Пам'ятний знак на честь заснування міста Києва в Наводницькому парці (колишньому на і'мя В. М. Примакова).
Пам'ятний знак споруджено в 1982 році на ознаменування 1500-річчя міста Києва.
Скульптурну композицію виконано з кованої міді у вигляді плоского човна, на якому встановлено фігури легендарних засновників Києва, - братів Кия, Щека та Хорива і їх сестри Либеді. Біля підніжжя гранітного постаменту - басейн. Довжина човна - 9 м; висота фігур: братів - 4,3 м, Либеді - 3,8 м. Скульптор В. 3. Бородай, архітектор Н. М. Фещенко.
Перед пам'ятним знаком - гранітний камінь з цитатою «Повісті минулих літ» (див. збільшене фото):
Памятный знак в честь основания города Киева в Наводницком парке (бывшем имени В. М. Примакова).
Памятный знак сооружен в 1982 году в ознаменование 1500-летия города Киева.
Скульптурная композиция выполнена из кованой меди в виде плоской ладьи, на которой установлены фигуры легендарных основателей Киева - братьев Кия, Щека и Хорива и их сестры Лыбеди. У подножия гранитного постамента - бассейн. Длина ладьи 9 м; высота фигур: братьев - 4,3 м, Лыбеди - 3,8 м. Скульптор В. 3. Бородай, архитектор Н. М. Фещенко.
Перед памятным знаком - гранитный камень с цитатой из «Повести временных лет» (см. увеличенное фото):
Пам'ятний знак споруджено в 1982 році на ознаменування 1500-річчя міста Києва.
Скульптурну композицію виконано з кованої міді у вигляді плоского човна, на якому встановлено фігури легендарних засновників Києва, - братів Кия, Щека та Хорива і їх сестри Либеді. Біля підніжжя гранітного постаменту - басейн. Довжина човна - 9 м; висота фігур: братів - 4,3 м, Либеді - 3,8 м. Скульптор В. 3. Бородай, архітектор Н. М. Фещенко.
Перед пам'ятним знаком - гранітний камінь з цитатою «Повісті минулих літ» (див. збільшене фото):
«И быша три брата . єдиномоу имя Кий . дроугому Щекъ . а третьємоу Хоривъ и сестра их Лыбедь.
И сотвориша городокъ . въ имя брата их старшаго . и нарекоша Києвъ»
Археологічні дослідження виявили на Старокиївській горі житла та господарські споруди "міста Кия" датовані
V-VI століттями нашої ери. Це свідчить про те, що Старокиївська гора, а також гори Замкова та Дитинка були
постійно заселені. Північно-західний виступ Старозамкової гори був дуже зручним місцем, яке з мінімальними зусиллями
було перетворене на оборонне городище. З трьох сторін тут були круті спуски і лише з четвертої потрібні були серйозні
додаткові укріплення. Навколо земель полян об'єдналися древляни, угличі, мешканці півночі, тиверці й місто в IX столітті
перетворилося на політичний центр східно-слов'янських племен. В той час місто займало значну частину
Старокиївської гори та територію біля підніжжя гори (Поділ), де оселилися ремісники, фах яких
закріпився в назвах вулиць - Кожемяцької, Гончарної, Дігтярної.
И сотвориша городокъ . въ имя брата их старшаго . и нарекоша Києвъ»
Памятный знак в честь основания города Киева в Наводницком парке (бывшем имени В. М. Примакова).
Памятный знак сооружен в 1982 году в ознаменование 1500-летия города Киева.
Скульптурная композиция выполнена из кованой меди в виде плоской ладьи, на которой установлены фигуры легендарных основателей Киева - братьев Кия, Щека и Хорива и их сестры Лыбеди. У подножия гранитного постамента - бассейн. Длина ладьи 9 м; высота фигур: братьев - 4,3 м, Лыбеди - 3,8 м. Скульптор В. 3. Бородай, архитектор Н. М. Фещенко.
Перед памятным знаком - гранитный камень с цитатой из «Повести временных лет» (см. увеличенное фото):
«И быша три брата . єдиномоу имя Кий . дроугому Щекъ . а третьємоу Хоривъ и сестра их Лыбедь.
И сотвориша городокъ . въ имя брата их старшаго . и нарекоша Києвъ»
Археологические исследования обнаружили на Старокиевской горе жилища и хозяйственные строения "города Кия" датируемые
V-VI веками нашей эры. Это свидетельствует о том, что заселенность Старокиевской горы, а также гор Замковой и Детинки
была постоянной. Северо-западный выступ Старозамковой горы была очень удобным местом, которое с минимальными усилиями
было превращено в оборонное городище. С трех сторон здесь были крутые спуски и лишь с четвертой требовались серьезные
дополнительные укрепления. Вокруг земель полян объединились древляне, угличи, северяне, тиверцы и город в IX веке
превратился в политический центр восточнославянских племен. В это время город занимал значительную часть
Старокиевской горы и территорию возле подножия горы (Подол), где поселились ремесленники, профессия которых
закрепилась в названиях улиц - Кожемяцкой, Гончарной, Дегтярной.
И сотвориша городокъ . въ имя брата их старшаго . и нарекоша Києвъ»
Обеліск на могилі Невідомого Солдату в парку Вічної Слави (вид від Дніпровського узвозу).
Парк Вічної Слави. Розташований на верхній придніпровській терасі, на перетині Дніпровського узвозу з вулицею Січневого Повстання. Площа - 9,5 га. В 1895 на цьому місці було закладено Аносовській (Комендантський) сквер (назва по прізвищу коменданта Печерської фортеці А. В. Аносова). Після реконструкції скверу на його території в 1957 було споруджено меморіал із пам'ятником Вічної Слави на могилі Невідомого солдата.
Обелиск на могиле Неизвестного Солдата в парке Вечной Славы (вид от Днепровского спуска).
Парк Вечной Славы. Расположен на верхней приднепровской террасе, на пересечении Днепровского спуска с улицей Январского Восстания. Площадь - 9,5 га. В 1895 на этом месте был заложен Аносовский (Комендантский) сквер (название по фамилии коменданта Печерской крепости А. В. Аносова). После реконструкции сквера на его территории в 1957 был сооружён мемориал с памятником Вечной Славы на могиле Неизвестного солдата.
Парк Вічної Слави. Розташований на верхній придніпровській терасі, на перетині Дніпровського узвозу з вулицею Січневого Повстання. Площа - 9,5 га. В 1895 на цьому місці було закладено Аносовській (Комендантський) сквер (назва по прізвищу коменданта Печерської фортеці А. В. Аносова). Після реконструкції скверу на його території в 1957 було споруджено меморіал із пам'ятником Вічної Слави на могилі Невідомого солдата.
Обелиск на могиле Неизвестного Солдата в парке Вечной Славы (вид от Днепровского спуска).
Парк Вечной Славы. Расположен на верхней приднепровской террасе, на пересечении Днепровского спуска с улицей Январского Восстания. Площадь - 9,5 га. В 1895 на этом месте был заложен Аносовский (Комендантский) сквер (название по фамилии коменданта Печерской крепости А. В. Аносова). После реконструкции сквера на его территории в 1957 был сооружён мемориал с памятником Вечной Славы на могиле Неизвестного солдата.
Пам'ятник Вічної Слави на могилі Невідомого солдата. Встановлено 1957 у парку Вічної Слави
(архітектори А. М. Мілецкий, В. В. Бакланов і Л. В. Новіков). 27-метровий обеліск; біля його підніжжя
- могила Невідомого солдата, над якою горить Вічний вогонь. До монументу веде широка алея,
по обох сторонах якої - 34 могили воїнів, що загибли в боях за Батьківщину, серед них - герої битви за Київ.
Тут поховані командуючий Південно-західним фронтом Герой Радянського Союзу генерал-полковник М. П. Кирпонос,
Герой Радянського Союзу, Народний Герой Югославії гвардії генерал-майор авіації А. Н. Вітрук,
Герой Радянського Союзу гвардії генерал-лейтенант артилерії Д. І. Турбін, Герої Радянського Союзу
полковник С. А. Малигін, підполковник С. Ф. Проценко, майори І. Д. Леонов, М. С. Мончак, П. В. Луста,
капітан Н. Д. Авдєєв, старший лейтенант Ю. М. Должанський, старшини Н. І. Гогичаїшвілі, М. Н. Шолуденко;
гвардії генерал-майори М. А. Громагин, М. І. Лавриненко, полковники І. І. Колотушкин, В. В. Чернів,
інженер-полковник Л. В. Захаров, підполковник М. Ф. Малярів, капітан Ю. В. Новіков, молодший лейтенант Н. П. Ломакин;
комісар держ. безпеки А. А. Жуков, генерал-майори А. В. Бабін, А. П. Пилипенко, В. М. Сербін, С. Ф. Скляров,
В. І. Тупіков, Н. Г. Чернишев, полковники І. Г. Єлисєєв, І. Е. Зубарєв, І. Ф. Ромашенко, Н. С. Ситников, Ю. І. Фомін,
підполковник С. М. Фрідман, лейтенант М. У. Мадюдя. В 1984 було проведено реконструкцію меморіалу.
Памятник Вечной Славы на могиле Неизвестного солдата. Установлен в 1957 в парке Вечной Славы (архитекторы А. М. Милецкий, В. В. Бакланов и Л. В. Новиков). Представляет собой 27-метровый обелиск; у его подножия - могила Неизвестного солдата, над которой горит Вечный огонь. К монументу ведёт широкая аллея, по обеим сторонам которой - 34 могилы воинов, погибших в боях за Родину, среди них - герои битвы за Киев. Здесь похоронены командующий Юго-Западным фронтом Герой Советского Союза генерал-полковник М. П. Кирпонос, Герой Советского Союза, Народный Герой Югославии гвардии генерал-майор авиации А. Н. Витрук, Герой Советского Союза гвардии генерал-лейтенант артиллерии Д. И. Турбин, Герои Советского Союза полковник С. А. Малыгин, подполковник С. Ф. Проценко, майоры И. Д. Леонов, М. С. Мончак, П. В. Луста, капитан Н. Д. Авдеев, старший лейтенант Ю. М. Должанский, старшины Н. И. Гогичаишвили, Н. Н. Шолуденко; гвардии генерал-майоры М. А. Громагин, М. И. Лавриненко, полковники И. И. Колотушкин, В. В. Чернев, инженер-полковник Л. В. Захаров, подполковник М. Ф. Маляров, капитан Ю. В. Новиков, младший лейтенант Н. П. Ломакин; комиссар гос. безопасности А. А. Жуков, генерал-майоры А. В. Бабин, А. П. Пилипенко, В. М. Сербин, С. Ф. Скляров, В. И. Тупиков, Н. Г. Чернышёв, полковники И. Г. Елисеев, И. Е. Зубарев, И. Ф. Ромашенко, Н. С. Сытников, Ю. И. Фомин, подполковник С. М. Фридман, лейтенант М. У. Мадюдя. В 1984 была проведена реконструкция мемориала.
Памятник Вечной Славы на могиле Неизвестного солдата. Установлен в 1957 в парке Вечной Славы (архитекторы А. М. Милецкий, В. В. Бакланов и Л. В. Новиков). Представляет собой 27-метровый обелиск; у его подножия - могила Неизвестного солдата, над которой горит Вечный огонь. К монументу ведёт широкая аллея, по обеим сторонам которой - 34 могилы воинов, погибших в боях за Родину, среди них - герои битвы за Киев. Здесь похоронены командующий Юго-Западным фронтом Герой Советского Союза генерал-полковник М. П. Кирпонос, Герой Советского Союза, Народный Герой Югославии гвардии генерал-майор авиации А. Н. Витрук, Герой Советского Союза гвардии генерал-лейтенант артиллерии Д. И. Турбин, Герои Советского Союза полковник С. А. Малыгин, подполковник С. Ф. Проценко, майоры И. Д. Леонов, М. С. Мончак, П. В. Луста, капитан Н. Д. Авдеев, старший лейтенант Ю. М. Должанский, старшины Н. И. Гогичаишвили, Н. Н. Шолуденко; гвардии генерал-майоры М. А. Громагин, М. И. Лавриненко, полковники И. И. Колотушкин, В. В. Чернев, инженер-полковник Л. В. Захаров, подполковник М. Ф. Маляров, капитан Ю. В. Новиков, младший лейтенант Н. П. Ломакин; комиссар гос. безопасности А. А. Жуков, генерал-майоры А. В. Бабин, А. П. Пилипенко, В. М. Сербин, С. Ф. Скляров, В. И. Тупиков, Н. Г. Чернышёв, полковники И. Г. Елисеев, И. Е. Зубарев, И. Ф. Ромашенко, Н. С. Сытников, Ю. И. Фомин, подполковник С. М. Фридман, лейтенант М. У. Мадюдя. В 1984 была проведена реконструкция мемориала.
Пам`ятник Військовим Льотчикам Великої Вітчизняної війни
(Дніпровський узвіз, трохи нижче парку Вічної Слави).
Узагальненим образом повітряним асам став знаменитий «маестро» - командир «співаючої» ескадрильї льотчиків-винищувачів капітан Титаренко з кінофільму «В бій йдуть одні "старики"» - Народний артист України Леонід Биков, видатний актор і кінорежисер.
Пам`ятник відкрито 4 листопада 2001 року. Скульптори – Володимир Щур і Віталій Сівко. В. Щур та В. Сівко також подарували Києву скульптури героїв комедії «За двома зайцями», Паніковського та видатного архітектора Владислава Городецького в Пасажі.
Памятник Военным Летчикам Великой Отечественной войны (Днепровский спуск, немного ниже парка Вечной Славы).
Обобщенным образом воздушным ассам стал знаменитый «маэстро» - командир «поющей» эскадрильи летчиков-истребителей капитан Титаренко из кинофильма «В бой идут одни "старики"» - Народный артист Украины Леонид Быков, выдающийся актер и кинорежиссер.
Памятник открыт 4 ноября 2001 года. Скульпторы - Владимир Щур и Виталий Сивко. В. Щур и В. Сивко также подарили Киеву скульптуры героев комедии «За двумя зайцами», Паниковского и выдающегося архитектора Владислава Городецкого в Пассаже.
Узагальненим образом повітряним асам став знаменитий «маестро» - командир «співаючої» ескадрильї льотчиків-винищувачів капітан Титаренко з кінофільму «В бій йдуть одні "старики"» - Народний артист України Леонід Биков, видатний актор і кінорежисер.
Пам`ятник відкрито 4 листопада 2001 року. Скульптори – Володимир Щур і Віталій Сівко. В. Щур та В. Сівко також подарували Києву скульптури героїв комедії «За двома зайцями», Паніковського та видатного архітектора Владислава Городецького в Пасажі.
Памятник Военным Летчикам Великой Отечественной войны (Днепровский спуск, немного ниже парка Вечной Славы).
Обобщенным образом воздушным ассам стал знаменитый «маэстро» - командир «поющей» эскадрильи летчиков-истребителей капитан Титаренко из кинофильма «В бой идут одни "старики"» - Народный артист Украины Леонид Быков, выдающийся актер и кинорежиссер.
Памятник открыт 4 ноября 2001 года. Скульпторы - Владимир Щур и Виталий Сивко. В. Щур и В. Сивко также подарили Киеву скульптуры героев комедии «За двумя зайцами», Паниковского и выдающегося архитектора Владислава Городецкого в Пассаже.
Краєвид Лівобережжя з Дніпровського узвозу
Вид на Левобережье с Днепровского спуска.
The view of Left-bank Kyiv from the Pechersk.
Kyiv located on the picturesque banks of the Dnipro River is one of the greenest cities of the world.
Вид на Левобережье с Днепровского спуска.
The view of Left-bank Kyiv from the Pechersk.
Kyiv located on the picturesque banks of the Dnipro River is one of the greenest cities of the world.
Каплиця на честь Святого апостола Андрія Первозванного коло Аскольдової Могили, на розi Паркової дороги та вулицi Героїв Крут (ранiше - Днiпровський узвiз).
Каплицю й пам'ятний знак спроектовано і споруджено за ідеєю вертикальної домінанти: невелика за основою (6х6 м.) каплиця рине у висоту (висота 18 м.). Тим самим створюється неповторний колорит як самої споруди, так і всієї площі. Враховуючи близькість до Лаври, каплицю виконано у традиційних архітектурних формах культових споруд, що характерні Києву. Тому за особливостями стилю та територіальною приналежністю каплиця, безперечно, увійшла до Лаврського комплексу.
Головний архітектор проекту - М. Жаріков. Каплицю побудовано у стилі українського бароко, але з елементами новітньої його трактовки. Зовнішні ікони каплиці виконано за технікою керамічного живопису (автор - Л. Мешкова). Споруджено коштами громадського фонду Святого Андрія Первозванного. Освячення та встановлення хреста на каплицю відбулося 13.12.2000.
Часовня в честь Святого апостола Андрея Первозванного около Аскольдовой Могилы, на пересечении Парковой дороги и улицы Героев Крут (ранее - Днепровский спуск).
Часовня и памятный знак спроектованы и сооружены с использованием идеи вертикальной доминанты: небольшая в основании (6х6 м.) часовня стремится в высоту (высота 18 м.). Тем самым создается неповторимый колорит как самого сооружения, так и всей площади. С учетом близости к Лавре, часовня выполнена в традиционных архитектурных формах культовых сооружений, характерных для Києва. Поэтому по особенностям стиля и территориальнй принадлежности часовня, безусловно, вошла в Лаврский комплекс.
Главный архитектор проекта - Н. Жариков. Часовня построена в стиле украинского бароеко, но с элементами его современной трактовки. Внешние иконы часовни виполнены в технике керамической живописи (автор - Л. Мешкова).
Сооружена на средства общественного фонда Святого Андрея Первозванного. Освящение и водружение креста на часовню состоялось 13.12.2000.
Каплицю й пам'ятний знак спроектовано і споруджено за ідеєю вертикальної домінанти: невелика за основою (6х6 м.) каплиця рине у висоту (висота 18 м.). Тим самим створюється неповторний колорит як самої споруди, так і всієї площі. Враховуючи близькість до Лаври, каплицю виконано у традиційних архітектурних формах культових споруд, що характерні Києву. Тому за особливостями стилю та територіальною приналежністю каплиця, безперечно, увійшла до Лаврського комплексу.
Головний архітектор проекту - М. Жаріков. Каплицю побудовано у стилі українського бароко, але з елементами новітньої його трактовки. Зовнішні ікони каплиці виконано за технікою керамічного живопису (автор - Л. Мешкова). Споруджено коштами громадського фонду Святого Андрія Первозванного. Освячення та встановлення хреста на каплицю відбулося 13.12.2000.
Часовня в честь Святого апостола Андрея Первозванного около Аскольдовой Могилы, на пересечении Парковой дороги и улицы Героев Крут (ранее - Днепровский спуск).
Часовня и памятный знак спроектованы и сооружены с использованием идеи вертикальной доминанты: небольшая в основании (6х6 м.) часовня стремится в высоту (высота 18 м.). Тем самым создается неповторимый колорит как самого сооружения, так и всей площади. С учетом близости к Лавре, часовня выполнена в традиционных архитектурных формах культовых сооружений, характерных для Києва. Поэтому по особенностям стиля и территориальнй принадлежности часовня, безусловно, вошла в Лаврский комплекс.
Главный архитектор проекта - Н. Жариков. Часовня построена в стиле украинского бароеко, но с элементами его современной трактовки. Внешние иконы часовни виполнены в технике керамической живописи (автор - Л. Мешкова).
Сооружена на средства общественного фонда Святого Андрея Первозванного. Освящение и водружение креста на часовню состоялось 13.12.2000.
Пам’ятний знак Святому апостолу Андрію Первозванному на площі Андрія Первозванного;
коло Аскольдової Могили, на розi Паркової дороги та вулицi
Героїв Крут (ранiше - Днiпровський узвiз).
Майже дві тисячі років тому учень Христа, Святий апостол Андрій Первозванний, під час своєї третьої подорожі з християнською проповіддю в землі скіфів, благословив схили Дніпра, де згодом виник Київ, і передрік славу і велич «Єрусалиму землі руської»: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє Благодать Божа, і місто велике має бути тут, і церков багато Бог поставить». Ці слова апостола, сказані ним своїм учням, були донесені до сучасників ченцем Києво-Печерської лаври Нестором-Літописцем у «Повісті минулих літ».
Архітектор пам’ятного знаку М. Жаріков, скульптор - В. Швецов. Скульптуру виготовлено з цільного гранітного блоку, що привезено з уманського кар'єру. Постамент пам'ятника у верхній частині стилізовано під хмари, що символізує святість Апостола.
Споруджено коштами громадського фонду Святого Андрія Первозванного. Відкрито 13.12.2000.
Памятный знак Святому апостолу Андрею Первозванному на площади Андрея Первозванного; около Аскольдовой Могилы, на пересечении Парковой дороги и улицы Героев Крут (ранее - Днепровский спуск).
Почти две тысячи лет назад ученик Христа, Святой апостол Андрей Первозванный, во время свого третьего путешествия с христианской проповедью в земли скифов, благословил гористый берег Днепра, на котором затем возник Киев, и предрек славу і величие «Ерусалиму земли руськой»: «Видите ли горы сия? Яко на сих горах возсияет Благодать Божия, и град велик имать быти, и церкви многи имать Бог воздвигнути». Эти слова апостола, сказанные им своим ученикам, донес до современников монах Киево-Печерской лавры Нестор-Летописец в «Повести временных лет».
Архитектор памятного знака Н. Жариков, скульптор - В. Швецов. Скульптура изготовлена из цельного гранитного блока, привезенного с уманского карьера. Постамент памятника верхней части стилизован под тучи, символизируя святость Апостола.
Сооружен на средства общественного фонда Святого Андрея Первозванного. Открыт 13.12.2000.
Майже дві тисячі років тому учень Христа, Святий апостол Андрій Первозванний, під час своєї третьої подорожі з християнською проповіддю в землі скіфів, благословив схили Дніпра, де згодом виник Київ, і передрік славу і велич «Єрусалиму землі руської»: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє Благодать Божа, і місто велике має бути тут, і церков багато Бог поставить». Ці слова апостола, сказані ним своїм учням, були донесені до сучасників ченцем Києво-Печерської лаври Нестором-Літописцем у «Повісті минулих літ».
Архітектор пам’ятного знаку М. Жаріков, скульптор - В. Швецов. Скульптуру виготовлено з цільного гранітного блоку, що привезено з уманського кар'єру. Постамент пам'ятника у верхній частині стилізовано під хмари, що символізує святість Апостола.
Споруджено коштами громадського фонду Святого Андрія Первозванного. Відкрито 13.12.2000.
Памятный знак Святому апостолу Андрею Первозванному на площади Андрея Первозванного; около Аскольдовой Могилы, на пересечении Парковой дороги и улицы Героев Крут (ранее - Днепровский спуск).
Почти две тысячи лет назад ученик Христа, Святой апостол Андрей Первозванный, во время свого третьего путешествия с христианской проповедью в земли скифов, благословил гористый берег Днепра, на котором затем возник Киев, и предрек славу і величие «Ерусалиму земли руськой»: «Видите ли горы сия? Яко на сих горах возсияет Благодать Божия, и град велик имать быти, и церкви многи имать Бог воздвигнути». Эти слова апостола, сказанные им своим ученикам, донес до современников монах Киево-Печерской лавры Нестор-Летописец в «Повести временных лет».
Архитектор памятного знака Н. Жариков, скульптор - В. Швецов. Скульптура изготовлена из цельного гранитного блока, привезенного с уманского карьера. Постамент памятника верхней части стилизован под тучи, символизируя святость Апостола.
Сооружен на средства общественного фонда Святого Андрея Первозванного. Открыт 13.12.2000.
Церква св.Миколая Чудотворця на "Аскольдовій Могилі" (Дніпровський узвіз).
Розташована у природно-архітектурному парку, на правому березі Дніпра. За літописом, на цьому місці новгородський князь Олег у 882 році вбив київських князів Аскольда і Діра.
Літописець оповідає, що в 882 р. Олег, попечитель малолітнього Ігоря, сина Рюрикового, приплив до висот київських і причалив свою флотилію напроти виступу Печерської височини, сховавши воїнів у лодіях. Володіли на той час Києвом Аскольд і Дір, витязі з дружини Рюрика.
Церковь св.Николая Чудотворца на "Аскольдовой Могиле" (Днепровский спуск).
Находится в природно-архитектурном парке, на правом берегу Днепра. Согласно летописи, на этом месте новгородский князь Олег в 882 году убил киевских князей Аскольда и Дира.
Летописец повествует, что в 882 г. Олег, попечитель малолетнего Игоря, сына Рюрика, приплыл к высотам киевским и причалил свою флотилию против выступа Печерской возвышенности, спрятав воинов в ладьях. Владели в то время Киевом Аскольд и Дир, витязи из дружины Рюрика.
Розташована у природно-архітектурному парку, на правому березі Дніпра. За літописом, на цьому місці новгородський князь Олег у 882 році вбив київських князів Аскольда і Діра.
Літописець оповідає, що в 882 р. Олег, попечитель малолітнього Ігоря, сина Рюрикового, приплив до висот київських і причалив свою флотилію напроти виступу Печерської височини, сховавши воїнів у лодіях. Володіли на той час Києвом Аскольд і Дір, витязі з дружини Рюрика.
Церковь св.Николая Чудотворца на "Аскольдовой Могиле" (Днепровский спуск).
Находится в природно-архитектурном парке, на правом берегу Днепра. Согласно летописи, на этом месте новгородский князь Олег в 882 году убил киевских князей Аскольда и Дира.
Летописец повествует, что в 882 г. Олег, попечитель малолетнего Игоря, сына Рюрика, приплыл к высотам киевским и причалил свою флотилию против выступа Печерской возвышенности, спрятав воинов в ладьях. Владели в то время Киевом Аскольд и Дир, витязи из дружины Рюрика.
Назвавшись купцем варязьким, що прямує з Новгорода до Греції, Олег домігся аудієнції в князів.
Аскольд і Дір вийшли до нього на виступ Печерської гори, і Олег, показавши їм малолітнього Ігоря, мовив:
«Ви не князі й не знатного роду, але я князь, а це - син Рюрика!», і за його велінням Аскольда й Діра умертвили.
Тіло Аскольда було поховане на місці його мученицької смерті, а тіло Діра віднесли, як засвідчує літописець Нестор, до Ірининського монастиря.
Відомо, що Аскольд і Дір в Константинополі прийняли святе хрещення, й Аскольда було наречено Миколаєм. Це був перший руський князь-християнин. Від часу поховання Аскольда місцевість та й називається «Аскольдовою могилою». На могилі Аскольда, через 50 років після його загибелі, велика княгиня Ольга побудувала церкву (дерев`яну) в ім'я св. Миколая.
Згодом на цьому місці був жіночий монастир, а з XII ст. — чоловічий. З'явився й монастирський цвинтар, що наприкінці XVIII ст. став міським.
В 1810 р. за проектом архітектора Андрія Меленського (Келенського?) побудували муровану церкву-ротонду в стилі ампір. Гроші на її спорудження дав воронезький купець Самуїл Мещеряков, дружина якого за два роки перед тим прийшла до Києва на прощу, померла й похована на Аскольдовій могилі. Церква являла собою великий склеп, у якому було 77 окремих склепів, кожен для однієї труни.
З 1919 р. на Аскольдовій могилі дозволялися лише підховання біля родичів, а 23 грудня 1934 р. президія міськради ухвалила: «Аскольдову могилу як кладовище ліквідувати, церкву, що є на цьому кладовищі, закрити, надмогильні пам'ятники використати як матеріал». Церкву було перероблено на парковий павільйон, а в 1935 р. за проектом архітектора П.Г.Юрченка надбудовано другий поверх. Усі поховання, окрім деяких, перенесених на інші кладовища, були знищені.
1998 р. церква св. Миколи відродилася: її було реконструйовано й перебудовано і 22 травня освятили. Тепер вона належить греко-католицькій громаді.
Назвавшись купцом варяжским, направляющимся из Новгорода в Грецию, Олег добился аудиенции у князей. Аскольд и Дир вышли к нему на выступ Печерской горы, и Олег, показав им малолетнего Игоря, молвил: «Вы не князья и не знатного рода, но я князь, а это - сын Рюрика!», и по его повелению Аскольда и Дира умертвили. Тело Аскольда было похоронено на месте его мученической смерти, а тело Дира отнесли, как свидетельствует летописец Нестор, в Ирининский монастырь.
Известно, что Аскольд и Дир в Константинополе приняли святое крещение, и Аскольд был назван Николаем. Это был первый русский князь-христианин. Со времени погребения Аскольда местность эта и называется «Аскольдовой могилой». На могиле Аскольда, через 50 лет после его гибели, великая княгиня Ольга построила церковь (деревянную) во имя св. Николая.
Впоследствии на этом месте был женский монастырь, а с XII ст. - мужской. Появилось и монастырское кладбище, которое в конце XVIII ст. стало городским.
В 1810 г. по проекту архитектора Андрея Меленского (Келенского?) построили каменную церковь-ротонду в стиле ампир. Деньги на ее сооружение дал воронежский купец Самуил Мещеряков, жена которого за два года перед тем пришла в Киев на богомолье, умерла и была похоронена на Аскольдовой могиле. Церковь представляла собой большой склеп, в котором было 77 отдельных склепов, каждый для одного гроба.
С 1919 г. на Аскольдовой могиле разрешалось только подхоронение возле родственников, а 23 декабря 1934 г. президиум горсовета постановил: «Аскольдову могилу как кладбище ликвидировать, церковь, существующую на этом кладбище, закрыть, надмогильные памятники использовать как материал». Церковь была переделана в парковый павильон, а в 1935 г. по проекту архитектора П.Г.Юрченко надстроен второй этаж. Все погребения, кроме некоторых, перенесенных на другие кладбища, были уничтожены.
В 1998 г. церковь св. Николая возродилась: она была реконструирована и перестроена, а 22 мая ее освятили. Теперь она принадлежит греко-католической общине.
Відомо, що Аскольд і Дір в Константинополі прийняли святе хрещення, й Аскольда було наречено Миколаєм. Це був перший руський князь-християнин. Від часу поховання Аскольда місцевість та й називається «Аскольдовою могилою». На могилі Аскольда, через 50 років після його загибелі, велика княгиня Ольга побудувала церкву (дерев`яну) в ім'я св. Миколая.
Згодом на цьому місці був жіночий монастир, а з XII ст. — чоловічий. З'явився й монастирський цвинтар, що наприкінці XVIII ст. став міським.
В 1810 р. за проектом архітектора Андрія Меленського (Келенського?) побудували муровану церкву-ротонду в стилі ампір. Гроші на її спорудження дав воронезький купець Самуїл Мещеряков, дружина якого за два роки перед тим прийшла до Києва на прощу, померла й похована на Аскольдовій могилі. Церква являла собою великий склеп, у якому було 77 окремих склепів, кожен для однієї труни.
З 1919 р. на Аскольдовій могилі дозволялися лише підховання біля родичів, а 23 грудня 1934 р. президія міськради ухвалила: «Аскольдову могилу як кладовище ліквідувати, церкву, що є на цьому кладовищі, закрити, надмогильні пам'ятники використати як матеріал». Церкву було перероблено на парковий павільйон, а в 1935 р. за проектом архітектора П.Г.Юрченка надбудовано другий поверх. Усі поховання, окрім деяких, перенесених на інші кладовища, були знищені.
1998 р. церква св. Миколи відродилася: її було реконструйовано й перебудовано і 22 травня освятили. Тепер вона належить греко-католицькій громаді.
Назвавшись купцом варяжским, направляющимся из Новгорода в Грецию, Олег добился аудиенции у князей. Аскольд и Дир вышли к нему на выступ Печерской горы, и Олег, показав им малолетнего Игоря, молвил: «Вы не князья и не знатного рода, но я князь, а это - сын Рюрика!», и по его повелению Аскольда и Дира умертвили. Тело Аскольда было похоронено на месте его мученической смерти, а тело Дира отнесли, как свидетельствует летописец Нестор, в Ирининский монастырь.
Известно, что Аскольд и Дир в Константинополе приняли святое крещение, и Аскольд был назван Николаем. Это был первый русский князь-христианин. Со времени погребения Аскольда местность эта и называется «Аскольдовой могилой». На могиле Аскольда, через 50 лет после его гибели, великая княгиня Ольга построила церковь (деревянную) во имя св. Николая.
Впоследствии на этом месте был женский монастырь, а с XII ст. - мужской. Появилось и монастырское кладбище, которое в конце XVIII ст. стало городским.
В 1810 г. по проекту архитектора Андрея Меленского (Келенского?) построили каменную церковь-ротонду в стиле ампир. Деньги на ее сооружение дал воронежский купец Самуил Мещеряков, жена которого за два года перед тем пришла в Киев на богомолье, умерла и была похоронена на Аскольдовой могиле. Церковь представляла собой большой склеп, в котором было 77 отдельных склепов, каждый для одного гроба.
С 1919 г. на Аскольдовой могиле разрешалось только подхоронение возле родственников, а 23 декабря 1934 г. президиум горсовета постановил: «Аскольдову могилу как кладбище ликвидировать, церковь, существующую на этом кладбище, закрыть, надмогильные памятники использовать как материал». Церковь была переделана в парковый павильон, а в 1935 г. по проекту архитектора П.Г.Юрченко надстроен второй этаж. Все погребения, кроме некоторых, перенесенных на другие кладбища, были уничтожены.
В 1998 г. церковь св. Николая возродилась: она была реконструирована и перестроена, а 22 мая ее освятили. Теперь она принадлежит греко-католической общине.
Вхід до Маріїнського парку.
Маріїнський парк (кол. Жертв Революції, Пролетарський, Радянський) – Mariinsky Park – пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення. Закладений 1874 за проектом садівника О. Г. Недзельського на дніпровських схилах на місці колишнього Палацевого плацу, де відбувалися паради. Парк площею 8,9 га сплановано в пейзажному стилі.
Вход в Мариинский парк.
Мариинский парк (быв. – Жертв революции, Пролетарский, Советский) – памятник садово-паркового искусства национального значения. Заложен в 1874 году по проекту садовника А. Г. Недзельского на склонах Днепра на месте бывшего Дворцового плаца, где проходили военные парады. Парк площадью 8,9 га спланирован в пейзажном стиле.
Маріїнський парк (кол. Жертв Революції, Пролетарський, Радянський) – Mariinsky Park – пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення. Закладений 1874 за проектом садівника О. Г. Недзельського на дніпровських схилах на місці колишнього Палацевого плацу, де відбувалися паради. Парк площею 8,9 га сплановано в пейзажному стилі.
Вход в Мариинский парк.
Мариинский парк (быв. – Жертв революции, Пролетарский, Советский) – памятник садово-паркового искусства национального значения. Заложен в 1874 году по проекту садовника А. Г. Недзельского на склонах Днепра на месте бывшего Дворцового плаца, где проходили военные парады. Парк площадью 8,9 га спланирован в пейзажном стиле.
Пам'ятник учасникам Січневого збройного повстання 1918 року (в Маріїнському парку).
Скульптори В. П. Вінайкин і В. В. Климов, архітектор В. Г. Гнезділов; відкрито 21.XII.1967. Бронзова фігура робітника (висота - 4 м) на постаменті з чорного лабрадориту (висота - 2,5 м).
На постаменті - напис: "Вічна слава учасникам Січневого збройного повстання 1918 року в Києві, які загинули в боротьбі за Владу Рад".
Памятник участникам Январского вооруженного восстания 1918 года (в Мариинском парке).
Скульпторы В. П. Винайкин и В. В. Климов, архитектор В. Г. Гнездилов; открыт 21.XII.1967. Бронзовая фигура рабочего (высота - 4 м) на постаменте из черного лабрадорита (высота - 2,5 м).
На постаменте - надпись (на украинском языке): "Вечная слава участникам Январского вооруженного восстания 1918 года в Киеве, погибшим в борьбе за Власть Советов".
Скульптори В. П. Вінайкин і В. В. Климов, архітектор В. Г. Гнезділов; відкрито 21.XII.1967. Бронзова фігура робітника (висота - 4 м) на постаменті з чорного лабрадориту (висота - 2,5 м).
На постаменті - напис: "Вічна слава учасникам Січневого збройного повстання 1918 року в Києві, які загинули в боротьбі за Владу Рад".
Памятник участникам Январского вооруженного восстания 1918 года (в Мариинском парке).
Скульпторы В. П. Винайкин и В. В. Климов, архитектор В. Г. Гнездилов; открыт 21.XII.1967. Бронзовая фигура рабочего (высота - 4 м) на постаменте из черного лабрадорита (высота - 2,5 м).
На постаменте - надпись (на украинском языке): "Вечная слава участникам Январского вооруженного восстания 1918 года в Киеве, погибшим в борьбе за Власть Советов".
Пам'ятник М.Ф.Ватутіну (в Маріїнському парку).
Скульптор Є. В. Вучетич, архітектор Я. Б. Білопольський; відкрито 25.I.1948 на могилі полководця. Фігуру М. Ф. Ватутіна з сірого граніту встановлено на постаменті з чорного лабрадориту. Стилобат пам'ятнику покрито мозаїчним килимом. Загальна висота пам'ятника - 8,55 м.
На постаменті - напис: "Герою Радянського Союзу генералові Ватутіну від українського народу".
Ватутін Микола Федорович (1901-1944) - радянський полководець, генерал армії (1943), Герой Радянського Союзу (1965). Закінчив у 1924 Київську Вищу об'єднану військову школу (містилася в будівлі № 25 по бульвару Л. Украинки; зараз тут - Київський Військовий ліцей). В 1937-1938 працював у Києві заст.начальника і начальником штабу Київського Особливого військового округу. В 1943-1944 командував 1-м Українським фронтом, війська якого 6.XI.1943 звільнили Київ. Помер в Києві в шпиталі (вул. Артема № 27) від поранення.
Памятник Н. Ф. Ватутину (в Мариинском парке).
Скульптор Е. В. Вучетич, архитектор Я. Б. Белопольский; открыт 25.I.1948 на могиле полководца. Фигура Н. Ф. Ватутина из серого гранита установлена на постаменте из черного лабрадорита. Стилобат памятника покрыт мозаичным ковром. Общая высота памятника - 8,55 м.
На постаменте - надпись (на украинском языке): "Герою Советского Союза генералу Ватутину от украинского народа".
Ватутин Николай Федорович (1901-1944) - советский полководец, генерал армии (1943), Герой Советского Союза (1965). Окончил в 1924 Киевскую Высшую объединенную военную школу (размещалась в здании № 25 по бульвару Л. Украинки; ныне здесь - Киевский Военный лицей). В 1937-1938 работал в Киеве зам.начальника и начальником штаба Киевского Особого военного округа. В 1943-1944 командовал 1-м Украинским фронтом, войска которого 6.XI.1943 освободили Киев. Скончался в Киеве в госпитале (ул. Артема № 27) от ранения.
Скульптор Є. В. Вучетич, архітектор Я. Б. Білопольський; відкрито 25.I.1948 на могилі полководця. Фігуру М. Ф. Ватутіна з сірого граніту встановлено на постаменті з чорного лабрадориту. Стилобат пам'ятнику покрито мозаїчним килимом. Загальна висота пам'ятника - 8,55 м.
На постаменті - напис: "Герою Радянського Союзу генералові Ватутіну від українського народу".
Ватутін Микола Федорович (1901-1944) - радянський полководець, генерал армії (1943), Герой Радянського Союзу (1965). Закінчив у 1924 Київську Вищу об'єднану військову школу (містилася в будівлі № 25 по бульвару Л. Украинки; зараз тут - Київський Військовий ліцей). В 1937-1938 працював у Києві заст.начальника і начальником штабу Київського Особливого військового округу. В 1943-1944 командував 1-м Українським фронтом, війська якого 6.XI.1943 звільнили Київ. Помер в Києві в шпиталі (вул. Артема № 27) від поранення.
Памятник Н. Ф. Ватутину (в Мариинском парке).
Скульптор Е. В. Вучетич, архитектор Я. Б. Белопольский; открыт 25.I.1948 на могиле полководца. Фигура Н. Ф. Ватутина из серого гранита установлена на постаменте из черного лабрадорита. Стилобат памятника покрыт мозаичным ковром. Общая высота памятника - 8,55 м.
На постаменте - надпись (на украинском языке): "Герою Советского Союза генералу Ватутину от украинского народа".
Ватутин Николай Федорович (1901-1944) - советский полководец, генерал армии (1943), Герой Советского Союза (1965). Окончил в 1924 Киевскую Высшую объединенную военную школу (размещалась в здании № 25 по бульвару Л. Украинки; ныне здесь - Киевский Военный лицей). В 1937-1938 работал в Киеве зам.начальника и начальником штаба Киевского Особого военного округа. В 1943-1944 командовал 1-м Украинским фронтом, войска которого 6.XI.1943 освободили Киев. Скончался в Киеве в госпитале (ул. Артема № 27) от ранения.
Південно-східний (зараз - головний) фасад Маріїнського палацу.
Маріїнський палац – пам’ятка архітектури. Споруджений у стилі бароко 1750-55 за проектом арх. В. Растеллі як резиденція імператриці Єлизавети. У будівництві палацу приймали участь архітектори І. Ф. Мічурін, П. І. Неєлов, пізніше - Ш. Г. Григорович-Барський та інші. П-подібний у плані, палац є композицією з трьох корпусів: двоповерхового центрального та одноповерхових флігелів. Південно-східний орієнтований на Маріїнський парк, а північно-західний – на Міський парк. Фасади й інтер’єри відзначаються багатством декору. Під час пожежі 1819 другий (дерев’яний) поверх палацу згорів. У 1870 за проектом арх. К. Я. Маєвського палац було відбудовано в зв’язку з приїздом до Києва імператора Олександра II та імператриці Марії (звідки й назва палацу). Протягом майже двох з половиною сторіч у палаці зупинялися члени імператорської родини, мешкали військові губернатори та армійські командири, в 1812 р. утримувалися полонені французи і саксонці, у 1834 – 1868 рр. його орендувало акціонерне товариство штучних мінеральних вод.
Після 1917 тут, змінюючи один одного, містилися всілякі комітети, ради, інші громадські, державні та просвітницькі установи. Нині Маріїнський палац, відбудований 1945-49 після руйнувань Другої світової війни і реставрований у 1980-і роки, використовується для урядових урочистостей.
Юго-восточный (ныне - главный) фасад Мариинского дворца.
Маріїнський палац – пам’ятка архітектури. Споруджений у стилі бароко 1750-55 за проектом арх. В. Растеллі як резиденція імператриці Єлизавети. У будівництві палацу приймали участь архітектори І. Ф. Мічурін, П. І. Неєлов, пізніше - Ш. Г. Григорович-Барський та інші. П-подібний у плані, палац є композицією з трьох корпусів: двоповерхового центрального та одноповерхових флігелів. Південно-східний орієнтований на Маріїнський парк, а північно-західний – на Міський парк. Фасади й інтер’єри відзначаються багатством декору. Під час пожежі 1819 другий (дерев’яний) поверх палацу згорів. У 1870 за проектом арх. К. Я. Маєвського палац було відбудовано в зв’язку з приїздом до Києва імператора Олександра II та імператриці Марії (звідки й назва палацу). Протягом майже двох з половиною сторіч у палаці зупинялися члени імператорської родини, мешкали військові губернатори та армійські командири, в 1812 р. утримувалися полонені французи і саксонці, у 1834 – 1868 рр. його орендувало акціонерне товариство штучних мінеральних вод.
Після 1917 тут, змінюючи один одного, містилися всілякі комітети, ради, інші громадські, державні та просвітницькі установи. Нині Маріїнський палац, відбудований 1945-49 після руйнувань Другої світової війни і реставрований у 1980-і роки, використовується для урядових урочистостей.
Юго-восточный (ныне - главный) фасад Мариинского дворца.
Площа перед південно-східним фасадом Маріїнського палацу.
Площадь перед юго-восточным фасадом Мариинского дворца.
Мариинский дворец – памятник архитектуры. Сооружен в стиле барокко 1750-55 по проекту арх. Б. Ф. Растелли как резиденция императрицы Елизаветы. В строительстве дворца принимали участие архитекторы И. Ф. Мичурин, П. И. Неёлов, позднее - Ш. Г. Григорович-Барский и другие. П-образный в плане, дворец является композицией из трех корпусов: двухэтажного центрального та одноэтажных флигелей. Юго-восточный фасад ориентирован на Мариинский парк, а северо-западный – на Городской парк. Фасады и интерьеры отличаются богатством декора. Во время пожара 1819 второй (деревянный) этаж дворца сгорел. В 1870 по проекту арх. К. Я. Маевского дворец был отстроен в связи с приездом в Киев императора Александра II и императрицы Марии (отсюда и название дворца). На протяжении почти двух с половиной столетий во дворце останавливались члены императорской семьи, проживали военные губернаторы и армейские командиры, в 1812 г. содержались пленные французы и саксонцы, в 1834 – 1868 гг. его арендовало акционерное общество искусственных минеральных вод.
После 1917 г. тут, сменяя один другого, размещались всевозможные комитеты, советы, другие общественные, государственные и просветительные учреждения. Ныне Мариинский дворец, отстроенный в 1945-49 после повреждений Второй мировой войны и реставрированный в 1980-х годах, используется для правительственных торжеств.
Площадь перед юго-восточным фасадом Мариинского дворца.
Мариинский дворец – памятник архитектуры. Сооружен в стиле барокко 1750-55 по проекту арх. Б. Ф. Растелли как резиденция императрицы Елизаветы. В строительстве дворца принимали участие архитекторы И. Ф. Мичурин, П. И. Неёлов, позднее - Ш. Г. Григорович-Барский и другие. П-образный в плане, дворец является композицией из трех корпусов: двухэтажного центрального та одноэтажных флигелей. Юго-восточный фасад ориентирован на Мариинский парк, а северо-западный – на Городской парк. Фасады и интерьеры отличаются богатством декора. Во время пожара 1819 второй (деревянный) этаж дворца сгорел. В 1870 по проекту арх. К. Я. Маевского дворец был отстроен в связи с приездом в Киев императора Александра II и императрицы Марии (отсюда и название дворца). На протяжении почти двух с половиной столетий во дворце останавливались члены императорской семьи, проживали военные губернаторы и армейские командиры, в 1812 г. содержались пленные французы и саксонцы, в 1834 – 1868 гг. его арендовало акционерное общество искусственных минеральных вод.
После 1917 г. тут, сменяя один другого, размещались всевозможные комитеты, советы, другие общественные, государственные и просветительные учреждения. Ныне Мариинский дворец, отстроенный в 1945-49 после повреждений Второй мировой войны и реставрированный в 1980-х годах, используется для правительственных торжеств.
М. К. Заньковецької паркова скульптура.
Встановлено 1974 в Міському парку в пам’ять народної артистки Марії Костянтинівни Заньковецької (Адасовської) (1854-1934). Бронзову фігуру (скульптор - Г. Н. Кальченко, архітектор А. Ф. Ігнащенко; вис.- 2,7 м) встановлено на невеличкому гранітному подіумі.
М. К. Заньковецкой парковая скульптура.
Установлена в 1974 в Городском парке в память о народной артистке Заньковецкой (Адасовской) Марии Константиновне (1854-1934). Бронзовая фигура (скульптор - Г. Н. Кальченко, архитектор А. Ф. Игнащенко; выс.- 2,7 м) установлена на небольшом гранитном подиуме.
Встановлено 1974 в Міському парку в пам’ять народної артистки Марії Костянтинівни Заньковецької (Адасовської) (1854-1934). Бронзову фігуру (скульптор - Г. Н. Кальченко, архітектор А. Ф. Ігнащенко; вис.- 2,7 м) встановлено на невеличкому гранітному подіумі.
М. К. Заньковецкой парковая скульптура.
Установлена в 1974 в Городском парке в память о народной артистке Заньковецкой (Адасовской) Марии Константиновне (1854-1934). Бронзовая фигура (скульптор - Г. Н. Кальченко, архитектор А. Ф. Игнащенко; выс.- 2,7 м) установлена на небольшом гранитном подиуме.
Лесі Українці паркова скульптура.
Встановлено 1965 навпроти Маріїнського палацу в Міському парку. Бронзова фігура поетеси (скульптор В. З. Бородай, архітектор А. Ф. Ігнащенко) - на невеликому гранітному подіумі. Загальна висота скульптури - 3,4 м.
Леси Украинки парковая скульптура.
Установлена в 1965 напротив Мариинского дворца в Городском парке. Бронзовая фигура поэтессы (скульптор В. З. Бородай, архитектор А. Ф. Игнащенко) - на небольшом гранитном подиуме. Общая высота скульптуры - 3,4 м.
Встановлено 1965 навпроти Маріїнського палацу в Міському парку. Бронзова фігура поетеси (скульптор В. З. Бородай, архітектор А. Ф. Ігнащенко) - на невеликому гранітному подіумі. Загальна висота скульптури - 3,4 м.
Леси Украинки парковая скульптура.
Установлена в 1965 напротив Мариинского дворца в Городском парке. Бронзовая фигура поэтессы (скульптор В. З. Бородай, архитектор А. Ф. Игнащенко) - на небольшом гранитном подиуме. Общая высота скульптуры - 3,4 м.
Пішохідний Парковий міст над Петрівською алеєю.
Споруджено 1904 за проектом Є. О. Патона; перекинуто через Петрівськую алею. У 1983 конструкції мосту були замінені точною копією, що виконано фахівцями інститутів «Укрпроектстальконструкція», «УкрПТКІмонтажспецбуд» та ін.
Пешеходный Парковый мост над Петровской аллеей.
Был сооружен в 1904 по проекту Е. О. Патона; переброшен через Петровскую аллею. В 1983 конструкции моста заменены точной копией, выполненной специалистами институтов «Укрпроектстальконструкция», «УкрПТКИмонтажспецстрой» и др.
Споруджено 1904 за проектом Є. О. Патона; перекинуто через Петрівськую алею. У 1983 конструкції мосту були замінені точною копією, що виконано фахівцями інститутів «Укрпроектстальконструкція», «УкрПТКІмонтажспецбуд» та ін.
Пешеходный Парковый мост над Петровской аллеей.
Был сооружен в 1904 по проекту Е. О. Патона; переброшен через Петровскую аллею. В 1983 конструкции моста заменены точной копией, выполненной специалистами институтов «Укрпроектстальконструкция», «УкрПТКИмонтажспецстрой» и др.
В Міському парку восени. Автор фото - Елла Клименко.
Міський парк (кол. Царський, Першотравневий), пл. 11,7 га. Закладений 1743 за проектом арх. В. В. Растреллі на основі старовинного Регулярного саду (заснованого Петром I). У 1763 в парку за участю садових майстрів Д. Фока та Л. І. Гофмейстера висаджено плодові дерева, збудовано оранжереї. В 80-х рр. XIX ст. парк перейшов до Міської Думи (звідси - назва Міський сад), яка здала його в оренду купецтву (став називатися Купецьким садом). Територія, де тепер розташований стадіон «Динамо», наз. «Долиною троян». Тут містився театр (кафешантан) Шато-де-Флер. У 1912 в парку було відкрито с.-г. виставку. В 1902-12 через парк проклали Петровську алею, через неї 1904 перекинули ажурний металевий Парковий міст (за проектом Є. О. Патона). В парці бували М. В. Гоголь, П. І. Чайковський, М. В. Лисенко…
В Городском парке осенью. Автор фото - Элла Клименко.
Городской парк (быв. Царский, Первомайский), пл. 11,7 га. Заложен в 1743 по проекту арх. Б. Ф. Растрелли на основе старинного Регулярного сада (основанного Петром I). В 1763 в парке при участии мастеров садово-паркового искусства Д. Фока и Л. И. Гофмейстера были высажены плодовые деревья, построены оранжереи. В 80-х гг. XIX в. парк перешел в ведение Городской Думы (отсюда - название Городской сад), которая сдала его в аренду купечеству (стал называться Купеческим садом). Территория нынешнего стадиона «Динамо» называлась «Долиной роз». Здесь находился кафешантан Шато-де-Флёр. В 1912 в парке была открыта с.-х. выставка. В 1902-12 через парк проложили Петровскую аллею, через нее 1904 перекинули ажурный металлический Парковый мост (по проекту Е. О. Патона). В парке бывали Н. В. Гоголь, П. И. Чайковский, Н. В. Лысенко…
Міський парк (кол. Царський, Першотравневий), пл. 11,7 га. Закладений 1743 за проектом арх. В. В. Растреллі на основі старовинного Регулярного саду (заснованого Петром I). У 1763 в парку за участю садових майстрів Д. Фока та Л. І. Гофмейстера висаджено плодові дерева, збудовано оранжереї. В 80-х рр. XIX ст. парк перейшов до Міської Думи (звідси - назва Міський сад), яка здала його в оренду купецтву (став називатися Купецьким садом). Територія, де тепер розташований стадіон «Динамо», наз. «Долиною троян». Тут містився театр (кафешантан) Шато-де-Флер. У 1912 в парку було відкрито с.-г. виставку. В 1902-12 через парк проклали Петровську алею, через неї 1904 перекинули ажурний металевий Парковий міст (за проектом Є. О. Патона). В парці бували М. В. Гоголь, П. І. Чайковський, М. В. Лисенко…
В Городском парке осенью. Автор фото - Элла Клименко.
Городской парк (быв. Царский, Первомайский), пл. 11,7 га. Заложен в 1743 по проекту арх. Б. Ф. Растрелли на основе старинного Регулярного сада (основанного Петром I). В 1763 в парке при участии мастеров садово-паркового искусства Д. Фока и Л. И. Гофмейстера были высажены плодовые деревья, построены оранжереи. В 80-х гг. XIX в. парк перешел в ведение Городской Думы (отсюда - название Городской сад), которая сдала его в аренду купечеству (стал называться Купеческим садом). Территория нынешнего стадиона «Динамо» называлась «Долиной роз». Здесь находился кафешантан Шато-де-Флёр. В 1912 в парке была открыта с.-х. выставка. В 1902-12 через парк проложили Петровскую аллею, через нее 1904 перекинули ажурный металлический Парковый мост (по проекту Е. О. Патона). В парке бывали Н. В. Гоголь, П. И. Чайковский, Н. В. Лысенко…
Водно-Інформаційний центр у Міському парці Києва було
урочисто відкрито 24 травня 2003 року.
Центр створений за участю Київської міської державної адміністрації та за підтримки Міністерства довкілля Данії. Центр спрямований на покращення поінформованості громадян України стосовно цінності водних ресурсів та поглиблення усвідомлення важливості їх збереження та раціонального використання.
Розміщений у відновлених спорудах першого централізованого водогону міста Києва, побудованих у 1872-1876 рр. Перший же достовірно відомий київський водогін, центральною частиною якого був фонтан «Самсон», побудував на Подолі архітектор І. Г. Григорович-Барський у 1749.
Водно-Информационный центр в Городском парке Киева был торжественно открыт 24 мая 2003 года.
Центр создан при участии Киевской городской государственной администрации и при поддержке Министерства окружающей среды Дании. Центр нацелен на улучшение осведомленности граждан Украины населения относительно ценности водных ресурсов и углубление осознания важности их сохранения и рационального использования.
Размещен в восстановленных сооружениях первого централизованного водопровода города Киева, построенных в 1872-1876 гг. Первый же достоверно известный киевский водопровод, центральной частью которого был фонтан «Самсон», построил на Подоле архитектор И. Г. Григорович-Барский в 1749.
Water Information Centre in the City Garden of Kyiv (Kiev) was inaugurated on the 24th of May 2003.
The centre is established with the participation of Kyiv City State Administration and on the support Danish Ministry of the Environment.
The centre is aiming at providing information of the citizens of Ukraine on the value of water resources and for making citizens conscious about importance of water saving and conservation.
The centre is located in the renovated constructions of the first centralized water supply in Kyiv, built in 1872-1876.
Центр створений за участю Київської міської державної адміністрації та за підтримки Міністерства довкілля Данії. Центр спрямований на покращення поінформованості громадян України стосовно цінності водних ресурсів та поглиблення усвідомлення важливості їх збереження та раціонального використання.
Розміщений у відновлених спорудах першого централізованого водогону міста Києва, побудованих у 1872-1876 рр. Перший же достовірно відомий київський водогін, центральною частиною якого був фонтан «Самсон», побудував на Подолі архітектор І. Г. Григорович-Барський у 1749.
Водно-Информационный центр в Городском парке Киева был торжественно открыт 24 мая 2003 года.
Центр создан при участии Киевской городской государственной администрации и при поддержке Министерства окружающей среды Дании. Центр нацелен на улучшение осведомленности граждан Украины населения относительно ценности водных ресурсов и углубление осознания важности их сохранения и рационального использования.
Размещен в восстановленных сооружениях первого централизованного водопровода города Киева, построенных в 1872-1876 гг. Первый же достоверно известный киевский водопровод, центральной частью которого был фонтан «Самсон», построил на Подоле архитектор И. Г. Григорович-Барский в 1749.
Water Information Centre in the City Garden of Kyiv (Kiev) was inaugurated on the 24th of May 2003.
The centre is established with the participation of Kyiv City State Administration and on the support Danish Ministry of the Environment.
The centre is aiming at providing information of the citizens of Ukraine on the value of water resources and for making citizens conscious about importance of water saving and conservation.
The centre is located in the renovated constructions of the first centralized water supply in Kyiv, built in 1872-1876.
Водно-інформаційний центр у Міському парці.
Експозиція знайомить з кругообігом води в природі, при цьому їй притаманні ознаки музею, технічної виставки та аквапарку. Огляд експозиції дає змогу в нетрадиційній формі ознайомитись з водою, процесом водопідготовки, методами раціонального водокористування в побуті, здійснити подорож каналізаційним колектором до очисних споруд Бортницької станції аерації.
Створено умови для мандрівки у світ води, під час якої можна спостерігати за таненням льодовиків, зародженням дощу та виверженням гейзеру. Для малечі є нагода змінити русло річки, побавитись із мильними бульбашками, перевірити силу на водяному насосі, а також доторкнутися до живої риби.
Водно-информационный центр в Городском парке.
Экспозиция знакомит с круговоротом воды в природе, при этом ей присущи признаки музея, технической выставки и аквапарка. Обзор экспозиции дает возможность в нетрадиционной форме ознакомиться с водой, процессом водоподготовки, методами рационального водопользования в быту, осуществить путешествие канализационным коллектором к очистительным сооружениям Бортницкой станции аэрации.
Созданы условия для путешествия в мир воды, во время которой можно наблюдать за таянием ледников, зарождением дождя и извержением гейзера. Для малышей есть возможность изменить русло реки, позабавиться с мыльными пузырьками, проверить силу на водяном насосе, а также притронуться к живой рыбе.
This is Water Information Centre in the City Garden of Kyiv.
The exhibition illustrates water cycle and moreover it has features of a museum, technical exhibition and aqua park. Information, presented at the exhibition in non-traditional form enables visitors to get knowledge about the water, methods of its treatment and saving in the household as well as to make a trip through the sewer and reach the Bortnychi Waste Water Treatment Plant
A visitor can also make a trip to the World of Water during which he can see melting ice, falling rain and active geyser. Children have a chance to create their own river. They may enjoy playing with soap bubbles and can check how strong they are, using hand water pump as well as to play with colorful fish.
Експозиція знайомить з кругообігом води в природі, при цьому їй притаманні ознаки музею, технічної виставки та аквапарку. Огляд експозиції дає змогу в нетрадиційній формі ознайомитись з водою, процесом водопідготовки, методами раціонального водокористування в побуті, здійснити подорож каналізаційним колектором до очисних споруд Бортницької станції аерації.
Створено умови для мандрівки у світ води, під час якої можна спостерігати за таненням льодовиків, зародженням дощу та виверженням гейзеру. Для малечі є нагода змінити русло річки, побавитись із мильними бульбашками, перевірити силу на водяному насосі, а також доторкнутися до живої риби.
Водно-информационный центр в Городском парке.
Экспозиция знакомит с круговоротом воды в природе, при этом ей присущи признаки музея, технической выставки и аквапарка. Обзор экспозиции дает возможность в нетрадиционной форме ознакомиться с водой, процессом водоподготовки, методами рационального водопользования в быту, осуществить путешествие канализационным коллектором к очистительным сооружениям Бортницкой станции аэрации.
Созданы условия для путешествия в мир воды, во время которой можно наблюдать за таянием ледников, зарождением дождя и извержением гейзера. Для малышей есть возможность изменить русло реки, позабавиться с мыльными пузырьками, проверить силу на водяном насосе, а также притронуться к живой рыбе.
This is Water Information Centre in the City Garden of Kyiv.
The exhibition illustrates water cycle and moreover it has features of a museum, technical exhibition and aqua park. Information, presented at the exhibition in non-traditional form enables visitors to get knowledge about the water, methods of its treatment and saving in the household as well as to make a trip through the sewer and reach the Bortnychi Waste Water Treatment Plant
A visitor can also make a trip to the World of Water during which he can see melting ice, falling rain and active geyser. Children have a chance to create their own river. They may enjoy playing with soap bubbles and can check how strong they are, using hand water pump as well as to play with colorful fish.
Водно-інформаційний центр у Міському парці.
На щиті - вітальні написи (українською та англійською мовами):
На щиті - вітальні написи (українською та англійською мовами):
«Використай можливість більше дізнатись про головну складову життя - воду.
Я - Маленька весела крапелька! Помандруй разом зі мною!
Мандри по Землі. Ти помандруєш разом зі мною поверхнею Землі і дізнаєшся про кругообіг води, річки та озера, хмари та сніг і навіть калюжі. Також ти дізнаєшся як мене можна забруднити.
Під землею! На чарівному ліфті ми потрапимо під земну поверхню і там ти побачиш з чого складається ґрунт та довідаєшся про те, як вода проникає з поверхні землі під землю. Як вона рухається під землею, що таке ґрунтові води та скільки вони живуть.
До тебе в гості! Друже! Я тобі розповім про те, як я з річки, проходячи через систему очистки, потрапляю до тебе у гості.
Каналізація й очищення використаної води. Тобі цікаво дізнатися яким чином я потрапляю знову у річку? Я повідаю тобі про систему каналізації та очищення води на прикладі Бортницької станції аерації.
Лагуна і світ води. Поглянь навколо, як красиво! Зверни увагу - це глобус. На ньому я можу показати тобі, як живуть люди у інших країнах. Натисни на кнопку і ти потрапиш будь-куди, але не дуже захоплюйся, бо я хочу з тобою погратися.
Дитячий водяний майданчик. Пограй зі мною! Ти навіть не здогадуєшся, у які цікаві ігри можна зі мною грати!»
Я - Маленька весела крапелька! Помандруй разом зі мною!
Мандри по Землі. Ти помандруєш разом зі мною поверхнею Землі і дізнаєшся про кругообіг води, річки та озера, хмари та сніг і навіть калюжі. Також ти дізнаєшся як мене можна забруднити.
Під землею! На чарівному ліфті ми потрапимо під земну поверхню і там ти побачиш з чого складається ґрунт та довідаєшся про те, як вода проникає з поверхні землі під землю. Як вона рухається під землею, що таке ґрунтові води та скільки вони живуть.
До тебе в гості! Друже! Я тобі розповім про те, як я з річки, проходячи через систему очистки, потрапляю до тебе у гості.
Каналізація й очищення використаної води. Тобі цікаво дізнатися яким чином я потрапляю знову у річку? Я повідаю тобі про систему каналізації та очищення води на прикладі Бортницької станції аерації.
Лагуна і світ води. Поглянь навколо, як красиво! Зверни увагу - це глобус. На ньому я можу показати тобі, як живуть люди у інших країнах. Натисни на кнопку і ти потрапиш будь-куди, але не дуже захоплюйся, бо я хочу з тобою погратися.
Дитячий водяний майданчик. Пограй зі мною! Ти навіть не здогадуєшся, у які цікаві ігри можна зі мною грати!»
Водно-информационный центр в Городском парке.
На щите - приветственные надписи (на украинском и английскм языках):
This is Water Information Centre in the City Garden of Kyiv (Kiev).
На щите - приветственные надписи (на украинском и английскм языках):
«Используй возможность больше узнать о главной составляющей жизни - воде.
Я - Маленькая веселая капелька! Попутешествуй вместе со мной!
Странствия по Земле. Ты попутешествуешь вместе со мной по поверхности Земли и узнаешь о круговороте воды, реках и озерах, тучах и снеге и даже о лужах. Также ты узнаешь, как меня можно загрязнить.
Под землей! На волшебном лифте мы попадем под земную поверхность и там ты увидишь из чего состоит грунт и узнаешь о том, как вода проникает с поверхности земли под землю. Как она движется под землей, что такое грунтовые воды и сколько они живут.
К тебе в гости! Дорогой друг! Я тебе расскажу о том, как я из реки, проходя через систему очистки, попадаю к тебе в гости.
Канализация и очистка использованной воды. Тебе интересно узнать каким образом я попадаю опять в реку? Я поведаю тебе о системе канализации и очистки воды на примере Бортницкой станции аэрации.
Лагуна и мир воды. Взгляни вокруг, как красиво! Обрати внимание - это глобус. На нем я могу показать тебе, как живут люди в других странах. Нажми на кнопку и ты попадешь куда-либо, но не очень увлекайся, потому что я хочу с тобой поиграть.
Детская водяная площадка. Поиграй со мной! Ты даже не догадываешься, в какие интересные игры можно со мной играть!»
Я - Маленькая веселая капелька! Попутешествуй вместе со мной!
Странствия по Земле. Ты попутешествуешь вместе со мной по поверхности Земли и узнаешь о круговороте воды, реках и озерах, тучах и снеге и даже о лужах. Также ты узнаешь, как меня можно загрязнить.
Под землей! На волшебном лифте мы попадем под земную поверхность и там ты увидишь из чего состоит грунт и узнаешь о том, как вода проникает с поверхности земли под землю. Как она движется под землей, что такое грунтовые воды и сколько они живут.
К тебе в гости! Дорогой друг! Я тебе расскажу о том, как я из реки, проходя через систему очистки, попадаю к тебе в гости.
Канализация и очистка использованной воды. Тебе интересно узнать каким образом я попадаю опять в реку? Я поведаю тебе о системе канализации и очистки воды на примере Бортницкой станции аэрации.
Лагуна и мир воды. Взгляни вокруг, как красиво! Обрати внимание - это глобус. На нем я могу показать тебе, как живут люди в других странах. Нажми на кнопку и ты попадешь куда-либо, но не очень увлекайся, потому что я хочу с тобой поиграть.
Детская водяная площадка. Поиграй со мной! Ты даже не догадываешься, в какие интересные игры можно со мной играть!»
This is Water Information Centre in the City Garden of Kyiv (Kiev).
«I’m a small and joyful Mr. Droplet! Let’s make a trip together!
Trip to the nature above. Together with me you'll make a trip to the Nature above the Earth and learn about water circulation, rivers and lakes, clouds, snow and even puddles as well as how you can pollute me.
Under the ground! Using a magic lift we’ll go into the Nature below the earth where you can see what is soil consists of how water penetrates from the surface into the earth and learn how it moves under the ground, - what is ground water and its age.
Visiting your place! My dear friend! I will tell you about my trip to your place from the river through the water treatment system.
Sewage and waste water treatment. Do you want to know how I get back to the river? I will tell you about the sewer and treatment of waste water at the Bortnychi waste water treatment plant.
The lagoon and world of water. Look how nice it’s around you! I can show you how people are living in other countries. This is the Globe - just push a button and you’ll go there, but don't be carried away since I’d lake also to play with you.
Children’s water playground. Play with me! You probably have no idea what interesting games we can play together.»
Trip to the nature above. Together with me you'll make a trip to the Nature above the Earth and learn about water circulation, rivers and lakes, clouds, snow and even puddles as well as how you can pollute me.
Under the ground! Using a magic lift we’ll go into the Nature below the earth where you can see what is soil consists of how water penetrates from the surface into the earth and learn how it moves under the ground, - what is ground water and its age.
Visiting your place! My dear friend! I will tell you about my trip to your place from the river through the water treatment system.
Sewage and waste water treatment. Do you want to know how I get back to the river? I will tell you about the sewer and treatment of waste water at the Bortnychi waste water treatment plant.
The lagoon and world of water. Look how nice it’s around you! I can show you how people are living in other countries. This is the Globe - just push a button and you’ll go there, but don't be carried away since I’d lake also to play with you.
Children’s water playground. Play with me! You probably have no idea what interesting games we can play together.»
Новозбудований Театр Ляльок (вул. Глушевського 1-А). Головний фасад.
Докладніше про Театр Ляльок див. в серії "Київ театральний".
Новое здание Кукольного театра (ул. Глушевского 1-А). Главный фасад.
Подробнее о Кукольном театре см. в серии "Киев театральный".
Докладніше про Театр Ляльок див. в серії "Київ театральний".
Новое здание Кукольного театра (ул. Глушевского 1-А). Главный фасад.
Подробнее о Кукольном театре см. в серии "Киев театральный".
Будинок Національної філармонії з Колонною залою імені М. В. Лисенка (колишнє приміщення Купецьких зборів).
Вид з Володимирської гірки.
Автор фото - Елла Клименко.
Будівлю було споруджено 1882 р. за проектом архітектора Володимира Ніколаєва для Київського купецького зібрання. Концертний зал Купецького зібрання мав чудову акустику, тому найвідоміші співаки та виконавці завжди відгукувалися на пропозиції виступити в ньому. Не погіршилася акустика Колонного залу ім. М. В. Лисенка й після реконструкції будинку в 1995-1996 роках. Починаючи з 1919 р. у колишньому Купецькому зібранні містилися різні установи культурно-просвітницького характеру - Пролетарський будинок мистецтв, клуб «Більшовик», Будинок комуністичної просвіти, Всеукраїнський радіокомітет і радіотеатр, Палац піонерів.
Двічі за свою історію ця чудова будівля була під загрозою зруйнування. Перша пропозиція знести будинок вносилася в 1932 р., коли обговорювали план створення грандіозного парку культури. За задумом, він мав простягатися від схилів Дніпра до Львівської площі, а будівля, на думку одного з діячів культури, має «нікчемний» вигляд і заважає спорудженню парадних сходів від Хрещатика до набережної. Вдруге доля будинку обговорювалася наприкінці 1970-х років у зв'язку із спорудженням нового приміщення Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна (нині - Український дім). Аргументи були майже такі самі, та, на щастя, колишнє Купецьке зібрання вистояло.
Адреса: Володимирський узвіз № 2 (Європейська площа).
Здание Национальной филармонии с Колонным залом имени Н. В. Лысенко (бывшее помещение Купеческого собрания). Вид с Владимирской горки. Автор фото - Элла Клименко.
Здание было построено в 1882 г. по проекту архитектора Владимира Николаева для Киевского купеческого собрания. Концертный зал Купеческого собрания имел прекрасную акустику, поэтому самые известные певцы и исполнители всегда откликались на предложения выступить в нем. Не ухудшилась акустика Колонного зала им. Н. В. Лысенко и после реконструкции дома в 1995-1996 годах. Начиная с 1919 г. в бывшем Купеческом собрании размещались различные учреждения культурно-просветительского характера - Пролетарский дом искусств, клуб «Большевик», Дом коммунистического просвещения, Всеукраинский радиокомитет и радиотеатр, Дворец пионеров.
Дважды за свою историю это прекрасное здание было под угрозой разрушения. Первое предложение снести дом вносилась в 1932 г., когда обсуждали план создания грандиозного парка культуры. По замыслу, он должен был простираться от склонов Днепра до Львовской площади, а здание, по мнению одного из деятелей культуры, имеет «никудышный» вид и мешает сооружению парадной лестницы от Крещатика до набережной. Во второй раз участь дома обсуждалась в конце 1970-х годов в связи с сооружением нового помещения Киевского филиала Центрального музея В. И. Ленина (ныне - Украинский дом). Аргументы были почти теми же, но, к счастью, бывшее Купеческое собрание выстояло.
Адрес: Владимирский спуск № 2 (Европейская площадь).
Будівлю було споруджено 1882 р. за проектом архітектора Володимира Ніколаєва для Київського купецького зібрання. Концертний зал Купецького зібрання мав чудову акустику, тому найвідоміші співаки та виконавці завжди відгукувалися на пропозиції виступити в ньому. Не погіршилася акустика Колонного залу ім. М. В. Лисенка й після реконструкції будинку в 1995-1996 роках. Починаючи з 1919 р. у колишньому Купецькому зібранні містилися різні установи культурно-просвітницького характеру - Пролетарський будинок мистецтв, клуб «Більшовик», Будинок комуністичної просвіти, Всеукраїнський радіокомітет і радіотеатр, Палац піонерів.
Двічі за свою історію ця чудова будівля була під загрозою зруйнування. Перша пропозиція знести будинок вносилася в 1932 р., коли обговорювали план створення грандіозного парку культури. За задумом, він мав простягатися від схилів Дніпра до Львівської площі, а будівля, на думку одного з діячів культури, має «нікчемний» вигляд і заважає спорудженню парадних сходів від Хрещатика до набережної. Вдруге доля будинку обговорювалася наприкінці 1970-х років у зв'язку із спорудженням нового приміщення Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна (нині - Український дім). Аргументи були майже такі самі, та, на щастя, колишнє Купецьке зібрання вистояло.
Адреса: Володимирський узвіз № 2 (Європейська площа).
Здание Национальной филармонии с Колонным залом имени Н. В. Лысенко (бывшее помещение Купеческого собрания). Вид с Владимирской горки. Автор фото - Элла Клименко.
Здание было построено в 1882 г. по проекту архитектора Владимира Николаева для Киевского купеческого собрания. Концертный зал Купеческого собрания имел прекрасную акустику, поэтому самые известные певцы и исполнители всегда откликались на предложения выступить в нем. Не ухудшилась акустика Колонного зала им. Н. В. Лысенко и после реконструкции дома в 1995-1996 годах. Начиная с 1919 г. в бывшем Купеческом собрании размещались различные учреждения культурно-просветительского характера - Пролетарский дом искусств, клуб «Большевик», Дом коммунистического просвещения, Всеукраинский радиокомитет и радиотеатр, Дворец пионеров.
Дважды за свою историю это прекрасное здание было под угрозой разрушения. Первое предложение снести дом вносилась в 1932 г., когда обсуждали план создания грандиозного парка культуры. По замыслу, он должен был простираться от склонов Днепра до Львовской площади, а здание, по мнению одного из деятелей культуры, имеет «никудышный» вид и мешает сооружению парадной лестницы от Крещатика до набережной. Во второй раз участь дома обсуждалась в конце 1970-х годов в связи с сооружением нового помещения Киевского филиала Центрального музея В. И. Ленина (ныне - Украинский дом). Аргументы были почти теми же, но, к счастью, бывшее Купеческое собрание выстояло.
Адрес: Владимирский спуск № 2 (Европейская площадь).
Монумент «Возз'єднання України з Росією». Монумент виконано з металу, граніту і бронзи.
Відкрито в 1982 (скульптор А. П. Скобліков, архітектори І. Н. Іванов, С. Н. Міргородський та К. А. Сидоров). Є двохфігурною композицією (висота - 6,2 м) робітників - росіянина й українця, що спільно піднесли вгору стрічку з орденом «Дружби народів». Трохи далі - витягнута в довжину стела з багатофігурною групою, в центрі якої - Богдан Хмельницький і боярин - російський посол. Цю групу створено за мотивами історичної події, що відбулася 8 (18) січня 1654, - Переяславської ради, й вона подає тлумачення цієї події, яке нав’язувалось пануючою ідеологією тих часів. Запеклі суперечки щодо історичної доцільності цього вимушеного на той момент кроку Богдана Хмельницького не вщухають до наших часів (див., наприклад, статтю про Богдана Хмельницького, або один із моїх коментарів до деяких статей на порталі "Соотечественники"). Обидві скульптурні групи зв'язує арка-веселка («Арка Дружби Народів»), що за задумом авторів має символізувати єднання братських народів. Враження деякої «опереточності» цього монументу підсилює те, що площі перед монументом надано форму амфітеатру.
Монумент «Воссоединения Украины с Россией». Монумент выполнен из металла, гранита и бронзы.
Открыт в 1982 (скульптор А. П. Скобликов, архитекторы И. Н. Иванов, С. Н. Миргородский и К. А. Сидоров). Представляет собой двухфигурную композицию (высота - 6,2 м) рабочих - русского и украинца, совместно поднявших ленту с орденом «Дружбы народов». Несколько поодаль - вытянутая по горизонтали стела с многофигурной группой, в центре которой - Богдан Хмельницкий и боярин - русский посол. Эта группа создана по мотивам исторического события, произошедшего 8 (18) января 1654, - Переяславской рады, и она дает толкование этого события, которое навязывалось господствующей идеологией тех времен. Жаркие споры об исторической целесообразности этого вынужденного на тот момент шага Богдана Хмельницкого не утихают до сих пор (см., например, статью о Богдане Хмельницком, или один из моих комментариев к некоторым статьям на портале "Соотечественники"). Скульптурные группы связывает арка-радуга («Арка Дружбы Народов»), которая по замыслу авторов должна символизировать единение братских народов. Впечатление некоторой «опереточности» этого монумента усиливается тем, что площади перед монументом придана форма амфитеатра.
Відкрито в 1982 (скульптор А. П. Скобліков, архітектори І. Н. Іванов, С. Н. Міргородський та К. А. Сидоров). Є двохфігурною композицією (висота - 6,2 м) робітників - росіянина й українця, що спільно піднесли вгору стрічку з орденом «Дружби народів». Трохи далі - витягнута в довжину стела з багатофігурною групою, в центрі якої - Богдан Хмельницький і боярин - російський посол. Цю групу створено за мотивами історичної події, що відбулася 8 (18) січня 1654, - Переяславської ради, й вона подає тлумачення цієї події, яке нав’язувалось пануючою ідеологією тих часів. Запеклі суперечки щодо історичної доцільності цього вимушеного на той момент кроку Богдана Хмельницького не вщухають до наших часів (див., наприклад, статтю про Богдана Хмельницького, або один із моїх коментарів до деяких статей на порталі "Соотечественники"). Обидві скульптурні групи зв'язує арка-веселка («Арка Дружби Народів»), що за задумом авторів має символізувати єднання братських народів. Враження деякої «опереточності» цього монументу підсилює те, що площі перед монументом надано форму амфітеатру.
Монумент «Воссоединения Украины с Россией». Монумент выполнен из металла, гранита и бронзы.
Открыт в 1982 (скульптор А. П. Скобликов, архитекторы И. Н. Иванов, С. Н. Миргородский и К. А. Сидоров). Представляет собой двухфигурную композицию (высота - 6,2 м) рабочих - русского и украинца, совместно поднявших ленту с орденом «Дружбы народов». Несколько поодаль - вытянутая по горизонтали стела с многофигурной группой, в центре которой - Богдан Хмельницкий и боярин - русский посол. Эта группа создана по мотивам исторического события, произошедшего 8 (18) января 1654, - Переяславской рады, и она дает толкование этого события, которое навязывалось господствующей идеологией тех времен. Жаркие споры об исторической целесообразности этого вынужденного на тот момент шага Богдана Хмельницкого не утихают до сих пор (см., например, статью о Богдане Хмельницком, или один из моих комментариев к некоторым статьям на портале "Соотечественники"). Скульптурные группы связывает арка-радуга («Арка Дружбы Народов»), которая по замыслу авторов должна символизировать единение братских народов. Впечатление некоторой «опереточности» этого монумента усиливается тем, что площади перед монументом придана форма амфитеатра.
Пішохідний Парковий міст через Дніпро, що сполучає центр міста з Трухановим островом (зоною відпочинку та пляжем),
вид з Печерських круч (з Міського парку).
Споруджено в 1956-57 (інженери В. І. Киреєнко, Л. І. Гомін, М. Н. Константінов, Б. П. Петров, В. А. Сич і Г. Т. Фень). Загальна довжина Паркового мосту - близько 400 м, ширина - 7 м; він піднесений над рівнем ріки на 26 м, що забезпечує прохід під ним судів в період найвищого підйому води.
Пешеходный Парковый мост через Днепр, соединяющий центр города с Трухановым островом (зоной отдыха и пляжем), вид с Печерских круч (из Городского парка).
Сооружён в 1956-57 (инженеры В. И. Киреенко, Л. И. Гомин, М. Н. Константинов, Б. П. Петров, В. А. Сыч и Г. Т. Фень). Общая длина Паркового моста - около 400 м, ширина - 7 м; он поднят над уровнем реки на 26 м, что обеспечивает проход под ним судов в период наивысшего подъёма воды.
Споруджено в 1956-57 (інженери В. І. Киреєнко, Л. І. Гомін, М. Н. Константінов, Б. П. Петров, В. А. Сич і Г. Т. Фень). Загальна довжина Паркового мосту - близько 400 м, ширина - 7 м; він піднесений над рівнем ріки на 26 м, що забезпечує прохід під ним судів в період найвищого підйому води.
Пешеходный Парковый мост через Днепр, соединяющий центр города с Трухановым островом (зоной отдыха и пляжем), вид с Печерских круч (из Городского парка).
Сооружён в 1956-57 (инженеры В. И. Киреенко, Л. И. Гомин, М. Н. Константинов, Б. П. Петров, В. А. Сыч и Г. Т. Фень). Общая длина Паркового моста - около 400 м, ширина - 7 м; он поднят над уровнем реки на 26 м, что обеспечивает проход под ним судов в период наивысшего подъёма воды.
Пам’ятник на відзнаку повернення Києву Магдебурзького права.
Споруджено в 1802-08 роках (архітектор А. І. Міленський) на кошти киян на дніпровських схилах, біля Набережного шосе на відзнаку повернення Києву в 1797 магдебурзького права. Пам'ятник - 18-метрова колона тосканського ордера, що увінчана невеликою главою. Основа колони (близько 5 м) - з трьома арочними отворами. У арочному постаменті знаходився восьмигранний басейн із фонтаном, що живився від водозбірника-колодязя. В 1862 у постаменті було влаштовано каплицю, в 1867 - зроблено новий басейн у вигляді чаші. Існують й інші назви пам'ятника на відзнаку повернення Києву Магдебурзького права - «пам'ятник хрещення Русі», «нижній пам'ятник князю Володимиру».
Магдебурзьке право. Феодальне міське право, по якому міста звільнялися від управління і суду феодалів. Закріплювало права міських верств - купців, міщан, ремісників, встановлювало порядок обрання і функції органів міського самоврядування, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкоємства, визначало покарання за окремі види злочинів. Вперше виникло в XIII столітті в німецькому місті Магдебург (звідси й назва). Київ мав Магдебурзьке право з початку XV століття; воно було підтверджене спеціальним привілеєм 1494. Магдебурзьке право в Києві після введення в 1781 «Установи про губернії» й інших урядових указів, поступово обмежувалося. У 1797 місту повернули Магдебурзьке право. На відзнаку цього було споруджено пам'ятник Магдебурзькому праву. Магдебурзьке право в Києві зберігалося до 23.XII 1834.
Памятник в честь возвращения Киеву Магдебургского права.
Сооружен в 1802-08 годах (архитектор А. И. Меленский) на средства киевлян на днепровских склонах, у Набережного шоссе в честь возвращения Киеву в 1797 магдебургского права. Памятник - 18-метровая колонна тосканского ордера, увенчанная небольшой главкой. Основание колонны (около 5 м) - с тремя арочными проёмами. В арочном постаменте находился восьмигранный бассейн с фонтаном, питаемый от водосборника-колодца. В 1862 в постаменте была устроена часовня, в 1867 - сделан новый бассейн в виде чаши. Бытуют и другие названия памятника в честь возвращения Киеву Магдебургского права - «памятник крещения Руси», «нижний памятник князю Владимиру».
Магдебургское право. Феодальное городское право, по которому города освобождались от управления и суда феодалов. Закрепляло права городских сословий - купцов, мещан, ремесленников, устанавливало порядок избрания и функции органов городского самоуправления, регулировало вопросы торговли, опеки, наследования, определяло наказание за отдельные виды преступлений. Впервые возникло в XIII веке в германском городе Магдебурге (отсюда и название). Киев пользовался Магдебургским правом с начала XV века; оно было подтверждено специальным привилеем 1494. Магдебургское право в Киеве после введения в 1781 «Учреждения о губерниях» и других правительственных указов, постепенно ограничивалось. В 1797 городу вернули Магдебургское право. В честь этого был сооружён памятник Магдебургскому праву. Магдебургское право в Киеве сохранялось до 23.XII 1834.
Споруджено в 1802-08 роках (архітектор А. І. Міленський) на кошти киян на дніпровських схилах, біля Набережного шосе на відзнаку повернення Києву в 1797 магдебурзького права. Пам'ятник - 18-метрова колона тосканського ордера, що увінчана невеликою главою. Основа колони (близько 5 м) - з трьома арочними отворами. У арочному постаменті знаходився восьмигранний басейн із фонтаном, що живився від водозбірника-колодязя. В 1862 у постаменті було влаштовано каплицю, в 1867 - зроблено новий басейн у вигляді чаші. Існують й інші назви пам'ятника на відзнаку повернення Києву Магдебурзького права - «пам'ятник хрещення Русі», «нижній пам'ятник князю Володимиру».
Магдебурзьке право. Феодальне міське право, по якому міста звільнялися від управління і суду феодалів. Закріплювало права міських верств - купців, міщан, ремісників, встановлювало порядок обрання і функції органів міського самоврядування, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкоємства, визначало покарання за окремі види злочинів. Вперше виникло в XIII столітті в німецькому місті Магдебург (звідси й назва). Київ мав Магдебурзьке право з початку XV століття; воно було підтверджене спеціальним привілеєм 1494. Магдебурзьке право в Києві після введення в 1781 «Установи про губернії» й інших урядових указів, поступово обмежувалося. У 1797 місту повернули Магдебурзьке право. На відзнаку цього було споруджено пам'ятник Магдебурзькому праву. Магдебурзьке право в Києві зберігалося до 23.XII 1834.
Памятник в честь возвращения Киеву Магдебургского права.
Сооружен в 1802-08 годах (архитектор А. И. Меленский) на средства киевлян на днепровских склонах, у Набережного шоссе в честь возвращения Киеву в 1797 магдебургского права. Памятник - 18-метровая колонна тосканского ордера, увенчанная небольшой главкой. Основание колонны (около 5 м) - с тремя арочными проёмами. В арочном постаменте находился восьмигранный бассейн с фонтаном, питаемый от водосборника-колодца. В 1862 в постаменте была устроена часовня, в 1867 - сделан новый бассейн в виде чаши. Бытуют и другие названия памятника в честь возвращения Киеву Магдебургского права - «памятник крещения Руси», «нижний памятник князю Владимиру».
Магдебургское право. Феодальное городское право, по которому города освобождались от управления и суда феодалов. Закрепляло права городских сословий - купцов, мещан, ремесленников, устанавливало порядок избрания и функции органов городского самоуправления, регулировало вопросы торговли, опеки, наследования, определяло наказание за отдельные виды преступлений. Впервые возникло в XIII веке в германском городе Магдебурге (отсюда и название). Киев пользовался Магдебургским правом с начала XV века; оно было подтверждено специальным привилеем 1494. Магдебургское право в Киеве после введения в 1781 «Учреждения о губерниях» и других правительственных указов, постепенно ограничивалось. В 1797 городу вернули Магдебургское право. В честь этого был сооружён памятник Магдебургскому праву. Магдебургское право в Киеве сохранялось до 23.XII 1834.
Пам’ятник на відзнаку повернення Києву Магдебурзького права.
Органом самоврядування Києва на основі магдебурзького права був Магістрат, який існував з XV століття до 1835 року (з перервами). Київським Магістратом керували виборні війт і бурмістр, 6 радників («райців») і 6 засідателів («лавників»). Магістрат відав адміністративними, господарськими, фінансовими, поліцейськими, судовими справами. З утворенням Міської думи (1785) Магістрат виконував лише судові функції. Магістрат мав у своєму розпорядженні власні збройні сили. Гордістю киян була кавалерія Магістрату - «Золота корогва». До штату Магістрату входив і архітектор, що здійснював забудову міста. Будівля Магістрату називалася ратушею й знаходилася на Подолі, на Контрактовій площі. До середини XVII століття будівля була дерев'яною. З часом спорудили кам'яну будівлю в стилі українського бароко з живописними фронтонами та двох'ярусним дахом. Прикрашена пілястрами башта в кілька поверхів підносилася на 30 м. На ній встановили годинник («дзигар») із мідною скульптурою заступника Києва архангела Михайла, що вражає списом змія. Інша мідна скульптура - богині правосуддя Феміди, стояла на виступі башти біля головного входу до магістрату. В будівлі була галерея для хорової капели й оркестру. Ця споруда постраждала від пожежі 1811, після чого Магістрат розмістився напроти Воскресенської церкви (на вулиці Спаська), потім (1838-78) знаходився в будинку Назарія Сухоти (вулиця Покровська № 8).
Памятник в честь возвращения Киеву Магдебургского права.
Органом самоуправления Киева на основе магдебургского права был Магистрат, который существовал с XV века до 1835 года (с перерывами). Киевским Магистратом руководили выборные войт и бурмистр, 6 советников («райцев») и 6 заседателей («лавников»). Магистрат ведал административными, хозяйственными, финансовыми, полицейскими, судебными делами. С образованием Городской думы (1785) Магистрат исполнял только судебные функции. Магистрат располагал собственными вооруженными силами. Гордостью киевлян была кавалерия Магистрата - «Золотая хоругвь». В штат Магистрата входил и зодчий, осуществлявший застройку города. Здание Магистрата называлось ратушей и находилось на Подоле, на Контрактовой площади. До середины XVII века здание было деревянным. Со временем соорудили каменное здание в стиле украинского барокко с живописными фронтонами и двухъярусной крышей. Украшенная пилястрами башня в несколько этажей возвышалась на 30 м. На ней установили часы («дзыгар») с медной скульптурой покровителя Киева архангела Михаила, поражавшего копьём змея. Другая медная скульптура - богини правосудия Фемиды, стояла на выступе башни у главного входа в магистрат. В здании имелась галерея для хоровой капеллы и оркестра. Это сооружение пострадало от пожара 1811, после чего Магистрат разместился напротив Воскресенской церкви (на улице Спасская), затем (1838-78) находился в доме Назария Сухоты (улица Покровская № 8).
Органом самоврядування Києва на основі магдебурзького права був Магістрат, який існував з XV століття до 1835 року (з перервами). Київським Магістратом керували виборні війт і бурмістр, 6 радників («райців») і 6 засідателів («лавників»). Магістрат відав адміністративними, господарськими, фінансовими, поліцейськими, судовими справами. З утворенням Міської думи (1785) Магістрат виконував лише судові функції. Магістрат мав у своєму розпорядженні власні збройні сили. Гордістю киян була кавалерія Магістрату - «Золота корогва». До штату Магістрату входив і архітектор, що здійснював забудову міста. Будівля Магістрату називалася ратушею й знаходилася на Подолі, на Контрактовій площі. До середини XVII століття будівля була дерев'яною. З часом спорудили кам'яну будівлю в стилі українського бароко з живописними фронтонами та двох'ярусним дахом. Прикрашена пілястрами башта в кілька поверхів підносилася на 30 м. На ній встановили годинник («дзигар») із мідною скульптурою заступника Києва архангела Михайла, що вражає списом змія. Інша мідна скульптура - богині правосуддя Феміди, стояла на виступі башти біля головного входу до магістрату. В будівлі була галерея для хорової капели й оркестру. Ця споруда постраждала від пожежі 1811, після чого Магістрат розмістився напроти Воскресенської церкви (на вулиці Спаська), потім (1838-78) знаходився в будинку Назарія Сухоти (вулиця Покровська № 8).
Памятник в честь возвращения Киеву Магдебургского права.
Органом самоуправления Киева на основе магдебургского права был Магистрат, который существовал с XV века до 1835 года (с перерывами). Киевским Магистратом руководили выборные войт и бурмистр, 6 советников («райцев») и 6 заседателей («лавников»). Магистрат ведал административными, хозяйственными, финансовыми, полицейскими, судебными делами. С образованием Городской думы (1785) Магистрат исполнял только судебные функции. Магистрат располагал собственными вооруженными силами. Гордостью киевлян была кавалерия Магистрата - «Золотая хоругвь». В штат Магистрата входил и зодчий, осуществлявший застройку города. Здание Магистрата называлось ратушей и находилось на Подоле, на Контрактовой площади. До середины XVII века здание было деревянным. Со временем соорудили каменное здание в стиле украинского барокко с живописными фронтонами и двухъярусной крышей. Украшенная пилястрами башня в несколько этажей возвышалась на 30 м. На ней установили часы («дзыгар») с медной скульптурой покровителя Киева архангела Михаила, поражавшего копьём змея. Другая медная скульптура - богини правосудия Фемиды, стояла на выступе башни у главного входа в магистрат. В здании имелась галерея для хоровой капеллы и оркестра. Это сооружение пострадало от пожара 1811, после чего Магистрат разместился напротив Воскресенской церкви (на улице Спасская), затем (1838-78) находился в доме Назария Сухоты (улица Покровская № 8).
Першоджерела:
“Київ. Енциклопедичний довідник”, Головна редакція УРЕ, Київ-1981.
“Печерськ сьогодні. Довідник”, видавництво “Довіра”, Київ-1999.
“Киев. Энциклопедический справочник”, Главная редакция УСЭ, Киев-1985.
“Київ. Енциклопедичний довідник”, Головна редакція УРЕ, Київ-1981.
“Печерськ сьогодні. Довідник”, видавництво “Довіра”, Київ-1999.
“Киев. Энциклопедический справочник”, Главная редакция УСЭ, Киев-1985.
Пропоную мої інші тематичні колекції про Київ:
