Від Львівської площі до Сирця
Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
В разі будь-якого використання розміщених тут фото, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

От Львовской площади до Сырца
Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
При любом использовании размещенных здесь фотографий, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.




Вулиця Артема (колишня Львівська) пролягає від Львівської площі до вулиці Мельникова (Шевченківський район). Почала заселятися як основна частина Лук'янівки в середині XIX століття. До 1869 була частиною вулиці Житомирська. У 1869 відрізок між Львівською та Лук'янівською площами було названо вулицею Львівська. У 1926 вулиця отримала сучасну назву за ім'ям професійного революціонера, радянського партійного та державного діяча Артема (Сергєєва) Федора Андрійовича (1883-1921). На вулиці розташовано Київське виробниче об'єднання імені Артема, на його території встановлено пам'ятник Ф. А. Артему.
У 90-х роках XIX - на початку XX століття вулиця інтенсивно забудовувалася. У 1897 нею проклали трамвайну лінію. У будинку № 10 жив український учений-філолог, член-коресподент Петербурзької АН, педагог П. І. Житецький (викладав у колегії Павла Галагана та Володимирському кадетському корпусі, про що згадується в книзі «50 років у строю» А. А. Ігнат'єва). У П. Житецкого під час відвідин Києва бував І. Я. Франко.
На вулиці Артема розташована книжкова фабрика «Жовтень» (№ 23). На будинку № 24 встановлено меморіальну дошку Штабу Київського укріпленого району (знаходився тут під час Київської оборони 1941). У шпиталі, що розміщувався в будівлі нинішньої середньої школи № 138 (будинок № 27), 15.IV 1944 помер командувач Першого Українського фронту, генерал армії М. Ф. Ватутін. У будинку № 33 жив художник В. Н. Пальмов, у будинку № 40 - цивільний інженер Н. А. Даміловський, у будинку № 41 (не зберігся) в 1911 - український письменник І. С. Нечуй-Левицький (будинок належав лікареві-окулістові В. К. Думітрашко - синові поета К. Д. Думітрашко - автора жартівливої поеми «Жабоми-шедраковка»); тут же жив академік живопису І. Ф. Селезньов. У будинку № 42 жив архітектор-художник В. А. Фельдман. У будинку № 45 розміщався перший у колишній Російській імперії риборозвідник акваріумних риб (створений у 1910); у будинку № 48 жив народний артист УРСР, співак-бас А. І. Кікоть, у будинку № 50 - український письменник С. В. Васильченко; у будинку № 53 - академік АН УРСР, мовознавець М. Я. Калікович; академік АН УРСР, хімік А. К. Бабко; у будинку № 87 - гідролог, академік АН УРСР і ВАСХНІЛ Є. О. Оппоков. У будинку № 75 розміщувалася Києво-Лук'янівська жіноча гімназія Групи (Ради) батьків. У садибі між №№ 44-48 стояла Вознесенська церква (не збереглася), на цвинтарі якої було поховано українську письменницю Грицько Григоренко (А. Є. Судовщикова-Косач), поета В. М. Отроковського. У 1982 на вулиці Артема було відкрито кінотеатр «Київська Русь» (№ 93).
20 листопада 1997 року було проголосовано рішення Київради про перейменування вулиці Артема на вулицю Січових Стрільців, але відповідний документ не було підписано, і таким чином він не набув чинності.


Улица Артёма (бывшая Львовская) пролегает от Львовской площади до улицы Мельникова (Шевченковский район). Начала заселяться как основная часть Лукьяновки в середине XIX века. До 1869 была частью улицы Житомирская. В 1869 отрезок между Львовской и Лукьяновской площадями был назван улицей Львовская. В 1926 улица получила современное название по имени профессионального революционера, советского партийного и государственного деятеля Артёма (Сергеева) Фёдора Андреевича (1883-1921). На улице расположено Киевское производственное объединение имени Артёма, на его территории установлен памятник Ф. А. Артёму.
В 90-х годах XIX - начале XX века улица интенсивно застраивалась. В 1897 по ней проложили трамвайную линию. В доме № 10 жил украинский учёный-филолог, член-корресподент Петербуржской АН, педагог П. И. Житецкий (преподавал в коллегии Павла Галагана и Владимирском кадетском корпусе, о чём упомянуто в книге «50 лет в строю» А. А. Игнатьева). У П. Житецкого во время посещения Киева бывал И. Я. Франко.
На улице Артема расположена книжная фабрика «Октябрь» (№ 23). На доме № 24 установлена мемориальная доска Штабу Киевского укреплённого района (находился здесь во время Киевской обороны 1941). В госпитале, размещавшемся в здании нынешней средней школы № 138 (дом № 27), 15.IV 1944 скончался командующий Первым Украинским фронтом, генерал армии Н. Ф. Ватутин. В доме № 33 жил художник В. Н. Пальмов, в доме № 40 - гражданский инженер Н. А. Дамиловский, в доме № 41 (не сохранился) в 1911 - украинский писатель И. С. Нечуй-Левицкий (дом принадлежал врачу-окулисту В. К. Думитрашко - сыну поэта К. Д. Думитрашко - автора шуточной поэмы «Жабомы-шедраковка»); здесь же жил академик живописи И. Ф. Селезнёв. В доме № 42 жил архитектор-художник В. А. Фельдман. В доме № 45 помещался первый в бывшей Российской империи рыборазводник аквариумных рыб (создан в 1910); в доме № 48 жил народый артист УССР, певец-бас А. И. Кикоть, в доме № 50 - украинский писатель С. В. Васильченко; в доме № 53 - академик АН УССР, языковед М. Я. Каликович; академик АН УССР, химик А. К. Бабко; в доме № 87 - гидролог, академик АН УССР и ВАСХНИЛ Е. О. Оппоков. В доме № 75 помещалась Киево-Лукьяновская женская гимназия Группы (Совета) родителей. В усадьбе между №№ 44-48 стояла Вознесенская церковь (не сохранилась), на погосте которой были похоронены украинская писательница Грицько Григоренко (А. Е. Судовщикова-Косач), поэт В. М. Отроковский. В 1982 на улице Артема был открыт кинотеатр «Киевская Русь» (№ 93).
20 ноября 1997 года было проголосовано решение Киевсовета о переименовании улицы Артема в улицу Сечевых Стрелецов, но соответствующий документ не был подписан, и таким образом он не вступил в силу.


Спочатку завітаємо на Вознесенський узвіз (за радянських часів - вул. Смирнова-Ласточкіна), що простягається від вулиці Артема до вулиці Глибочицької.
Історична місцевість Києва в районі сучасних вулиці Кудрявської, Вознесенського узвозу, Несторівського та Киянівського провулків має назву Копирів кінець. За часів Київської Русі це було західне торгово-ремісниче передмістя стародавнього Києва, що мало самостійні укріплення. Археологічними дослідженнями різних часів тут виявлено залишки чотирьох давніх споруд - мурованних церков XI-XII-XIII століть.
Вознесенський узвіз відомий з XVIII століття. Назва пов'язана з Вознесенською церквою, що стояла тут у 1718-1879 роках.


Сначала заглянем на Вознесенский спуск (в советское время - ул. Смирнова-Ласточкина), который пролегает от улицы Артема до улицы Глубочицкой.
Историческая местность Киева в районе современных улиц Кудрявской, Вознесенского спуска, Несторовского и Кияновского переулков носит название Копирив конец. Во времена Киевской Руси это было западное торгово-ремесленное предместье древнего Киева, имевшее самостоятельные укрепления. Археологическими исследованиями разных времен здесь обнаружены остатки четырех давних сооружений - каменных церквей XI-XII-XIII веков.
Вознесенский спуск известен с XVIII века. Название связано с Вознесенской церковью, которая стояла здесь в 1718-1879 годах.


Фото Киева. Храм Святого Василия Великого чина Василиан (Вознесенский спуск, 7). Вид снаружи. Фото травня 2008 року.
Фото Киева. Храм Святого Василия Великого чина Василиан (Вознесенский спуск, 7). Интерьер. Фото травня 2008 року.
Храм Святого Василя Великого чину Василіан (Вознесенський узвіз, 7).
Храм належить Українській Греко-Католицькій церкві. Його було відкрито у 2000 році. Архітектор - Лариса Скорик. 25 червня 2001 року храм освятив Папа Римський Іван Павло II. 2003 року на базі храму було створено однойменний монастир.


Храм Святого Василия Великого чина Василиан (Вознесенский спуск, 7).
Храм принадлежит Украинской Греко-Католической церкви. Он был открыт в 2000 году. Архитектор - Лариса Скорик. 25 июня 2001 года храм освятил Папа Римский Иван Павел II. В 2003 году на базе храма был создан одноименный монастырь.


Фото Киева. Мемориальная доска Ипполиту Владиславовичу Моргилевскому (Вознесенский спуск № 13). Фото травня 2008 року.
Пам'ятна дошка Іполиту Владиславовичу Моргілевському (Вознесенський узвіз № 13).
Напис на дошці сповіщає:
«У цьому будинку в 1925-1942 роках жив і працював видатний дослідник давньоруської архітектури, член-кореспондент Академії Архітектури СРСР, професор Іполит Владиславович Моргілевський (1889-1942)»

Мемориальная доска Ипполиту Владиславовичу Моргилевскому (Вознесенский спуск № 13).
Надпись на доске информирует (на Украинском языке):
«В этом доме в 1925-1942 годах жил и работал выдающийся исследователь древнерусской архитектуры член-корреспондент Академии Архитектуры СССР профессор Ипполит Владиславович Моргилевский (1889-1942)»


Фото Киева. Памятник художникам - жертвам репрессий перед Национальной академией изобразительного искусства и архитектуры. Фото травня 2008 року.
Пам'ятник художникам - жертвам репресій перед Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури. На бронзовій дошці - імена репресованих митців: Аделаїда Артюхова (1902-1936), Михайло Бойчук (1882-1937), Михайло Гаврилко (1882-1922), Володимир Гагенмейстер (1887-1938), Сергій Гиляров (1887-1946), Алла Горська (1929-1970), Ольга Деконська (1885-1937), Дмитро Дяченко (1887-1942), Федір Ернст (1891-1942), Микола Івасюк (1865-1937), Микола Касперович (1885-1938), Григорій Коваленко (1868-1937), Наталя Коцюбинська (1896-1939), Іван Крашановський (1884-1939), Кость Кржемінський (1893-1937), Георгій Крушевський (1863-1938), Євген Кузьмін (1871-1942), Петро Лапін (1887-1937), Іван Липківський (1892-1937), Микола Макаренко (1877-1938), Олексій Макаренков (1886-1942), Юхим Михайлів (1885-1935), Олександр Мурашко (1875-1919), Софія Налепінська-Бойчук (1884-1937), Леонід Обозненко (1884-1937), Никанор Онацький (1874-1937), Іван Падалка (1894-1937), Борис Пилипенко (1892-1937), Гаврило Пустовійт (1900-1947), Яків Риженко (1892-1974), Вячеслав Розвадовський (1875-1943), Олександр Рубан (1900-1943), Василь Седляр (1889-1937), Євген Ситнянський (1907-1937), Кость Сліпко-Москальців (1901-?), Євгенія Спаська (1891-1980), Яків Струхманчук (1884-1937), Микола Філянський (1873-1938), Василь Хмурий /Бутенко/ (1896-1940), Федір Шміт (1877-1937), Ілля Шульга (1878-1938).

Памятник художникам - жертвам репрессий перед Национальной академией изобразительного искусства и архитектуры.
На бронзовой доске - имена репрессированных художников.


Фото Киева. Бывшая Киевская духовная семинария (Вознесенский спуск № 20), памятник архитектуры (1888 год). Фото травня 2008 року.
Колишня Київська духовна семінарія (Вознесенський узвіз № 20), пам'ятка архітектури.
Будинок споруджено 1888 року за проектом архітектора Євгена Ф. Єрмакова.
Зараз тут міститься Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури - єдиний в Україні багатопрофільний вищий навчальний заклад художньої освіти, що має академічне спрямування і готує фахівців живопису, скульптури, графіки, театрально-декораційного мистецтва, архітектури, реставрації творів мистецтва, мистецтвознавства та артменеджменту.


Бывшая Киевская духовная семинария (Вознесенский спуск № 20), памятник архитектуры.
Здание построено в 1888 году по проекту архитектора Евгения Ф. Ермакова.
Сейчас здесь размещена Национальная академия изобразительного искусства и архитектуры - единственное в Украине многопрофильное высшее учебное заведение художественного образования, которое имеет академическое направление и готовит специалистов живописи, скульптуры, графики, театрально-декорационного искусства, архитектуры, реставрации произведений искусства, искусствоведения, и артменеджмента.


Фото Киева. Мемориальная доска основателям академии искусства Украины (Вознесенский спуск № 20).
Фото травня 2008 року.
Пам'ятна дошка засновникам академії мистецтва України (Вознесенський узвіз № 20).
Українську академію мистецтва було створено 18 грудня 1917 року з ініціативи видатних діячів культури, науки і мистецтва України: першого Президента України, академіка Михайла Грушевського, вчених Дмитра Антоновича і Григорія Павлуцького, художників Василя Кричевського, Федора Кричевського, Вадима Меллера, Михайла Бойчука, Олександра Мурашка, Георгія Нарбута, Миколи Бурачека, Михайла Жука, Абрама Маневича.


Мемориальная доска основателям академии искусства Украины (Вознесенский спуск № 20).
Украинская академия искусства была создана 18 декабря 1917 года по инициативе выдающихся деятелей культуры, науки и искусства Украины: первого Президента Украины, академика Михаила Грушевского, ученых Дмитрия Антоновича и Григория Павлуцкого, художников Василия Кричевского, Федора Кричевского, Вадима Меллера, Михаила Бойчука, Александра Мурашко, Георгия Нарбута, Николая Бурачека, Михаила Жука, Абрама Маневича.


Фото Киева. Бюст Тараса Шевченко. Фото травня 2008 року.
Фото Киева. Святой преподобный Алипий, иконописец Печерский. Фото травня 2008 року.
Погруддя Тараса Шевченка та пам'ятник Святому преподобному Алипію, іконописцю Печерському.
На території Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури встановлено погруддя Тараса Шевченка (скульптор Михайло Лисенко), статую Лесі Українки (скульптор Володимир Прядка), статую колишнього студента інституту Я. Приходька, який загинув під час війни 1941-1945 (скульптор М. Ю. Карбовська) та меморіальний комплекс зі стелою, на якій викарбувано імена студентів і викладачів навчального закладу, які полягли в роки війни.


Бюст Тараса Шевченко и памятник Святому преподобному Алипию, иконописцу Печерскому.
На территории Национальной академии изобразительного искусства и архитектуры установлены бюст Тараса Шевченко (скульптор Михаил Лисенко), статуя Леси Украинки (скульптор Владимир Прядка), статуя бывшего студента института Я. Приходько, который погиб во время войны 1941-1945 (скульптор М. Ю. Карбовска) и мемориальный комплекс со стеллой, на которой вычеканены имена студентов и преподавателей учебного заведения, которые пали в годы войны.


Фото Киева. Памятник Косиору С. В.
Фото серпня 2007 року.
Пам'ятник Косіору С. В. - радянському партійному та державному діячеві.
Пам'ятник було відкрито 1970 (бюст і постамент із сірого граніту; висота 5,7 м).
1984 року на тому ж постаменті було встановлено бюст з бронзи; скульптор І. В. Макогін, архітектори Е. П. Вересов, М. Т. Катернога.
Пам'ятник встановлено в сквері на розі вулиць Артема та Глибочицької (Шевченківський район).
На постаменті пам’ятника накреслено:
«Видатний діяч Коммунічтичної партії і Радянської держави
Станіслав Вікентійович Косіор 1889-1939»
Вночі 20 листопада 2008 року цей пам’ятник було демонтовано.


Памятник Косиору С. В. - советскому партийному и государственному деятелю.
Памятник был открыт в 1970 (бюст и постамент из серого гранита; высота 5,7 м).
В 1984 году на том же постаменте был установлен бюст из бронзы; скульптор И. В. Макогон, архитекторы Е. П. Вересов, М. Т. Катернога.
Памятник установлен в сквере на углу улиц Артёма и Глубочицкой (Шевченковский район).
На постаменте памятника начертано (на Украинском языке):
«Выдающийся деятель Коммуничтичной партии и Советского государства
Станислав Викентиевич Косиор 1889-1939»
Ночью 20 ноября 2008 года этот памятник был демонтирован.


Вулиця Мельникова (колишня Велика Дорогожицька) пролягає від Глибочицької вулиці до вулиці Олени Теліги (Шевченківський район, Лук'янівка). Названа на честь Мельникова Ювеналія Дмитровича (1868-1900) - одного з організаторів марксистських гуртків у Києві. Вулицю прокладено в 2-ій половині XIX століття як продовження Львівської вулиці (нині вулиця Артема). 1869 року вулиця отримала назву від історичної місцевості Дорогожичі. Сучасна назва - з 1923 року. На вулиці Мельникова знаходяться інститут Медичних проблем фізичної культури (№ 53), видавництво «Веселка» і Будинок дитячої книги (№ 63), інші організації, Лук'янівський ринок, Лук'янівське військове кладовище, телевізійна вежа (380 м). На вулиці Мельникова в будинку № 45 жив і працював академік АН УРСР Н. Ф. Кащенко (будинок не зберігся), під № 84 знаходився Акліматизаційний сад АН УРСР, заснований ним у 1913 (територію було забудовано в 70-80-і роки XX століття). На будинку № 81 встановлено меморіальну дошку письменникові С. В. Васильченко. У будівлі Медичного училища № 1 (№ 14) в 1941 формувався санітарний потяг № 1078. У сквері між вулицею Мельникова та вулицею Герцена встановлено пам'ятник І. П. Котляревському. Наприкінці вулиці в колишньому урочищі Бабин яр споруджено пам'ятник громадянам міста Києва і військовополоненим, розстріляним німецько-фашистськими загарбниками в Бабиному яру.

Улица Мельникова (бывшая Большая Дорогожицкая) пролегает от Глубочицкой улицы до улицы Олены Телигы (Шевченковский район, Лукьяновка). Названа в честь Мельникова Ювеналия Дмитриевича (1868-1900) - одного из организаторов марксистских кружков в Киеве. Улица проложена во 2-й половине XIX века как продолжение Львовской улицы (ныне улица Артёма). В 1869 она получила название от исторической местности Дорогожичи. Современное название - с 1923. На улице Мельникова находятся институт Медицинских проблем физической культуры (№ 53), издательство «Веселка» и Дом детской книги (№ 63), другие организации, Лукьяновский рынок, Лукьяновское воинское кладбище, телевизионная вышка (380 м). На улице Мельникова в доме № 45 жил и работал академик АН УССР Н. Ф. Кащенко (дом не сохранился), под № 84 находился Акклиматизационный сад АН УССР, основанный им в 1913 (территория застроена в 70-80-е годы XX века). На доме № 81 установлена мемориальная доска писателю С. В. Васильченко. В здании Медицинского училища № 1 (№ 14) в 1941 формировался санитарный поезд № 1078. В сквере между улицей Мельникова и улицей Герцена установлен памятник И. П. Котляревскому. В конце улицы в бывшем урочище Бабий яр сооружён памятник гражданам города Киева и военнопленным, расстрелянным немецко-фашистскими захватчиками в Бабьем яру.


Фото Киева. Памятник Ивану Петровичу Котляревскому.
Фото червня 2007 року.
Пам’ятник Івану Петровичу Котляревському.
Встановлено на честь Котляревського Івана Петровича (1769-1838) - видатного українського письменника, першого класика нової української літератури. Автор поеми «Енеїда» (1798), п'єс «Наталка Полтавка» (1838), «Солдат-чародій» (1841).
Пам'ятник - бронзовий бюст письменника; відлито разом з постаментом-колоною, прикрашеною тематичними рельєфами за мотивами творів І. П. Котляревського. Встановлено на стилобаті з червоного граніту. Загальна висота пам'ятника - 5,5 м. Скульптор Г. Н. Кальченко, архітектор А. Ф. Ігнащенко. Відкрито 1975 у сквері на розі вулиць Мельникова та Герцена.
На постаменті пам’ятника накреслено:
«Іван Петрович Котляревський 1769-1838»

Памятник Ивану Петровичу Котляревскому.
Установлен в честь Котляревского Ивана Петровича (1769-1838) - выдающегося украинского писателя, первого классика новой украинской литературы. Автор поэмы «Энеида» (1798), пьес «Наталка Полтавка» (1838), «Солдат-чародей» (1841).
Памятник - бронзовый бюст писателя; отлит вместе с постаментом-колонной, украшенной тематическими рельефами по мотивам произведений И. П. Котляревского. Установлен на стилобате из красного гранита. Общая высота памятника - 5,5 м. Скульптор Г. Н. Кальченко, архитектор А. Ф. Игнащенко. Открыт в 1975 в сквере на углу улиц Мельникова и Герцена.
На постаменте памятника начертано (на Украинском языке):
«Иван Петрович Котляревский 1769-1838»


Вулиця Герцена (до 1939 року - Осіївська вулиця, до 1912 року - вулиці Малодорогожицька + Осіївська) пролягає від вулиці Мельникова до кінця забудови і далі - між урочищами Кирилівський гай і Бабин Яр - майже до Кирилівської церкви.
Цікавою пам'яткою історії та архітектури на початку вулиці Герцена є колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
У 1889 році аптекарський помічник Октавіан Більський (Бєльський) придбав у Кмитовім Яру ділянку під будівництво. У 1893 році тут розпочалося будівництво садиби за проектом архітектора М. Казанського. Будинок мав дев'ять вікон по фасаду, з двома ризалітами по краях, які переходили у вежоподібні об'єми, увінчані банями зі шпилем. Фасад було декоровано в стилі неоренесансу. Пізніше Більський, ставши вже власником аптеки, придбав сусідню ділянку і спорудив на ній другий особняк, який здавав у оренду. Обидва будинки, оточені парком, склали відокремлену від іншої забудови садибу. У 1920-х роках ці особняки було націоналізовано, а парк став місцем громадського відпочинку. Згодом садибу було перетворено на режимний об'єкт. Спочатку тут мешкав у 1934-1937 роках народний комісар внутрішніх справ УРСР В. А. Балицький. За його наказом ліве крило особняка розбудували, а в парку спорудили численні малі архітектурні форми - містки, альтанки, статуї тощо. Перед війною 1941-1945 років вся садиба використовувалася як піонерський табір для дітей співробітників НКВС. Наприкінці 1943 року сюди переїхав член Військової ради I-го Українського фронту М. С. Хрущов, який мешкав тут до 1949 року. Коли Хрущов переїхав до Москви, садиба продовжувала бути резиденцією перших секретарів ЦК КП УРСР. Останнім тут мешкав П. Ю. Шелест. Його наступник, В. В. Щербицький, передав особняк НДІ педіатрії, акушерства і гінекології.
На жаль, зараз парк та всі паркові споруди перебувають у досить занедбаному стані.

Улица Герцена (до 1939 года - Осиевская улица, до 1912 года - улицы Малодорогожицка + Осиевская) пролегает от улицы Мельникова до конца застройки и дальше - между урочищами Кирилловская роща и Бабий Яр - почти до Кирилловской церкви.
Интересным памятником истории и архитектуры в начале улицы Герцена является бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
В 1889 году аптекарский помощник Октавиан Бельский приобрел в Кмитовом Яру участок под строительство. В 1893 году здесь началось строительство усадьбы по проекту архитектора Н. Казанского. Дом имел девять окон по фасаду, с двумя ризалитами по краям, которые переходили в башнеподобные объемы, увенчанные банями со шпилем. Фасад был декорирован в стиле неоренессанса. Позже Бельский, став уже владельцем аптеки, приобрел соседний участок и построил на ней второй особняк, который сдавал в аренду. Оба дома, окружённые парком, составили отделенную от другой застройки усадьбу. В 1920-х годах эти особняки были национализированы, а парк стал местом общественного отдыха. Впоследствии усадьба была преобразована в режимный объект. Сначала здесь жил в 1934-1937 годах народный комиссар внутренних дел УССР В. А. Балицкий. По его приказу левое крыло особняка перестроили, а в парке построили многочисленные малые архитектурные формы - мостики, беседки, статуи и тому подобное. Перед войной 1941-1945 годов вся усадьба использовалась в качестве пионерского лагеря для детей сотрудников НКВД. В конце 1943 года сюда переехал член Военного совета I-го Украинского фронта Н. С. Хрущов, который жил здесь до 1949 года. Когда Хрущов переехал в Москву, усадьба продолжала быть резиденцией первых секретарей ЦК КП УССР. Последним здесь жил П. Ю. Шелест. Его преемник, В. В. Щербицкий, передал особняк НИИ педиатрии, акушерства и гинекологии.
К сожалению, в настоящий момент парк и все парковые сооружения находятся в достаточно запущенном состоянии.


Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Фото квітня 2014 року.
Колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
Паркові містки, ярочки та ставки.


Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
Парковые мостики, овражки и пруды.


Фото Киева. Парк ИПАГ АМН Украины. Кряква (селезень и самка) - Anas platyrhynchos - на пруде. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Парк ИПАГ АМН Украины. Кряква (селезень и самка) - Anas platyrhynchos - на пруде. Фото квітня 2014 року.
Колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
Крижень (качур та самиця) на ставку.


Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
Кряква (селезень и самка) на пруде.


Крижень, або дика качка (Anas platyrhynchos). Царство: Тварини - Metazoa. Тип: Хордові - Chordata. Клас: Птахи - Aves. Ряд: Гусеподібні - Anseriformes. Родина: Качкові - Anatidae. Рід: Качка - Anas. Вид: Крижень - Anas platyrhynchos.
Зріст: 51-63 см. Вага: 0,8-2 кг. Тривалість життя: до 10 років. Характерні ознаки: добре виявлений статевий диморфізм, в самців у весняному оперенні голова та передня частина шиї зелена, з металевим блиском; задня частина шиї та спина бурі, з поперечною сірою смугастістю; на шиї біле кільце; дзьоб зеленуватий, ноги жовті або червоні; самки і самці у літньому оперенні та молоді птахи - зверху бурі, плямисті, знизу глинясто-руді; дзьоб і ноги жовті. Харчування: живляться залежно від сезону та характеру водойми рослинною і тваринною їжею; поїдають насіння, вегетативні частини водяних рослин та личинок водяних комах. Розмноження: гніздо вимощують м'якими стеблами, мохом, листям і власним пухом; повна кладка з 6-17 світло-зелених яєць, на початку квітня і пізніше, до середини травня; насиджування яєць триває 26-28 діб. Біотоп: оселяються по берегах прісноводних зарослих водойм. Спосіб життя: полігами; розмірами, характерним польотом і хриплим, гучним кряканням добре відрізняються від інших видів річкових качок; взимку збираються у великі зграї. Мешкає: поширені майже по всій Європі, крім Крайньої Півночі, в помірній смузі Азії, у Північній Америці, Північній Африці; зимують у південних районах; в Україні гніздяться по всій території, крім гірських районів Криму і Карпат.


Кряква, или дикая утка (Anas platyrhynchos). Царство: Животные - Metazoa. Тип: Хордовые - Chordata. Класс: Птицы - Aves. Отряд: Гусеобразные - Anseriformes. Семейство: Утиные - Anatidae. Род: Речные утки - Anas. Вид: Кряква - Anas platyrhynchos.
Рост: 51-63 см. Вес: 0,8-2 кг. Продолжительность жизни: до 10 лет. Характерные признаки: хорошо проявляется половой диморфизм, у самцов в весеннем оперении голова и передняя часть шеи зеленые, с металлическим блеском; задняя часть шеи и спина бурые, с поперечной серой полосатостью; на шее белое кольцо; клюв зеленоватый, ноги желтые или красные; самки и самцы в летнем оперении и молодые птицы - сверху бурый, пятнистые, снизу глинисто-рыжие; клюв и ноги желтые. Питание: питаются в зависимости от сезона и характера водоема растительной и животной едой; поедают семена, вегетативные части водяных растений и личинок водяных насекомых. Размножение: гнездо вымащивают мягкими стеблями, мхом, листьями и собственным пухом; полная кладка из 6-17 светло-зелёных яиц, в начале апреля и позже, до середины мая; насиживание яиц длится 26-28 суток. Биотоп: поселяются по берегам пресноводных заросших водоемов. Образ жизни: полигамы; размерами, характерным полетом и хриплым, громким кряканием, хорошо отличаются от других видов речных уток; зимой собираются в большие стаи. Живёт: распространены почти по всей Европе, кроме Крайнего Севера, в умеренной полосе Азии, в Северной Америке, Северной Африке; зимуют в южных районах; в Украине гнездятся по всей территории, кроме горных районов Крыма и Карпат.


Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Фото квітня 2014 року.
Колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
Якась дивна споруда та сходи до неї.


Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
Какое-то странное сооружение и лестница к нему.


Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Фото квітня 2014 року.
Колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
Паркові містки, ярочки, сходи та арки.


Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
Парковые мостики, овражки, лестницы и арки.


Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Фото квітня 2014 року.
Колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
Паркові містки, ярочки та ставки.


Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
Парковые мостики, овражки и пруды.


Фото Киева. Парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ). Парковый мостик. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ). Парковый мостик. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ). Парковый мостик. Фото квітня 2014 року.
Парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України.
Паркові містки.


Парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины.
Парковые мостики.


Фото Киева. Парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ). Парковый мостик со львом. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ). Лев возле паркового мостика. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ). Лев возле паркового мостика. Фото квітня 2014 року.
Парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології.
Парковий місток з левом.


Парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии.
Парковый мостик со львом.


Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Первый особняк. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Первый особняк. Фото квітня 2014 року.
Колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
Перший особняк (1893 рік) за проектом архітектора М. Казанського. Будинок з двома ризалітами по краях, які переходять у вежоподібні об'єми, увінчані банями зі шпилем. Фасад декоровано в стилі неоренесансу.


Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
Первый особняк (1893 год) по проекту архитектора Н. Казанского. Дом с двумя ризалитами по краям, которые переходят в башнеподобные объемы, увенчанные банями со шпилем. Фасад декорирован в стиле неоренессанса.


Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Первый особняк. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Первый особняк. Фото квітня 2014 року.
Колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
Перший особняк (1893 рік).


Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
Первый особняк (1893 год).


Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Второй особняк. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Второй особняк. Фото квітня 2014 року.
Колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
Другий особняк. Другий поверх цієї будівлі було надбудовано 1948 року.


Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
Второй особняк. Второй этаж этого здания был надстроен в 1948 году.


Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Второй особняк. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк ИПАГ АМН Украины. Второй особняк. Фото квітня 2014 року.
Колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
Другий особняк.


Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
Второй особняк.


Фото Киева. Парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ). Парковая скульптура. Фото квітня 2014 року.
Фото Киева. Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова. Парковая скульптура с маскароном. Фото квітня 2014 року.
Колишня садиба Октавіана Більського (Бєльського), за радянських часів - дача М. С. Хрущова, нині - парк Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (ІПАГ).
Паркова скульптура.


Бывшая усадьба Октавиана Бельского, в советское время - дача Н. С. Хрущова, ныне - парк Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины (ИПАГ).
Парковая скульптура.


Фото Киева. Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. Общий вид. Фото квітня 2012 року.
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Мельникова, 36/1).
Загальний вид.


Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко (ул. Мельникова, 36/1).
Общий вид.


Фото Киева. Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. В главном холле института. Фото квітня 2012 року.
Фото Киева. Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. В главном холле института. Фото квітня 2012 року.
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У головному холі інституту.


Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко.
В главном холле института.


Дорогожичі - історична місцевість у сучасному Шевченківському районі Києва. У XI-XIII століттях - урочище на північній околиці Києва, куди сходилися шляхи з Вишгороду, Чернігова, Новгорода, Смоленську та інших міст, зокрема шлях, що вів до північної брами Києва - т. зв. Дорогожище (звідси й назва місцевості). Як свідчить літопис, Дорогожичі знаходилися «під святим Кирилом», тобто біля Дніпра, нижче Кирилівського монастиря. Дорогожичі неодноразово були місцем битв між князями, що ворогували (980, 1146, 1169). Нині пам'ять про Дорогожичі зберігається в назві Дорогожицької вулиці, станції метро «Дорогожичі» тощо. До 1923 року нинішня вулиця Мельникова називалася Великою Дорогожицькою.

Дорогожичи - историческая местность в современном Шевченковском районе Киева. В XI-XIII веках - урочище на северной окраине Киева, куда сходились пути из Вышгорода, Чернигова, Новгорода, Смоленска и других городов, в частности путь, который вёл к северным воротам Киева - т. наз. Дорогожище (отсюда название местности). Как свидетельствует летопись, Дорогожичи находились «под святым Кириллом», т. е. возле Днепра, ниже Кирилловского монастыря. Дорогожичи неоднократно являлись местом сражений между враждовавшими князьями (980, 1146, 1169). Ныне память о Дорогожичах сохраняется в названии Дорогожицкой улицы, станции метро «Дорогожичи» и др. До 1923 года нынешняя улица Мельникова называлась Большой Дорогожицкой.


Фото Киева. Памятник гражданам города Киева и военнопленным, расстрелянным немецко-фашистскими захватчиками в Бабьем Яру. Фото січня 2005 року.
Пам'ятник громадянам міста Києва і військовополоненим, розстріляним німецько-фашистськими загарбниками в Бабиному Яру. Відкрито 2.VII 1976 (скульптори М. Г. Лисенко, А. П. Вітрик і В. В. Сухенко, архітектори А. Ф. Ігнащенко, Н. К. Іванченко і В. Н. Іванченков). Являє собою багатофігурну композицію з бронзи. Встановлено в парку на Сирці. Загальна висота пам'ятника з боку вул. Дорогожицької - 10 м, з боку вул. Мельникова - 14 м.
Перед пам'ятником - бронзові плити з написами (трьома мовами: українською, російською та іврит) «Тут у 1941-1943 роках німецько-фашистськими загарбниками було розстріляно понад СТО ТИСЯЧ громадян міста Києва і військовополонених».


Памятник гражданам города Киева и военнопленным, расстрелянным немецко-фашистскими захватчиками в Бабьем Яру. Открыт 2.VII 1976 (скульпторы М. Г. Лысенко, А. П. Витрик и В. В. Сухенко, архитекторы А. Ф. Игнащенко, Н. К. Иванченко и В. Н. Иванченков). Представляет собой многофигурную композицию из бронзы. Установлен в парке на Сырце. Общая высота памятника со стороны ул. Дорогожицкой - 10 м, со стороны ул. Мельникова - 14 м.
Перед памятником - бронзовые плиты с надписями (на трех языках: украинском, русском и иврит) «Здесь в 1941-1943 годах немецко-фашистскими захватчиками были расстреляны свыше СТА ТЫСЯЧ граждан города Киева и военнопленных».


Бабин Яр - урочище в нинішньому Шевченківському районі, між вулицями Дорогожицька, Мельникова, Коротченко та Дем’яна Бідного. До забудови Бабиного Яру тут був один з найбільших на території Києва ярів (довжина - близько 2,5 км, глибина - понад 50 м). У період тимчасової німецько-фашистської окупації Києва в 1941-1943 - місце масового знищення гітлерівцями мирного населення міста Києва та військовополонених. Всього в Бабиному Яру загинуло понад 100 тисяч людей.

Бабий Яр - урочище в нынешнем Шевченковском районе, между улицами Дорогожицкой, Мельникова, Коротченко и Демьяна Бедного. До застройки Бабьего Яра здесь был один из самых больших на территории Киева оврагов (длина - около 2,5 км, глубина - свыше 50 м). В период временной немецко-фашистской оккупации Киева в 1941-1943 - место массового уничтожения гитлеровцами мирного населения города Киева и военнопленных. Всего в Бабьем Яру погибло свыше 100 тысяч человек.


Фото Киева. Памятник детям, уничтоженным в Бабьем Яру в 1941 году во время Второй мировой войны. Фото березня 2014 року.
Фото Киева. Памятник детям, уничтоженным в Бабьем Яру в 1941 году во время Второй мировой войны. Фото березня 2014 року.
Пам'ятник дітям, яких було знищено в Бабиному Яру в 1941 році під час Другої світової війни.
Встановлено 30 вересня 2001 року біля входу до станції метрополітену «Дорогожичі». Автори: скульптор Валерій Медведєв, архітектори Руслан Кухаренко та Юрій Мельничука.
За оцінками вчених України, в Бабиному Яру було розстріляно біля 150 тисяч євреїв (жителів Києва, а також інших міст України), але ця кількість не включає малолітніх дітей до трьох років, яких теж вбивали, та не рахували.


Памятник детям, уничтоженным в Бабьем Яру в 1941 году во время Второй мировой войны.
Установлен 30 сентября 2001 года у входа в станцию метрополитена «Дорогожичи». Авторы: скульптор Валерий Медведев, архитекторы Руслан Кухаренко и Юрий Мельничук.
По оценкам ученых Украины, в Бабьем Яру было расстреляно около 150 тысяч евреев (жителей Киева, а также других городов Украины), но это количество не включает малолетних детей до трёх лет, которых тоже убивали, но не считали.



Першоджерела:
# “Київ. Енциклопедичний довідник”, Головна редакція УРЕ, Київ-1981.
# “Киев. Энциклопедический справочник”, Главная редакция УСЭ, Киев-1985.
# Вікіпедія.




Пропоную мої інші тематичні колекції про Київ:



















Цей розділ обов`язково буде розширюватись та періодично поповнюватись. Заходьте!

Этот раздел обязательно будет расширяться и периодически пополняться. Заходите!






Усі права застережено. © 2003-2016 Сергій Клименко




Rambler's Top100