структуре московской промышленности по числу предприятий преобладали производства текстильной промышленности (Москва «Ситцевая»).
Фото 2003 року.
Навколо Московського Кремля.
Вид на "ГУМ" з Червоної площі.
Вокруг Московского Кремля. Вид на "ГУМ" с Красной площади.
Вокруг Московского Кремля. Вид на "ГУМ" с Красной площади.
12 березня 1918 Москва стала столицею Радянської Росії, сюди переїхав уряд на чолі з В.І. Леніним. Через деякий час у Москві стало посилено розвиватися машинобудування, що стимулювало розвиток металообробної промисловості. Були створені автомобільна, радіотехнічна, приладобудівна галузі.
Протягом сотень років Москва виконувала роль центру російської національної культури. Тут зосереджені найцінніші пам'ятники історії й архітектури російського та світового значення: Кремль, Новодівочий монастир, Філевська церква тощо. Відтворено Воскресенську браму Кремля з каплицею Іверської Божої матері, Храм Ікони Казанської Божої матері, Храм Христа Спасителя.
В даний час Москва є найбільшим економічним, політичним, науковим центром Росії. На території міста діє багато великих підприємств різних галузей промисловості. Москва є найбільшим транспортним центром Росії і Східної Європи. З загальної кількості діючих у Росії підприємств і організацій за участю іноземного капіталу більш 50% функціонують у Москві.
Москва є культурним і науковим центром світового значення. Тут знаходиться Російська Академія наук (РАН) і 90 її наукових установ, включаючи 78 науково-дослідних інститутів, а також спеціалізовані академії наук. Всесвітню відомість отримали московські театри - Великий, Малий, Художній, імені Євг.Вахтангова, на Таганці. Колекції живопису, графіки, скульптури Третьяковської галереї, Музею образотворчих мистецтв імені А.С.Пушкіна можуть посперечатися зі колекціями багатьох відомих музеїв світу. Москва - самий великий навчальний центр Росії. Серед 85 вузів міста - 31 університет і 19 академій, у тому числі такі відомі, як Московський державний університет ім. М.І.Ломоносова, Російський університет дружби народів, Московський державний Технічний університет ім. Н.Е.Баумана тощо.
12 марта 1918 года Москва стала столицей Советской России, сюда переезжает правительство во главе с В.И. Лениным. Через некоторое время в Москве стало усиленно развиваться машиностроение, которое стимулировало развитие металлообрабатывающей промышленности. Были созданы автомобильная, радиотехническая, приборостроительная отрасли.
На протяжении сотен лет Москва исполняла роль центра русской национальной культуры. Здесь сосредоточены ценнейшие памятники истории и архитектуры мирового значения: Кремль, Новодевичий монастырь, Филевская церковь и пр. Воссозданы Воскресенские ворота Кремля с часовней Иверской Божьей матери, Храм Иконы Казанской Божьей матери, Храм Христа Спасителя.
В настоящее время Москва является крупнейшим экономическим, политическим, научным центром России. На территории города действует множество крупных предприятий различных отраслей промышленности. Москва является крупнейшим транспортным центром России и Восточной Европы. Из общего числа действующих в России предприятий и организаций с участием иностранного капитала более 50% функционируют в Москве.
Москва является культурным и научным центром мирового значения. В столице находится Российская Академия наук (РАН) и 90 ее научных учреждений, включая 78 научно-исследовательских институтов, а также специализированные академии наук. Всемирную известность получили московские театры - Большой, Малый, Художественный, имени Евг.Вахтангова, на Таганке. Коллекции живописи, графики, скульптуры Третьяковской галереи, Музея изобразительных искусств имени А.С.Пушкина могут поспорить с собраниями многих известных музеев мира. Москва - самый крупный учебный центр России. Среди 85 вузов города - 31 университет и 19 академий, в том числе такие известные, как Московский государственный университет им. М.И.Ломоносова, Российский университет дружбы народов, Московский государственный технический университет им. Н.Э.Баумана и ряд других.
Протягом сотень років Москва виконувала роль центру російської національної культури. Тут зосереджені найцінніші пам'ятники історії й архітектури російського та світового значення: Кремль, Новодівочий монастир, Філевська церква тощо. Відтворено Воскресенську браму Кремля з каплицею Іверської Божої матері, Храм Ікони Казанської Божої матері, Храм Христа Спасителя.
В даний час Москва є найбільшим економічним, політичним, науковим центром Росії. На території міста діє багато великих підприємств різних галузей промисловості. Москва є найбільшим транспортним центром Росії і Східної Європи. З загальної кількості діючих у Росії підприємств і організацій за участю іноземного капіталу більш 50% функціонують у Москві.
Москва є культурним і науковим центром світового значення. Тут знаходиться Російська Академія наук (РАН) і 90 її наукових установ, включаючи 78 науково-дослідних інститутів, а також спеціалізовані академії наук. Всесвітню відомість отримали московські театри - Великий, Малий, Художній, імені Євг.Вахтангова, на Таганці. Колекції живопису, графіки, скульптури Третьяковської галереї, Музею образотворчих мистецтв імені А.С.Пушкіна можуть посперечатися зі колекціями багатьох відомих музеїв світу. Москва - самий великий навчальний центр Росії. Серед 85 вузів міста - 31 університет і 19 академій, у тому числі такі відомі, як Московський державний університет ім. М.І.Ломоносова, Російський університет дружби народів, Московський державний Технічний університет ім. Н.Е.Баумана тощо.
12 марта 1918 года Москва стала столицей Советской России, сюда переезжает правительство во главе с В.И. Лениным. Через некоторое время в Москве стало усиленно развиваться машиностроение, которое стимулировало развитие металлообрабатывающей промышленности. Были созданы автомобильная, радиотехническая, приборостроительная отрасли.
На протяжении сотен лет Москва исполняла роль центра русской национальной культуры. Здесь сосредоточены ценнейшие памятники истории и архитектуры мирового значения: Кремль, Новодевичий монастырь, Филевская церковь и пр. Воссозданы Воскресенские ворота Кремля с часовней Иверской Божьей матери, Храм Иконы Казанской Божьей матери, Храм Христа Спасителя.
В настоящее время Москва является крупнейшим экономическим, политическим, научным центром России. На территории города действует множество крупных предприятий различных отраслей промышленности. Москва является крупнейшим транспортным центром России и Восточной Европы. Из общего числа действующих в России предприятий и организаций с участием иностранного капитала более 50% функционируют в Москве.
Москва является культурным и научным центром мирового значения. В столице находится Российская Академия наук (РАН) и 90 ее научных учреждений, включая 78 научно-исследовательских институтов, а также специализированные академии наук. Всемирную известность получили московские театры - Большой, Малый, Художественный, имени Евг.Вахтангова, на Таганке. Коллекции живописи, графики, скульптуры Третьяковской галереи, Музея изобразительных искусств имени А.С.Пушкина могут поспорить с собраниями многих известных музеев мира. Москва - самый крупный учебный центр России. Среди 85 вузов города - 31 университет и 19 академий, в том числе такие известные, как Московский государственный университет им. М.И.Ломоносова, Российский университет дружбы народов, Московский государственный технический университет им. Н.Э.Баумана и ряд других.
Фото 2007 року.
Навколо Московського Кремля.
Вид на Історичний музей та Кремль з Червоної площі.
Вокруг Московского Кремля. Вид на Исторический музей и Кремль с Красной площади.
Вокруг Московского Кремля. Вид на Исторический музей и Кремль с Красной площади.
Московський Кремль - чудовий архітектурний ансамбль, багатюща скарбниця історичних реліквій,
пам’яток культури та мистецтва. Він розташований у центрі російської столиці на невисокому Боровицькому горбі над Москва-рікою.
Ансамбль Московського Кремля складався впродовж багатьох століть. І сьогодні він складається з пам’ятників архітектури XIV-XX століть. Перш за все, це сама фортеця, стіни і башти якої визначають панораму стародавньої частини Москви, а на території Кремля - золотоверхі храми, стародавні тереми і палати, величні палаци та парадні адміністративні будівлі. Вони складають ансамблі Соборної, Іванівської, Сенатської, Палацової та Троїцької площ, Спаської, Боровицької та Палацової вулиць Кремля.
У 1990-х роках архітектурний ансамбль Московського Кремля, його скарби, Червона площа та Олександрівський сад було включено до Переліку особливо цінних об'єктів Росії, а потім – до Переліку Всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО. Музеї, що розташовувалися на території Кремля, було перетворено на Державний історико-культурний музей-заповідник “Московський Кремль”. До музейного комплексу Московського Кремля входять Збройова палата, Успенський, Архангельський, Благовіщенський собори, церква Різопокладання, Патріарші палати з церквою Дванадцяти апостолів, ансамбль дзвіниці Івана Великого, колекції гармат і дзвонів.
Московский Кремль - замечательный архитектурный ансамбль, богатейшая сокровищница исторических реликвий, памятников культуры и искусства. Он расположен в центре российской столицы на невысоком Боровицком холме над Москвой-рекой.
Ансамбль Московского Кремля складывался на протяжении многих столетий. И сегодня он включает памятники архитектуры XIV-XX столетий. Прежде всего, это сама крепость, стены и башни которой определяют панораму древней части Москвы, а на территории Кремля - златоверхие храмы, древние терема и палаты, величественные дворцы и парадные административные здания. Они составляют ансамбли Соборной, Ивановской, Сенатской, Дворцовой и Троицкой площадей, Спасской, Боровицкой и Дворцовой улиц Кремля.
В 1990-х годах архитектурный ансамбль Московского Кремля, его сокровища, Красная площадь и Александровский сад были включены в Список особо ценных объектов России, а затем - в Список Всемирного культурного и природного наследия ЮНЕСКО. Располагавшиеся на территории Кремля музеи были преобразованы в Государственный историко-культурный музей-заповедник “Московский Кремль”. Музейный комплекс Московского Кремля включает Оружейную палату, Успенский, Архангельский, Благовещенский соборы, церковь Ризположения, Патриаршие палаты с церковью Двенадцати апостолов, ансамбль колокольни Ивана Великого, коллекции артиллерийских орудий и колоколов.
The Moscow Kremlin is a wonderful architectural ensemble. It is the richest treasury of historical relics and monuments of culture and art. The Kremlin is situated in the center of the capital of Russia on the Borovitskiy hill above the Moskva River.
The ensemble of the Moscow Kremlin has been formed many centuries. Today it contents the architectural monuments of XIV-XX centuries. The monumental walls of the fortress present the look of the ancient part of Moscow. Talking about the Kremlin’s territory, we can’t pass by the golden-domed cathedrals, old chambers, magnificent palaces and beautiful office blocks. They form the ensemble of Cathedral, Ivan, Senatskaya, Palace and Troitskaya Squares and Spasskaya, Borovitskaya, and Palace Streets of the Kremlin.
In 1990, the architectural ensemble of the Moscow Kremlin and its treasures, Red Square and Aleksandrovskiy Sad (the Alexandrov Gardens) were included into the World Heritage List of UNESCO. The Moscow Kremlin Museums became “The State Historical and Cultural Museum-Preserve “The Moscow Kremlin”. The museum complex of the Moscow Kremlin includes the Armory Museum (“Armory Chamber”), the Assumption, Archangel’s and Annunciation Cathedrals, the Church of Laying Our Lady’s Holy Robe, the Patriarch’s Palace and the Twelve Apostles’ Church, the Ivan the Great Bell-Tower complex and the collection of artillery arms and bells.
Ансамбль Московського Кремля складався впродовж багатьох століть. І сьогодні він складається з пам’ятників архітектури XIV-XX століть. Перш за все, це сама фортеця, стіни і башти якої визначають панораму стародавньої частини Москви, а на території Кремля - золотоверхі храми, стародавні тереми і палати, величні палаци та парадні адміністративні будівлі. Вони складають ансамблі Соборної, Іванівської, Сенатської, Палацової та Троїцької площ, Спаської, Боровицької та Палацової вулиць Кремля.
У 1990-х роках архітектурний ансамбль Московського Кремля, його скарби, Червона площа та Олександрівський сад було включено до Переліку особливо цінних об'єктів Росії, а потім – до Переліку Всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО. Музеї, що розташовувалися на території Кремля, було перетворено на Державний історико-культурний музей-заповідник “Московський Кремль”. До музейного комплексу Московського Кремля входять Збройова палата, Успенський, Архангельський, Благовіщенський собори, церква Різопокладання, Патріарші палати з церквою Дванадцяти апостолів, ансамбль дзвіниці Івана Великого, колекції гармат і дзвонів.
Московский Кремль - замечательный архитектурный ансамбль, богатейшая сокровищница исторических реликвий, памятников культуры и искусства. Он расположен в центре российской столицы на невысоком Боровицком холме над Москвой-рекой.
Ансамбль Московского Кремля складывался на протяжении многих столетий. И сегодня он включает памятники архитектуры XIV-XX столетий. Прежде всего, это сама крепость, стены и башни которой определяют панораму древней части Москвы, а на территории Кремля - златоверхие храмы, древние терема и палаты, величественные дворцы и парадные административные здания. Они составляют ансамбли Соборной, Ивановской, Сенатской, Дворцовой и Троицкой площадей, Спасской, Боровицкой и Дворцовой улиц Кремля.
В 1990-х годах архитектурный ансамбль Московского Кремля, его сокровища, Красная площадь и Александровский сад были включены в Список особо ценных объектов России, а затем - в Список Всемирного культурного и природного наследия ЮНЕСКО. Располагавшиеся на территории Кремля музеи были преобразованы в Государственный историко-культурный музей-заповедник “Московский Кремль”. Музейный комплекс Московского Кремля включает Оружейную палату, Успенский, Архангельский, Благовещенский соборы, церковь Ризположения, Патриаршие палаты с церковью Двенадцати апостолов, ансамбль колокольни Ивана Великого, коллекции артиллерийских орудий и колоколов.
The Moscow Kremlin is a wonderful architectural ensemble. It is the richest treasury of historical relics and monuments of culture and art. The Kremlin is situated in the center of the capital of Russia on the Borovitskiy hill above the Moskva River.
The ensemble of the Moscow Kremlin has been formed many centuries. Today it contents the architectural monuments of XIV-XX centuries. The monumental walls of the fortress present the look of the ancient part of Moscow. Talking about the Kremlin’s territory, we can’t pass by the golden-domed cathedrals, old chambers, magnificent palaces and beautiful office blocks. They form the ensemble of Cathedral, Ivan, Senatskaya, Palace and Troitskaya Squares and Spasskaya, Borovitskaya, and Palace Streets of the Kremlin.
In 1990, the architectural ensemble of the Moscow Kremlin and its treasures, Red Square and Aleksandrovskiy Sad (the Alexandrov Gardens) were included into the World Heritage List of UNESCO. The Moscow Kremlin Museums became “The State Historical and Cultural Museum-Preserve “The Moscow Kremlin”. The museum complex of the Moscow Kremlin includes the Armory Museum (“Armory Chamber”), the Assumption, Archangel’s and Annunciation Cathedrals, the Church of Laying Our Lady’s Holy Robe, the Patriarch’s Palace and the Twelve Apostles’ Church, the Ivan the Great Bell-Tower complex and the collection of artillery arms and bells.
Фото 2007 року. |
Фото 2007 року. |
Московський Кремль. Спаська башта (вид з Червоної площі).
Московский Кремль. Спасская башня (вид с Красной площади). |
Фото 2003 року. |
Фото 2007 року. |
Навколо Московського Кремля. Пам`ятник Мініну та Пожарському
(перед Собором Покрова на Рву). Вокруг Московского Кремля. Памятник Минину и Пожарскому (перед Собором Покрова на Рву). |
Фото 2003 року. |
Фото 2007 року. |
Фото 2007 року. |
Навколо Московського Кремля.
Собор Покрова на Рву ("Храм Василя Блаженного"). Вокруг Московского Кремля. Собор Покрова на Рву ("Храм Василия Блаженного"). |
Фото 2003 року.
Навколо Московського Кремля. Вид на готель "Росія" (нині знесений) з Василівського узвозу
Ліворуч, поряд із готелем, - Храм св. Великомучениці Варвари.
(Собор Покрова на Рву ліворуч від точки зйомки; Кремль - за спиною).
Вокруг Московского Кремля. Вид на гостиницу "Росія" (ныне снесена) з Василівського узвозу
Слева, рядом с гостиницей, - Храм св. Великомученицы Варвары.
(Собор Покрова на Рву слева от точки съемки; Кремль - за спиной).
Ліворуч, поряд із готелем, - Храм св. Великомучениці Варвари.
(Собор Покрова на Рву ліворуч від точки зйомки; Кремль - за спиною).
Вокруг Московского Кремля. Вид на гостиницу "Росія" (ныне снесена) з Василівського узвозу
Слева, рядом с гостиницей, - Храм св. Великомученицы Варвары.
(Собор Покрова на Рву слева от точки съемки; Кремль - за спиной).
Фото 2007 року.
Москва. Храм св. Великомучениці Варвари, 1796-1804 роки (вул. Варварка, 2).
1514 року на цьому місці було побудовано першу муровану церкву під керівництвом Алевіза Нового. Наприкінці XVIII століття будівлю було розібрано і побудовану нову - славетним архітектором Р. Казаковим.
Великомучениця Варвара, що жила в III столітті, була донькою заможного і знатного поганина Діоскора. Пізнавши вчення Христа, вона стала християнкою, за що її було піддано найжорстокішим тортурам і страчено.
Москва. Храм св. Великомученицы Варвары, 1796-1804 годы (ул. Варварка, 2).
В 1514 году на этом месте была построена первая кирпичная церковь под руководством Алевиза Нового. В конце XVIII века здание было разобрано и построено новое - знаменитым архитектором Р. Казаковым.
Великомученица Варвара, жившая в III веке, была дочерью богатого и знатного язычника Диоскора. Познав учение Христа, она стала христианкой, за что была подвергнута величайшим мучениям и казнена.
1514 року на цьому місці було побудовано першу муровану церкву під керівництвом Алевіза Нового. Наприкінці XVIII століття будівлю було розібрано і побудовану нову - славетним архітектором Р. Казаковим.
Великомучениця Варвара, що жила в III столітті, була донькою заможного і знатного поганина Діоскора. Пізнавши вчення Христа, вона стала християнкою, за що її було піддано найжорстокішим тортурам і страчено.
Москва. Храм св. Великомученицы Варвары, 1796-1804 годы (ул. Варварка, 2).
В 1514 году на этом месте была построена первая кирпичная церковь под руководством Алевиза Нового. В конце XVIII века здание было разобрано и построено новое - знаменитым архитектором Р. Казаковым.
Великомученица Варвара, жившая в III веке, была дочерью богатого и знатного язычника Диоскора. Познав учение Христа, она стала христианкой, за что была подвергнута величайшим мучениям и казнена.
Фото 2007 року.
Москва. «Англійське подвір’я» («Старий Англійський Двір») - палати XVI століття (вул. Варварка, 4а).
Перше посольство Англії в Московії. Філія Музею історії Москви.
Москва. «Английское подворье» («Старый Английский Двор») - палаты XVI века (ул. Варварка, 4а).
Первое посольство Англии в Московии. Филиал Музея истории Москвы.
Moscow. «The Old English Court».
The first embassy of England is in Moscowia. Five centuries of history. It is a branch of the Museum of Moscow History.
Перше посольство Англії в Московії. Філія Музею історії Москви.
Москва. «Английское подворье» («Старый Английский Двор») - палаты XVI века (ул. Варварка, 4а).
Первое посольство Англии в Московии. Филиал Музея истории Москвы.
Moscow. «The Old English Court».
The first embassy of England is in Moscowia. Five centuries of history. It is a branch of the Museum of Moscow History.
Фото 2007 року.
Москва. Дзвіниця (1784-1789 роки) колишнього Знаменського монастиря на Варварці.
Москва. Колокольня (1784-1789 годы) бывшего Знаменского монастыря на Варварке.
Москва. Колокольня (1784-1789 годы) бывшего Знаменского монастыря на Варварке.
Фото 2007 року.
Москва. Храм Знамення Божої Матері, 1679-1689 роки (Знаменський монастир на Варварці).
У монастирі знаходилася родова ікона Романових - ікона Божої Матері "Знамення" і інші реліквії, що були передані до монастиря патріархом Філаретом і черницею Марфою.
Москва. Храм Знамения Божией Матери, 1679-1689 годы (Знаменский монастырь на Варварке).
В монастыре находилась родовая икона Романовых - икона Божией Матери "Знамение" и другие реликвии, переданные в монастырь патриархом Филаретом и инокиней Марфой.
У монастирі знаходилася родова ікона Романових - ікона Божої Матері "Знамення" і інші реліквії, що були передані до монастиря патріархом Філаретом і черницею Марфою.
Москва. Храм Знамения Божией Матери, 1679-1689 годы (Знаменский монастырь на Варварке).
В монастыре находилась родовая икона Романовых - икона Божией Матери "Знамение" и другие реликвии, переданные в монастырь патриархом Филаретом и инокиней Марфой.
Фото 2007 року.
Музей «Палати в Заряд’ї XV-XVII століття».
Будинок бояр Романових (вул. Варварка, 10).
Філія Державного Історичного музею. На першому плані - корпус служб (1856 р.)
Двір бояр Романових – Микити Романовича і Захар’їна-Юр’єва, діда московського царя Михайла Федоровича Романова. Сина Микити – Федора Микитовича – було кинуто в темницю, а потім пострижено з ім’ям Філарета, а дружину його Ксенію було пострижено з ім’ям Марфи. Після обрання Михайла Романова на царство старовинна садиба стала називатися «Старий Государів двір, що на Варварському хрестці». У 1858 році, при імператорові Олександрі Миколайовичі, за його велінням почали відновлювати палати прародителів. Боярські палати було відреставровано, і в них у 1859 році було відкрито музей «Будинок бояр Романових».
Музей «Палаты в Зарядье XV-XVII веков». Дом бояр Романовых (ул. Варварка, 10).
Филиал Государственного Исторического музея. На переднем плане - корпус служб (1856 г.)
Двор бояр Романовых – Никиты Романовича и Захарьина-Юрьева, деда московского царя Михаила Федоровича Романова. Сын Никиты – Федор Никитич – был заключен в темницу, а затем пострижен с именем Филарета, а супруга его Ксения пострижена с именем Марфы. После избрания Михаила Романова на царство старинная усадьба стала называться «Старый Государев двор, что на Варварском крестце». В 1858 году, при императоре Александре Николаевиче, по его повелению начали возобновлять прародительские палаты. Боярские палаты были отреставрированы, и в них в 1859 году был открыт музей «Дом бояр Романовых».
Museum «Chambers in Zaryadye 15th-17th centuries». The House of the Boyars Romanov.
It is a branch of the State Museum of History.
Філія Державного Історичного музею. На першому плані - корпус служб (1856 р.)
Двір бояр Романових – Микити Романовича і Захар’їна-Юр’єва, діда московського царя Михайла Федоровича Романова. Сина Микити – Федора Микитовича – було кинуто в темницю, а потім пострижено з ім’ям Філарета, а дружину його Ксенію було пострижено з ім’ям Марфи. Після обрання Михайла Романова на царство старовинна садиба стала називатися «Старий Государів двір, що на Варварському хрестці». У 1858 році, при імператорові Олександрі Миколайовичі, за його велінням почали відновлювати палати прародителів. Боярські палати було відреставровано, і в них у 1859 році було відкрито музей «Будинок бояр Романових».
Музей «Палаты в Зарядье XV-XVII веков». Дом бояр Романовых (ул. Варварка, 10).
Филиал Государственного Исторического музея. На переднем плане - корпус служб (1856 г.)
Двор бояр Романовых – Никиты Романовича и Захарьина-Юрьева, деда московского царя Михаила Федоровича Романова. Сын Никиты – Федор Никитич – был заключен в темницу, а затем пострижен с именем Филарета, а супруга его Ксения пострижена с именем Марфы. После избрания Михаила Романова на царство старинная усадьба стала называться «Старый Государев двор, что на Варварском крестце». В 1858 году, при императоре Александре Николаевиче, по его повелению начали возобновлять прародительские палаты. Боярские палаты были отреставрированы, и в них в 1859 году был открыт музей «Дом бояр Романовых».
Museum «Chambers in Zaryadye 15th-17th centuries». The House of the Boyars Romanov.
It is a branch of the State Museum of History.
Фото 2007 року.
Москва. Храм Георгія Победоносця на Псковській горі (1658 рік) із дзвіницею (1838 рік)
(вул. Варварка, 12).
Цей п'ятиглавий храм було побудовано в 1658 році.
Дзвіниця та трапезна прибудовані в стилі псевдоготики 1818 року.
Після 1917 року храм було закрито. Зараз храм повернули Церкві, ведеться реставрація.
Москва. Храм Георгия Победоносца на Псковской горке (1658 год) с колокольней (1838 год)
(ул. Варварка, 12).
Ныне существующий пятиглавый храм был построен в 1658 г.
Колокольня и трапезная пристроены в стиле псевдоготики в 1818 г.
После 1917 года храм был закрыт. В настоящее время храм возвращен Церкви, ведется реставрация.
(вул. Варварка, 12).
Цей п'ятиглавий храм було побудовано в 1658 році.
Дзвіниця та трапезна прибудовані в стилі псевдоготики 1818 року.
Після 1917 року храм було закрито. Зараз храм повернули Церкві, ведеться реставрація.
Москва. Храм Георгия Победоносца на Псковской горке (1658 год) с колокольней (1838 год)
(ул. Варварка, 12).
Ныне существующий пятиглавый храм был построен в 1658 г.
Колокольня и трапезная пристроены в стиле псевдоготики в 1818 г.
После 1917 года храм был закрыт. В настоящее время храм возвращен Церкви, ведется реставрация.
Фото 2007 року.
Москва. Церква Всіх Святих на Кулішках (Слов’янська площа, 2).
Першу дерев'яну церкву на цьому місці побудував ще Дмитро Донський на згадку про воїнів, що загинули в Куліковській битві 1380 року. На межі XV-XVI століть тут було зведено мурований храм. 1612 храм було пошкоджено під час російсько-польської війни і вступу до Москви польської армії під орудою гетьмана Станіслава Жолкевського.
Нині існуюча церква побудована на межі XVI-XVII століть із використанням фундаментів і фрагментів кладки попереднього храму. 1689 до храму було прибудовано дзвіницю. Храм кілька разів суттєво перебудовували (зокрема, - після пожежі в 1737 році); останній раз - наприкінці XIX століття. 1930-1991 церкву було закрито; її хотіли висадити у повітря, та потім вирішили пристосувати до потреб НКВС. У 1970-і роки храм передали Міністерству культури і реставрували в 1978-1979 роках. 1991 року церкву повернули віруючим і повністю відреставрували.
Москва. Церковь Всех Святых на Кулишках (Славянская площадь, 2).
Первую деревянную церковь на этом месте построил ещё Дмитрий Донской в память о воинах, погибших в Куликовской битве 1380 года. На рубеже XV-XVI веков здесь был возведен каменный храм. В 1612 храм был повреждён во время русско-польской войны и вступления в Москву польской армии под командованием гетмана Станислава Жолкевского.
Ныне существующая церковь построена на рубеже XVI-XVII веков с использованием фундаментов и фрагментов кладки предшествующего храма. В 1689 к храму была пристроена колокольня. Храм несколько раз существенно перестраивался (в том числе, - после пожара в 1737 году); последний раз - в конце XIX века. В 1930-1991 церковь была закрыта; её хотели взорвать, но потом решили приспособить для нужд НКВД. В 1970-е годы храм передали Министерству культуры и реставрировали в 1978-1979 годах. В 1991 году церковь вернули верующим и полностью отреставрировали.
Moscow. Church of All Saints in Kulishki (Slavonic Square).
Першу дерев'яну церкву на цьому місці побудував ще Дмитро Донський на згадку про воїнів, що загинули в Куліковській битві 1380 року. На межі XV-XVI століть тут було зведено мурований храм. 1612 храм було пошкоджено під час російсько-польської війни і вступу до Москви польської армії під орудою гетьмана Станіслава Жолкевського.
Нині існуюча церква побудована на межі XVI-XVII століть із використанням фундаментів і фрагментів кладки попереднього храму. 1689 до храму було прибудовано дзвіницю. Храм кілька разів суттєво перебудовували (зокрема, - після пожежі в 1737 році); останній раз - наприкінці XIX століття. 1930-1991 церкву було закрито; її хотіли висадити у повітря, та потім вирішили пристосувати до потреб НКВС. У 1970-і роки храм передали Міністерству культури і реставрували в 1978-1979 роках. 1991 року церкву повернули віруючим і повністю відреставрували.
Москва. Церковь Всех Святых на Кулишках (Славянская площадь, 2).
Первую деревянную церковь на этом месте построил ещё Дмитрий Донской в память о воинах, погибших в Куликовской битве 1380 года. На рубеже XV-XVI веков здесь был возведен каменный храм. В 1612 храм был повреждён во время русско-польской войны и вступления в Москву польской армии под командованием гетмана Станислава Жолкевского.
Ныне существующая церковь построена на рубеже XVI-XVII веков с использованием фундаментов и фрагментов кладки предшествующего храма. В 1689 к храму была пристроена колокольня. Храм несколько раз существенно перестраивался (в том числе, - после пожара в 1737 году); последний раз - в конце XIX века. В 1930-1991 церковь была закрыта; её хотели взорвать, но потом решили приспособить для нужд НКВД. В 1970-е годы храм передали Министерству культуры и реставрировали в 1978-1979 годах. В 1991 году церковь вернули верующим и полностью отреставрировали.
Moscow. Church of All Saints in Kulishki (Slavonic Square).
Фото 2007 року.
Москва. Пам’ятник Кирилу та Мефодію на Слов’янській площі.
Скульптор: Кликов В’ячеслав Михайлович.
Пам’ятник було урочисто відкрито 24 травня 1992 року, на свято слов’янської писемності.
На п’єдестал пам’ятника нанесено напис (малася на увазі старослов’янська мова) такого сенсу:
І дві з них - у своєму власному імені "Росія"(!!!!!).
Москва. Памятник Кириллу и Мефодию на Славянской площади.
Скульптор: Клыков Вячеслав Михайлович.
Памятник был торжественно открыт 24 мая 1992 года, в праздник славянской письменности.
На пьедестал памятника нанесена надпись (подразумевался старославянский язык) следующего смысла:
И две из них - в своем собственном имени "Россия"(!!!!!).
Скульптор: Кликов В’ячеслав Михайлович.
Пам’ятник було урочисто відкрито 24 травня 1992 року, на свято слов’янської писемності.
На п’єдестал пам’ятника нанесено напис (малася на увазі старослов’янська мова) такого сенсу:
«Святим рівноапостольним первоучителям слов’янським Мефодію та Кирилу, вдячна Росія»
Знаменно, що ця сама "вдячна Росія",
яка на свято слов’янської писемності(!) відкривала
пам’ятник "первоучителям слов’янським"(!), виявилася невдячною ученицею й
у восьми словах цього напису примудрилася зробити п’ять(!!!) орфографічних помилок...
І дві з них - у своєму власному імені "Росія"(!!!!!).
Москва. Памятник Кириллу и Мефодию на Славянской площади.
Скульптор: Клыков Вячеслав Михайлович.
Памятник был торжественно открыт 24 мая 1992 года, в праздник славянской письменности.
На пьедестал памятника нанесена надпись (подразумевался старославянский язык) следующего смысла:
«Святым равноапостольным первоучителям славянским Мефодию и Кириллу, благодарная Россия»
Знаменательно, что эта самая "благодарная Россия",
открывая в праздник славянской письменности(!)
памятник "первоучителям славянским"(!!), оказалась неблагодарной ученицей и
в восьми словах этой надписи умудрилась сделать пять(!!!) орфографических ошибок...
И две из них - в своем собственном имени "Россия"(!!!!!).
Фото 2007 року.
Москва. Пам’ятник-капличка гренадерам - героям Плевни.
Споруджено неподалік Іллінської брами в 1887; архітектори В. О. Шервуд та А. І. Ляшкин. На бічних гранях чавунної восьмигранної каплиці - 4 горельєфи.
Каплицю завершено шатром з православним хрестом.
Москва. Памятник-часовня гренадерам - героям Плевны.
Сооружён невдалеке от Ильинских ворот в 1887; архитекторы В. О. Шервуд и А. И. Ляшкин. На боковых гранях чугунной восьмигранной часовни - 4 горельефа.
На гранях шатра, увенчанного православным крестом надписи: "Гренадеры своим товарищам, павшим в славном бою под Плевной 28 ноября 1877 г.", "В память войны с Турцией 1877-78 годов" и перечень основных сражений - "Плевна, Карс, Аладжа, Хаджи-Вали".
Споруджено неподалік Іллінської брами в 1887; архітектори В. О. Шервуд та А. І. Ляшкин. На бічних гранях чавунної восьмигранної каплиці - 4 горельєфи.
Каплицю завершено шатром з православним хрестом.
Москва. Памятник-часовня гренадерам - героям Плевны.
Сооружён невдалеке от Ильинских ворот в 1887; архитекторы В. О. Шервуд и А. И. Ляшкин. На боковых гранях чугунной восьмигранной часовни - 4 горельефа.
На гранях шатра, увенчанного православным крестом надписи: "Гренадеры своим товарищам, павшим в славном бою под Плевной 28 ноября 1877 г.", "В память войны с Турцией 1877-78 годов" и перечень основных сражений - "Плевна, Карс, Аладжа, Хаджи-Вали".
Фото 2007 року. |
Москва. Політехнічний музей (Нова площа, 3/4).
Москва. Политехнический музей (Новая площадь, 3/4). Moscow. Polytechnical museum. |
Фото 2007 року.
Москва. Соловецький камінь - пам'ятник жертвам тоталітарного режиму.
Встановлено на Лубянській площі, в сквері біля Політехнічного музею. Соловецький камінь було привезено з Соловків, де в 1930-х роках функціонував перший із таборів, куди засилали політв'язнів. Місце для установлення каменя вибраного не випадково: на Лубянській площі розташована колишня будівля НКВС (пізніше КДБ), звідки виходили злочинні накази про масові репресії.
Пам'ятник було відкрито 30 жовтня 1990 року. Автори: художник-архітектор С. І. Смирнов, архітектор-конструктор В. Е. Корсі.
Москва. Соловецкий камень - памятник жертвам тоталитарного режима.
Установлен на Лубянской площади, в сквере у Политехнического музея. Соловецкий камень был привезён с Соловков, где в 1930-х годах функционировал первый из лагерей, куда ссылали политзаключённых. Место для установки камня выбранно не случайно: на Лубянской площади находится бывшее здание НКВД (позже КГБ), откуда исходили преступные приказы о массовых репрессиях.
Памятник был открыт 30 октября 1990 года. Авторы: художник-архитектор С. И. Смирнов, архитектор-конструктор В. Е. Корси.
Moscow. Monument "a Solovetsky stone" on Lubjanka.
Встановлено на Лубянській площі, в сквері біля Політехнічного музею. Соловецький камінь було привезено з Соловків, де в 1930-х роках функціонував перший із таборів, куди засилали політв'язнів. Місце для установлення каменя вибраного не випадково: на Лубянській площі розташована колишня будівля НКВС (пізніше КДБ), звідки виходили злочинні накази про масові репресії.
Пам'ятник було відкрито 30 жовтня 1990 року. Автори: художник-архітектор С. І. Смирнов, архітектор-конструктор В. Е. Корсі.
Москва. Соловецкий камень - памятник жертвам тоталитарного режима.
Установлен на Лубянской площади, в сквере у Политехнического музея. Соловецкий камень был привезён с Соловков, где в 1930-х годах функционировал первый из лагерей, куда ссылали политзаключённых. Место для установки камня выбранно не случайно: на Лубянской площади находится бывшее здание НКВД (позже КГБ), откуда исходили преступные приказы о массовых репрессиях.
Памятник был открыт 30 октября 1990 года. Авторы: художник-архитектор С. И. Смирнов, архитектор-конструктор В. Е. Корси.
Moscow. Monument "a Solovetsky stone" on Lubjanka.
Гранітний валун встановлено на постаменті. Біля підніжжя каменя на постаменті - напис (російською мовою):
Гранитный валун установлен на постаменте. У подножия камня на постаменте - надпись:
A data placard near this Monument read as follows:
«Цей камінь доставлено суспільством "Меморіал" з Соловецького табору особливого призначення
і встановлено в пам'ять жертв тоталітарного режиму»
Текст на інформаційному стенді поряд із пам'ятником свідчить (російською та англійською мовами):
«За роки терору в Москві за неправдивими політичними звинуваченнями було розстріляно більше 40 тисяч чоловік.
У 1921-1926 роках розстріляних ховали на території кладовища Яузської лікарні (нині лікарня №23),
у 1926-35 роках - на Ваганьківському кладовищі,
а, починаючи з 1934 року і, принаймні, до 1950-х років, розстріляних кремували в Московському (Донському) крематорії.
Починаючи з 1937 року за місця поховань правили також два полігони НКВС у ближньому Підмосков'ї -
в Бутовому і поблизу радгоспу "Комунарка".
Докладнішу інформацію можна отримати в товаристві "Меморіал" за адресою: м. Москва, Малий Каретний провулок, б. 12.
(Стенд встановлено за сприяння Добродійного фонду "Попечітель" м. Москва)»
Докладнішу інформацію можна отримати в товаристві "Меморіал" за адресою: м. Москва, Малий Каретний провулок, б. 12.
(Стенд встановлено за сприяння Добродійного фонду "Попечітель" м. Москва)»
Гранитный валун установлен на постаменте. У подножия камня на постаменте - надпись:
«Этот камень доставлен обществом "Мемориал" из Соловецкого лагеря особого назначения
и установлен в память жертв тоталитарного режима»
Текст на информационном стенде рядом с памятником гласит (на русском и английском языках):
«За годы террора в Москве по ложным политическим обвинениям были расстреляны более 40 тысяч человек.
В 1921-1926 годах расстрелянных хоронили на территории кладбища Яузской больницы (ныне больница №23),
в 1926-35 годах - на Ваганьковском кладбище,
а, начиная с 1934 года и, по крайней мере, до 1950-х годов, расстрелянных кремировали в Московском (Донском) крематории.
Начиная с 1937 года в качестве мест захоронений использовались также два полигона НКВД в ближнем Подмосковье -
в Бутово и близ совхоза "Коммунарка".
Более подробную информацию можно получить в обществе "Мемориал" по адресу: г. Москва, Малый Каретный переулок, д. 12.
(Стенд установлен при содействии Благотворительного фонда "Попечитель" г. Москва)»
Более подробную информацию можно получить в обществе "Мемориал" по адресу: г. Москва, Малый Каретный переулок, д. 12.
(Стенд установлен при содействии Благотворительного фонда "Попечитель" г. Москва)»
A data placard near this Monument read as follows:
«During the years of terror, over 40,000 people were shot in Moscow on groundless political charges.
Their bodies were buried in the cemetery of the "Yauza" Hospital (now Hospital 23) from 1921-1926,
at "Vagankovo" cemetery from 1926-1935,
and cremated at the Moscow ("Donskoi") Crematorium from 1934 until at least the early 1950s.
Beginning in 1937, two NKVD execution sites in Moscow neighborhoods
(Butovo and "Kommunarka" collective farm) were also used as burial places.
More detailed information on this subject is available at the "Memorial" Society in Moscow at: 12 Maly Karetny pereulok. (The stand is installed with assistance of fund "Popechitel" /sponsor/). Moscow»
More detailed information on this subject is available at the "Memorial" Society in Moscow at: 12 Maly Karetny pereulok. (The stand is installed with assistance of fund "Popechitel" /sponsor/). Moscow»
Фото 2003 року.
Театральна площа. Великий театр.
Театральная площадь. Большой театр.
Театральная площадь. Большой театр.
Фото 2003 року.
Камергерський провулок.
МХАТ імені А.П.Чехова.
Камергерский переулок. МХАТ имени А.П.Чехова.
МХАТ імені А.П.Чехова.
Камергерский переулок. МХАТ имени А.П.Чехова.
Фото 2003 року.
На сцені МХАТ - "Кабала святош"
М. А. Булгакова.
У ролі Мол`єра - Олег Табаков.
На сцене МХАТ - "Кабала святош" М. А. Булгакова.
В роли Мольера - Олег Табаков.
У ролі Мол`єра - Олег Табаков.
На сцене МХАТ - "Кабала святош" М. А. Булгакова.
В роли Мольера - Олег Табаков.
Фото 2003 року.
Тверська площа. Пам`ятник
князю київському Юрію Долгорукому - засновнику Москви.
Вид з боку вулиці Тверська.
Тверская площадь. Памятник князю киевскому Юрию Долгорукому - основателю Москвы.
Вид со стороны улицы Тверская.
Вид з боку вулиці Тверська.
Тверская площадь. Памятник князю киевскому Юрию Долгорукому - основателю Москвы.
Вид со стороны улицы Тверская.
Фото 2003 року.
Навколо Московського Кремля.
Вид на Історичний музей та Кремль з Манежної площі.
Вокруг Московского Кремля. Вид на Исторический музей и Кремль с Манежной площади.
Вокруг Московского Кремля. Вид на Исторический музей и Кремль с Манежной площади.
Фото 2007 року.
Москва. Кутова Арсенальна башта та «Могила Невідомого солдата».
Кутова Арсенальна башта (Собакина) - найпотужніша кутова башта Московського Кремля, що завершила лінію його оборони з боку Червоної площі. Охороняла переправу через річку Неглинну до Торгу. Була споруджена в 1492 році Пьетро Антоніо Соларі. За задумом архітектора, вона мала стати найпотужнішою кутовою баштою. Неподалік від башти в Кремлі знаходилися хороми бояр Собакіних, тому спочатку башту називали Собакиною. Тільки на початку XVIII століття після спорудження Арсеналу башта отримала сучасну назву. Башта відрізняється широкою круглою основою і могутніми чотириметровими стінами, що йдуть глибоко в землю.
Москва. Угловая Арсенальная башня и «Могила Неизвестного солдата».
Угловая Арсенальная башня (Собакина) - самая мощная угловая башня Московского Кремля, завершившая линию его обороны со стороны Красной площади. Охраняла переправу через реку Неглинную к Торгу. Возведена в 1492 году Пьетро Антонио Солари. По замыслу архитектора, она должна была стать самой мощной угловой башней. Неподалеку от башни в Кремле находились хоромы бояр Собакиных, поэтому первоначально башню называли Собакиной. Только в начале XVIII века после постройки Арсенала башня получила современное название. Башня отличается широким круглым основанием и могучими четырехметровыми стенами, уходящими глубоко в землю.
The Corner Arsenal Tower and «The Tomb of the Unknown Soldier».
The Corner Arsenal ("Uglovaya Arsenalnaya") Tower (Sobakina) is the most monumental Kremlin’s corner tower ended the fortification line on the side of Red Square. It protected the ferry across the Neglinnaya River. The tower was erected in 1492 by Pietro Antonio Solari. The tower has its original name - Sobakina - after the boyars Sobakins’ estate situated nearby. The tower has large round foundation and mighty walls.
Кутова Арсенальна башта (Собакина) - найпотужніша кутова башта Московського Кремля, що завершила лінію його оборони з боку Червоної площі. Охороняла переправу через річку Неглинну до Торгу. Була споруджена в 1492 році Пьетро Антоніо Соларі. За задумом архітектора, вона мала стати найпотужнішою кутовою баштою. Неподалік від башти в Кремлі знаходилися хороми бояр Собакіних, тому спочатку башту називали Собакиною. Тільки на початку XVIII століття після спорудження Арсеналу башта отримала сучасну назву. Башта відрізняється широкою круглою основою і могутніми чотириметровими стінами, що йдуть глибоко в землю.
Москва. Угловая Арсенальная башня и «Могила Неизвестного солдата».
Угловая Арсенальная башня (Собакина) - самая мощная угловая башня Московского Кремля, завершившая линию его обороны со стороны Красной площади. Охраняла переправу через реку Неглинную к Торгу. Возведена в 1492 году Пьетро Антонио Солари. По замыслу архитектора, она должна была стать самой мощной угловой башней. Неподалеку от башни в Кремле находились хоромы бояр Собакиных, поэтому первоначально башню называли Собакиной. Только в начале XVIII века после постройки Арсенала башня получила современное название. Башня отличается широким круглым основанием и могучими четырехметровыми стенами, уходящими глубоко в землю.
The Corner Arsenal Tower and «The Tomb of the Unknown Soldier».
The Corner Arsenal ("Uglovaya Arsenalnaya") Tower (Sobakina) is the most monumental Kremlin’s corner tower ended the fortification line on the side of Red Square. It protected the ferry across the Neglinnaya River. The tower was erected in 1492 by Pietro Antonio Solari. The tower has its original name - Sobakina - after the boyars Sobakins’ estate situated nearby. The tower has large round foundation and mighty walls.
У минулому Кутова Арсенальна башта виконувала не тільки оборонні функції.
До цього дня в башті збереглося джерело-колодязь, яким у разі облоги міг користуватися гарнізон фортеці.
Крім цього, з башти був таємний вихід до річки Неглинної, який згодом було закладено.
У 1707 році при підготовці Кремля до оборони від шведів Петро I розпорядився розтесати старі бійниці для установки нових гармат. Під час Вітчизняної війни 1812 року башта частково постраждала від вибуху Микільської башти і Арсеналу. У 1816-1819 роках її було відновлено під керівництвом архітектора О. І. Бове. У 1894 році башту ремонтували і пристосовували для Московського губернського архіву, при цьому переробляли її інтер'єр. Усередині приміщення башта восьмигранна в плані й перекрита зімкнутими склепіннями. Глибокий підвал, в який ведуть сходи всередині стін, приховує колодязь. Висота башти з боку Олександрівського саду складає 60,2 м.
«Могила Невідомого Солдата» увіковічує пам'ять солдатів Радянської Армії, що загинули на фронті протягом Великої Вітчизняної Війни 1941-1945. Прах Невідомого солдата було перенесено з 41-го кілометра Ленінградського шосе і урочисто поховано в Олександрівському саду в грудні 1966 року, в дні 25-річчя розгрому гітлерівських військ під Москвою. А 8 травня 1967 року було відкрито меморіальний комплекс «Могила Невідомого солдата». На могилі-пам'ятнику запалено «Вічний вогонь слави», що виривається з середини бронзової п'ятикутної військової зірки, яку розміщено в центрі дзеркального чорного квадрата з лабрадору, обрамленого площадкою з червоного граніту. Вогонь було запалено в Ленінграді від полум'я, що палає на Марсовому полі. На гранітній плиті надгробку вирізьблено:
В прошлом Угловая Арсенальная башня выполняла не только оборонные функции. По сей день в башне сохранился родник-колодец, которым в случае осады мог пользоваться гарнизон крепости. Кроме того, из башни был тайный выход к реке Неглинной, который впоследствии был заложен.
В 1707 году при подготовке Кремля к обороне от шведов Петр I распорядился растесать старые бойницы для установки новых пушек. Во время Отечественной войны 1812 года башня частично пострадала от взрыва Никольской башни и Арсенала. В 1816-1819 годах она воcстановлена под руководством архитектора О. И. Бове. В 1894 году башня ремонтировалась и приспосабливалась для Московского губернского архива, при этом переделывался ее интерьер. Внутри помещения башня восьмигранна в плане и перекрыта сомкнутыми сводами. Глубокий подвал, в который ведет внутристенная лестница, скрывает колодец. Высота башни со стороны Александровского сада составляет 60,2 м.
«Могила Неизвестного Солдата» увековечивает память солдат Советской Армии, погибших на фронте в течение Великой Отечественной Войны 1941-1945. Прах Неизвестного солдата был перенесен с 41-го километра Ленинградского шоссе и торжественно погребен в Александровском саду в декабре 1966 года, в дни 25-летия разгрома гитлеровских войск под Москвой. А 8 мая 1967 года был открыт мемориальный комплекс «Могила Неизвестного солдата». На могиле-памятнике зажжен «Вечный огонь славы», вырывающийся из середины бронзовой пятиконечной воинской звезды, которая размещена в центре зеркально отполированного черного квадрата из лабрадора, обрамленного площадкой из красного гранита. Огонь был зажжен в Ленинграде от пламени, пылающего на Марсовом поле. На гранитной плите надгробья высечено:
In olden times The Corner Arsenal Tower was used for protection and housed a water source for the fortress’es garrison. The spring-water well is still there. The tower was given its present-day name in the XVIIIth century after the Arsenal building was erected. In 1812, the tower was partially damaged by the blast of the Nikolskaya Tower and the Arsenal. Later it was reconstructed under the supervision of Ossip Bove. Its height as seen from the Alexandrov Gardens is 60,2 m.
«The Tomb of the Unknown Soldier» immortalizes memory of soldiers of the Soviet Army who perished at the front during the Great Patriotic War of 1941-1945. The memorial was erected under the supervision of architects D. Burdin, V. Klimov and Yu. Rabayev. The sculptor was V. Tomsky. On the black granites lab burns the «eternal flame of glory». The inscription reads:
У 1707 році при підготовці Кремля до оборони від шведів Петро I розпорядився розтесати старі бійниці для установки нових гармат. Під час Вітчизняної війни 1812 року башта частково постраждала від вибуху Микільської башти і Арсеналу. У 1816-1819 роках її було відновлено під керівництвом архітектора О. І. Бове. У 1894 році башту ремонтували і пристосовували для Московського губернського архіву, при цьому переробляли її інтер'єр. Усередині приміщення башта восьмигранна в плані й перекрита зімкнутими склепіннями. Глибокий підвал, в який ведуть сходи всередині стін, приховує колодязь. Висота башти з боку Олександрівського саду складає 60,2 м.
«Могила Невідомого Солдата» увіковічує пам'ять солдатів Радянської Армії, що загинули на фронті протягом Великої Вітчизняної Війни 1941-1945. Прах Невідомого солдата було перенесено з 41-го кілометра Ленінградського шосе і урочисто поховано в Олександрівському саду в грудні 1966 року, в дні 25-річчя розгрому гітлерівських військ під Москвою. А 8 травня 1967 року було відкрито меморіальний комплекс «Могила Невідомого солдата». На могилі-пам'ятнику запалено «Вічний вогонь слави», що виривається з середини бронзової п'ятикутної військової зірки, яку розміщено в центрі дзеркального чорного квадрата з лабрадору, обрамленого площадкою з червоного граніту. Вогонь було запалено в Ленінграді від полум'я, що палає на Марсовому полі. На гранітній плиті надгробку вирізьблено:
«Ім'я твоє невідоме
подвиг твій безсмертний»
Надгробну плиту могили-пам'ятника увінчано об'ємною бронзовою емблемою - солдатська каска,
бойовий прапор і лаврова гілка. Поряд, на гранітній стіні, - напис: «Полеглим за Батьківщину. 1941-1945».
Праворуч уздовж Кремлівської стіни поставлено в ряд блоки з темно-червоного порфіру,
під ними в урнах зберігається земля міст-героїв - Ленінграда,
Києва,
Мінська, Волгограда,
Севастополя,
Одеси,
Керчі, Новоросійська, Мурманська, Брестської фортеці, Тули і Смоленська.
На кожному блоці - назва міста і чеканне зображення медалі "Золота Зірка".
Біля могили-пам'ятника стоїть Почесна варта.
Ансамбль споруджено за проектом архітекторів Д. І. Бурдіна, В. А. Клімова,
Ю. А. Рабаєва, скульптор Н. В. Томський.
подвиг твій безсмертний»
В прошлом Угловая Арсенальная башня выполняла не только оборонные функции. По сей день в башне сохранился родник-колодец, которым в случае осады мог пользоваться гарнизон крепости. Кроме того, из башни был тайный выход к реке Неглинной, который впоследствии был заложен.
В 1707 году при подготовке Кремля к обороне от шведов Петр I распорядился растесать старые бойницы для установки новых пушек. Во время Отечественной войны 1812 года башня частично пострадала от взрыва Никольской башни и Арсенала. В 1816-1819 годах она воcстановлена под руководством архитектора О. И. Бове. В 1894 году башня ремонтировалась и приспосабливалась для Московского губернского архива, при этом переделывался ее интерьер. Внутри помещения башня восьмигранна в плане и перекрыта сомкнутыми сводами. Глубокий подвал, в который ведет внутристенная лестница, скрывает колодец. Высота башни со стороны Александровского сада составляет 60,2 м.
«Могила Неизвестного Солдата» увековечивает память солдат Советской Армии, погибших на фронте в течение Великой Отечественной Войны 1941-1945. Прах Неизвестного солдата был перенесен с 41-го километра Ленинградского шоссе и торжественно погребен в Александровском саду в декабре 1966 года, в дни 25-летия разгрома гитлеровских войск под Москвой. А 8 мая 1967 года был открыт мемориальный комплекс «Могила Неизвестного солдата». На могиле-памятнике зажжен «Вечный огонь славы», вырывающийся из середины бронзовой пятиконечной воинской звезды, которая размещена в центре зеркально отполированного черного квадрата из лабрадора, обрамленного площадкой из красного гранита. Огонь был зажжен в Ленинграде от пламени, пылающего на Марсовом поле. На гранитной плите надгробья высечено:
«Имя твое неизвестно
подвиг твой бессмертен»
Надгробная плита могилы-памятника увенчана объемной бронзовой эмблемой - солдатская каска,
боевое знамя и лавровая ветвь. Рядом, на гранитной стене, - надпись: «Павшим за Родину. 1941-1945».
Справа вдоль Кремлевской стены поставлены в ряд блоки из темно-красного порфира,
под ними в урнах хранится земля городов-героев - Ленинграда,
Киева,
Минска, Волгограда,
Севастополя,
Одессы,
Керчи, Новороссийска, Мурманска, Брестской крепости, Тулы и Смоленска.
На каждом блоке - название города и чеканное изображение медали "Золотая Звезда".
У могилы-памятника стоит Почетный караул.
Ансамбль сооружен по проекту архитекторов Д. И. Бурдина, В. А. Климова,
Ю. А. Рабаева, скульптор Н. В. Томский.
подвиг твой бессмертен»
In olden times The Corner Arsenal Tower was used for protection and housed a water source for the fortress’es garrison. The spring-water well is still there. The tower was given its present-day name in the XVIIIth century after the Arsenal building was erected. In 1812, the tower was partially damaged by the blast of the Nikolskaya Tower and the Arsenal. Later it was reconstructed under the supervision of Ossip Bove. Its height as seen from the Alexandrov Gardens is 60,2 m.
«The Tomb of the Unknown Soldier» immortalizes memory of soldiers of the Soviet Army who perished at the front during the Great Patriotic War of 1941-1945. The memorial was erected under the supervision of architects D. Burdin, V. Klimov and Yu. Rabayev. The sculptor was V. Tomsky. On the black granites lab burns the «eternal flame of glory». The inscription reads:
«Your name is unknown
but your deed is eternal»
The porphyry blocks, beside which the guard of honour stands,
contain earth from the cities which were awarded the designation "hero city" after the Second World War.
but your deed is eternal»
Фото 2007 року.
Москва. Навколо Московського Кремля.
Грот - пам'ятник садово-паркової архітектури початку XIX століття в Олександрівському саду.
Москва. Вокруг Московского Кремля.
Грот - памятник садово-парковой архитектуры начала XIX века в Александровском саду.
Грот - пам'ятник садово-паркової архітектури початку XIX століття в Олександрівському саду.
Москва. Вокруг Московского Кремля.
Грот - памятник садово-парковой архитектуры начала XIX века в Александровском саду.
Фото 2007 року.
Москва. Троїцька (Богоявленська, Різположенська, Знаменська, Куретна) башта
- найвища башта Московського Кремля.
Башта - проїзна, з відвідною стрільницею, є головною на західній стороні Кремля.
Її будівництво в 1495-1499 роках архітектором Альовізом Фрязіним завершило зведення укріплень
з боку річки Неглинної (пізніше Олександрівського саду).
У 1516 році від Троїцької башти через річку Неглинну було побудовано кам'яний Троїцький міст,
а за ним споруджена башта Кутафья.
У XVI-XVII століттях Троїцка брама вважалася другою за значенням після Спаської
- вона служила для проїзду в Кремль до дворів патріарха, цариць і царівен.
Москва. Троицкая (Богоявленская, Ризположенская, Знаменская, Куретная) башня - самая высокая башня Московского Кремля. Башня - проездная, с отводной стрельницей, является главной на западной стороне Кремля. Ее строительство в 1495-1499 годах архитектором Алевизом Фрязиным завершило возведение укреплений со стороны реки Неглинной (позднее Александровского сада). В 1516 году от Троицкой башни через реку Неглинную был построен каменный Троицкий мост, а за ним сооружена башня Кутафья. В XVI-XVII веках Троицкие ворота считались вторыми по значению после Спасских - они служили для проезда в Кремль ко дворам патриарха, цариц и царевен.
The Trinity (Troitskaya) pass-tower with a side-strelnitsa is the main tower at the west side of the Kremlin. It was built in 1495-1499 by Aleviz Fryazin. The erection of fortifications at the Neglinnaya River (later - the Alexandrov Gardens) was finished after its construction.
In 1516, a stone bridge was built over the Neglinnaya River, connected with a new watchtower - the Kutafiya Tower. In the XVIth to XVIIth centuries, the Troitskiye (Trinity) Gate was thought to be the Gate of second importance after the Spasskiye (Saviour) Gate. The Troitskiye Gate was used for passage to the Patriarch’s estate and the Tsarinas’ place in the Kremlin.
Москва. Троицкая (Богоявленская, Ризположенская, Знаменская, Куретная) башня - самая высокая башня Московского Кремля. Башня - проездная, с отводной стрельницей, является главной на западной стороне Кремля. Ее строительство в 1495-1499 годах архитектором Алевизом Фрязиным завершило возведение укреплений со стороны реки Неглинной (позднее Александровского сада). В 1516 году от Троицкой башни через реку Неглинную был построен каменный Троицкий мост, а за ним сооружена башня Кутафья. В XVI-XVII веках Троицкие ворота считались вторыми по значению после Спасских - они служили для проезда в Кремль ко дворам патриарха, цариц и царевен.
The Trinity (Troitskaya) pass-tower with a side-strelnitsa is the main tower at the west side of the Kremlin. It was built in 1495-1499 by Aleviz Fryazin. The erection of fortifications at the Neglinnaya River (later - the Alexandrov Gardens) was finished after its construction.
In 1516, a stone bridge was built over the Neglinnaya River, connected with a new watchtower - the Kutafiya Tower. In the XVIth to XVIIth centuries, the Troitskiye (Trinity) Gate was thought to be the Gate of second importance after the Spasskiye (Saviour) Gate. The Troitskiye Gate was used for passage to the Patriarch’s estate and the Tsarinas’ place in the Kremlin.
Сучасну назву Троїцька башта отримала в 1658 році від подвір'я Троїцького в Кремлі.
До цього вона називалася Богоявленською, Знаменською, Куретною по розташованих в Кремлі церквам і Каретному двору.
Наприкінці XVII століття башту було надбудовано високим шатром, вона отримала архітектурний декор, близький до декору Спаської башти, і куранти, які після пожежі 1812 року не відновлювалися. У 1870-1895 роках при переводі в башту архіву Міністерства Імператорського двору її було перебудовано, при цьому багато стародавніх деталей було втрачено. У XIX столітті після того, як річку Неглинну забрали в трубу, білокам'яний пандус, що веде до башти Кутафье, було замінено цегляним. 1901 року було збудовано новий Троїцький міст.
Башта шестиповерхова, з глибокими двоповерховими підвалами, що служили для оборонних цілей, а в XVI-XVII століттях використалися як в'язниця. Всі поверхи башти сполучає система сходів, розташованих по периметру башти. Стрільниця в другому ярусі має приміщення з плоским перекриттям. Завершує башту невеликий, вирішений у характері головного об'єму четверик, над яким підноситься восьмерик з наскрізною оглядовою частиною, яку увінчано високим, струнким шатром. Декоративні башточки та пинаклі по кутах парапетів, стрілчасті арки складають основу багатого декору. Раніше з боку в'їзду до Кремля башта виглядала ще ошатнішою, оскільки подібні прикраси мала і стрільниця. Нещодавно на Троїцькій башті знову було встановлено годинник.
Висота башти до зірки з боку Кремля - 65,65 м, із зіркою - 69,3 м. Висота башти з боку Олександрівського саду - 76,35 м, із зіркою - 80 м.
Современное название Троицкая башня получила в 1658 году от Троицкого подворья в Кремле. До этого она называлась Богоявленской, Знаменской, Куретной по расположенным в Кремле церквям и Каретному двору.
В конце XVII века башня была надстроена высоким шатром, получила архитектурный декор, близкий к декору Спасской башни, и куранты, которые после пожара 1812 года не восстанавливались. В 1870-1895 годах при переводе в башню архива Министерства Императорского двора она была перестроена, при этом многие древние детали были утрачены. В XIX веке после того, как реку Неглинную забрали в трубу, белокаменный пандус, ведущий к башне Кутафье, был заменен кирпичным. В 1901 году был выстроен новый Троицкий мост.
Башня шестиэтажная, с глубокими двухэтажными подвалами, служившими для оборонных целей, а в XVI-XVII веках использовавшимися как тюрьма. Все этажи башни соединяет система лестниц, расположенных по периметру башни. Стрельница во втором ярусе имеет помещение с плоским перекрытием. Завершает башню небольшой, решенный в характере главного объема четверик, над которым возвышается восьмерик со сквозной смотрительной частью, увенчанной высоким, стройным шатром. Декоративные башенки и пинакли по углам парапетов, стрельчатые арки составляют основу богатого декора. Прежде со стороны въезда в Кремль башня выглядела еще нарядней, так как подобные украшения имела и стрельница. Недавно на Троицкой башне вновь были установлены часы.
Высота башни до звезды со стороны Кремля - 65,65 м, со звездой - 69,3 м. Высота башни со стороны Александровского сада - 76,35 м, со звездой - 80 м.
The Trinity tower was given its present-day name after the Kremlin’s Troitskiy hostelry in 1658. Earlier, it had been called the Bogoyavlenskaya (Epiphany), Rizpolozhenskaya (Our Lady’s Sacred Robe), Znamenskaya (Holy Sign), Kuretnaya (Carriage), after the Kremlin’s Churches and the Kuretniy (Carriage) Court.
It was topped with a marquee in the end of the XVIIth century. Its decoration was similar to the Spasskaya (Saviour) Tower. A clock and chimes was also installed on the tower’s top. It has never been restored after the fire of 1812.
On the Kremlin’s side the tower’s height is 65,65 m and with the star is 69,3 m.
Наприкінці XVII століття башту було надбудовано високим шатром, вона отримала архітектурний декор, близький до декору Спаської башти, і куранти, які після пожежі 1812 року не відновлювалися. У 1870-1895 роках при переводі в башту архіву Міністерства Імператорського двору її було перебудовано, при цьому багато стародавніх деталей було втрачено. У XIX столітті після того, як річку Неглинну забрали в трубу, білокам'яний пандус, що веде до башти Кутафье, було замінено цегляним. 1901 року було збудовано новий Троїцький міст.
Башта шестиповерхова, з глибокими двоповерховими підвалами, що служили для оборонних цілей, а в XVI-XVII століттях використалися як в'язниця. Всі поверхи башти сполучає система сходів, розташованих по периметру башти. Стрільниця в другому ярусі має приміщення з плоским перекриттям. Завершує башту невеликий, вирішений у характері головного об'єму четверик, над яким підноситься восьмерик з наскрізною оглядовою частиною, яку увінчано високим, струнким шатром. Декоративні башточки та пинаклі по кутах парапетів, стрілчасті арки складають основу багатого декору. Раніше з боку в'їзду до Кремля башта виглядала ще ошатнішою, оскільки подібні прикраси мала і стрільниця. Нещодавно на Троїцькій башті знову було встановлено годинник.
Висота башти до зірки з боку Кремля - 65,65 м, із зіркою - 69,3 м. Висота башти з боку Олександрівського саду - 76,35 м, із зіркою - 80 м.
Современное название Троицкая башня получила в 1658 году от Троицкого подворья в Кремле. До этого она называлась Богоявленской, Знаменской, Куретной по расположенным в Кремле церквям и Каретному двору.
В конце XVII века башня была надстроена высоким шатром, получила архитектурный декор, близкий к декору Спасской башни, и куранты, которые после пожара 1812 года не восстанавливались. В 1870-1895 годах при переводе в башню архива Министерства Императорского двора она была перестроена, при этом многие древние детали были утрачены. В XIX веке после того, как реку Неглинную забрали в трубу, белокаменный пандус, ведущий к башне Кутафье, был заменен кирпичным. В 1901 году был выстроен новый Троицкий мост.
Башня шестиэтажная, с глубокими двухэтажными подвалами, служившими для оборонных целей, а в XVI-XVII веках использовавшимися как тюрьма. Все этажи башни соединяет система лестниц, расположенных по периметру башни. Стрельница во втором ярусе имеет помещение с плоским перекрытием. Завершает башню небольшой, решенный в характере главного объема четверик, над которым возвышается восьмерик со сквозной смотрительной частью, увенчанной высоким, стройным шатром. Декоративные башенки и пинакли по углам парапетов, стрельчатые арки составляют основу богатого декора. Прежде со стороны въезда в Кремль башня выглядела еще нарядней, так как подобные украшения имела и стрельница. Недавно на Троицкой башне вновь были установлены часы.
Высота башни до звезды со стороны Кремля - 65,65 м, со звездой - 69,3 м. Высота башни со стороны Александровского сада - 76,35 м, со звездой - 80 м.
The Trinity tower was given its present-day name after the Kremlin’s Troitskiy hostelry in 1658. Earlier, it had been called the Bogoyavlenskaya (Epiphany), Rizpolozhenskaya (Our Lady’s Sacred Robe), Znamenskaya (Holy Sign), Kuretnaya (Carriage), after the Kremlin’s Churches and the Kuretniy (Carriage) Court.
It was topped with a marquee in the end of the XVIIth century. Its decoration was similar to the Spasskaya (Saviour) Tower. A clock and chimes was also installed on the tower’s top. It has never been restored after the fire of 1812.
On the Kremlin’s side the tower’s height is 65,65 m and with the star is 69,3 m.
Фото 2003 року. |
Навколо Московського Кремля.
Вид на Кремль та Кремлівську набережну з боку р. Москва (з Великого Мурованого мосту). Вокруг Московского Кремля. Вид на Кремль и Кремлевскую набережную со стороны р. Москва (с Большого Каменного моста). |
Фото 2007 року. |
Навколо Московського Кремля.
Вид на Кремль та Кремлівську набережну з боку р. Москва (з Великого Мурованого мосту). Вокруг Московского Кремля. Вид на Кремль и Кремлевскую набережную со стороны р. Москва (с Большого Каменного моста). |
Фото 2003 року.
Лужков міст через Водовідводний канал.
Лужков мост через Водоотводный канал.
Лужков мост через Водоотводный канал.
Фото 2003 року.
Лаврушинський провулок. Державна Третьяковська галерея.
Саме тут зараз знаходиться безцінні історичні реліквії зі зруйнованого Михайлівського Золотоверхого Собору - мозаїка «Дмитро Солунський» 1108-1113; фрески, що були частиною декоративного вбрання Собору та дві шиферні плити кінця 11 століття з рельєфним зображенням вершників.
Лаврушинский переулок. Государственная Третьяковская галерея.
Именно здесь сейчас находятся бесценные исторические реликвии из разрушенного Михайловского Златоверхого Собора - мозаика «Дмитрий Солунский» 1108-1113; фрески, являвшиеся частью декоративного убранства Собора и две шиферные плиты конца 11 века с рельефным изображением всадников.
Саме тут зараз знаходиться безцінні історичні реліквії зі зруйнованого Михайлівського Золотоверхого Собору - мозаїка «Дмитро Солунський» 1108-1113; фрески, що були частиною декоративного вбрання Собору та дві шиферні плити кінця 11 століття з рельєфним зображенням вершників.
Лаврушинский переулок. Государственная Третьяковская галерея.
Именно здесь сейчас находятся бесценные исторические реликвии из разрушенного Михайловского Златоверхого Собора - мозаика «Дмитрий Солунский» 1108-1113; фрески, являвшиеся частью декоративного убранства Собора и две шиферные плиты конца 11 века с рельефным изображением всадников.
Фото 2007 року. |
Фото 2007 року. |
Храм Христа Спасителя.
Вид з боку р. Москва (фото ліворуч) та з боку пр. Соймоновський (фото праворуч). Храм Христа Спасителя. Вид со стороны р. Москва (левое фото) и со стороны пр. Соймоновский (правое фото). |
Фото 2003 року.
Храм Христа Спасителя.
Вид з боку вулиці Волхонка.
Храм Христа Спасителя.
Вид со стороны улицы Волхонка.
Вид з боку вулиці Волхонка.
Храм Христа Спасителя.
Вид со стороны улицы Волхонка.
Фото 2003 року.
Арбат. Державний академічний театр
імені Євг. Вахтангова.
Перед виставою "Принцеса Турандот" Карло Гоцці.
Арбат. Государственный академический театр имени Евг. Вахтангова.
Перед спектаклем "Принцесса Турандот" Карло Гоцци.
Перед виставою "Принцеса Турандот" Карло Гоцці.
Арбат. Государственный академический театр имени Евг. Вахтангова.
Перед спектаклем "Принцесса Турандот" Карло Гоцци.
Фото 2003 року. |
Фото 2003 року. |
Вздовж Арбату. Пам`ятний знак Булату Окуджаві.
Вдоль Арбата. Памятный знак Булату Окуджаве. |
Фото 2003 року.
Пам`ятник О.С.Пушкіну та Н.Н.Гончаровій на Арбаті
(авторський проект Е.Г.Розанова, скульптор А.Бурзинов).
Памятник А.С.Пушкину и Н.Н.Гончаровой на Арбате
(авторский проект Е.Г.Розанова, скульптор А.Бурзинов).
(авторський проект Е.Г.Розанова, скульптор А.Бурзинов).
Памятник А.С.Пушкину и Н.Н.Гончаровой на Арбате
(авторский проект Е.Г.Розанова, скульптор А.Бурзинов).
Фото 2003 року.
Новий Арбат вночі.
Новый Арбат ночью.
Новый Арбат ночью.
Фото 2003 року.
Пам`ятник "300-річчю військово-морського флоту в Росії"
(авторський проект Е.Г.Розанова, скульптор Л.Кербель, 1993).
Памятник "300-летию военно-морского флота в России"
(авторский проект Е.Г.Розанова, скульптор Л.Кербель, 1993).
(авторський проект Е.Г.Розанова, скульптор Л.Кербель, 1993).
Памятник "300-летию военно-морского флота в России"
(авторский проект Е.Г.Розанова, скульптор Л.Кербель, 1993).
Фото 2007 року. |
Вид з Краснолузького моста
(проти течії Москви-ріки). Вид с Краснолужского моста (вверх по течению Москвы-реки). |
Фото 2007 року. |
Вид з Краснолузького моста
(за течією Москви-ріки). Вид с Краснолужского моста (вниз по течению Москвы-реки). |
Фото 2007 року.
Міст Богдана Хмельницького.
Інформаційна таблиця свідчить (російською мовою):
Мост Богдана Хмельницкого.
Информационная табличка свидетельствует:
Інформаційна таблиця свідчить (російською мовою):
«Міст Богдана Хмельницького
Споруджено 2001 року.
Названо в пам’ять українського державного діяча, гетьмана України Богдана Хмельницького (1595-1657)
Є фрагментом історичного Краснолузького моста, побудованого в 1905-1907 р.р.
за проектом архітектора Померанцева А. Н. й інженера Проскурякова П. Я.»
Споруджено 2001 року.
Названо в пам’ять українського державного діяча, гетьмана України Богдана Хмельницького (1595-1657)
Є фрагментом історичного Краснолузького моста, побудованого в 1905-1907 р.р.
за проектом архітектора Померанцева А. Н. й інженера Проскурякова П. Я.»
Мост Богдана Хмельницкого.
Информационная табличка свидетельствует:
«Мост Богдана Хмельницкого
Сооружен в 2001 году.
Назван в память украинского государственного деятеля, гетмана Украины Богдана Хмельницкого (1595-1657)
Является фрагментом исторического Краснолужского моста, построенного в 1905-1907 г.г.
по проекту архитектора Померанцева А. Н. и инженера Проскурякова П. Я.»
Сооружен в 2001 году.
Назван в память украинского государственного деятеля, гетмана Украины Богдана Хмельницкого (1595-1657)
Является фрагментом исторического Краснолужского моста, построенного в 1905-1907 г.г.
по проекту архитектора Померанцева А. Н. и инженера Проскурякова П. Я.»
Фото 2007 року. |
Площа Європи перед Київським вокзалом.
Площадь Европы перед Киевским вокзалом. The square of Europe in front of Kyiv railroad station in Moscow. |
Фото 2007 року. |
Площа Європи перед Київським вокзалом.
Площадь Европы перед Киевским вокзалом. The square of Europe in front of Kyiv railroad station in Moscow. |
Інформаційні таблиці свідчать (російською, англійською та французькою мовою):
Информационные таблички свидетельствуют (на русском, английском и французском языках):
The inscription reads (in Russian, English and French):
«На знак зміцнення дружби і співпраці країн Європи уряд Москви ухвалив створити в столиці Росії ансамбль площі Європи.
В центрі ансамблю скульптурна композиція "Викрадення Європи" роботи бельгійського скульптора Олів’є Стребеля. Передана в дар Москві Брюссельським столичним регіоном.
Архітектурний проект роботи майстерні Юрія Платонова. Ансамбль площі та скульптурну композицію було урочисто відкрито 15 вересня 2002 року.»
В центрі ансамблю скульптурна композиція "Викрадення Європи" роботи бельгійського скульптора Олів’є Стребеля. Передана в дар Москві Брюссельським столичним регіоном.
Архітектурний проект роботи майстерні Юрія Платонова. Ансамбль площі та скульптурну композицію було урочисто відкрито 15 вересня 2002 року.»
Информационные таблички свидетельствуют (на русском, английском и французском языках):
«В знак укрепления дружбы и сотрудничества стран Европы правительство Москвы постановило
создать в столице России ансамбль площади Европы.
В центре ансамбля скульптурная композиция "Похищение Европы" работы бельгийского скульптора Оливье Стребеля. Передана в дар Москве Брюссельским столичным регионом.
Архитектурный проект работы мастерской Юрия Платонова. Ансамбль площади и скульптурная композиция торжественно открыты 15 сентября 2002 года.»
В центре ансамбля скульптурная композиция "Похищение Европы" работы бельгийского скульптора Оливье Стребеля. Передана в дар Москве Брюссельским столичным регионом.
Архитектурный проект работы мастерской Юрия Платонова. Ансамбль площади и скульптурная композиция торжественно открыты 15 сентября 2002 года.»
The inscription reads (in Russian, English and French):
«As a token of stronger friendship and unity between the European countries the government of Moscow has decided
to create the ensemble of the square of Europe in the Russian capital.
In the centre of the square "The abduction of Europe" by the Belgian sculptor Oliver Strebelle, is donated to Moscow by the Brussels capital region.
The architectural project is by Yury Platonov’s studio of architecture. The square and the sculpture have been solemnly opened on the 15 of September 2002.»
In the centre of the square "The abduction of Europe" by the Belgian sculptor Oliver Strebelle, is donated to Moscow by the Brussels capital region.
The architectural project is by Yury Platonov’s studio of architecture. The square and the sculpture have been solemnly opened on the 15 of September 2002.»
Фото 2004 року.
Київський вокзал міста Москва.
Побудовано в 1914-1920 на місці, що колись звалося Дорогомилівська слобода. До 1934 вокзал мав назву "Брянський". Головний фасад вокзалу спроектовано в стилі неокласицизму.
Архітектори: Іван Івановив Рерберг (власне будівля вокзалу, 1913-1917) та В. Г. Шухов (дебаркадер вокзалу).
Киевский вокзал города Москва.
Построен в 1914-1920 на месте, некогда называвшемся Дорогомиловская слобода. До 1934 вокзал носил название "Брянский". Главный фасад вокзала спроектирован в стиле неоклассицизма.
Архитекторы: Иван Иванович Рерберг (само здание вокзала, 1913-1917) и В. Г. Шухов (дебаркадер вокзала).
Kyiv railroad station in Moscow.
Побудовано в 1914-1920 на місці, що колись звалося Дорогомилівська слобода. До 1934 вокзал мав назву "Брянський". Головний фасад вокзалу спроектовано в стилі неокласицизму.
Архітектори: Іван Івановив Рерберг (власне будівля вокзалу, 1913-1917) та В. Г. Шухов (дебаркадер вокзалу).
Киевский вокзал города Москва.
Построен в 1914-1920 на месте, некогда называвшемся Дорогомиловская слобода. До 1934 вокзал носил название "Брянский". Главный фасад вокзала спроектирован в стиле неоклассицизма.
Архитекторы: Иван Иванович Рерберг (само здание вокзала, 1913-1917) и В. Г. Шухов (дебаркадер вокзала).
Kyiv railroad station in Moscow.
Фото 2003 року. |
Фото 2007 року. |
Характерні ознаки сучасної Москви:
плакат "УВАГА: ТЕРОРИЗМ!" (знято на Київському вокзалі). Симптоматичні назви розділів: "Можливі місця встановлення вибухових пристроїв", "Дії пасажирів при виявленні вибухового пристрою або підозрілої речі", "Дії потерпілих після вибуху", "Дії пасажирів, якщо їх захопили в заручники" тощо. Характерные черты современной Москвы: плакат "ВНИМАНИЕ: ТЕРРОРИЗМ!" (снято на Киевском вокзале). Симптоматичны названия разделов: "Возможные места установки взрывных устройств", "Действия пассажиров при обнаружении взрывного устройства или подозрительного предмета", "Действия пострадавших после взрыва", "Действия пассажиров, если их захватили в заложники" и пр. |
Фото 2003 року.
Спасо-Андроників монастир. Ліворуч внизу - речка Яуза.
Спасо-Андроников монастырь. Слева внизу - річка Яуза.
Спасо-Андроников монастырь. Слева внизу - річка Яуза.
Фото 2003 року.
Пам`ятник Андрію Рубльову перед Спасо-Андрониковим монастирем.
Памятник Андрею Рублеву перед Спасо-Андрониковым монастырем.
Памятник Андрею Рублеву перед Спасо-Андрониковым монастырем.
Фото 2003 року.
Берниковською набережною Яузи у бік річки Москва.
По Берниковской набережной Яузы в сторону речки Москва.
По Берниковской набережной Яузы в сторону речки Москва.
Фото 2007 року. |
Фото 2007 року. |
Міжнародний аеропорт «Шереметьєво-2»:
вид ззовні та зал очікування відльоту. Международный аэропорт «Шереметьево-2»: вид снаружи и зал ожидания вылета. Moscow, Russia: Sheremetyevo International, terminal 2 (General view and Departure Hall). |
P.S.
Мушу визнати чесно: особисто я Москву не полюбляю...
Бував неодноразово; перші враження понад 30 років тому, по суті, не сильно змінилися... Метушливий і відносно брудний мегаполіс; досить зарозумілі (подекуди) мешканці... (Правда, в останні роки Москва трохи «вмила личко»)
Я віддаю належне московській архітектурі і пам'ятникам, чудовим музеям і славнозвісним театрам, високому рівню навчальних і наукових установ...
Та я чудово розумію «умови збирання» усього цього...
P.S.
Должен честно признать: лично я Москву недолюбливаю...
Бывал неоднократно; первые впечатления более чем 30-ти летней давности, по сути, не сильно изменились... Суетливый и относительно грязный мегаполис; достаточно заносчивые (местами) жители... (Правда, в последние годы Москва немного «умыла личико»)
Я отдаю должное московской архитектуре и памятникам, восхитительным музеям и великолепным театрам, высокому уровню учебных и научных учреждений...
Но я великолепно понимаю, т.с., «условия собирательства» всего этого...
Мушу визнати чесно: особисто я Москву не полюбляю...
Бував неодноразово; перші враження понад 30 років тому, по суті, не сильно змінилися... Метушливий і відносно брудний мегаполіс; досить зарозумілі (подекуди) мешканці... (Правда, в останні роки Москва трохи «вмила личко»)
Я віддаю належне московській архітектурі і пам'ятникам, чудовим музеям і славнозвісним театрам, високому рівню навчальних і наукових установ...
Та я чудово розумію «умови збирання» усього цього...
P.S.
Должен честно признать: лично я Москву недолюбливаю...
Бывал неоднократно; первые впечатления более чем 30-ти летней давности, по сути, не сильно изменились... Суетливый и относительно грязный мегаполис; достаточно заносчивые (местами) жители... (Правда, в последние годы Москва немного «умыла личико»)
Я отдаю должное московской архитектуре и памятникам, восхитительным музеям и великолепным театрам, высокому уровню учебных и научных учреждений...
Но я великолепно понимаю, т.с., «условия собирательства» всего этого...
Першоджерела:
# «Официальный сервер Правительства Москвы».
# Сайт «Императоры России».
# Сайт «Московский Кремль».
# Сайт «Moscow Kremlin».
# Михайло Драгоманів “Пропащій час. Українці під Московським царством (1654-1876)”.
# “Київ. Енциклопедичний довідник”, Головна редакція УРЕ, Київ-1981.
# “Киев. Энциклопедический справочник”, Главная редакция УСЭ, Киев-1985.
# Михайло Грушевський "Ілюстрована Історія України" (вісімнадцята тисяча), з друкарні Акц. Т-ва "Петро Барський", Київ-1917.
# «Карта Москвы автомобильная», «Роскартография», 2001.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# «Студия Артемия Лебедева».
# Сайт «Императоры России».
# Сайт «Московский Кремль».
# Сайт «Moscow Kremlin».
# Михайло Драгоманів “Пропащій час. Українці під Московським царством (1654-1876)”.
# “Київ. Енциклопедичний довідник”, Головна редакція УРЕ, Київ-1981.
# “Киев. Энциклопедический справочник”, Главная редакция УСЭ, Киев-1985.
# Михайло Грушевський "Ілюстрована Історія України" (вісімнадцята тисяча), з друкарні Акц. Т-ва "Петро Барський", Київ-1917.
# «Карта Москвы автомобильная», «Роскартография», 2001.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# «Студия Артемия Лебедева».
До переліку фотосерій (List of photoseries)
