Цей розділ присвячено найпрекраснішому у світі "вічному" місту - стародавньому і водночас юному Києву... Моєму рідному Києву!
Як тебе не любити, Києве мій!
Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.

В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Этот раздел посвящен самому прекрасному в мире "вечному" городу - древнему и одновременно юному Киеву... Моему родному Киеву!
Як тебе не любити, Києве мій!
Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.

При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.

This section narrates about the finest "eternal" city of the world - ancient and simultaneously young city of Kyiv... About my home town Kyiv!
Finest city of the world - Kyiv (Kiev)...
At any use of the pictures placed here, a hyperlink to this site () is needed.




"Після того, як я побачив католицький Рим, я відчув щонайактивніше бажання бачити Рим православний. Петербург - ще місто-немовля, Москва щойно вступила в мужній вік, але Київ - це вічне місто Півночі."
(Оноре де Бальзак, щоденник)

"После того, как я повидал католический Рим, я испытал живейшее желание видеть Рим православный. Петербург - еще город-младенец, Москва только что вступила в мужественный возраст, но Киев - это вечный город Севера." (Оноре де Бальзак, дневник)

"Petersburg - is a young city, Moscow - is an ancient city, and Kiev - is the eternal city…, it is Northern Rome." (Onore de Balzac)

"Petersburg - est une jeune ville, Moscou - est une ville antique, et Kiev - est la ville éternelle..., c'est Rome nordique." (Balzac, Honoré de)



Фото Киева. Вид на Правобережье и Днепр с моста Патона. Панорама ~90°. Фото червня 2012 року.
Київ. Краєвид Правобережжя та Дніпра з моста Патона. Панорама ~90°.

Киев. Вид на Правобережье и Днепр с моста Патона. Панорама ~90°.

The Kyiv (Kiev). The view of the Dnieper River and the right bank of Dnieper from the Patona Bridge.


Фото Киева. Святая Успенская Киево-Печерская Лавра (вид с Днепровского спуска) Фото 2003 року.
Грає море зелене,
Тихий день догора.
Дорогими для мене
Стали схили Дніпра,

Де колишуться віти
Закоханих мрій...
Як тебе не любити,
Києве мій!

В очі дивляться канни,
Сердце в них переллю,
Хай розкажуть коханій,
Як я вірно люблю.


Фото Киева. Вид на Левобережье с Днепровского спуска Фото 2003 року.
Буду мріяти й жити
На крилах надій...
Як тебе не любити,
Києве мій!

Спить натомлене місто
Мирним лагідним сном.
Ген вогні, як намисто,
Розцвіли над Дніпром.

Вечорів оксамити,
Мов щастя прибій...
Як тебе не любити,
Києве мій!
("Києве мій", слова Д. Луценка, музика І. Шамо)


Фото Киева. Памятный знак в честь основания города Киева Фото травня 2005 року.
Пам'ятний знак на честь заснування міста Києва в Наводницькому парці (колишньому на і'мя В. М. Примакова).
Пам'ятний знак споруджено в 1982 році на ознаменування 1500-річчя міста Києва.
Скульптурну композицію виконано з кованої міді у вигляді плоского човна, на якому встановлено фігури легендарних засновників Києва, - братів Кия, Щека та Хорива і їх сестри Либеді. Біля підніжжя гранітного постаменту - басейн. Довжина човна - 9 м; висота фігур: братів - 4,3 м, Либеді - 3,8 м. Скульптор В. 3. Бородай, архітектор Н. М. Фещенко.
Перед пам'ятним знаком - гранітний камінь з цитатою «Повісті минулих літ» (див. збільшене фото):
«И быша три брата . єдиномоу имя Кий . дроугому Щекъ . а третьємоу Хоривъ и сестра их Лыбедь.
И сотвориша городокъ . въ имя брата их старшаго . и нарекоша Києвъ»
Археологічні дослідження виявили на Старокиївській горі житла та господарські споруди "міста Кия" датовані V-VI століттями нашої ери. Це свідчить про те, що Старокиївська гора, а також гори Замкова та Дитинка були постійно заселені. Північно-західний виступ Старозамкової гори був дуже зручним місцем, яке з мінімальними зусиллями було перетворене на оборонне городище. З трьох сторін тут були круті спуски і лише з четвертої потрібні були серйозні додаткові укріплення. Навколо земель полян об'єдналися древляни, угличі, мешканці півночі, тиверці й місто в IX столітті перетворилося на політичний центр східно-слов'янських племен. В той час місто займало значну частину Старокиївської гори та територію біля підніжжя гори (Поділ), де оселилися ремісники, фах яких закріпився в назвах вулиць - Кожемяцької, Гончарної, Дігтярної.

Памятный знак в честь основания города Киева в Наводницком парке (бывшем имени В. М. Примакова).
Памятный знак сооружен в 1982 году в ознаменование 1500-летия города Киева.
Скульптурная композиция выполнена из кованой меди в виде плоской ладьи, на которой установлены фигуры легендарных основателей Киева - братьев Кия, Щека и Хорива и их сестры Лыбеди. У подножия гранитного постамента - бассейн. Длина ладьи 9 м; высота фигур: братьев - 4,3 м, Лыбеди - 3,8 м. Скульптор В. 3. Бородай, архитектор Н. М. Фещенко.
Перед памятным знаком - гранитный камень с цитатой из «Повести временных лет» (см. увеличенное фото):
«И быша три брата . єдиномоу имя Кий . дроугому Щекъ . а третьємоу Хоривъ и сестра их Лыбедь.
И сотвориша городокъ . въ имя брата их старшаго . и нарекоша Києвъ»
Археологические исследования обнаружили на Старокиевской горе жилища и хозяйственные строения "города Кия" датируемые V-VI веками нашей эры. Это свидетельствует о том, что заселенность Старокиевской горы, а также гор Замковой и Детинки была постоянной. Северо-западный выступ Старозамковой горы была очень удобным местом, которое с минимальными усилиями было превращено в оборонное городище. С трех сторон здесь были крутые спуски и лишь с четвертой требовались серьезные дополнительные укрепления. Вокруг земель полян объединились древляне, угличи, северяне, тиверцы и город в IX веке превратился в политический центр восточнославянских племен. В это время город занимал значительную часть Старокиевской горы и территорию возле подножия горы (Подол), где поселились ремесленники, профессия которых закрепилась в названиях улиц - Кожемяцкой, Гончарной, Дегтярной.


Фото Киева. Золотые Ворота - главные, парадные врата древнего Киева. Фото липня 2004 року.
Фото Киева. Золотые Ворота - главные, парадные врата древнего Киева. Фото червня 2012 року.
Золоті Ворота - головна, урочиста брама стародавнього Києва. Свою назву одержали від схожості з константинопольськими Золотими воротами. Про будівництво їх, водночас із Софійським собором, згадується в літопису під 1037. Із записів мандрівників XVI-XVII століть і малюнків А. ван Вестерфельда (1651) відомо, що вже тоді Золоті ворота були напівзруйнованими.

Золотые Ворота - главные, парадные врата древнего Киева. Свое название получили от сходства с константинопольскими Золотыми воротами. О строительстве их, одновременно с Софийским собором, упоминается в летописи под 1037. Из записей путешественников XVI-XVII веков и рисунков А. ван Вестерфельда (1651) известно, что уже тогда Золотые ворота были полуразрушенными.


Наприкінці XVII століття, у зв`язку з реконструкцією фортифікаційних споруд міста, перед воротами було збудовано земляні бастіони, а вже в середині XVIII століття руїни колись головного виїзду до міста було засипано землею.
Кияни знову побачили стародавню пам`ятку 1832 року, коли К. Лохвицький провів археологічні розкопки Золотих воріт. Після цього вони набрали виду двох паралельних марів завдовжки 25 і 13 метрів, та заввишки близько 8 метрів. Згодом провадилися роботи з укріплення руїн: на окремих ділянках зроблено ремонт стародавньої кладки, зведено контрфорси, влаштовано металеві зв`язки, територію навколо залишків пам`ятки було оточено чавунною огорожею. У такому виді Золоті ворота дійшли до наших часів. Однак від атмосферних опадів пам`ятка руйнувалася й далі, що надзвичайно непокоїло вчених. 1970 року було прийнято рішення звести над залишками пам`ятки павільйон, який не тільки захищав би її, а й відтворював її первісний вид споруди.
Реконструкція, яку було закінчено 1982 року (реставратори - Є. Лопушинська, М. Холостенко, С. Висоцький), відтворює Золоті ворота у такому вигляді: основна частина - це вежа із зубцями заввишки 14 метрів; із зовнішнього фасаду вежа має додатковий виступ - "малу вежу"; проїзд воріт перекривається з одного боку підйомною дерев`яною брамою, що обкута металом, з другого - стулками воріт, які виконано за зразком стародавніх воріт, що збереглися в пам`ятках Новгорода та Суздаля. Надбрамну церкву відтворено у виді тринефного чотиристовпного однобанного храму. В архітектурному декорі фасадів використано орнаменти з цегли, властиві для давньоруських будівель того часу. Підлогу храму прикрашено мозаїкою, малюнок якої виконано за мотивами стародавньої підлоги Софії Київської.
При реконструкції пам`ятки відтворено відрізки валів, що примикали до вежі. Із зовнішнього боку вони мають обдерновані укоси. По верху валу проходять дерев`яні заборола. На торцях умовно показано внутрішньовалові конструкції. З боку міста на фасаді можна побачити складські приміщення - комори, розташовані в давнину в крайніх зрубах валу. Всередині відновлених відрізків валу міститься експозиційне приміщення музею "Золоті Ворота" й сходи, що ведуть на гребінь, звідки відкривається чудова панорама міста.


В конце XVII века, в связи с реконструкцией фортификационных сооружений города, перед воротами были построены земляные бастионы, а уже в середине XVIII века руины когда-то главного въезда в город были засыпаны землей.
Киевляне вновь увидели древний памятник в 1832 году, когда К. Лохвицкий провел археологические раскопки Золотых ворот. После этого они приобрели вид двух параллельных стен длиной 25 и 13 метров, и высотой около 8 метров. Впоследствии осуществлялись работы по укреплению руин: на отдельных участках был произведен ремонт древней кладки, возведены контрфорсы, устроены металлические связки, территория вокруг остатков сооружения была окружена чугунным ограждением. В таком виде Золотые ворота дошли до нашего времени. Однако от атмосферных осадков памятник продолжал разрушаться, что чрезвычайно беспокоило ученых. В 1970 году было принято решение возвести над остатками памятника павильон, который не только защищал бы его, но и воссоздавал первичный вид сооружения.
Реконструкция, законченная в 1982 году (реставраторы - Е. Лопушинская, М. Холостенко, С. Высоцкий), воссоздает Золотые ворота в таком виде: основная часть - это башня с зубцами высотой 14 метров; с внешнего фасада башня имеет дополнительный выступ - "малую башню"; проезд ворот перекрывается с одной стороны подъемными деревянными воротами, окованными металлом, с другой - створками ворот, выполненными по образцу древних ворот, сохранившихся в памятниках Новгорода и Суздаля. Надвратная церковь воссоздана в виде тринефного четырехстолпного однобанного храма. В архитектурном декоре фасадов использованы орнаменты из кирпича, свойственные древнерусским строениям того периода. Пол храма украшен мозаикой, рисунок которой выполнен по мотивам древнего пола Софии Киевской.
При реконструкции памятника воссозданы отрезки валов, которые примыкали к башне. С внешней стороны они имеют обдерненные укосы. По верху вала проходят деревянные заборола. На торцах условно показаны внутриваловые конструкции. Со стороны города на фасаде можно увидеть складские помещения - амбары, располагавшиеся в древности в крайних срубах вала. Внутри воссозданных отрезков вала разместились экспозиционное помещение музея "Золотые Ворота" и лестницы, ведущие на гребень, откуда открывается прекрасная панорама города.


Фото Киева. Памятник Богдану Хмельницкому на фоне колокольни Собора Святой Софии
Фото 2003 року.
Пам’ятник Богдану Хмельницькому на фоні дзвіниці Собору Святої Софії.
Собор Святої Софії - славетна «митрополія руська», шедевр архітектури і монументального живопису першої половини XI століття. Збереглося 260 кв. метрів мозаїк та 3 тисячі кв. метрів фресок. Навряд чи ще десь в Європі можна знайти стільки фресок та мозаїк XI сторіччя, що збереглися в одній церкві. Собор оточують монастирські будівлі XVII століття, виконані в стилі Українського бароко. Внутрішнє вбрання Собору майже не змінювалось. В XVIII сторіччі з’явився іконостас та в XIX сторіччі - чавунні напільні плитки. Свята Софія Київська - це витвір мистецтва, до якого приходять історики та туристи, щоб побачити та помилуватися цим дивом Візантійської та Стародавньої Руської архітектури.
Фундамент Собору Святої Софії заклав Великий Князь Ярослав (близько 978 - 1054), названий “Мудрим”.
У Софійському соборі поховано в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину Ірину (Інгігерду; ? - 1050).


Памятник Богдану Хмельницкому на фоне колокольни Собора Святой Софии.
Собор Святой Софии - славная «митрополия руська», шедевр архитектуры и монументальной живописи первой половины XI века. Сохранилось 260 кв. метров мозаик и 3 тысячи кв. метров фресок. Вряд ли где-то в Европе можно встретить столько фресок и мозаик XI столетия, сохранившихся в одной церкви. Собор окружают монастырские строения XVII века, выполненные в стиле Украинского барокко. Внутреннее убранство Собора почти не изменялось. В XVIII столетии появился иконостас и в XIX столетии - чугунные напольные плитки. Святая София Киевская - произведение искусства, к которому приходят историки и туристы, чтобы увидеть и полюбоваться этим чудом Византийской и Древнеруськой архитектуры.
Фундамент Собора Святой Софии заложил Великий Князь Ярослав (около 978 - 1054), названный “Мудрым”.
В Софиевском соборе похоронены в саркофаге Ярослав Мудрый и его супруга Ирина (Ингигерда; ? - 1050).

Kyiv, the Monument of hetman Bohdan Khmelnytskyy on a background the bell tower of St. Sophia Cathedral.
The St. Sophia Cathedral - the oldest survived church that was built in 1037 by Prince Yaroslav the Wise. This majestic 13-domed church makes huge impression on visitors with its rich frescoes and mosaics many of which are still intact. It is a national shrine and is under the patronage of UNESCO.


Фото Киева. Памятник Богдану Хмельницкому (Софиевская площадь)
Фото жовтня 2006 року.
Пам’ятник Богдану Хмельницькому (Софіївська площа). Святкове освячення і відкриття пам`ятника відбулося 11 липня 1888 року. Ініціатором його створення був Голова археологічної комісії Юзефович ще у 50-і рр. 19 століття. Автором ескізів був Михайло Осипович Мікешин; статую гетьмана відлив у Петербурзі скульптор Пій Адамович Веліонський, а фігуру коня - Артемій Лаврентьович Обер. Постамент спорудив архітектор В. Н. Николаев з гранітних глиб, що залишилися від будівництва Ланцюгового мосту. Оскільки коштів на будівництво не вистачало (зібрали 25 тисяч карбованців), Морське відомство передало для статуї 1600 пудів старої корабельної міді.

Памятник Богдану Хмельницкому (Софиевская площадь).
Праздничное освящение и открытие памятника состоялось 11 июля 1888 года. Инициатором его создания стал Председатель археологической комиссии Юзефович еще в 50-е гг. 19 века. Автором эскизов был Михаил Осипович Микешин; статую гетмана отлил в Петербурге скульптор Пий Адамович Велионский, а фигуру коня - Артемий Лаврентьевич Обер. Постамент соорудил архитектор В. Н. Николаев из гранитных глыб, оставшихся от строительства Цепного моста. Поскольку средств на строительство не хватало (собрали 25 тысяч рублей), Морское ведомство передало для статуи 1600 пудов старой корабельной меди.

Monument to B. Khmelnicki on the St. Sophia square in front of St. Sophia’s Cathedral.


Фото Киева. Памятник княгине Ольге, св. равноапостольным Кириллу и Мефодию, св. апостолу Андрею Первозванному (Михайловская площадь) Фото 2003 року.
Пам`ятник княгині Ользі, св. рівноапостольним Кирилу і Мефодію, св. апостолу Андрію Первозванному (Михайлівська площа).
Закладення пам`ятника освятили у серпні 1909 року. Відкриття відбулося 4 вересня 1911 року.
Проект видатного скульптора, режисера та драматурга І. П. Кавалерідзе (1887-1978) - українського Мікеланджело XX століття, як називали його мистецтвознавці. Співавтори проекту - Ф. П. Балавенський, Сниткін та Риков.
Пам`ятник тоді проіснував не довго. 1919 року статую Ольги скинули з п’єдесталу, у березні 1923 зняли статуї апостола та просвітників, а у 1926 демонтували постамент. На його місті розташували клумбу, під якою була закопана статуя княгині Ольги, розбита на безліч шматків. Пам'ятник відновлено у 1996 році скульпторами Віталієм Сівко, Миколою Білик (фігури Кирила і Мефодія, фігура княгині Ольги) та Віталієм Шишовим (фігура Андрія Первозванного).


Памятник княгине Ольге, св. равноапостольным Кириллу и Мефодию, св. апостолу Андрею Первозванному (Михайловская площадь).
Закладку памятника освятили в августе 1909 года. Открытие состоялось 4 сентября 1911 года.
Проект выдающегося скульптора, режиссера и драматурга И. П. Кавалеридзе (1887-1978) - украинского Микеланджело XX столетия, как называли его искусствоведы. Соавторы проекта - Ф. П. Балавенский, Сныткин и Рыков).
Памятник тогда просуществовал не долго. В 1919 году статую Ольги сбросили с пьедестала, в марте 1923 сняли статуи апостола и просветителей, а в 1926 демонтировали постамент. На его месте разбили клумбу, под которой была закопана статуя княгини Ольги, разбитая на множество кусков. Памятник восстановлен в 1996 году скульпторами Виталием Сивко, Николаем Билык (фигуры Кирилла и Мефодия, фигура княгини Ольги) и Виталием Шишовым (фигура Андрея Первозванного).

Monument to duchess Olha, Sts. Cyril and Methodius, the Apostles of the Slavs, St. Andrew, the "First-called" Apostle.
This Monument was erected in front of built again St. Michael’s Cathedral.


Фото Киева. Михайловский Златоверхий Собор (вид со стороны Софиевской площади) Фото 2003 року.
Михайлівський Золотоверхий Собор (вид з боку Софійської площі).
Споруджений у 1108-1113 роках внуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем. Собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем’янковому розчині технікою "мішаної кладки" з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. В 1934—1935 роках собор було зруйновано комуністичною владою. Частина фресок і мозаїк зберігалася в Софійському соборі («Євхаристія», «Степан та Фадей» - фрагменти фігур святих, фрески – сцени з «Благовіщення», фігура святого Захарія тощо). Частина ж безцінних історичних реліквій було вивезено до Росії і зараз знаходиться у Третьяковській галереї (зокрема, - мозаїка «Дмитро Солунський» 1108-1113 та дві шиферні плити кінця XI століття з рельєфним зображенням вершників) та Російському музеї у Санкт-Петербурзі (верхня частина фрескової фігури Самуіла). 1999 р. собор відбудовано.


Михайловский Златоверхий Собор (вид со стороны Софиевской площади).
Сооружен в 1108-1113 годах внуком Ярослава Мудрого князем Святополком Изяславичем. Собор был построен из камня и кирпича-плинфы на известково-цементном растворе техникой "смешанной кладки" с использованием голосников в пазухах сводов. Стены собора украшали мозаики и фрески. В 1934-1935 годах собор был разрушен коммунистическим режимом. Часть фресок и мозаик сохранялась в Софийском соборе («Евхарастия», «Степан и Фаддей» - фрагменты фигур святых, фрески – сцены из «Благовещения», фигура святого Захария и др.). Часть же бесценных исторических реликвий была вывезена в Россию и сейчас находится в Третьяковской галерее (в частности, - мозаика «Дмитрий Солунский» 1108-1113 и две шиферные плиты конца XI века с рельефным изображением всадников) и Русском музее в Санкт-Петербурге (верхняя часть фресковой фигуры Самуила). В 1999 году собор был отстроен заново.

The built again St.Michael’s Cathedral


Фото Киева. Площадь Независимости. Фонтаны. Фото 2003 року.
Майдан Незалежності. Фонтани. Автор фото - Елла Клименко.

Площадь Независимости. Фонтаны. Автор фото - Элла Клименко.


Фото Киева. Вдоль улицы Большая Житомирская. Вид с киевских круч на Подол и «Замок Ричарда Львиное сердце». Фото 2003 року.
Вулицею Велика Житомирська. Вид на Поділ з київських круч. Автор фото - Елла Клименко.
На передньому плані - т.з. «Замок Ричарда Левове серце» (пам'ятник архітектури). Це - опоетизована назва будівлі, спорудженої наприкінці XIX століття в стилі модернізованої англійської готики на Андріївському узвозі (№ 15). Існуюча назва походить від імені англійського короля - героя роману Вальтера Скотта «Айвенго». Будинок, стилізований під старовинний замок, підноситься на складному рельєфі нижче Андріївської церкви.


Вдоль улицы Большая Житомирская. Вид на Подол с киевских круч. Автор фото - Элла Клименко.
На переднем плане - т.н. «Замок Ричарда Львиное сердце» (памятник архитектуры). Это - опоэтизированное название здания, сооружённого в конце XIX века в стиле модернизированной английской готики на Андреевском спуске (№ 15). Бытующее название происходит от имени английского короля - героя романа Вальтера Скотта «Айвенго». Дом, стилизованный под старинный замок, возвышается на сложном рельефе ниже Андреевской церкви.


Фото Киева. Памятник гражданам города Киева и военнопленным, расстрелянным немецко-фашистскими захватчиками в Бабьем яру. Фото січня 2005 року.
Пам'ятник громадянам міста Києва і військовополоненим, розстріляним німецько-фашистськими загарбниками в Бабиному яру.
Відкрито 2.VII 1976 (скульптори М. Г. Лисенко, А. П. Вітрик і В. В. Сухенко, архітектори А. Ф. Ігнащенко, Н. К. Іванченко і В. Н. Іванченков). Являє собою багатофігурну композицію з бронзи. Встановлено в парку на Сирці. Загальна висота пам'ятника з боку вул. Дорогожицької - 10 м, з боку вул. Мельникова - 14 м.
Перед пам'ятником - бронзові плити з написами (трьома мовами: українською, російською та іврит) «Тут у 1941-1943 роках німецько-фашистськими загарбниками було розстріляно понад СТО ТИСЯЧ громадян міста Києва і військовополонених».
Бабин яр - урочище в нинішньому Шевченківському районі, між вулицями Дорогожицька, Мельникова, Коротченко та Дем’яна Бідного. До забудови Бабиного яру тут був один з найбільших на території Києва ярів (довжина - близько 2,5 км, глибина - понад 50 м). В період тимчасової німецько-фашистської окупації Києва в 1941-43 - місце масового знищення гітлерівцями мирного населення міста Києва та військовополонених. Всього в Бабиному яру загинуло понад 100 тисяч людей.


Памятник гражданам города Киева и военнопленным, расстрелянным немецко-фашистскими захватчиками в Бабьем яру.
Открыт 2.VII 1976 (скульпторы М. Г. Лысенко, А. П. Витрик и В. В. Сухенко, архитекторы А. Ф. Игнащенко, Н. К. Иванченко и В. Н. Иванченков). Представляет собой многофигурную композицию из бронзы. Установлен в парке на Сырце. Общая высота памятника со стороны ул. Дорогожицкой - 10 м, со стороны ул. Мельникова - 14 м.
Перед памятником - бронзовые плиты с надписями (на трех языках: украинском, русском и иврит) «Здесь в 1941-1943 годах немецко-фашистскими захватчиками были расстреляны свыше СТА ТЫСЯЧ граждан города Киева и военнопленных».
Бабий яр - урочище в нынешнем Шевченковском районе, между улицами Дорогожицкой, Мельникова, Коротченко и Демьяна Бедного. До застройки Бабьего яра здесь был один из самых больших на территории Киева оврагов (длина - около 2,5 км, глубина - свыше 50 м). В период временной немецко-фашистской оккупации Киева в 1941-43 - место массового уничтожения гитлеровцами мирного населения города Киева и военнопленных. Всего в Бабьем яру погибло свыше 100 тысяч человек.


Фото Киева. Святая Успенская Киево-Печерская Лавра (вид с Гидропарка) Фото жовтня 2006 року.
Свята Успенська Києво-Печерська Лавра (вид з Гідропарку).
Києво-Печерська Лавра почала своє існування у 1051 році в стольному граді Києві за князювання Ярослава Мудрого і митрополичого служіння святого Іларіона.


Святая Успенская Киево-Печерская Лавра (вид с Гидропарка).
Киево-Печерская Лавра начала свое существование в 1051 году в стольном граде Киеве во время княжения Ярослава Мудрого и митрополичьего служения святого Илариона.

The Kyiv (Kiev) St. Lavra Pechersk (Cave) Monastery of the Assumption. The view from the Dnipro River.
The Lavra Cave Monastery founded in 1051 by monks is situated picturesquely on a highland overlooking the Dnipro River. It boasts numerous churches, bell tower and miles of underground tunnels (caves) with ancient crypts and ecclesiastical objects.


Фото Киева. Мост метро (вид с Гидропарка) Фото 2003 року.
Міст метро (вид з Гідропарку).
Відкрито 5 листопада 1965 року. Двохярусна споруда для руху поїздів метро (верхній ярус, посередині) та автотранспорту (нижній, з боків). Збудований неподалік від місця розташування колишнього Ланцюгового мосту, зруйнованого під час Великої Вітчизняної війни. Міст Метро - перша в світі за розмірами прогонів аркова споруда на сухих стиках. Консолі складено з окремих залізобетонних блоків, з`єднаних металевими болтами. Проліт між підпорами - 60 м. Довжина - 700 м.


Мост Метро (вид с Гидропарка).
Открыт 5 ноября 1965 года. Двухярусное сооружение для движения поездов метро (верхний ярус, посредине) и автотранспорта (нижний, по сторонам). Построен вблизи от места расположения бывшего Цепного моста, разрушенного во время Великой Отечественной войны. Мост Метро - первое в мире по размерам прогонов арочное сооружение на сухих стыках. Консоли сложены из отдельных железобктонных блоков, соединенных металлическими болтами. Пролет между подпорами - 60 м. Длина - 700 м.



Першоджерела:
“Київ. Енциклопедичний довідник”, Головна редакція УРЕ, Київ-1981.
“Киев. Энциклопедический справочник”, Главная редакция УСЭ, Киев-1985.
“Київ 10-13 століть. Карта - реконструкція”, О.І. Кутовой, В.А. Розенберг, видавництво “Мистецтво”, Київ-1988.
Сайт "WWW Енциклопедія Києва".
"Киевские Ведомости" №83 (2888), 16 квітня 2003.
"Кіевскій Телеграфъ" №22 (115), 17 - 23 червня 2002.
"День" № 71, 16 квітня 1998.




Окремо - мої тематичні колекції про Київ:



















Всім, хто цікавиться темою Києва раджу також:

WWW Энциклопедия Киева  чудовий сайт Ярослава Бойчука "WWW Енциклопедія Києва";
Взгляды на Киев  "Погляди на Київ" на дуже цікавому сайті Валерія Лисенка "1000 years of Ukrainian culture";
Фото Киева  красиві фото Києва на сайті Романа Петрова;
Моя коллекция ссылок на сайты о Киеве  велику колекцію посилань з цієї теми на моєму сайті.





Цей розділ періодично поповнюється та потрохи розширюється. Заходьте!

Этот раздел периодически пополняется и понемногу расширяется. Заходите!







Усі права застережено. © 2003-2014 Сергій Клименко




Rambler's Top100